1.2. Спілка адвокатів України
Спілка адвокатів України виборює професійні і соціальні права адвокатів, захищає та представляє їх інтереси в різних організаціях. Наприклад, Спілка бере участь у за-конопроектній роботі, обстоювала право адвокатів на здійснення професійної діяльності у 1993 році, коли був відсутній механізм набуття статусу адвоката за Законом «Про адвокатуру», за її пропозицією в Законі закріплено право адвокатів на заняття адвокатською діяльністю індивідуально; розроблено і впроваджено правила адвокатської етики. Спілка веде боротьбу за зменшення податкового тиску на адвокатів і адвокатські об'єднання, усунення порушень гарантій адвокатської діяльності, розширення професійних прав адвокатів, захищала окремих адвокатів від необгрунтованого тиску та переслідувань, займається підвищенням кваліфікації адвокатів, зокрема спільно з Академією адвокатури України, одним із співзасновників якої є Спілка адвокатів. За зверненнями Спілки проводилися міжнародні експертизи і зустрічі з експертами, міжнародні семінари та конференції з питань відповідності чинного законодавства, законопроектів, які стосуються адвокатури і адвокатської діяльності, рішення Конституційного Суду у справі Солдатова міжнародним стандартам адвокатської професії. Спілкою проводиться видавнича діяльність, зокрема, засновано серію книжок «Адвокатура України», журнал «Адвокат», нижок «Адвокатура України», журнал «Адвокат», активно розвиваються міжнародні зв'язки, вивчається історія адвокатури України.[3] Разом з тим Спілка адвокатів України може захищати лише своїх членів, представляти інтереси тільки певної частини адвокатів — тих, хто є членами цієї організації. З метою зміни такого становища сама Спілка у 1995 році виступила з пропозицією щодо утворення в Україні єдиної професійної організації адвокатів з обов'язковим членством, яка б представляла всю адвокатуру - Національної палати (асоціації) адвокатів України, яка до цього часу не створена. У регіонах України також створені й активно діють громадські організації адвокатів. Так, адвокати Чернівецької області об'єдналися в Асоціацію адвокатів, яка надає їм допомогу в організації професійної діяльності, нещодавно утворено Спілку адвокатів Закарпаття. У деяких містах України, зокрема в Ужгороді, Одесі, Харкові, Києві, існують адвокатські клуби. Можна назвати й цілу низку громадських організацій адвокатів, сформованих не за територіальною, а за іншими ознаками - вік, галузь права тощо.
Розділ 2. Правовий статус захисника
2.1. Поняття та права захисника
Захисник - це учасник кримінального процесу, уповноважений у передбаченому законом порядку здіснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених та виправданих і подавати їм необхідну юридичну допомогу. Участь зашисника в кримінальному процесі дозволяє цим особам більш повно реалізувати своє право на захист.[1]
На практиці захисниками є переважно адвокати, тому для забезпечення обвинуваченому права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державніх органах в Україні діє адвокатура - неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України, в якій зазначується, що адвокат в своїй професійній діяльності повинен суворо додержуватись вимог чинного законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики і так далі. Порушення цього положення тягне за собою накладення на адвоката дисциплінарної відповідальності.[2]
Захисник з числа осіб, зазначених у частині першій статті 44 КПКУ (тобто особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю чи, за згодою підсудного, в якості захисника допускаються близькі родичі, опікуни та піклувальники) запрошується підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним, його законими представниками, родичами або іншими особами за дорученням чи на прохання обвинуваченого.
Одна і таж сама особа не може бути захисником двох або більше підозрюваних, обвинувачених і підсудних, коли інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.
Закон не обмежує кількості захисників, які можуть захищати одного підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
У статті 59 конституції України зазначено, що кожен вільний у виборі захисника своїх прав. Оскільки вибір захисника клієнтом повинен бути вільним, то рекомендування слідчим іншого захисника прав (у випадку ст.46, 47 КПК) є антиконституційним. Буде порушено право на захист, якщо підсудному назойливо рекомендують того чи іншого адвоката.