2. Методи визначення економічних збитків.

В науці існує декілька підходів щодо визначення економічних збитків, в яких із різним ступенем повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення навколишнього середовища. Пропонуються способи і методи розрахунку в натуральному вираженні, наводяться залежності між ступенем забруднення середовища і розміром шкоди, заподіяної цим явищем.

Однак підходи щодо визначення грошового виразу збитків досить суперечливі, так пропонується їх визначати:

• за витратами валової продукції;

• за приведеними витратами на заходи по ліквідації наслідків забруднення і на відтворення продукції, що втрачається;

• за зміною економічної оцінки ресурсу;

• за балансовою вартістю пошкоджених фондів та об’єктів, здійснивши розрахунки за таксами та встановленими тарифами.

Проте майже в усіх випадках недостатньо уваги приділяється визначенню ефективності здійснення природоохоронних заходів.

При визначенні економічних збитків потрібно пам’ятати, що не можна соціально-економічні збитки зводити лише до матеріальних, бо це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які не можуть бути створені в результаті погіршення стану навколишнього природного середовища.

Виходячи з цього, під еколого-економічними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом (ССП), який міг би бути одержаний на основі раціонального використання природного середовища, і ССП, одержаним при допущених порушеннях н.п.с. Саме недоодержаний сукупний продукт суспільство змушене компенсувати.

Визначення еколого-економічних збитків може здійснюватися за такими напрямами:

• прямі розрахунки витрат (метод контрольних районів);

• непряма емпірична оцінка (за методиками, які затверджуються у встановленому порядку);

• аналітичний (статистичний) метод – кореляційно-регресивний аналіз впливу різних чинників, в т.ч. забруднення н.п.с. на досліджувані показники.

Часто при визначенні економічних збитків від порушення стану навколишнього природного середовища застосовуються комбіновані методи. Однак, слід враховувати, що отримані за різними методиками розрахункові дані не завжди порівнюються.

Витрати, спрямовані на компенсацію збитків вважаються непродуктивними, а витрати спрямовані на попередження еколого-економічних збитків – продуктивними. Перші витрати називають “пасивні”, другі – “активні”.

Відношення збитків (З) від порушень навколишнього природного середовища у вартісному виразі до всього створеного суспільного продукту (ССП) показує рівень розвитку охорони навколишнього природного середовища, а також обсяг негативного впливу виробничої діяльності на природу (К).

К= З/ССП

В ідеалі К=0. Це стане можливим, коли будуть створені принципово нові екологічні технології.

В основу методики визначення економічних збитків може бути покладена і економічна оцінка природних ресурсів. Отже загальний розмір економічних збитків, його точний прогноз у майбутньому абсолютно необхідні для визначення обсягів коштів, необхідних для здійснення заходів з охорони навколишнього природного середовища як в цілому по країні, так і для оцінки раціонального природокористування на окремо взятому підприємстві.