Лекція 1. Теоретичні основи управлінського аналізу.

1.Визначення управлінського аналізу. 2. Види управлінського аналізу. 3. Інформаційне забезпечення управлінського аналізу.

1.1. Визначення управлінського аналізу.

Щодня ми ухвалюємо рішення. На роботі і удома, в особистому житті і в рамках службових обов’язків, інтуїтивно і з використанням складних аналітичних методик. Аналітична діяльність, без якої неможливе ухвалення рішень, є однією з найпоширеніших не тільки в практиці управління, але і в багатьох інших сферах життя.

Сам по собі термін «аналіз» використовується в двох основних групах значень. Перша з них за своїм походженням їде від старогрецького слова analysis і означає розчленовування (уявне або реальне) об’єкту на складові його елементи. Проте, аналітичні методи за останні декілька століть стали такі поширені в науці, що вже давно аналіз сприймається як синонім наукового дослідження взагалі. З цієї точки зору в будь-якій науці і у будь-якому вигляді діяльності, що має на увазі можливості вибору однієї з декількох альтернатив, є своя аналітична складова. Кількісний аналіз в хімії, семантичний аналіз в лінгвістиці – приклади таких аналітичних розділів в природних і гуманітарних науках. Широке застосування знаходить аналіз і в економіці.

Метою будь-якого аналізу є екстраполяція і (або) інтерполяція його результатів на інші (за межами аналізованого масиву даних) тимчасові або просторові об’єкти і на основі цього – здійснення прогнозів щодо стану цих об’єктів або рекомендацій з досягнення бажаних їх станів. Об’єкти вивчення в економічних науках спочатку мають складну структуру, характеризуються безліччю системних зв’язків, а поведінка їх є недетермінованою. Навіть простий опис економічних систем, а тим більше ухвалення рішень щодо управління ними вимагає застосування розгорненого аналітичного інструментарію. Не випадково в економічних науках таке широке поширення набули всілякі класифікації видів аналізу.

Управлінський аналіз – термін відносно новий, не знайшов ще широкого розповсюдження ні в академічному середовищі, ні серед практиків, менеджерів і економістів. У зв’язку з цим першою задачею, яка стоїть перед тим, хто зважився ввести цей термін в широкий професійний обіг, буде знайти місце управлінського аналізу серед економічних наук. Чому серед економічних? В якості інформаційної база управлінського аналізу використовується переважно економічна інформація – облікові дані, економічні показники, фінансові нормативи. Все це дозволяє нам віднести даний предмет до економічної сфери. Узагальнюючим, кореневим поняттям в цьому контексті буде поняття економічного аналізу. Залежно від того, що є об’єктом дослідження в економіці, виділяють макроекономічний аналіз і мікроекономічний. Об’єктами першого є цілі економіки, галузі і групи (кластери) суб’єктів, об’єктом вивчення другого — окремі суб’єкти господарювання.

Другою підставою для класифікації видів економічного аналізу, яка здається нам принциповою для розуміння предмету управлінського аналізу, є розподіл видів аналізу за принципом можливості безпосереднього використання їх результатів на дві групи – фундаментальні і прикладні аналітичні дисципліни.

Дві ці класифікації незалежні, що дозволяє представити конкретні напрями аналізу у вигляді матриці розміром 2x2 (табл. 1.1). У кожному з чотирьох її квадрантів представлені сталі у вітчизняній економічно-аналітичній практиці види економічного аналізу. Кожний з них сам по собі включає безліч підвидів, але нам для цілей нашої роботи принциповий лише квадрант IV.

Таблиця 1.1

Напрями економічного аналізу

		Фундаментальний		Прикладний
Об’єкт – кластер	I. Макроекономічний аналіз		II. Аналіз ринків
Об’єкт – окремий суб’єкт господарювання	III. Мікроекономічний аналіз		IV. Аналіз господарської діяльності підприємства

На відміну від інших напрямів аналізу аналіз господарської діяльності традиційно був розділом економічного знання, глибоко опрацьованого в нашій країні. Починаючи з 60-х рр. XX в. широку популярність набули праці А. Д. Шеремета, М. У. Мірошник, В. В. Ковальова та інших видних вітчизняних економістів. Були розроблені, у тому числі і достатньо витончені методи обробки і інтерпретації господарських показників. Проте, на жаль, аналіз господарської діяльності в тому вигляді, в якому він був розроблений в ті роки, виявився недостатній для роботи в нових економічних умовах, коли суб’єкти господарювання опинилися абсолютно самостійними в здійсненні своєї діяльності, і коло рішень, що приймаються їх менеджерами, став зовсім іншим.

У розвинених західних країнах розвиток аналітичних методів удосконалювався паралельно з методами і практикою управління. Широке поширення вони набули лише в епоху бурхливого розвитку капіталістичних форм господарювання. Окремі методи і процедури аналізу (наприклад, аналіз беззбитковості) одержали широке визнання в процесі ухвалення управлінських рішень ще в першого десятиліття XX в., проте найсильніший поштовх розвитку цих методів дав бурхливий розвиток теорії менеджменту, а також теорії фінансів в 60-ті рр. XX в.

В даний час залежно від того, яка ціль аналізу господарської діяльності, яка його інформаційна база і хто користувачі його результатів, в теорії і практиці аналітичної роботи виділяють дві основні гілки цього виду аналізу – фінансовий і управлінський (рис. 1.1).

Аналіз господарської діяльності

Фінансовий аналіз

Управлінський аналіз

Рис. 1.1. Складові аналізу господарської діяльності.

Цілі і задачі фінансового аналізу визначаються інтересами і можливостями переважно зовнішніх користувачів його результатів. Інформаційною базою, доступною для проведення процедур фінансового аналізу, є перш за все бухгалтерська фінансова звітність. Основною метою такого аналізу є можливість ухвалення рішень щодо аналізованої організації зовнішніми користувачами (кредиторами, контрагентами, інвесторами, що не мають доступу до оперативного управління організацією). Ці рішення звичайно торкаються питань формування власної фінансової політики організацій, у відношенні яких проводиться аналіз, — це можуть бути питання кредитування, довготривалої ділової співпраці, придбання частки аналізованої організації у власність. У будь-якому випадку зовнішні користувачі не тільки не мають нагоди користуватися внутрішніми даними організації, але і в більшості випадків не мають такої потреби.

Проте з погляду благополуччя самої організації набагато важливіше проведення процедур управлінського аналізу, який дозволяє сформувати інформаційну основу прийняття управлінських рішень усередині організації її менеджерами всіх рівнях управління.

Крім цільової аудиторії, фінансовий і управлінський види аналізу мають ще одну принципову відмінність. Побудований на основі даних фінансової звітності, складеної роst factum, фінансовий аналіз має ретроспективну спрямованість і дозволяє оцінити перш за все результати вже здійсненої діяльності. В той же час управлінський аналіз завжди має перспективну спрямованість, оскільки з погляду ухвалення рішень минулі події і дані не представляють ніякої цінності і можуть служити лише як приблизні, не дуже надійні орієнтири на майбутнє. Значущість їх стає взагалі нікчемною в періоди криз і швидких змін в зовнішній або у внутрішньому бізнес-середовищі організації.

Таким чином, розуміючи аналіз як синонім дослідження взагалі, ми розглядатимемо управлінський аналіз, з одного боку, як складову частину економічного аналізу, з другого боку, як самостійну дисципліну з своїм предметом, цілями і методологією.

Необхідність відособлення управлінського аналізу в окрему наукову дисципліну обумовлена перш за все тим, що в умовах помітного ускладнення структури і змісту інформаційних потоків в організаціях все чіткіше виявляється практична потреба в систематизації і формалізації методів і методик збору, обробки і представлення інформації, яка використовується в якості бази прийняття управлінських рішень. Ця потреба цілком відповідає об’єктивній закономірності виділення окремих сегментів існуючих наук в самостійні галузі знання, тобто диференціація наук, з одного боку, і взаємопроникнення, інтеграція різних галузей знання, з другого боку. Не завжди можна провести чітку грань між управлінським аналізом і управлінським обліком, менеджментом і теорією прийняття рішень. Проте можна достатньо чітко виділити об’єкт, предмет, ціль і задачі наукового визначеного нами напряму.