Показатели подвздошно-поясничной мышцы
|
Показатели |
Справа |
Слева |
|
F (кг сила/кг вес), М±m |
0,271±0,024 |
0,284±0,023 |
|
Зона нормы
(±1 |
0,169-0,374 |
0,186-0,382 |
)
Методи дослідження в біомеханіки
В даний час біомеханіка володіє значним арсеналом методів дослідження локомоторной функції, як в статиці, так і в динаміці, причому вивчається не тільки зовнішня картина руху, а й механізми управління, життєзабезпечення організму, що дає можливість виявити цілий комплекс параметрів, що характеризують руховий образ. У це поняття включаються не тільки зовнішні (механічні) прояви руху і реакцій навколишнього середовища, а й умови організації управління рухами, узгоджена діяльність всіх органів і систем організму. Отримана в результаті біомеханічних досліджень інформація є основою для визначення норми, дозволяє кількісно визначити ступінь порушення локомоторной функції при різних патологічних станах. Біомеханічні дослідження досить широко використовуються не тільки в клінічній медицині (функціональна діагностика, ортопедія, травматологія, протезування), але і в спорті, і при розробці різних антропоморфних механізмів (роботи, маніпулятори), і при вирішенні інших прикладних задач. Методична база біомеханічних досліджень постійно вдосконалюється, використовуючи новітні досягнення науки.
Методи дослідження, що отримали найбільше поширення в даний час, в клінічній біомеханіці можуть бути класифіковані наступним чином:
I. Соматометрічскіе: антропометрія, фотограмметрія, рентгенографія.
II. Кінезіологіческіе: оптичні, потенціометрія, електроподографія, тензометрія, іхнографія.
III. Клініко-фізіологічні: калориметрія, електроміографія, електроенцефалографія та інші методи функціональної діагностики.
Соматометрія
Антропометрія
При клінічному і біомеханічному обстеженні використовуються методи антропометріїз метою отримання інформації про статевих і вікових особливостях випробуваних про особливості будови опорно-рухового апарату в нормі і при патології, важливою інформацією пропоставі. Зазвичай перед проведенням спеціальних біомеханічних досліджень вимірюють зростання пацієнта стоячи і сидячи, довжину кінцівок, амплітуду рухів у великих суглобах, визначають масу його тіла. За допомогоюсхиломвиробляють замальовку діаграми стояння - проекції на горизонтальну площину осей суглобів нижніх кінцівок і тазу. Це дає можливість скласти уявлення про архітектоніці нижніх кінцівок при зручному стоянні, визначити величину розвороту осей суглобів в проекції на горизонтальну площину, кут розвороту стоп, відстань між внутрішніми поверхнями ніг на різних рівнях і т. д.
2. Фотограмметрія
Поверхня спини при дослідженні методом комп'ютерної топографії. А. - норма; Б. - кіфосколіоз грудного відділу; В. - гіперлордоз поперекового відділу; Г. - виступаючі крилоподібні лопатки.
До антропометричним методам збору і аналізу інформації відноситься спосіб вивчення схеми побудови опорно-рухового апарату у вигляді так званої фотограмметрії. Коротко техніка фотограмметрії полягає в наступному: обстежуваному пропонують прийняти природну, найбільш звичну, зручну позу стояння. Перед ним встановлюють кадрову рамку з сантиметровими поділками по горизонтальних і однієї з вертикальних сторін. Через середину рамки натягнута нитка, яка служить схилом. Фотографують і для графічного аналізу виготовляють фотознімки, на яких вимірюють відстань у сантиметрах між передневерхнімі остюками таза, нахил стегон по анатомічним осях відносно вертикалі, відстань між центрами колінних суглобів, нахил гомілок по анатомічним осях, кут фізіологічного вальгуса гомілок, відстань між центрами опори стоп. Цей метод дасть можливість визначити вікові особливості схеми побудови опорно-рухового апарату в нормі і при різних патологічних станах.