Зміст

Вступ………………………………………………………………………………...

I. Моделі місцевого самоврядування ...................................................................

1.1 Англо- саксонська модель місцевого самоврядування .............................

1.2 Континентальна модель місцевого самоврядування ....................................

1.3 Змішана модель місцевого самоврядування .................................................

II . Особливості місцевого самоврядування на прикладі конкретних країн .......

2.1 Особливості місцевого самоврядування в США ...................................

2.2 Особливості місцевого самоврядування у Великобританії .....................

2.3 Особливості місцевого самоврядування у Франції .............................

Висновки…………………………………………………………………………

Список використаної літератури .....................................................

Вступ

Місцеве самоврядування як самостійне явище суспільного життя і інститут громадянського суспільства зародилося в глибоку давнину. Воно існувало як общинне самоврядування суспільства, пройшло етапи античного світу, середніх віків та нового часу. У XIX в. і особливо у XX ст. місцеве самоврядування стає постійним об'єктом теоретичного наукового осмислення. Воно активно використовується при проведенні політичних, адміністративних і правових реформ.

Місцеве самоврядування є неодмінним атрибутом будь-якого сучасного демократичного суспільства. Зарубіжний муніціпалізма знає величезну кількість різноманітних моделей і типів організації місцевого самоврядування. Відмінності в побудові систем місцевого самоврядування залежать від багатьох факторів: політичного режиму, домінуючою в країні ідеєю організації влади і управління на місцях, державного устрою і адміністративно-територіального поділу держави, національних традицій і т.п..

У більшості сучасних держав управління усіма справами на місцях здійснюється спеціальними органами місцевого самоврядування, формованими на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні, а також спеціально призначеними з центру органами місцевого управління.

Місцевий або муніципальне самоврядування − це така система управління місцевими справами, яка здійснюється спеціальними виборними органами, безпосередньо представляють населення тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці даної країни. Європейська хартія про місцеве самоврядування, прийнятої Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи від 15 жовтня 1985 року, дає загальне визначення місцевого самоврядування, фактично стало універсальним і прийняте всіма демократичними державами. Під місцевим самоврядуванням Хартія розуміє «право, дійсну здатність місцевих громад контролювати значну частину громадських справ, керувати нею в рамках закону під свою відповідальність і на благо населення».

I. Моделі місцевого самоврядування

Для нормального функціонування демократичної держави в цілому необхідно наявність ефективного місцевого самоврядування. Поняття "місцеве самоврядування " у країнах сучасного світу зазвичай охоплює два види органів: місцевий представницький орган , що обирається населенням відповідної адміністранівно-територіальної одиниці і приймає рішення з найбільш важливих місцевим питань, а також виконавчий орган (мер, бургомістр і т.д.), зазвичай покликаний в першу чергу виконувати рішення представницького органу і здійснювати оперативне управління (хоча на нього можуть бути покладені і деякі загальнодержавні функції).

У зарубіжних країнах існує кілька типів організації та функціонування муніципальних установ .

1.1 Англо-саксонська модель

Ця модель отримала поширення у Великобританії, США, Канаді, Австралії і в багатьох інших країнах з англосаксонської правової системою.

Місцеві представницькі органи формально виступають як діючі автономно в межах наданих їм повноважень і пряме підпорядкування нижчестоящих органів вищестоящим відсутня. Поряд з представницькими органами в країнах з даною системою (і в першу чергу в США) безпосередньо населенням можуть обиратися деякі посадові особи. Значними повноваженнями тут найчастіше наділяються комісії (комітети) місцевих представницьких органів, які відіграють вагому роль у підготовці та прийнятті окремих рішень .

Контроль за діяльністю місцевих органів в англосаксонських країнах здійснюється в основному непрямим шляхом: через центральні міністерства, а також через суд. Прийнятий у законодавстві цих країн термін "місцеве управління" для позначення організації і діяльності місцевих органів зазвичай вказує на їх локальний характер.

1.2 Континентальна (французька) модель

У більшості країн світу (континентальна Європа, франкомовна Африка, Латинська Америка, Близький Схід) набула поширення континентальна (французька) модель. Вона властива Франції, Італії, Польщі, Болгарії, Туреччини та іншим країнам. Основна її риса − поєднанні прямого державного управління на місцях і місцевого самоврядування. Родоначальницею даної моделі є Франція.

Континентальна модель нагадує піраміду, де відбувається передача різної інформації і де на центральні власті активно працює ціла серія агентів на місцях. Зазначена модель характеризується також певною підпорядкованістю нижчих ланок вищим. В Італії подібна ієрархічна підпорядкованість виражається, зокрема, у передбаченому Конституцією від 1948 року народження, прийнятої Установчими Зборами праві областей здійснювати контроль за законністю актів провінцій, комун. та інших місцевих утворень.

В рамках французької системи представницькі органи деколи створюються лише в адміністративно-територіальних одиницях, визнаних законодавцем як територіальних колективів. В окремих підрозділах, таким чином, представницькі органи можуть взагалі відсутні (наприклад, в округах і кантонах Франції).

У розвинених демократіях відмінності між двома розглянутими вище моделями не носять принципового характеру, і навіть є певне зближення між ними. Функціонування обох моделей будується на багатьох подібних принципах, властивих сучасній демократичній державі. Основою системи місцевих органів тут є місцеві представницькі органи, що формуються населенням в результаті вільних і змагальних виборів.

По-іншому функціонують моделі в ряді країн, що розвиваються, де запозичена у розвинутих демократій англосаксонська або ж континентальна модель місцевого управління виступає лише як декорації авторитарного політичного процесу, в рамках якого волевиявлення громадян на виборах має багато в чому несамостійний характер.