Аналіз продуктивності праці. Продуктивність праці — найваж­ливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.

Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції.

Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну (квартальну, річну) продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьо­ваних усіма робітниками людино-годин і людино-днів, а інші — як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.

За умов ринкового господарювання ці показники використовуються для внутрішніх інформаційних потреб оперативного управління виробництвом, а також для визначення тієї чи іншої економічної вигоди, що очікується в майбутньому.

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Дуже важливо правильно вибрати систему її вимірників, маючи на увазі можливість використання натуральних (у штуках, тоннах, метрах, літрах), трудових (у нормо-годинах) і вартісних вимірників (у грн, тис. грн, млн грн).

Найуніверсальнішим є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівнянних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки та загальної оцінки виконання плану (завдання).

Для аналізу продуктивності праці використовують дані форм статистичної звітності 2-ПВ і звіту з продукції 1-п, звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці (табл. 13.12).

Наведені в табл. 13.12 дані свідчать про те, що підприємство перевиконало план за всіма показниками продуктивності. Середня продуктивність одного працюючого зросла у звітному періоді проти планової на 5 %, а одного робітника — на 5,6 %. Але при цьому підприємство не досягло продуктивності праці, закладеної в плані підприємства 5,7 % в розрахунку на одного працюючого [(6043,2 : 5714,3)  100 – 100)] і 6,05 % в розрахунку на одного робітника [(8400 : 7921)  100 – 100)]. Це говорить про те, що підприємство не спромоглося здійснити всі заходи для зростання продуктивності праці, що їх було заплановано у звітному періоді.

Таблиця 13.12

Дані для аналізу продуктивності праці

№	Показник	Умовніпозначення	Минулий період	Звітний період		Відхилення від плану (±)
				за планом	фактично	абсол.	%
1	Товарна продукція, тис. грн	ТП	8000	8400	8500	+100	+1,19
2	Чисельність працівників, осіб	ЧП	1400	1390	1340	–50	–3,6
3	з них робітників	ЧР	1010	1000	958	–42	–4,2
3а	Питома вага робітників у загальній чисельності працівників, %	ПВр	72,1	71,94	71,49	–0,45	–0,63
4а	Кількість відпрацьованих робітниками: людино-днів, тис.	ЛДр	221,19	219,00	201,18	–17,82	–8,14
4б	людино-годин, тис.	ЛГр	1747	1752	1529	–223	–12,73
5	Кількість днів, відпрацьованих одним робітником: (ряд. 4а : ряд. 3)	Д	219	219	210	–9	–4,11
6	Середня тривалість робочого дня [(ряд. 4б : : ряд. 4а  1000)], год.	Тс	7,90	8,0	7,6	–0,4	–5
7	Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (ряд. 4б : ряд. 3)  1000]	Гс	1730	1752	1596	–156	–8,9
8	Середня продуктивність праці одного працівника (ряд. 1 : ряд. 2), грн	РВп	5714,3	6043,2	6343,2	+300	+5,0
9	Середня продуктивність праці одного робітника (ряд. 1 : ряд. 3), грн	РВр	7921	8400	8872	+472	+5,6
10	Середньоденна продук­тивність праці одного робітника (ряд. 1 : ряд. 4а), грн	ДВр	36,17	38,4	42,25	3,85	+10,02

Закінчення табл. 13.2

№	Показник	Умовніпозначення	Минулий період	Звітний період		Відхилення від плану (±)
				за планом	фактично	абсол.	%
11	Середньогодинна продуктивність праці одного робітника (ряд. 1 : ряд. 4б), грн	ГВр	4,578	4,794	5,559	+0,765	+16,0
12	Витрати людино-годин на виробництво 1 тис. грн продукції	ТМ	218,42	208,57	179,88	–28,69	–13,76
13	Економія часу за рахунок впровадження нової техніки, технології, організації праці, тис. люд.-год.	ЛГе	—	—	48,1	–48,1	—
14	Невиробничі витрати часу, тис. люд.-год.	ЛГн	—	—	100,0	100,0	—
15	Зміни вартості товарної продукції в результаті структурних змін, тис. грн	ТП	—	—	190	+190	—

Аналіз також показує, що продуктивність праці зросла за всіма показниками проти планових, але не однаковою мірою.

Різниця в рівнях виконання плану щодо середньої продуктивності праці одного працюючого і одного робітника в 0,6 % (5,6 – 5,0) пояснюється зниженням питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників основної діяльності на 0,45 % (71,49 – 71,94).

Різниця в рівні виконання плану щодо середньої продуктивності праці у звітному періоді та середньогодинної продуктивності праці одного робітника в 4,42 % (10,02 – 5,6) виникла у зв’язку з наявністю цілоденних втрат робочого часу, які становили 9 днів, або 4,11 % на кожного робітника.

Різницю в рівні виконання плану одним робітником щодо середньогодинної і середньоденної продуктивності праці в 5,99 % (16,01 – 10,02) пов’язано з наявністю внутрізмінних втрат робочого часу, які становили 0,4 години (7,6 – 8) за кожну зміну на одного робітника.

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працюючого (ПОД). Величина його залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня. Отже, середня продуктивність праці одного працюючого дорівнюватиме добутку таких факторів: РВ_п = ПВ_р · Д · Т · ГВ_р.

Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня середньої продуктивності праці одного працюючого (ПОД) проводитьсяме­тодом абсолютних різниць:

1. Зміна питомої ваги робітників у складі ПОД:

ΔРВ_п = [ΔПВ_р · РВ_р] : 100, тобто (–0,45) · 8400 : 100 = –37 грн

2. Зміна середнього виробітку одного робітника:

ΔРВ_п = [ΔРВ_р · РВ_р] : 100, тобто 472 · 71,49 : 100 = +337 грн

Усього + 300 грн

Аналогічно аналізується зміна середнього виробітку одного робітника, яка залежить від кількості відпрацьованих днів у звітному періоді, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку (ΔРВ_р):

• зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

ΔРВ_р = ΔД · Т_пл · ГВ_р.пл, тобто (–9) · 8 · 4,794 = –345 грн;

• зміна тривалості робочого дня:

ΔРВ_р = ΔТ · Д_ф · ГВ_р.пл, тобто (–0,4) · 210 · 4,794 = –403 грн

• зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

ΔРВ_р = ΔГВ_р.· Д_ф · Т_ф, тобто 0,765 · 210 · 7,6 = + 1220 грн

Усього + 472 грн

За даними аналізу середній виробіток одного працюючого вищий від планового на 300 грн (6343,2 – 6043,2). Він збільшився за рахунок зростання середньогодинного виробітку одного робітника на 1220 грн. Негативно вплинули понадпланові цілоденні та внутрішньозмінні втрати робочого часу. У результаті середньогодинний виробіток одного робітника зменшився відповідно на 345 і 403 грн.

Резервами зростання середнього виробітку одного робітника є подолання двох названих негативних факторів, що становлять у загальній сумі 748 грн, або 8,9 % [(748 : 8400)  100] планового виробітку.

На наступному етапі аналізу продуктивності праці необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників, — середньогодинну продуктивність праці одного робітника. Величина цього фактора залежить від факторів, пов’язаних із трудомісткістю продукції і вартості її оцінки. До першої групи факторів належать такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв’язку з браком і його виправленням. До другої групи входять фактори, пов’язані зі зміною обсягу виробництва через зміну структури виробництва і рівня кооперованих поставок. Скористаємося методикою розрахунків цього показника, запропонованою Г. В. Савицькою. Для визначення впливу цих факторів на середньогодинну продуктивність праці необхідно розрахувати три умовні показники методом ланцюгових підстановок.

Для розрахунку першого необхідно фактичний обсяг товарної продукції скоригувати на величину структурних змін (ΔТП_стр) і кооперованих поставок (ΔТП_кп), а величину відпрацьованого часу — на непродуктивні затрати часу (ЛГ_н) і планову економію часу від впровадження НТП (ЛГ_е), ураховуючи, що розрахунки мають бути порівнянними з плановими і виконуватися з урахуванням планової структури, планового технічного рівня та фактично відпрацьованого часу:

ГВ₁ = (ТП_ф ± ТП_стр) : (ЛГ_р.ф – ЛГ_н ± ЛГ_е);

(8500 – 190) : (1529 – 100 + 48,1) = +5,626 грн.

Порівнюючи одержаний результат з плановим, установлюємо зміну середньогодинної продуктивності одного робітника за рахунок інтенсивності праці (ГВ_інт) у зв’язку з поліпшенням організації виробництва: ГВ_інт = 5,626 – 4,794 = +0,838 грн.

Алгоритм розрахунку другого умовного показника буде таким:

ГВ₂ = (ТП_ф ± ΔТП_стр) : (ЛГ_р.ф – ЛГ_н);

(8500 – 190) : (1529 – 100) = +5,815 грн.

Різниця між другим і першим умовними показниками — це результат зміни середньогодинного виробітку за рахунок надпланової економії часу (ГВ_е) у зв’язку з впровадженням заходів НТП.

ГВ_е = 5,815 – 5,626 = + 0,189 грн.

Алгоритм розрахунку третього умовного показника відрізняється від другого лише браком коригування на непродуктивні витрати часу, тобто ГВ₃ = (ТП_Ф ± ΔТП_стр) : ЛГ_р.ф;

(8500 – 190) : 1529 = + 5,435 грн.

Якщо відняти від значення третього умовного показника значення другого, то одержимо вплив непродуктивних витрат часу (ГВ_н) на рівень середньогодинної продуктивності праці одного робітника: ГВ_н = 5,435 – 5,815 = – 0,380 грн.

Порівнюючи третій умовний показник із фактичним, визначимо зміну середньогодинної продуктивності праці за рахунок структурних зрушень (ГВ_стр): ГВ_стр = 5,559 – 5,435 = + 0,124 грн.

На закінчення аналізу підрахуємо вплив усіх названих факторів на середньогодинну продуктивність праці одного робітника:

0,832 + 0,189 – 0,380 + 0,124 = + 0,765 грн.

Аналіз годинної продуктивності праці показав, що на її величину негативно вплинули непродуктивні витрати часу, а всі інші фактори вплинули позитивно. Середньогодинна продуктивність праці одного робітника зросла на 0,765 грн. Це дало можливість підприємству за звітний період додатково виготовити продукції на 1170 тис. грн [(0,765 · 210 · 7,6 · 958) : 1000].

Аналіз продуктивності праці закінчується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продукції у звітному періоді. Розрахунок проводиться методом абсолютних різниць:

1. Зміна кількості робітників: ΔТП = ΔЧР · Д_пл · Т_пл · ГВ_р.пл, тобто [(–42) · 210 · 8 · 4,794] : 1000 = –353 тис. грн.

2. Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів: ΔТП = = ΔД · ЧР_ф · Т_пл · ГВ_р.пл, тобто [(–9) · 958 · 8 · 4,794] : 1000 = –331 тис. грн.

3. Зміна тривалості робочого дня: ΔТП = ΔТ · ЧР_ф · Д_ф · ГВ_р.пл, тобто [(–0,4) · 958 · 210 · 4,794] : 1000= –386 тис. грн.

4. Зміна середньогодинного виробітку одного робітника: ΔТП = = ΔГВ_р · Д_ф · Т_ф · ЧР_ф, тобто

(0,765 · 958 · 210 · 7,6) : 1000 = +1170 тис. грн.

Усього +100 тис. грн.

Розрахунок свідчить, що на випуск товарної продукції негативно вплинули три перші фактори, а за рахунок збільшення середньогодинного виробітку одного робітника обсяг товарної продукції мав би збільшитися на 1170 тис. грн. Але вплив зміни чисель­ності, внутрішньозмінних і цілоденних втрат робочого часу зменшив цей показник до 1070 тис. грн (1170 – 1070 = 100 тис. грн).

Отже, за планування й організації виробництва необхідно обов’язково враховувати можливості зростання рівня показників, пов’язаних із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу, а також можливе зростання продуктивності праці робітників-відрядників.

Однак зростання продуктивності праці слід відрізняти від її інтенсивності (підвищення ступеня експлуатації), що є суттєвим як в управлінні трудовими відносинами, так і соціальної справедливості праці. Зростання продуктивності праці можливе лише за умови додаткових інвестицій, що передбачає вихідну оцінку обґрунтованості завдань зростання її продуктивності.

150