4. Глобальні проблеми людства в світлі технологічного розвитку.

Екологічні проблеми виникли і продовжують виникати з причини непродуманої взаємодії людини, її господарської діяльності з оточуючим природним середовищем і набули глобального характеру. Різке зростання екологічних проблем нині властиве більшості країн світу. Вони проявляються насамперед в зростанні антропогенного і техногенного навантаження на довкілля. Його обумовили нинішній рівень науково-технологічного прогресу та стрімке збільшення населення на земній кулі, особливо у другій половині ХХ ст. Так, за 19 останніх століть кількість населення зросла лише до 1,7 млрд. осіб, тоді як за 1900-2000 роки це число збільшилося до 6 млрд., тобто в середньому за рік воно зростало на 56-57 млн. осіб. Науковий прогноз передбачає подальше зростання чисельності населення до 7,27-7,92 млрд. чол.. у 2015 році. З цих причин для багатьох країн світу характерним був бурхливий розвиток промислового й сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери послуг. Це в свою чергу супроводжувалося виникненням великих міст і технополісів, залученням у виробництво додаткової кількості ресурсів, формуванням антропогенних модифікацій ландшафтів, значними обсягами забруднення навколишнього природного середовища.

Зміни, які породжуються людською діяльністю, часто перевищують екологічні можливості території, обумовлені природно-ресурсним потенціалом та здатністю природи до самовідновлення. Антропогенне навантаження на природне середовище має комплексний характер.

Саме виробнича діяльність людини спричиняє такі глобальні проблеми як:

- потепління клімату (на 46% спричинено виробництвом енергії шляхом спалювання викопного палива, на 18% – вирубуванням лісів, на 9% – інтенсифікацією сільського господарства, на 3% – спалюванням сміття);

- спустелювання – воно полягає у сильній деградації природних екосистем та втраті родючості ґрунту. Території, які зазнали спустелювання вже не здатні до самовідновлення (щорічно територія пустель світу зростає на 60 тис. км. кв.);

- випадання кислотних дощів – виникають внаслідок спалювання пального, що містить сірку, вони формуються над районами з розвинутою промисловістю і завдають великої шкоди лісам Європи (засихають хвойні дерева, збільшується кислотність ґрунтів);

- забруднення та виснаження природних ресурсів – особливо загрозлива ситуація склалася в експлуатації мінерально-сировинних родовищ, у першу чергу у видобутку паливно-енергетичних ресурсів (кам’яного вугілля, нафти і газу). Вичерпність і не відновлюваність цих ресурсів все більшою мірою стає загрозливою для людства. Запасів їх у надрах за нинішнього рівня споживання залишилось на 50-200 років.

5. Екологічні проблеми сталого розвитку України.

Світова спільнота вже тривалий час переймається пошуком шляхів вирішення глобальних екологічних проблем. В останній третині ХХ століття сформувалася і в 1992 році була офіційно проголошена Всесвітньою конференцією глав держав і урядів у Ріо-де- Жанейро ідея сталого розвитку, яка передбачає, з одного боку, вирівнювання рівня життя населення різних країн та його подальше зростання, а з другого боку, – скорочення споживання природних ресурсів та їх відтворення, особливо це стосується не відновлюваних природних речовин.

Потрібно відмітити, що альтернативи стратегії сталого розвитку людство немає. Ця стратегія включає три складові:

1. екологічну – збереження і поліпшення природного середовища;

2. економічну – подальший гармонійний розвиток виробництва, продуктивних сил суспільства;

3. соціальну – неухильне підвищення добробуту народів, вирівнювання рівнів їх життя, неухильне поліпшення соціальних умов та стандартів.

Всесвітня конференція глав держав і урядів усіх країн у Йоганнесбурзі в 2002 р. підвела підсумок розвитку людства за остання десятиріччя і констатувала, що позитивних змін не відбулося, гострих глобальних екологічних і соціальних проблем розв’язати не вдалося і що надалі немає іншого шляху для вирішення цих проблем, як перехід до сталого розвитку. Не можна реалізувати жодну з трьох складових стратегії сталого розвитку ізольовано, одну за рахунок інших. Вони органічно взаємопов’язані та взаємообумовлені і тільки в цій єдності складають сталий розвиток. Однак, ключовою ланкою в цій єдності є екологічна – без збереження природи, середовища проживання людей всі інші втрачають сенс.

Саме з цього виходить стратегія сталого розвитку України. Вперше відповідна концепція була розроблена і схвалена Урядом України ще в 2001 році і тоді ж була передана на розгляд Верховній Раді України. У січні 2002 року вона обговорена на Пленарному засіданні і через порушення в проекті співвідношення між екологічними, соціальними і економічними завданнями не була прийнята як Закон України.

Основні екологічні проблеми, вирішення яких необхідне для забезпечення сталого розвитку України пов’язані із сферами:

- споживання і забруднення водних ресурсів (лише за останні 20 років обсяги скидів забруднюючих речовин у водні ресурси зросли у 4,5 рази. Обсяги капіталовкладень, що виділяються на будівництво та експлуатацію водоохоронних комплексів недостатні.);

- використання та забруднення земельних угідь (в результаті безгосподарного ставлення до земельних ресурсів якісний стан їх погіршується – майже 60% с.-г. угідь піддаються дії ерозії, 3%-перезволоженню, понад 4% – солонцюванню і засолоненню);

- забруднення атмосферного повітря (забруднення атмосфери вихлопними газами складає 28-32% від загального рівня забруднення);

- використання і забруднення лісових ресурсів (лісові насадження деградують, перестають бути повноцінними учасниками природного процесу відновлення стану довкілля).