Стаття 27

[Застосування попередніх Актів]

(1) Цей Акт заміняє у відносинах між країнами, до яких він

застосовується, і в тому обсязі, в якому він застосовується,

Паризьку конвенцію від 20 березня 1883 року та наступні Акти щодо

її перегляду.

(2) (a) Щодо країн, до яких цей Акт не застосовується або

застосовується не в повному обсязі, але до яких застосовується

Лісабонський акт від 31 жовтня 1958 року, останній залишається

чинним або в повному обсязі, чи в тих межах, в яких цей Акт не

заміняє його внаслідок чинності пункту (1).

(b) Так само щодо країн, до яких не застосовується ані цей

Акт, ані будь-яка його частина, ані Лісабонський акт, залишається

чинним Лондонський акт від 2 червня 1934 року або в повному

обсязі, чи в тих межах, в яких цей Акт не заміняє його внаслідок

чинності пункту (1).

(c) Так само щодо країн, до яких не застосовується ані цей

Акт, ані будь-яка його частина, ані Лісабонський акт, ані

Лондонський акт, залишається чинним Гаазький акт від 6 листопада

1925 Року або в повному обсязі, або в тому обсязі, в яких цей Акт

не заміняє його внаслідок чинності пункту (1).

(3) Країни, що не є членами Союзу, які приєднуються до цього

Акта, застосовують його у відносинах з будь-якою країною Союзу, що

не є стороною цього Акта чи яка, будучи стороною цього Акта,

зробила заяву, що передбачається статтею 20 (1) (b) (i). Такі

країни визнають, що згадана країна Союзу може застосовувати у

своїх відносинах з ними положення останнього Акта, що передує,

стороною якого вона є.

Стаття 28

[Вирішення спорів]

(1) Будь-який спір між двома чи декількома країнами Союзу, що

стосується тлумачення або застосування цієї Конвенції, який не був

вирішений шляхом переговорів, може бути переданий будь-якою із

зазначених країн до Міжнародного суду шляхом подання заяви

відповідно до Статуту Суду ( 995_010 ), якщо тільки зазначені

країни не домовляться про інший засіб урегулювання спору. Країна,

що подає заяву, повинна повідомити Міжнародному бюро про спір, що

переданий на розгляд Суду; Міжнародне бюро повинне сповістити про

це інші країни Союзу.

(2) У момент підписання цього Акта чи здачі на зберігання

ратифікаційної грамоти чи акта про приєднання будь-яка країна може

заявити, що вона не вважає себе пов'язаною положеннями пункту (1).

Щодо спорів між такою країною та іншими країнами Союзу, то

положення пункту (1) на них не розповсюджується.

(3) Будь-яка країна, що зробила заяву відповідно до положень

пункту (2), може у будь-який час відкликати її шляхом

повідомлення, направленого Генеральному директорові.

Стаття 29

[Підписання, мови, функції депозитарію]

(1) (a) Цей Акт підписується в одному примірнику французькою

мовою і здається на зберігання Урядові Швеції.

(b) Офіційні тексти виробляються Генеральним директором після

консультації з зацікавленими урядами англійською, іспанською,

італійською, німецькою, португальською та російською мовами, а

також іншими мовами, які визначить Асамблея.

(c) У випадку розбіжностей у тлумаченні різних текстів

перевага надається французькому текстові.

(2) Цей Акт відкритий для підписання у Стокгольмі до 13 січня