2. Методика роботи студента над курсовою (дипломною) роботою

Підготовка курсової (дипломної) роботи є видом дослідницької діяльності, тому вона вимагає від студента оволодіння основними методами наукового дослідження. Важливішими методами дослідження, які використовуються студентами у науковій роботі є:

• теоретичний аналіз (вивчення літературних, архівних та інших джерел);

• спостереження;

• психолого-педагогічний експеримент;

• бесіда;

• анкетування та інтерв’юрування;

• математичні методи обробки кількісних результатів.

Найбільш продуктивне комплексне застосування цих методів.

І етап. Робота над темою дослідження, як правило, починається з добору і аналізу необхідної літератури. Правильне встановлення списку літератури має визначальне значення для успішного дослідження. Для складання бібліографії за темою наукового дослідження студент використовує всі бібліотечні каталоги: систематичні, алфавітні, предметні, а також бібліографічні довідкові видання, посилання у підручниках, монографіях, енциклопедичних словниках тощо.

У першу чергу доба раються джерела, що відносяться до теми: твори філософії. Державні документи з освіти, вивчення яких забезпечує методологічну основу дослідження. Далі виявляються матеріали, що віддзеркалюють результати проведених спеціальних досліджень, у яких викладено теоретичні основи досліджуваного питання, опубліковані у монографічній літературі і періодичних виданнях, архівні матеріали ( у разі необхідності). Складений студентом список літератури узгоджується з керівником курсової (дипломної) роботи. після чого студент приступає до вивчення першоджерел.

Щоб полегшити подальшу роботу студент складає бібліографічні картки літературних джерел, з яким ознайомився. Для цього використовують невеличкі аркуші ( чи спеціальні бланки) цупкого паперу розміром 125х70 мм. Існують загальноприйняті правила опису джерел у списках літератури з єдиною пунктуацією і скороченнями; цих правил слід дотримуватись у складанні бібліографічних карток.

Про кожне джерело надаються такі відомості:

• прізвище та ініціали автора, якщо книга написана кількома авторами, то перераховуються всі прізвища ( у тому порядку, в якому вони вказані у книзі) або одне прізвище, ініціали першого автора, після чого пишуть «та ін..»;

• повну і точну назву книги, яка не береться у лапки;

• підзаголовок, уточнюючий назву (якщо він вказаний на титульному аркуші);

• відомості про повторність видання;

• назва міста, у якому видана книга;

• назва видавництва ( без лапок);

• рік видання ( без слова «рік» чи скорочення «г»).

Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора, то запис даних про книгу починають з її назви, після чого вказують прізвище редактора та його ініціали ( які ставлять перед прізвищем) і далі всі інші елементи.

Наприклад:

Педагогические технологии: Учебное пособие для студентов педагогических специальностей / Под.ред. В.С.Кукушина. - Ростов н/Д, 2002.- 302с.

Відомості про статті, опубліковані у збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні містити:

• прізвище та ініціали автора статті;

• вказівка «У кн.» чи «У зб.», після чого подається повний опис джерела, у якому поміщено статтю. Для періодичних видань – назва журналу, рік випуску, номер журналу, а для газет – число і місяць.

Наприклад:

1. Пушкин В.Н. Построение ситуативных концептов в системе мыслительной деятельности. - В кн. Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. М., 1990, с.106-120.

2. Павленко В.Н. "Культурно-историческое развитие психических процессов и теория поэтапного формирования умственных действий"// Вопросы психологии. - 1995, N1, с. 53-60.

Якщо студент використовує автореферати, дисертаційні чи дипломні роботи, то при їх описі вказується:

• прізвище, ініціали автора;

• назва роботи;

• назва міста, у якому робота захищалась;

• назва місця захисту (заклад);

• рік виконання.

Наприклад:

1. Старжинская Н.С. Обучение дошкольников элементам орфографии на занятиях по грамоте / Афтореф. канд.дис. М.,1991.-20 с.

До бібліографічних карток заносяться короткі анотації літературних джерел, у яких відмічаються основні питання, які викладені у книзі чи статті.

Після попереднього ознайомлення з літературними джерелами і складання студентом своєї власної бібліографічної картотеки. За допомогою керівника студент визначає послідовність ґрунтовного вивчення літератури. Поглиблене вивчення літературних джерел дозволяє критично ставитись до наукових фактів, співвідносити їх з попередніми вивченими матеріалами, випрацьовувати власну точку зору на проблему. Вивчення літератури представляє собою підготовчий етап роботи над темою. Необхідний для створення теоретичної основи подальших наукових пошуків.

Наступний етап містить обґрунтування теми дослідження, постановку мети. Вибір об’єкту дослідження формулювання його завдань. Тема наукового дослідження є складовою частиною певної проблеми.

Головні моменти процесу вибору теми курсового чи дипломного дослідження відбиваються документально у вигляді обґрунтування теми, яке містить доказово оформлене висвітлення її актуальності, теоретичної і практичної значущості, новизни практичної ефективності та перспективності. Обґрунтування теми дослідження складає основу вступу до курсової (дипломної) роботи. У вступі слід також помістити науковий апарат дослідження: об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання.

Слід зазначити, що вибір теми дослідження нерозривно пов'язаний з вибором об’єкту дослідження. Під об’єктом дослідження розуміється частина чи форма існування реальної дійсності (тіло, середовище, процес, явище, зв’язки, відношення і таке інше), які протистоять суб’єкту у його пізнавальній і практичній діяльності. Як об’єкт дослідження зазвичай обирається такий об’єкт, який містить типові для досліджуваної проблеми сторони, зв’язки і відношення, які є результатом протиріч і породжують саму проблему. Отримання знань про об’єкт здійснюється через вивчення результатів цілеспрямованого наукового впливу на окремі частини об’єкту, тобто предмет дослідження. Таким чином, можна сказати. Що предметом наукового дослідження називається визначена цілісність, яка виділена з об’єкту наукового дослідження і має суттєві для даного дослідження ознаки і якості. Іншим словами, предмет дослідження є носієм ряду якостей, зв’язків, ознак об’єкту, що вивчається і слугує засобом наукового пізнання самого об’єкту.

Об’єктом дослідження є сукупність зв’язків, відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Предмет дослідження це тільки суттєві зв’язки і відношення, які підлягають безпосередньому для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є більш вузьким, чим його об’єкт. Наприклад, об’єктами педагогічних досліджень є діяльність вчителів, учнів і дітей (співвідношення між суб’єктом і об’єктом навчання і виховання, особистістю і колективом, навчанням і самоосвітою) організація пізнавальної діяльності дітей, навчально-виховного процесу і управління ними.

Об’єктом чи предметом педагогічного дослідження повинен бути процес навчання чи виховання. Визначаючи об’єкт, слід знайти відповідь на питання: що розглядається? У той же час предмет визначає аспект розглядання, дає уявлення про характер вивчення об’єкту дослідження, про те, які нові відношення, аспекти і функції об’єкту розкриваються. Іншими словами, об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом – те. Що у цьому об’єкті отримує наукове пояснення.

Визначення теми, об’єкту і мети дослідження становить за своєю суттю єдиний нерозривний процес. Визначення теми і мети дослідження мають два структурних елементи, які зливаються: об’єкт дослідження і кінцевий результат.

Після обґрунтування теми (визначення глибини розробки проблеми) і вибору об’єкту дослідження (визначення діапазону розробки проблеми) формулюється мета дослідження пор темі.

Мета дослідження виступає як певний механізм інтеграції різних дій у систему «мета – засіб - результат» основні елементи, що формують зміст мети дослідження: кінцевий результат, об’єкт дослідження, шлях досягнення кінцевого результату. Мета наукового дослідження – центральний елемент структури і важливіший методологічний інструмент дослідження.

Для правильної постановки мети дослідження необхідно чітко уявляти:

• сутність проблеми, що вивчається, основні проблемні питання теоретичного і експериментального характеру;

• основні шляхи необхідної розробки теоретичного експериментального обґрунтування об’єкту дослідження;

• існуючі у педагогіці методи і засоби для проведення теоретичного і експериментального дослідження.

Необхідно відмітити, що методологічний принцип формулювання мети такий: до правильно сформульованої мети дослідження неможна поставити питання «для чого?» Тобто соціальна корисність результату дослідження повинна бути очевидною у його меті.

Наприклад:

Мета: визначити особливості соціалізації дітей 5-6 років у різних умовах життєдіяльності; теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити модель формування соціально-комунікативної компетенції як показника соціалізації шестирічних дітей.

Далі розробляється гіпотеза дослідження, тобто проведення теоретичного обґрунтування чи дослідження об’єкту, що вивчається. Гіпотеза займає у дослідженні особливе місце. Вона виступає у вигляді передбачення, яке висувається для пояснення явища, що вивчається, його структури, зв’язків, рушійних сил. Важливо розуміти, що ефективність результату процесу формування гіпотези визначається наявністю фактів про об’єкт дослідження, вміння їх опрацьовувати і осмислювати. Гіпотеза стає ефективним методологічним інструментом певного дослідження у тому випадку, коли їй підкорений цілеспрямований пошук, обробка і аналіз наукової інформації на всіх етапах дослідження.

Для правильної розробки гіпотези необхідно:

• встановити рівень розвитку протиріч як найменш розроблене питання проблеми дослідження;

• уточнити наукові поняття (нові чи невизначені) як предмети досліження4 на основі логіки дослідження дати однозначне їх тлумачення. Як припущення сформулювати поняття, яких не вистачає у дослідженні;

• осмислити структуру, функції, зв’язки явища, що вивчається. Доповнити відсутні елементи у зв’язку з відповідними припущеннями;

• ясно, лаконічно обґрунтувати основі моменти і методи теоретичної і емпіричної перевірки гіпотези у цілому і у її окремих передбачень.

Особливої уваги заслуговує той факт, що основна концепція побудування гіпотези дослідження закладається вже у формулюванні його мети. Це очевидно зі збігу наступних основних елементів, які входять у склад мети і гіпотези дослідження: об’єкт дослідження, його кінцевий результат, шлях досягнення кінцевого результату.

Певна змістова частина гіпотези формулюється у результаті виконання теоретичного обґрунтування об’єкт дослідження і визначається в основному рівнем (теоретичне чи експериментальне) дослідження. станом проблеми дослідження, а також творчими можливостями студента-дослідника.

Наступний етап у побудові наукового апарату дослідження – формулювання його завдань.

Методологічні вимоги до постановки завдань дослідження:

1. Завданнями дослідження називаються питання, на які слід відповісти для досягнення мети дослідження.

2. Послідовність постановки викладення завдань дослідження повинна чітко відповідати назві його теми, меті, об’єкту і предмету дослідження.

3. Сукупність поставлених у дослідженні завдань повинна бути мінімальною за ознакою їх необхідності для досягнення мети дослідження.

Завдання дослідження записуються у загальному вигляді. Ділі у відповідних пунктах методики дослідження вони конкретизуються за питаннями, які входять у кожне завдання.