- •27.Проблеми оцінки еколого-економічвної ефективності ресурсозбереження.
- •28.Підходи до визначення еколого-економічної ефективності ресурсозбереження. Аналіз галузевих аспектів.
- •1.Підходи до визначення поняття «природні ресурси».
- •2. Класифікація природних ресурсів
- •4. Витратний та результатний підходи оцінки природних факторів
- •9. Концепція загальної економічної цінності
- •10. Сутність, призначення та особливост іоцінки земельних ресурсів.
- •11. Підходи до економічноїоцінкиводнихресурсів
- •6. Рентнийпідхід.
- •12. Особливості акумулювання доходів при експлуатації природних ресурсів.
- •14.Власність як економічна основа функціонування суспільства
- •15.Характеристика права власності на природні ресурси.
- •16.Об’єкти і суб’єкти права власності на природні ресурси.
- •17.Сутність та структура кадастрів природних ресурсів
- •18. Принципи формування земельного кадастру
- •19.Структура та особливості формування водного кадастру
- •20.Механізм побудови лісового та надрового кадастрів.
- •21. Зміст, мета, завдання та принципи ресурсозбереження
- •22. Передумови ресурсозбереження
- •23, Функції та складові ресурсозбереження
- •24, Фактори ресурсозбереження
- •25. Еколого – економічні та соціальні проблеми ресерсовикористання в україні
- •26, Напрямки ресурсозберігаючої діяльності в регіонах країни
- •27. Проблема оцінки еколого-економічної ефективності ресурсозбереження
- •28. Підходи до визначення еколого-економічної ефективності ресурсозбереження. Аналіз галузевих аспектів.
11. Підходи до економічноїоцінкиводнихресурсів
Існуютьтакінауковіпідходи до визначенняекономічноїоцінкиводнихресурсів:
1. Витратний підхід – оцінкаводнихресурсіввідбувається за величиною витрат на добування, освоєнняабовикористанняводнихресурсів. Фактичноцейпідхідвикористовується зараз у практиціводокористування. Йогоперевагою є простота розрахунку та об’єктивність, а недоліком – запрограмована занижена вартістьякіснихводнихресурсів і завищенанеякісних.
2. Результативний підхід – згідноньогоекономічнуоцінку (вартість) маютьлишетіводніресурси, якіприносятьдохід. Іншими словами, вартість ресурсу визначаєтьсягрошовимвиразомпервинноїпродукції, одержаноївідексплуатації водного ресурсу аборізницеюміжотриманим доходом і поточнимивитратами. Перевагою методу є відноснаоб’єктивністьоцінки, а недоліком – складністьрозрахунку, яка спричиненабагатоваріантністюнапрямківвикористання води.Іншимнедоліком є те, щонавітьневживанийсьогодні ресурс в майбутньомуможе принести високі доходи.
3. Витратно-ресурснийпідхід – поєднуєпопередні два і враховує як витрати найогоосвоєння, так і дохідвідйоговикористання.
4. Відтворювальнийпідхід – вартість ресурсу встановлюється як сукупністьвитрат, необхідних для поверненняякостіводнихоб’єктів до певного початкового стану, що передував їхосвоєнню.
5. Кадастрнийпідхід – базується на сукупностіінформації про конкретний вид природного ресурсу, йогокількості, якості, розташування та іншихпараметрів.
6. Рентнийпідхід.
12. Особливості акумулювання доходів при експлуатації природних ресурсів.
Бюджет акумулює і перерозподіляє значну частину фінансовихресурсів держави, в тому числі національного доходу, щодає можливість державним органам владиреалізуватизовнішню і внутрішнюполітику, вирішувативідповідніекономічні і соціальніпроблеми. Саме від обсягів бюджетних ресурсів залежить ступіньвирішеностіцих проблем.
відповідно до розподілукоштів, визначеногоБюджетним кодексом України, надходженнявідекологічногоподатку до місцевихфондівохоронинавколишньогоприродногосередовищапротягомостанніхроківзростають.
Однак головною проблемою системифінансуванняприродоохороннихзаходів на місцевомурівні є розпорошенняцихкоштів по сільських, селищних, міських та районних радах. На сьогоднішній день в областііснуєблизько 600 місцевихприродоохороннихфондів. Кошти з цихфондіввитрачаються без координації, переважноспрямовуються на поточнівитрати, а не навирішенняекологічних проблем.
Надходженнякоштів до більшостімісцевихфондів ОНПС, якіутворені в складісільських та селищнихбюджетів, в основному не перевищують суму 1 тис.гривень, тому за їхрахунок на територіївідповідної ради практично не можливопрофінансуватипроведенняналежнихприродоохороннихзаходів. Тож, доцільно, абиекологічнийподатокакумулювався в районних бюджетах. Вивченняданогопитання на місцяхпередбаченорозпорядженнямголовиЛьвівськоїоблдержадміністраціївід 30 липня 2013 року «Про акумулюваннякоштівмісцевихфондівохоронинавколишньогоприродногосередовища».
Специфіка податкової політики в природному секторі.
,Екологізація” податкової системи перебуває у розвитку, про що свідчать дві тенденції у практиці застосування екологічних податків у розвинених країнах. Першим, традиційним підходом до організації екологічного оподаткування є формування у підсистемі оподаткування юридичних осіб блоку екологічних зборів і платежів стимулювального або стримувального характеру, тобто таких, які не мають чітко вираженої фіскальної функції. Друга тенденція, проявляється у скасуванні більшості платежів, призначених для цільового природоохоронного фінансування. Замість системи екологічних зборів і платежів вводяться екологічні податки, що сплачуються у загальний державний бюджет, виконуючи при цьому суто фіскальні функції. Тобто, проходить процес поступового перетворення цільових екологічних платежів у податки, основною функцією яких є фіскальна, шляхом об’єднання низки зборів і платежів у ,,єдиний податок на види діяльності, які викликають забруднення навколишнього середовища.
Тенденції розвитку екологічного оподаткування у розвинених країнах спрямовані у бік посилення його фіскальних властивостей з метою централізації фінансових ресурсів для проведення загальнодержавних екологічних програм і, меншою мірою, на активізацію їх стимулювальної функції на мікрорівні.