3.3. Аналіз якості виробленої продукції.

Якість продукції – це поняття, що характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації й уніфікації, надійність і довговічність. Розрізняють узагальнюючі, індивідуальні і непрямі показники якості продукції.

Узагальнюючі показники характеризують якість всієї виробленої продукції незалежно від її вигляду і призначення:

а) питома вага нової продукції в загальному її виробництві;

б) питома вага продукції вищої категорії якості;

в) середньозважений бал продукції;

г) середній коефіцієнт сортності;

д) питома вага атестованої і не атестованої продукції;

е) питома вага сертифікованої продукції;

ж) питома вага продукції, що відповідає світовим стандартам;

з) питома вага продукції, що експортується, зокрема у високо розвинуті промислові країни.

Індивідуальні (одиничні) показники якості продукції характеризують одну з її властивостей:

а) корисність (жирність молока, зольність вугілля, вміст заліза в руді, вміст білка в продуктах харчування);

б) надійність (довговічність, безвідмовність в роботі);

в) технологічність, тобто ефективність конструкторських і технологічних рішень (трудомісткість, енергоємність);

г) естетичність виробів.

Непрямі показники – це штрафи за неякісну продукцію, обсяг і питому вагу забракованої продукції, питому вагу зарекламованої продукції, втрати від браку та ін.

Перша задача аналізу – вивчити динаміку перерахованих показників, виконання плану за їх рівнем причини їх зміни і дати оцінку виконання плану з рівня якості продукції.

Таблиця 3.9

Показник	Минулий рік	Звітний рік
		план	факт
Середньозважений бал якості продукції	0,70	0,75	0,74
Питома вага, %: продукції вищої категорії якості продукції, що експортується забракованої продукції зарекламованої продукції	75 12,5 0,55 0,30	76 15,6 0,40 0,25	78 15,7 0,50 0,20
Втрати від браку, тис. грн.	450	350	420

Для продукції, якість якої характеризується сортом або кондицією, розраховуються частка продукції кожного сорту (кондиції) в загальному обсязі виробництва, середній коефіцієнт сортності, середньозважена ціна виробу в співставних умовах. Для оцінці виконання плану по першому показнику, фактичну частку кожного сорту в загальному обсязі продукції порівнюють з плановою, а для вивчення динаміки якості – з даними минулих періодів.

Середній коефіцієнт сортності можна визначити двома способами: відношенням кількості продукції I сорту до загальної кількості; відношенням вартості продукції всіх сортів до можливої вартості продукції I сорту.

Друга задача аналізу – визначення впливу якості продукції на вартісні показники роботи підприємства: виробництво товарної продукції (ΔТП), виручку від реалізації продукції (ΔΒ) і прибуток (ΔП). Розрахунок здійснюється таким чином:

,

де і – відповідно ціна виробу до і після зміни якості;

і С₁ – відповідно рівень собівартості виробу до і після зміни якості;

К₁ – кількість виробленої продукції підвищеної якості;

VPП₁ – обсяг реалізації продукції підвищеної якості.

Якщо підприємство випускає продукцію за сортами і відбулася зміна сортового складу, то спочатку необхідно розрахувати, як змінилися середньозважена ціна і середньозважена собівартість одиниці продукції, а потім за приведеними вище алгоритмах визначити вплив сортового складу на випуск товарної продукції, виручку і прибуток від її реалізації.

Середньозважена ціна розраховується таким чином:

Розрахунок впливу сортового складу продукції на обсяг її виробництва у вартісному виразі можна зробити за всіма чотирма способами, що описані в попередньому питанні, які застосовуються в аналізі структури виробництва продукції. Виконаємо цей розрахунок способом абсолютних різниць (табл. 3.10).

Таблиця 3.10

Вплив сортового складу продукції на обсяг випуску виробу А

у вартісному вимірі

Сорт продукції	Оптова ціна 1 туб, грн.	Структура продукції, %			Зміна середньої ціни за рахунок структури, грн.
		план	факт	+, -
I II III	6000 5000 2500	50 30 20	70 20 10	+20 -10 -10	+ 1200 -500 -250
Разом	5000	100	100	X	+450

У зв'язку з поліпшенням якості продукції (збільшенням частки продукції I сорту і зменшенням відповідно частки продукції II і III сортів), середня ціна реалізації виробу А вище запланованої на 450 грн., а вартість всього фактичного випуску – на 2268 тис. грн.(450 грн. × 5040 туб).

Аналогічні розрахунки здійснюють за всіма видами продукції, для яких встановлені сорти, після чого результати узагальнюються.

Непрямим показником якості продукції є брак. Він поділяється на такий, що можна виправити і на такий, що є невиправним, внутрішній (виявлений на підприємстві) і зовнішній (виявлений споживачами). Випуск браку веде до підвищення собівартості продукції, зменшення обсягу товарної і реалізованої продукції, зниження прибутку і рентабельності.

В процесі аналізу вивчають динаміку браку за абсолютною сумою і питомою вагоюв загальному випуску товарної продукції; визначають втрати від браку:

тис. грн.

1 . Собівартість забракованої продукції 500

2. Витрати на виправлення браку 80

3. Вартість браку за ціною можливого використання 150

4. Сума утримань з винних осіб 10

5. Втрати від браку 420

Для визначення втрат товарної продукції необхідно знати фактичний рівень рентабельності. У нашому прикладі вартість товарної продукції в діючих цінах складає 104300 тис. грн., а її собівартість – 84 168 тис. грн. Звідси фактичний рівень рентабельності дорівнює +23,9 % (104300 – 84 168)/84168 × 100). Це означає, що фактичний рівень ціни вищий ніж собівартість продукції в 1,239 рази. Втрати ж товарної продукції дорівнюють 420 × 1,239 = 520,4 млн. грн., або 0,5% від вартості фактичного виробництва.

Потім вивчаються причини зниження якості і допущення браку продукції за місцями їх виникнення і центрах відповідальності і розробляються заходи щодо їх усунення. Основними причинами зниження якості продукції є погана якість сировини, низький рівень технології й організації виробництва, кваліфікація робітників, аритмічність виробництва та ін.