- •13.1. Аналіз ефективного використання трудових ресурсів
- •Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами
- •Структура трудових ресурсів підприємства
- •Чисельність основних і допоміжних робітників
- •Кваліфікаційний склад робітників
- •Рух робочої сили на підприємстві
- •Використання робочого часу на підприємстві
- •Аналіз балансу робочого часу
- •Аналіз трудомісткості продукції
- •Види продукції й оцінка їх питомої трудомісткості
- •Залежність зміни трудомісткості продукції від зміни рівня кооперації
- •Виконання норм виробітку робітниками-відрядниками
- •Аналіз продуктивності праці. Продуктивність праці — найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.
- •Дані для аналізу продуктивності праці
Аналіз трудомісткості продукції
№ |
Показник |
минулий період |
Звітний період |
Зміна показника, % | |||
за планом |
фактично |
план до минулого періоду |
фактично до минулого періоду |
фактично до плану | |||
1 |
Обсяг товарної продукції, тис. грн |
8000 |
8400 |
8500 |
105 |
106,25 |
101,19 |
2 |
Відпрацьовано всіма робітниками люд.-год., тис |
1747 |
1752 |
1529 |
100,26 |
87,50 |
87,27 |
3 |
Питома трудомісткість на 1000 грн, люд.-год.[(ряд. 2 : : ряд. 1) 1000] |
218,42 |
208,57 |
179,88 |
95,49 |
82,35 |
86,24 |
4 |
Середньогодинний виробіток кожного робітника, грн (ряд. 1 : ряд. 2) |
4,578 |
4,794 |
5,559 |
104,72 |
121,43 |
115,96 |
5 |
Середньорічний виробіток одного робітника, грн |
5714,3 |
6043,2 |
6343,2 |
105,76 |
111,0 |
104,96 |
Наведені в таблиці дані показують, що питома трудомісткість знизилась проти минулого періоду на 17,65 % (100 – 82,35) за плану 4,51 % (100 – 95,49). За рахунок цього фактора було в основному забезпечене зростання годинної продуктивності праці, яка залежить від рівня трудових затрат і виконання норм.
За рахунок зниження трудомісткості планувалось підвищити годинну продуктивність праці на 4,72 % . Фактичновона зросла (у тому числі за рахунок зниження трудомісткості) на 21,43 % .
Виконання норм залишилось практично на тому самому рівні, а підвищення середньогодинного виробітку досягнуто цілком за рахунок зниження трудомісткості.
Відносне вивільнення робітників за рахунок зниження трудомісткості становило 262 особи за плану 66 осіб
Оскільки між трудомісткістю (ТМ) і продуктивністю праці існує зворотний зв’язок, можна визначити темп зростання середньогодинного виробітку (ГВ):
і навпаки, знаючи темп зростання продуктивності праці, можна визначити відсоток зниження трудомісткості:
У процесі дальшого аналізу трудомісткості продукції необхідно визначити показники питомої трудомісткості окремих видів продукції. Дані для аналізу беремо з табл. 13.9.
Як бачимо з табл. 13.9, за збільшення випуску продукції на 100 тис. грн загальна трудомісткість порівняно з планом знизилась на 223 тис. люд.-год. (1529 – 1752), а за рахунок зміни структури — затрати праці збільшились на 21 тис. люд.-год. (1773 – 1752), при цьому відбулося зниження питомої трудомісткості продукції на 244 тис. люд.-год. (1529 – 1773) проти фактичних затрат праці на випуск продукції і планових затрат праці, перерахованих на фактичний випуск. У цілому на підприємстві рівень трудомісткості знизився на 13,75 % [(179,9 : 208,6) 100 – 100]; питома вага трудомісткості виробу 1 зменшилась на 17,9 %, виробу 2 — на 11,9 %, виробу 3 — на 17,9 %, виробу 4 — на 10,8 %.
Таблиця 13.9
Види продукції й оцінка їх питомої трудомісткості
№ |
Продукція |
Обсяг виробництва продукції, тис. грн |
Питома трудомісткість продукції, год. |
Затрати праці на випуск продукції, тис. люд.-год. | ||||
за планом (ТПпл) |
фактично (ТПф) |
за планом (ТМпл) |
фактично (ТМф) |
за планом |
за планом, перерахованимна факт. випуск |
фактично | ||
1 |
Виріб 1 |
2800 |
2606 |
186,6 |
153,2 |
522,5 |
470,0 |
399,2 |
2 |
Виріб 2 |
2800 |
2666 |
200,4 |
176,5 |
561,1 |
534,0 |
470,5 |
3 |
Виріб 3 |
1432 |
1638 |
239,9 |
196,9 |
343,6 |
392,0 |
322,6 |
4 |
Виріб 4 |
1368 |
1590 |
237,4 |
211,8 |
324,8 |
377,0 |
336,7 |
|
Усього |
8400 |
8500 |
208,6 |
179,9 |
1752,0 |
1773,0 |
1529,0 |
Зниження або підвищення середнього рівня питомої трудомісткості може відбутися за рахунок зміни її рівня щодо окремих видів продукції та зміни структури виробництва. Для того, щоб визначити середній рівень трудомісткості, скористуємося розрахунками на основі методу ланцюгових підстановок:
= 1000 = 208,6 люд.-год.;
= 1000 = 179,9 люд.-год.;
= 1000 = 208,6 люд.-год.,
де,,— середній рівень питомої трудомісткості за планом, фактично і за планом, перерахованим на фактичний випуск товарної продукції;
ТМі, ТПі— зміна планового і фактичного рівня трудомісткості і обсягу виробництва за окремими видами продукції і структури виробництва.
Розрахунки свідчать, що середній рівень питомої трудомісткості не змінився під впливом випуску більш трудомісткої продукції (виробів 3 і 4) в загальному випуску.
= ТМпл.фс – ТМпл.с = (208,6 – 208,6).
Проте за рахунок зниження трудомісткості кожного із видів продукції середній рівень трудомісткості зменшився на 28,7 люд.-год.
= ТМфс – ТМпл.фс = (179,9 – 208,6).
На наступному етапі аналізу трудомісткості вивчається виконання заходів з підвищення ефективності виробництва, які впливають на зміну трудомісткості.
Суттєвий вплив на рівень і динаміку трудомісткості справляє застосування комплектуючих виробів і покупних напівфабрикатів. Збільшення питомої ваги покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів забезпечує зниження трудомісткості продукції.
Використовуючи дані табл. 13.10, розрахуємо вплив зміни питомої ваги покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів на трудомісткість продукції (ТМк) за формулою:
ΔТМк
де ПВп, ПВф — питома вага покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів у товарній продукції за планом і фактично.
Таблиця 13.10