4. Сутність соціальної нерівності та її причини.

Розмаїтість відносин, ролей, позицій приводять до відмінностей між людьми в кожному конкретному суспільстві. Проблема зводиться до того, щоб якимось чином упорядкувати ці відносини між категоріями людей, що відрізняються в багатьох аспектах. У самому загальному виді нерівність означає, що люди живуть в умовах, при яких вони мають неоднаковий доступ до обмежених ресурсів матеріального і духовного споживання. Для опису системи нерівності між групами людей і застосовується поняття «соціальної стратифікації».

При розгляді проблеми соціальної нерівності цілком виправдано виходити з теорії соціально-економічної неоднорідності праці. Виконуючи якісно нерівні види праці, люди різною мірою задовольняють суспільні потреби, і такі види праці мають різну оцінку їхньої суспільної корисності. Саме соціально-економічна неоднорідність праці є причиною присвоєння одними людьми влади, власності, престижу і відсутності всіх цих знаків просування в суспільній ієрархії в інших. Кожна із груп виробляє свої цінності і норми та спирається на них, якщо вони розмішаються за ієрархічним принципом, то вони є соціальними верствами.

У соціальній стратифікації розглядається принцип спадкування позицій: далеко не всі здатні й освічені індивіди мають рівні шанси зайняти владні і добре оплачувані позиції. Тут діють два механізми селекції: нерівний доступ до справді якісної освіти; неоднакові можливості одержання позицій рівною мірою підготовленими індивідами.

Соціальна стратифікація має традиційний характер, оскільки нерівність положення різних груп людей зберігається протягом всієї історії цивілізації. Навіть у примітивних суспільствах вік і стать в сполученні з фізичною силою були важливими критеріями стратифікації. З огляду на незадоволеність членів суспільства існуючою системою розподілу влади, власності та умов індивідуального розвитку, все-таки потрібно мати на увазі універсальність нерівності людей. Більшості сучасних суспільств властива концентрація влади і ресурсів у кількісно незначної еліти. Концентрація в еліти таких статусних атрибутів як влада, власність і освіта перешкоджає соціальній взаємодії між елітою й іншими стратами, приводить до надмірної соціальної дистанції між нею та більшістю, Це означає, що середній клас нечисленний і позбавлений зв’язку з іншими групами. Очевидно, що такий соціальний порядок сприяє руйнівним конфліктам.

Виміри соціальної нерівності. Якщо багатство - ознака вищого класу, то дохід - потік грошових надходжень за певний календарний період, наприклад, за місяць або рік - характеризує всі верстви суспільства. Доходом називають будь-яку суму грошей, отриманих у вигляді зарплати, пенсій, ренти, допомоги, аліментів, гонорарів і т.д. Навіть милостиня злиденних, добута шляхом жебрацтва і виражена у вигляді грошей, представляє різновид доходу.

Навпроти, заробітна плата характеризує не всі версгви населення, а лише ті, що зайняті в суспільному виробництві та відносяться до найманої робочої сили. Багатії, як і всі власники, не входять до числа найманих робітників. Виключення представляють дрібні власники, що відносяться до так званих самонайнятих. У сімейному ресторані або готелі голова фірми - одночасно власник і найманий робітник. Він трудиться нарівні з усім персоналом, але на відміну від них він не працює на інших. Він трудиться на себе, одержуючи зарплату і частину прибутку. До найманих робітників не відносяться також злиденні. Вони не зайняті в суспільному виробництві. Офіційна статистика США і деяких інших країн не включає жебраків у число категорій населення, що одержують дохід. Справа в тому, що у статистиці доходом уважається та сума грошей, що люди заробляють завдяки належності до певної професії (виду заняття) або завдяки узаконеному розпорядженню власністю. Однак у злиденних нічого подібного немає. Злиденні, навіть якщо вони регулярно заробляють на життя жебрацтвом, ніяких коштовних послуг суспільству не роблять. А статистика враховує лише ті джерела доходу, які пов’язані з наданням суспільно значимих послуг або виробництвом товарів. Жебраків включають до складу так званого андеркласа, тобто буквально не-класу, або верстви, що перебуває нижче всіх класів.

Сутність соціальної нерівності полягає в неоднаковому доступі різних категорій населення до соціально значимих благ, дефіцитних ресурсів, ліквідних цінностей. Сутність економічної нерівності полягає в тому, що меншість населення завжди володіє більшістю національного багатства. Іншими словами, найвищі доходи одержує найменша частина суспільства, а середні та найменші — більшість населення.

Питання для самоперевірки:

1. Розмежуйте поняття «соціальний статус» та «соціальна роль».

2. Охарактеризуйте основні виміри соціальної стратифікації.

3. Хто є автором теорії соціальної стратифікації?

4. Визначте і охарактеризуйте соціально-психологічний контекст поняття "страта".

5. Яким чином визначаються суб’єктивні та об’єктивні показники належності до страти?

6. Охарактеризуйте головні історичні типи стратифікації.

7. Обґрунтуйте соціально-психологічну сутність соціальної нерівності.

8. Вкажіть основні причини та виміри соціальної нерівності.

Питання для самостійної роботи:

1. Опрацюйте основні поняття теми у тематичному словнику.

2. Опрацюйте першоджерело, зробивши конспект основних ідей автора:

Сорокин П.А. Социальная стратификация и социальная мобильность // Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992. - С. 302-373. (Серия «Мыслители XX столетия»).

3. Зробіть проект-презентацію на тему:

1) П.О. Сорокін: автобіографія та основні ідеї щодо соціальної стратифікації суспільства.

2) Основні типології класів (Карла Маркса, Ллойда Уорнера тощо).

Лекція 2. Мобільність як соціально-психологічна категорія (2 год.).

1.Поняття соціальної мобільності.

2. Види соціальної мобільності.

3. Механізми соціальної мобільності.

4. Характеристики соціальної мобільності.

5. Канали, фільтри і принципи соціальної мобільності.

6. Наслідки соціальної мобільності.