3.2. Діви

В священних писаннях індуїзму описуються небесні істоти, звані діви (або в жіночому роді деви - "світяться", "блискучі") що можна перевести на російська мова як "боги" або "напівбоги" ^[34]. Діви є невід'ємною частиною індуїстської культури - їх зображують у мистецтві, архітектурі, іконографії, вони описуються в різних історіях, особливо в індійській епічній поезії і Пуранах. У розумінні більшості індуїстів, діви є слугами Ішвари, верховного особистісного Бога, якому поклоняються індуїсти в одній з Його іпостасей як своєму іштадевате або "обраному ідеалу" ^{[35] [36]}; причому цей вибір грунтується як на особистих уподобаннях кожного індуїста ^[37], так і на регіональних і сімейних традиціях поклоніння ^[37].

3.3. Карма і сансара

Карма буквально перекладається як "дія", "діяльність" або "робота" ^[38] і може бути описана як "закон дії і відплати" ^[39]. Згідно Упанішадам, свідомість людини, Чітта або подружжя, є тонко-матеріальний орган, який за допомогою прани відображає свідомість душі ( Джива або атмана). Чітта - це сукупність манаса (підсвідомого розуму), аханкари (его, системи уявлень про себе) і буддхи (свідомого розуму, що сприймає здібності). Прана - це посередник між Джива і Чітта, яка є першим і самим тонким матеріальним елементом. Описується, що Джива, що насичує прану свідомістю, знаходиться в районі фізичного серця людини. Чітта - це сховище матеріального досвіду індивідуума з величезною кількістю самскар (вражень, відбитків) від будь-яких дій, які він робить, як на фізичному, так і на розумовому рівні. Накопичена в ньому інформація виступає як призма, крізь яку людина дивиться на світ. Все, що він бачить, він порівнює зі своїм минулим досвідом, таким чином сприймаючи реальність у спотвореному вигляді. Самскари зберігаються і переносяться з життя в життя у свідомості індивідуума. У кожного життя, самскари формують єдину в своєму роді психо-фізичну природу людини, визначаючи його схильності і бажання, визначаючи його карму ^[40]. Таким чином, концепція загального, нейтрального і безпомилкового закону карми безпосередньо пов'язана з реінкарнацією, а також з особистістю індивіда, його якостями і його родиною. Карма сплітає разом поняття свободи волі і долі. Кругообіг "діяльності, наслідків діяльності, народження, смерті, і народження заново" називається сансари. Поняття реінкарнації і карми лежать в основі індуїзму та різних напрямків у його філософії і віруваннях. В " Бхагавад-гіті "стверджується:

Як людина, знімаючи старий одяг, одягає нові, так і душа входить у нові матеріальні тіла, залишаючи старі і непотрібні [41].

Світ сансари забезпечує ефемерні насолоди, які підтримують в людині бажання народжуватися знову і знову заради втіхи тлінного матеріального тіла. Звільнення зі світу сансари через досягнення мокші приносить вічне щастя і умиротворення ^{[42] [43]}.

3.4. Кінцева мета духовної практики

Кінцева мета духовної практики позначається такими термінами як " мокша "," нірвана "або" самадхи ", і різними напрямками індуїзму розуміється по різному:

• Усвідомлення своєї єдності з Богом

• Усвідомлення своїх вічних взаємин з Богом і повернення в Його обитель

• Досягнення чистої любові до Бога

• Усвідомлення єдності всього буття

• Усвідомлення свого істинного "Я"

• Досягнення досконалого умиротворення

• Повна свобода від матеріальних бажань

Досягнувши кінцевої мети людського існування, індивідуум звільняється з сансари, таким чином припиняючи цикл перевтілень ^{[44] [45]}. Точне визначення мокші дається різними філософськими школами індуїзму по-різному. Наприклад, адвайта-веданта стверджує, що після досягнення мокші, атман припиняє своє існування як особистість і зливається з безособовим Брахманом. Послідовники дуалістичних шкіл Двайт ототожнюють себе як частинки Брахмана, вічно володіють індивідуальністю. Після досягнення мокші вони очікують потрапити на одну з лок ( планет) духовного світу, і навічно залишитися там, насолоджуючись вічними взаєминами з Богом ( Ішвара) в одній з Його іпостасей. Духовний світ, в традиціях вайшнавізму званий Вайкунтха або Голокост, є найбільш близьким аналогом Царства Бога в християнстві. Також говориться, що послідовники Двайт хочуть "скуштувати солодощі цукру ", тоді як послідовники адвайта хочуть "перетворитися на цукор" ^[46].