3. Професійна відповідальність юристів

При здійсненні своїх професійних обов’язків юрист зобов’язаний неухильно дотримувати вимог чинного законодавства, захищати права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб. Він не має права використовувати свої повноваження на шкоду державі, громадянам, суспільству в цілому.

За скоєння правопорушення юристами законодавство передбачає їх кримінальну, адміністративну та дисциплінарну відповідаль­ність. Така відповідальність може бути загальною або по­в'язаною з професійною діяльністю. Загальна юридична відпо­відальність має непрофе­сійний характер і наступає на загальних підставах.

До кримінальної відповідальності за правопорушення, що по­в'язані з професійною діяльністю юристів можуть бути пригнути :

- представники органів дізнання, прокурори, слідчі за завідомо незаконні затримання, привід або арешт.

- слідчі, прокурори за притягнення ними завідомо невинуватого до кримі­нальної -відповідальності, а також за примушування давати показання;

- судді за постановлення ними завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови тощо.

Одним з найпоширеніших видів юридичної відповідальності, до якої юрист притягується є дисциплінарна відповідальність, яка настає за порушення:

- законодавства при виконанні професійних функцій;

- присяги, яка їм прийнята;

- вимог статуту відповідного об'єднання юристів.

За вчинений дисциплінарний проступок до юристів застосо­вуються такі дисциплінарні стягнення:

- попередження;

- догана;

- пониження кваліфікаційного класу;

- пониження у посаді та звільнення з посади;ё

- зупинення на певний строк дії свідоцтва (ліцензії) про право на заняття приватною юридичною практичною діяльністю або його анулювання.

До загальних правил притягнення юристів до дисциплінарної відповідальності відносяться такі:

- за кожний дисциплінарний проступок накладається лише одне дисциплінарне стягнення;

- дисциплінарне стягнення до юриста застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не беручи до уваги час тимчасової непрацездатності або перебування його у від­пустці;

- якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення юриста не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення;

- дисциплінарне стягнення може бути достроково знято відпо­відною комісією;

- рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії, вищо­му державному органу або в судовому порядку;

- якщо юристом не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки, то скасування або зміна рішення, яке прийняв юрист, неви­знання його дій або неприйняття доказів, тлумачень норматив­но-правових актів не тягнуть за собою його дисциплінарної відповідальності.

За дисциплінарні проступки, які потягли за собою істотні негативні наслідки приватні юристи можуть бути позбавлені права на здійснення професійних повноважень, а юристи-державні посадові особи звільнені з посади.

Питання про дисциплінарну відповідальність юристів вирі­шуються, як правило, кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями.

Розгляд дисциплінарної справа юриста чи дисциплінарне провадження здійснюється в установленому нормативно-право­вими актами порядку і включає:

- перевірку даних про дисциплінарний проступок;

- відкриття дисциплінарного провадження;

- розгляд дисциплінарної справи;

- прийняття рішення.

За наслідками перевірки складається висновок з викладенням фактів і обставин, виявлених під час перевірки, і пропозицій. Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо юриста (за виключенням заяв та повідомлень, які є анонімними або не містять конкретних відомостей про проступки юристів) можуть бути:

- подання управлінь юстиції за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;

- подання судів, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування;

- повідомлення в засобах масової інформації тощо.

Наряду із загальними правилами існують певні особливості притягнення юристів різних професій і спеціальностей до дисциплінарної відповідальності

Функція дисциплінарного провадження щодо судді пок­ладається на особливий орган уп­равління судової влади - атестаційно – дисциплінарні комісії суддів, метою яких є визначення рівня професійної підготовки суддів та розгляд питань їх дисциплінарної відповідальності. Порядок організації та діяльності цих комісій регламентований главою V Закону України «Про статус суддів» (1992). В Україні діють: Вища атестаційно-дисциплінарна комісія суддів України; атестаційно-дисциплінарні комісії суддів АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя; атестаційно-дисциплінарна комісія суддів господарських судів; атестаційно-дисциплінарна комісія військових судів. Термін повноважень атестаційно – дисциплінарної комісії суддів — 5 років, починаючи з дня її першого засідання. Крім інших функцій, передбачених законодавством, атестаційно – дисциплінарні комісії суддів здійснюють службові перевірки та розглядають питання дисциплінарної відповідальності зазначених вище суддів і голів судів.

Суддю може бути звільнено з посади в порядку дисциплінарного провадження за неналежне виконання обов'язків, якщо до нього раніше застосо­вувались дисциплінарні стягнення; грубе порушення службових обов'язків; вчинення аморального проступку, не сумісного з зайняттям посади судді; порушення вимог, передбачених статтею 5 Закону України «Про статус суддів»; з підстав, передбачених пунктами 4, 5 та 7 статті 40 Кодексу законів про працю України.

За порушення закону, неналежне виконання службових обо­в'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Скарги щодо рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів розглядаються Вищою Радою юстиції.

Вища рада юстиції - колегіальний незалежний орган, відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та в межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність. Передбачена Конституцією України (ст.131). До її відання належить:

1) внесення подання про призначення суддів на посади або звільнення їх з посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів.

За Конституцією України Вища рада юстиції складається з двадцяти членів.

Більш конкретно структура і порядок її діяльності регулюються Законом України «Про Вишу раду юстиції» (1998).

Вища рада юстиції приймає такі акти: подання про призначення суддів; подання про звільнення суддів з посади; рішення про порушення вимог щодо несумісності; рішення про дисциплінарну відповідальність; рішення по скарзі на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також процедурні акти (ухвали, рішення тощо).

Для вирішення питань про дисциплінарну відповідальність ад­вокатів, відповідно до Закону України «Про адвокатуру», створюються дисциплінарні палати у складі кваліфікаційно-дисциплінарних комісій.

Порядок порушення та ведення дисциплінарного про­вадження щодо адвокатів встановлюється Положенням про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, зат­верджене Указом Президента України.

Дисциплінарне провадження щодо притягнення адвока­та до дисциплінарної відповідальності здійснюється дис­циплінарною палатою, яка створюється в кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях у складі дев'яти членів. У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комі­сії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.

Дисциплінарна палата розглядає скарги громадян, а та­кож окремі ухвали судів і постанови суддів, постанови, подання слідчих органів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств, установ, організацій надії адвокатів; вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відпо­відальності та розглядає порушені з цих питань справи.

Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної від­повідальності приймається відкритим голосуванням двома трети­нами голосів від загальної кількості членів палати. До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення на строк до одного року дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяль­ністю, а також його анулювання. При накладенні стягнення враховуються характер порушення та його наслідки, серйозність проступку, особа адвоката, ступінь його вини. Питання про дисциплінарну відповідальність члена адвокатського об'єднання регу­люється також статутом останнього. Адвокат може бути підданий дисциплінарному стягнен­ню не пізніше одного місяця від дня виявлення проступку. Воно не може бути накладене пізніше шести місяців від дня його вчинення.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення мо­же бути оскаржено протягом трьох місяців до Вищої кваліфі­каційної комісії адвокатури або в судовому порядку.

Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності нотаріусів, працівників міліції, державних виконавців та інших визначається законами України та відомчими нормативними актами.

Узагальнюючий блок (висновки з теми). Одним із показників рівня правозастосовної культури в державі є практична діяльність юриста, яка виражається в його знанні законодавства, у налагодженій роботі щодо розгляду правових питань, юридичних справ і доведенні їх до повного юридичного вирішення. Юридична практична діяльність має ознаки, які відрізняють її від інших видів соціальної діяльності. Взагалі, юридична практична діяльність є складовою юридичної практики, яка має більш широкий зміст. Юридична практика включає діяльність державних органів і професійних юристів та її ре­зультати. В основному це діяльність юристів - професіоналів по вирішенню будь – яких юридичних справ: захист прав фізичних та юридичних осіб, розгляд та вирішення звернень громадян, боротьба з правопорушеннями. Зміст юридичної практики включає: суб'єктів як учасників прав, дій; завдання, мету, функції, методи та результати діяльності; внутрішню організацію ді­яльності ( процес, провадження, стадії, про­цедури та режими); зовнішню форму діяльності, що дістає вияв у правотворчих та правореалізаційних актах. Юридична практична діяльність Юридична практична діяльність складається з певних відносно відокремлених юридичних дій, які здій­снюються в процесі виконання професійних функ­цій різними категоріями юристів. Діяльність юристів дуже багатогранна. Вони працюють в органах державної влади і місцевого самоврядування, організаціях недержавної форми власності, комерційних організаціях, спеціалізованих юридичних фірмах тощо. За скоєння правопорушення юристами законодавство передбачає їх кримінальну, адміністративну та дисциплінарну відповідаль­ність. Така відповідальність може бути загальною або по­в'язаною з професійною діяльністю. Загальна юридична відпо­відальність має непрофе­сійний характер і наступає на загальних підставах.

Одним з найпоширеніших видів юридичної відповідальності, до якої юрист притягується є дисциплінарна відповідальність. Питання про дисциплінарну відповідальність юристів вирі­шуються, як правило, кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями.

Нормативні акти

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України -1996- №30

2. Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ "Про держав­ну службу" // ВВР. - 1993. - № 52.- Ст. 490..

3. Закон України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України» // ВВРУ.-1996.- № 49.- Ст.272.

4. Закон України від 02 вересня 1993 р. № 3425-12 «Про нота­ріат» // ВВРУ.- 2002.- № 16. - Ст.114.

5. Закон України від 05 листопада 1991 р. № 1790-12 «Про прокуратуру»// ВВРУ. — 1991,— № 53. — Ст. 793; станом на 17 січня 2002 р. - ВВР.- 2002.- № 17.- Ст. 125.

6. Закон України від 25 березня 1992 р. №2229-12 «Про Служ­бу безпеки»// ВВРУ.- 1992.- № 27.- Ст. 382.

7. Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-12 «Про статус суддів»// ВВРУ.- 1993.- № 8.- Ст. 56.

8. Положення "Про Міністерство юстиції України", затверджене Указом Президента України від ЗО грудня 1997 р. № 1396/97// Офіційний вісник України N 2, ст. 14 від 29.01.1998.

9. Положення «Про Міністерство внутрішніх справ України», зат­верджене Указом Президента України від 07 жовтня 1992 р.// Офіц­ійний вісник України 0, N 42, ст. 1774 від 03.11.2000.

7. Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-12 «Про статус суддів» (ст. 5) // ВВРУ. - 1993 № 8. - Ст. 56.

Список літератури

1.Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія:. - К.: Віра - Р + Данкор, 1999. – С.202 – 306, 324 - 373.

2.Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія:. - К.: Знання, 2006. – С. 208 – 299, 321 - 397.

Блок самоконтролю

Тестові завдання до теми.Правильні відповіді визначте „+”, а неправильні „-”.