Мадридська угода

про міжнародну реєстрацію знаків

від 14 квітня 1891 року

(укр/рос)

(переглянута у Брюсселі 14 грудня 1900 р.,

у Вашингтоні 2 червня 1911 р., у Гаазі

6 листопада 1925 р., у Лондоні 2 червня

1934 р., у Ніцці 15 червня 1957 р.,

у Стокгольмі 14 липня 1967 р.,

змінена 2 жовтня 1979 р.)

Набуття чинності для України: 25 грудня 1991 р.*

( Статус Угоди див. ( 995_a85 )

Зміст**

Стаття 1: Утворення Спеціального союзу. Подання заяв на реєстрацію

знаків до Міжнародного бюро. Визначення країни

походження

Стаття 2: Посилання на статтю 3 Паризької конвенції (Прирівнювання

деяких категорій осіб до громадян країн Союзу)

Стаття 3: Зміст заявки на міжнародну реєстрацію

Стаття 3 bis: Територіальне обмеження

Стаття 3 ter: Заява про "територіальне поширення"

Стаття 4: Дія міжнародної реєстрації

Стаття 4 bis: Заміна національних реєстрацій, що передують

міжнародній реєстрації

Стаття 5: Відмова в охороні національними відомствами

Стаття 5 bis: Документи, що підтверджують законність використання

окремих елементів знака

Стаття 5 ter: Копії записів у Міжнародному реєстрі. Пошук на

новизну. Виписки з Міжнародного реєстру

Стаття 6: Строк дії міжнародної реєстрації. Незалежність

міжнародної реєстрації. Припинення охорони в країні

походження

Стаття 7: Продовження міжнародної реєстрації

Стаття 8: Національний збір. Міжнародне мито. Розподіл залишків

надходжень, додаткових і доданих зборів

Стаття 8 bis: Відмова від охорони в одній чи декількох країнах

Стаття 9: Зміни в національних реєстрах, що стосуються також

міжнародної реєстрації. Скорочення переліку товарів і

послуг, згаданих у міжнародній реєстрації. Доповнення

до цього переліку. Заміни в цьому переліку

Стаття 9 bis: Передача права на міжнародний знак, що спричинює

зміну країни власника

Стаття 9 ter: Поступка міжнародного знака тільки для частини

зареєстрованих товарів чи послуг або по відношенню

до деяких Договірних країн. Посилання на статтю

6 quater Паризької конвенції (Передача знака)

Стаття 9 quater: Єдине відомство декількох Договірних країн.

Прохання декількох Договірних країн про те, щоб

вони розглядалися як одна країна

Стаття 10: Асамблея Спеціального союзу

Стаття 11: Міжнародне бюро

Стаття 12: Фінанси

Стаття 13: Поправки до статей з 10 по 13

Стаття 14: Ратифікація та приєднання. Набуття чинності.

Приєднання до Актів, що передують. Посилання на статтю

24 Паризької конвенції (Території)

Стаття 15: Денонсація

Стаття 16: Застосування Актів, що передують

Стаття 17: Підписання, мови, функції депозитарію

Стаття 18: Перехідні положення

_______________

* З 1 липня 1976 року - дати набуття Угодою чинності для

СРСР - вона була обов'язковою для СРСР відносно всієї його

території.

Під час приєднання СРСР до Угоди у Стокгольмській редакції

1967 року була зроблена така заява:

"а) охорона, що виникає внаслідок міжнародної реєстрації,

надаватиметься у Радянському Союзі лише в разі, коли володар знака

прямо попросить її у заявці (стаття 3 bis), і лише тим знакам, які

будуть зареєстровані після дати набуття чинності приєднанням

[стаття 14 (2) (d) і (f)];

б) положення пункту 7 статті 14 є застарілими і суперечать

Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй про

надання незалежності колоніальним країнам і народам (резолюція

Генеральної Асамблеї ООН 1514/XV від 14 грудня 1960 року

( 995_280 ), яка проголосила необхідність негайно і беззастережно

покласти край колоніалізму у всіх його формах і проявах".

** Зміст додається для зручності. В підписаному тексті Угоди

зміст відсутній.

Стаття 1

[Утворення Спеціального союзу. Подання заяв на реєстрацію

знаків до Міжнародного бюро. Визначення країни походження]*

(1) Країни, до яких застосовується ця Угода, утворюють

Спеціальний союз з міжнародної реєстрації знаків.

(2) Громадяни кожної Договірної країни можуть забезпечити в

усіх інших країнах-учасницях цієї Угоди охорону своїх знаків, що

застосовуються для товарів чи послуг і зареєстровані в країні

походження, шляхом подання заяв на зазначені знаки до Міжнародного

бюро інтелектуальної власності (далі - Міжнародне бюро), згаданого

в Конвенції, яка засновує Всесвітню організацію інтелектуальної

власності ( 995_169 ) (далі - Організація), при посередництві

відомства зазначеної країни походження.

(3) Країною походження вважається країна Спеціального союзу,

де заявник має дійсне та нефіктивне промислове чи торговельне

підприємство; якщо він не має такого підприємства в країні

Спеціального союзу - країна Спеціального союзу, де він має місце

проживання; якщо він не має місця проживання в країні Спеціального

союзу - країна його громадянства, якщо він є громадянином країни

Спеціального союзу.

___________________

* Статтям були надані заголовки для зручності користування

текстом. Підписаний текст не містить заголовків.

Стаття 2

[Посилання на статтю 3 Паризької конвенції

(Прирівнювання деяких категорій осіб до громадян країн Союзу)]

До громадян Договірних країн прирівнюються громадяни країн,

що не приєдналися до цієї Угоди, які на території Спеціального

союзу, утвореного цією Угодою, задовольняють умовам, встановленим

статтею 3 Паризької конвенції про охорону промислової власності

( 995_123 ).

Стаття 3

[Зміст заявки на міжнародну реєстрацію]

(1) Будь-яка заявка на міжнародну реєстрацію повинна бути

подана на бланку, вказаному в Інструкції; відомство країни

походження знака свідчить, що дані, наведені у цій заявці,

відповідають даним національного реєстру, і зазначає дату та номер

заяви та реєстрації знака в країні походження, а також дату

подання заяви на міжнародну реєстрацію.

(2) Заявник повинен зазначити товари чи послуги, для яких

витребується охорона знака, а також, якщо можливо, відповідний

клас чи класи згідно з класифікацією, встановленою Ніццькою угодою

про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації

знаків ( 995_066 ). Якщо заявник не зазначає класи, Міжнародне

бюро само класифікує товари чи послуги за відповідними класами

згаданої класифікації. Класифікація товарів чи послуг, подана

заявником, підлягає перевірці Міжнародним бюро, що здійснює її

разом з національним відомством. У випадку розбіжності між

національним відомством і Міжнародним бюро рішення останнього є

остаточним.

(3) Якщо заявник витребує охорону кольору у вигляді відмітної

ознаки свого знака, він зобов'язаний:

1. Заявити про це і зазначити у заявці колір чи поєднання

кольорів, охорону яких він витребує;

2. Представити разом із заявкою кольорові зображення

зазначеного знака, що будуть додані до повідомлень, які розсилає

Міжнародне бюро. Кількість примірників таких зображень

визначається Інструкцією.

(4) Міжнародне бюро негайно реєструє знаки, заяви на які

подані відповідно до статті 1. Датою реєстрації вважається дата

подання заяви на міжнародну реєстрацію в країні походження за

умови, що Міжнародне бюро одержало заявку протягом двох місяців з

дати подання. Якщо заявка не була одержана у цей строк, Міжнародне

бюро реєструє заявку за датою її одержання. Міжнародне бюро

негайно повідомляє про цю реєстрацію зацікавленим відомствам.

Зареєстровані знаки публікуються у періодичному журналі, що

видається Міжнародним бюро, на основі даних, що містяться у заявці

на реєстрацію. Якщо знаки містять образотворчі елементи чи мають

особливе графічне написання, Інструкцією встановлюється, чи

зобов'язаний заявник подати кліше.

(5) Для ознайомлення із зареєстрованими знаками у Договірних

країнах кожне відомство одержує від Міжнародного бюро певну

кількість примірників згаданої вище публікації безкоштовно і певну

кількість примірників за зниженою ціною пропорційно числу одиниць,

зазначених у статті 16 (4) (a) Паризької конвенції про охорону

промислової власності ( 995_123 ), на умовах, встановлених

Інструкцією. Таке ознайомлення вважається в усіх Договірних

країнах цілком достатнім, і нічого іншого не може вимагатися від

заявника.

Стаття 3 bis

[Територіальне обмеження]

(1) Кожна Договірна сторона може в будь-який час письмово

повідомити Генерального директора Організації (далі - Генеральний

директор) про те, що охорона, яка виникає внаслідок міжнародної

реєстрації, буде поширюватися на дану країну лише за спеціальною

заявою власника знака.

(2) Це повідомлення набуває чинності тільки через шість

місяців після дати його направлення Генеральним директором іншим

Договірним країнам.

Стаття 3 ter

[Заява про "територіальне поширення"]

(1) Заява про поширення охорони, що виникає внаслідок

міжнародної реєстрації, на країну, яка скористалася можливістю, що

надається статтею 3 bis, повинна бути спеціально зроблена в

заявці, передбаченій у пункті (1) статті 3.

(2) Заява про територіальне поширення, зроблена після

міжнародної реєстрації, повинна бути представлена при

посередництві відомства країни походження на бланку, встановленому

Інструкцією. Міжнародне бюро негайно реєструє таку заяву і

повідомляє про це зацікавлене або зацікавлені відомства.

Зареєстровані знаки публікуються у періодичному журналі, що

видається Міжнародним бюро. Територіальне поширення набуває

чинності від дати внесення запису про нього до Міжнародного

реєстру; воно припиняє свою дію по закінченні строку дії

міжнародної реєстрації знака, до якого воно відноситься.

Стаття 4

[Дія міжнародної реєстрації]

(1) З дати реєстрації, зробленої таким чином в Міжнародному

бюро відповідно до положень статей 3 та 3 ter, у кожній

зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона,

як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

Класифікація товарів або послуг, передбачена у статті 3, не

пов'язує Договірні країни відносно визначення обсягу охорони

знака.

(2) Будь-який знак, який був предметом міжнародної

реєстрації, користується правом пріоритету, встановленим статтею 4

Паризької конвенції про охорону промислової власності ( 995_123 ),

без обов'язкового дотримання формальних вимог, передбачених в

пункті D цієї статті.

Стаття 4 bis

[Заміна національних реєстрацій,

що передують міжнародній реєстрації]

(1) Якщо знак, заявлений в одній чи декількох Договірних

країнах, згодом реєструється Міжнародним бюро на ім'я того ж

власника чи його правонаступника, міжнародна реєстрація

розглядається як така, що заміняє попередню національну

реєстрацію, не порушуючи прав, набутих на основі попередньої

реєстрації.

(2) Національне відомство зобов'язане, за заявою, зробити в

своїх реєстрах відмітку про міжнародну реєстрацію.

Стаття 5

[Відмова в охороні національними відомствами]

(1) В країнах, де законодавство це передбачає, відомства,

проінформовані Міжнародним бюро про реєстрацію знака чи заяви про

поширення охорони відповідно до статті 3 ter, мають право заявити,

що охорона не може бути надана цьому знаку на їх території. Така

відмова може бути зроблена лише на умовах, які відповідно до

Паризької конвенції про охорону промислової власності ( 995_123 )

застосовуються до знака, заявленого для національної реєстрації.

Однак в охороні не може бути відмовлено, навіть частково, на тій

лише підставі, що національне законодавство допускає реєстрацію

тільки для обмеженого числа класів чи обмеженої кількості товарів

або послуг.

(2) Відомства, які бажають скористатися цим правом, повинні

повідомити Міжнародне бюро про свою відмову із зазначенням всіх

мотивів в строк, передбачений їх національним законодавством, але

не пізніше закінчення строку в один рік від дати міжнародної

реєстрації знака чи заяви про поширення охорони відповідно до

статті 3 ter.

(3) Міжнародне бюро негайно пересилає відомству країни

походження і власникові знака чи його повіреному, якщо про

останнього зазначене відомство повідомило Бюро, один з примірників

такого повідомлення про відмову. Зацікавлена особа має такі ж

можливості для подачі заперечення, як начебто знак був заявлений

нею безпосередньо в країні, де було відмовлено в охороні.

(4) Мотиви відмови в охороні знака повинні повідомлятися

Міжнародним бюро зацікавленим особам, які його про це запросять.

(5) Відомства, які протягом згаданого вище максимального

строку в один рік не надішлють до Міжнародного бюро жодного

рішення про попередню чи остаточну відмову відносно реєстрації

знака чи заяви про поширення охорони, втрачають відносно даного

знака право, передбачене в пункті (1) цієї статті.

(6) Рішення про визнання міжнародного знака недійсним не може

бути винесено компетентними органами без надання власникові знака

можливості для захисту своїх прав у відповідний час. Рішення про

визнання міжнародного знака недійсним повідомляється Міжнародному

бюро.

Стаття 5 bis

[Документи, що підтверджують законність використання

окремих елементів знака]

Документи, що підтверджують законність використання окремих

елементів, які містяться в знаках, таких як герби, гербові щити,

портрети, відзнаки, звання, фірмові найменування чи імена осіб,

окрім імені заявника, чи інші подібні написи, що могли бути

затребувані відомствами Договірних країн, звільняються від

будь-якої легалізації, а також від будь-якого засвідчення, крім

засвідчення відомства країни походження.

Стаття 5 ter

[Копії записів у Міжнародному реєстрі. Пошук на новизну.

Виписки з Міжнародного реєстру]

(1) Міжнародне бюро надає будь-якій особі на її прохання і за

умови сплати збору, встановленого Інструкцією, копію внесених у

Реєстр записів відносно певного знака.

(2) Міжнародне бюро може також за оплату провести пошук на

новизну за фондом міжнародних знаків.

(3) Виписки з Міжнародного реєстру, що запитуються з метою їх

пред'явлення в одній із Договірних країн, звільняються від

будь-якої легалізації.

Стаття 6

[Строк дії міжнародної реєстрації. Незалежність міжнародної

реєстрації. Припинення охорони в країні походження]

(1) Реєстрація знака в Міжнародному бюро здійснюється строком

на двадцять років з можливістю продовження на умовах, встановлених

статтею 7.

(2) По закінченні строку в п'ять років від дати міжнародної

реєстрації ця реєстрація стає незалежною від національного знака,

попередньо зареєстрованого в країні походження, з урахуванням

наступних положень.

(3) Охорона, що виникає внаслідок міжнародної реєстрації

знака, незалежно від того, була вона предметом передачі прав чи

ні, не може бути затребувана повністю або частково, якщо протягом

п'яти років від дати міжнародної реєстрації національний знак,

раніше зареєстрований в країні походження відповідно до статті 1,

вже не користується повністю або частково правовою охороною у

даній країні. Це положення застосовується також для випадку, коли

правова охорона припиняється пізніше внаслідок порушення судової

справи, початої до закінчення п'ятирічного строку.

(4) У разі виключення знака з національного реєстру,

здійсненого на прохання заявника чи ex officio, відомство країни

походження буде вимагати від Міжнародного бюро виключити знак з

Міжнародного реєстру; Бюро здійснить цю операцію. В разі порушення

судової справи згадане відомство пересилає Міжнародному бюро ex

officio або на вимогу позивача копію позовної заяви чи будь-якого

іншого документа, який підтверджує цей позов, а також остаточне

рішення суду; Бюро робить відмітку про це в Міжнародному реєстрі.

Стаття 7

[Продовження міжнародної реєстрації]

(1) Реєстрація завжди може бути продовжена на період в

двадцять років, рахуючи з моменту закінчення періоду, що передує,

шляхом простої сплати основного мита і, в разі необхідності,

додаткових зборів, передбачених пунктом (2) статті 8.

(2) Продовження не може містити жодної зміни відносно

реєстрації, що передує, в її останньому вигляді.

(3) Перше продовження, здійснене відповідно до положень

Ніццького акта від 15 червня 1957 р. або цього Акта, повинно

містити вказівку класів міжнародної класифікації, до яких належить

реєстрація.

(4) За шість місяців до закінчення строку охорони Міжнародне

бюро шляхом направлення повідомлення нагадує власникові знака та

його повіреному точну дату закінчення згаданого строку.

(5) За умови сплати додаткового збору, встановленого

Інструкцією, для продовження міжнародної реєстрації надається

пільговий шестимісячний строк.

Стаття 8

[Національний збір. Міжнародне мито.

Розподіл залишків надходжень, додаткових і доданих зборів]

(1) Відомство країни походження має право встановлювати на

свій розсуд і стягати в свою користь національний збір з власника

знака, для якого затребувана міжнародна реєстрація чи продовження.

(2) Реєстрація знака в Міжнародному бюро здійснюється за

умови попередньої сплати міжнародного мита, яке містить:

(a) основне мито;

(b) додаткове мито за кожний клас Міжнародної класифікації

понад трьох, до якого віднесені товари чи послуги, для яких

застосовується знак;

(c) додане мито за кожну заяву про поширення охорони

відповідно до статті 3 ter.

(3) Однак додаткове мито, зазначене у підпункті (b) пункту

(2), може бути сплачене, не впливаючи на дату реєстрації, в строк,

встановлений Інструкцією, якщо кількість класів товарів чи послуг

була визначена чи оспорена Міжнародним бюро. Якщо по закінченні

встановленого строку додаткове мито не було сплачене або якщо

перелік товарів чи послуг не був скорочений заявником в

необхідному обсязі, то подальше діловодство по заявці на

міжнародну реєстрацію вважається припиненим.

(4) Річний прибуток від різноманітних надходжень за

міжнародну реєстрацію, за винятком надходжень, передбачених в

підпунктах (b) і (c) пункту (2), розподіляється Міжнародним бюро в

рівних частинах між країнами-учасницями цього Акта, за винятком

видатків і витрат, пов'язаних з виконанням згаданого Акта. Якщо на

момент набуття чинності цим Актом будь-яка країна ще не

ратифікувала цей Акт чи не приєдналася до нього, то до дати

набуття чинності її ратифікації чи приєднання вона має право на

одержання частини лишку надходжень, що розподіляються на основі

попереднього Акта, який застосовується до цієї країни.

(5) Суми, що утворюються від додаткових зборів, зазначених в

підпункті (b) пункту (2), розподіляються по закінченні кожного

року між країнами-учасницями цього Акта чи Ніццького акта від 15

червня 1957 р. пропорційно кількості знаків, на які була

затребувана охорона в кожній із цих країн протягом минулого року,

а відносно країн, що здійснюють попередню експертизу, ця кількість

буде вираховуватися з урахуванням коефіцієнта, встановленого

Інструкцією. Якщо на момент набуття чинності цим Актом країна ще

не ратифікувала цей Акт чи не приєдналася до нього, вона має право

до дати набуття чинності її ратифікації чи приєднання на одержання

частини сум, що розподіляються на основі Ніццького акта.

(6) Суми, що утворюються від додаткових зборів, зазначених у

підпункті (c) пункту (2), розподіляються відповідно до положень

пункту (5) між країнами, що користуються правом, передбаченим у

статті 3 bis. Якщо на момент набуття чинності цим Актом країна ще

не ратифікувала цей Акт чи не приєдналася до нього, вона має право

до дати набуття чинності її ратифікації чи приєднання на одержання

частини сум, що розподіляються на основі Ніццького акта.

Стаття 8 bis

[Відмова від охорони в одній чи декількох країнах]

Власник міжнародної реєстрації може в будь-який час

відмовитися від охорони в одній чи декількох Договірних країнах

шляхом подачі заяви у відомство своєї країни для повідомлення

Міжнародному бюро, яке повідомляє про це країни, яких стосується

відмова. Відмова від охорони не обкладається ніяким збором.

Стаття 9

[Зміни в національних реєстрах, що стосуються також

міжнародної реєстрації. Скорочення переліку товарів

і послуг, згаданих у міжнародній реєстрації.

Доповнення до цього переліку. Заміни в цьому переліку]

(1) Відомство країни власника також повідомляє Міжнародне

бюро про анулювання, виключення з реєстру, відмови від охорони,

передачі прав та інші зміни, внесені в запис про реєстрацію знака

у національному реєстрі, якщо ці зміни стосуються також

міжнародної реєстрації.

(2) Бюро вносить ці зміни до Міжнародного реєстру і, в свою

чергу, повідомляє про них відомства Договірних країн, а також

публікує їх у своєму журналі.

(3) Аналогічна процедура має місце, коли власник міжнародної

реєстрації заявляє про скорочення переліку товарів або послуг, на

які поширюється ця реєстрація.

(4) Ці операції можуть обкладатися митом, яке встановлюється

Інструкцією.

(5) Наступне доповнення до переліку нового товару чи послуги

може здійснюватися тільки шляхом подання нової заяви відповідно до

положень статті 3.

(6) Заміна одного з товарів чи послуг іншим прирівнюється до

доповнення.

Стаття 9 bis

[Передача права на міжнародний знак,

що спричинює зміну країни власника]

(1) В разі, коли право на знак, внесений до Міжнародного

реєстру, передається особі, яка проживає в Договірній країні, але

не в країні власника міжнародної реєстрації, відомство цієї країни

має повідомити Міжнародне бюро про таку передачу. Міжнародне бюро

реєструє передачу прав, повідомляє про неї інші відомства, а також

публікує її у своєму журналі. Якщо передача права була здійснена

до закінчення п'ятирічного строку, рахуючи від дати міжнародної

реєстрації, Міжнародне бюро робить запит на згоду відомства країни

нового власника і публікує, якщо це можливо, дату і номер

реєстрації знака в країні нового власника.

(2) Будь-яка передача права на знак, внесений до Міжнародного

реєстру, здійснена на користь особи, яка не має права подати

заявку на міжнародну реєстрацію знака, не може бути зареєстрована.

(3) В разі, коли запис про передачу права не може бути

внесений до Міжнародного реєстру або внаслідок незгоди країни

нового власника, або тому, що ця передача зроблена на користь

особи, яка не має права подати заявку на міжнародну реєстрацію

знака, відомство країни попереднього власника знака має право

вимагати від Міжнародного бюро виключення знака з його Реєстру.

Стаття 9 ter

[Поступка міжнародного знака тільки для частини зареєстрованих

товарів чи послуг або по відношенню до деяких Договірних

країн. Посилання на статтю 6 quater Паризької конвенції

(Передача знака)]

(1) Якщо Міжнародному бюро повідомлено про поступку

міжнародного знака тільки для частини зареєстрованих товарів чи

послуг, воно робить запис про неї в свій Реєстр. Кожна з

Договірних країн має право не визнавати дійсність цієї поступки,

якщо товари чи послуги, які відносяться до відступленої таким

чином частини, збігаються з тими, для яких знак залишається

зареєстрованим на користь особи, яка здійснила поступку.

(2) Міжнародне бюро таким же чином робить запис про поступку

міжнародного знака відносно тільки однієї чи декількох Договірних

країн.

(3) Якщо у попередніх випадках здійснюється зміна країни

власника і якщо знак передається до закінчення п'ятирічного

строку, рахуючи від дати його міжнародної реєстрації, то відомство

країни, до якої належить новий власник, повинно дати свою згоду,

яка вимагається відповідно до статті 9 bis.

(4) Положення пунктів, що передують, застосовуються тільки з

урахуванням положень статті 6 quater Паризької конвенції про

охорону промислової власності ( 995_123 ).

Стаття 9 quater

[Єдине відомство декількох Договірних країн. Прохання

декількох Договірних країн про те, щоб вони

розглядалися як одна країна]

(1) Якщо декілька країн Спеціального союзу домовляються

здійснити уніфікацію своїх національних законів про знаки, вони

можуть повідомити Генерального директора про те, що:

(a) єдине відомство заміняє національне відомство кожної з

цих країн і

(b) сукупність територій, що їм належать, повинна

розглядатися як одна країна для застосування всіх чи частини

положень, що передують цій статті.

(2) Це повідомлення набуває чинності по закінченні шести

місяців з дати повідомлення, що робиться в зв'язку з цим

Генеральним директором іншим Договірним країнам.

Стаття 10

[Асамблея Спеціального союзу]

(1) (a) Спеціальний союз має Асамблею, що складається з

країн, які ратифікували цей Акт або приєдналися до нього.

(b) Уряд кожної країни представлений одним делегатом, який

може мати заступників, радників та експертів.

(c) Витрати кожної делегації несе уряд, який призначив її, за

винятком витрат на переїзд і перебування одного делегата кожної

країни-учасниці, покладених на Спеціальний союз.

(2) (a) Асамблея:

(i) розглядає всі питання, які стосуються збереження та

розвитку Спеціального союзу і застосування цієї Угоди;

(ii) дає Міжнародному бюро вказівки щодо підготовки

конференцій по перегляду, належним чином враховуючи зауваження

країн Спеціального союзу, що не ратифікували цей Акт або не

приєдналися до нього;

(iii) змінює Інструкцію та встановлює розмір мита,

передбаченого у статті 8 (2), а також інших зборів, які

відносяться до міжнародної реєстрації;

(iv) розглядає та схвалює звіти й діяльність Генерального

директора, що відносяться до Спеціального союзу, та надає йому всі

необхідні вказівки з питань, які входять до компетенції

Спеціального союзу;

(v) визначає програму, приймає дворічний бюджет Спеціального

союзу і схвалює його фінансові звіти;

(vi) приймає фінансовий регламент Спеціального союзу;

(vii) створює комітети експертів і робочі групи, які вона

вважає необхідними для здійснення цілей Спеціального союзу;

(viii) визначає, які країни, що не є членами Спеціального

союзу, та які міжурядові і міжнародні неурядові організації мають

бути допущені на її засідання як спостерігачі;

(ix) приймає поправки до статей з 10 по 13;

(x) розпочинає будь-яку іншу належну дію для досягнення цілей

Спеціального союзу;

(xi) виконує всі інші функції, покладені на неї цією Угодою.

(b) З питань, які становлять інтерес також для інших Союзів,

адміністративні функції яких здійснює Організація, Асамблея

приймає рішення після ознайомлення з думкою Координаційного

комітету Організації.

(3) (a) Кожна країна-член Асамблеї має один голос.

(b) Половина країн-членів Асамблеї складають кворум.

(c) Незважаючи на положення підпункту (b), якщо на

якій-небудь сесії кількість представлених країн складає менше

половини чи дорівнює або перевищує одну третину країн-членів

Асамблеї, вона може приймати рішення; проте рішення Асамблеї, за

винятком рішень, які відносяться до її власної процедури, стають

обов'язковими тільки при дотриманні наведених умов. Міжнародне

бюро направляє такі рішення країнам-членам Асамблеї, що не були на

ній представлені, та запрошує їх повідомити у письмовому вигляді в

тримісячний строк від дати направлення рішень - голосують вони за

ці рішення, проти них чи утримуються від голосування. Якщо по

закінченні цього строку кількість країн, які проголосували таким

чином або утримались від голосування, буде рівною принаймні

кількості, якої бракувало для досягнення кворуму на самій сесії,

такі рішення набувають чинності за умови, що одночасно є необхідна

більшість.

(d) З урахуванням положень статті 13 (2) Асамблея приймає

свої рішення більшістю у дві третини поданих голосів.

(e) Голоси тих, що утрималися, до уваги не приймаються.

(f) Делегат може представляти лише одну країну та голосувати

тільки від її імені.

(g) Країни Спеціального союзу, що не є членами Асамблеї,

можуть бути присутніми на засіданні як спостерігачі.

(4) (a) Асамблея збирається на чергову сесію один раз на два

роки за скликанням Генерального директора і, крім виняткових

випадків, у той же час та в тому ж місці, що й Генеральна Асамблея

Організації.

(b) Асамблея збирається на надзвичайну сесію, що скликається

Генеральним директором за вимогою однієї чверті країн-членів

Асамблеї.

(c) Генеральний директор готує порядок денний кожної сесії.

(5) Асамблея приймає свої правила процедури.

Стаття 11

[Міжнародне бюро]

(1) (a) Функції, пов'язані з міжнародною реєстрацією, а також

інші адміністративні функції Спеціального союзу здійснюються

Міжнародним бюро.

(b) Міжнародне бюро готує, зокрема, засідання та виконує

функції секретаріату Асамблеї, а також комітетів експертів і

робочих груп, які вона може створити.

(c) Генеральний директор є головною посадовою особою

Спеціального союзу та представляє Спеціальний союз.

(2) Генеральний директор і будь-який призначений ним член

персоналу беруть участь без права голосу в усіх засіданнях

Асамблеї та будь-якого комітету експертів чи робочої групи, які

вона може створити. Генеральний директор чи призначений ним член

персоналу є за своїм посадовим станом секретарем цих органів.

(3) (a) Міжнародне бюро відповідно до вказівок Асамблеї готує

конференції по перегляду положень Угоди, за винятком статей з 10

по 13.

(b) Міжнародне бюро може консультуватися з міжурядовими та

міжнародними неурядовими організаціями з питань підготовки

конференцій по перегляду.

(c) Генеральний директор і призначені ним особи беруть участь

в обговоренні питань на цих конференціях без права голосу.

(4) Міжнародне бюро виконує будь-які інші покладені на нього

функції.

Стаття 12

[Фінанси]

(1) (a) Спеціальний союз має бюджет.

(b) Бюджет Спеціального союзу містить надходження та витрати

власне Спеціального союзу, його внесок до бюджету витрат, спільних

для Союзів, а також у відповідних випадках відрахування до бюджету

Конференції Організації.

(c) Витратами, спільними для Союзів, вважаються такі, що

відносяться не лише до Спеціального союзу, а й одного чи декількох

інших Союзів, адміністративні функції яких здійснює Організація.

Частка Спеціального союзу в цих спільних видатках відповідає його

зацікавленості в даних видатках.

(2) Бюджет Спеціального союзу складається з урахуванням вимог

координації з бюджетами інших Союзів, адміністративні функції яких

здійснює Організація.

(3) Бюджет Спеціального союзу фінансується з таких джерел:

(i) мита та інших зборів, які належать до міжнародної

реєстрації, зборів і платежів за інші послуги, що надаються

Міжнародним бюро, які належать до Спеціального союзу;

(ii) надходжень від продажу публікацій Міжнародного бюро, що

належать до Спеціального союзу та інших надходжень від таких

публікацій;

(iii) дарувань, відказаних коштів і субсидій;

(iv) ренти, відсотків і різних інших доходів.

(4) (a) Розмір зборів, передбачених у статті 8 (2), та інших

зборів, які стосуються міжнародної реєстрації, встановлюється

Асамблеєю за пропозицією Генерального директора.

(b) Розмір зборів встановлюється з таким розрахунком, щоб

надходження Спеціального союзу від зборів, за винятком додаткових

і доданих мит, зазначених у статті 8 (2) (b) і (c), а також від

зборів та інших джерел прибутку давали змогу принаймні покрити

видатки Міжнародного бюро, що стосуються Спеціального союзу.

(c) У разі, коли бюджет не прийнято до початку нового

фінансового року, відповідно до порядку, передбаченого фінансовим

регламентом, діє бюджет на рівні попереднього року.

(5) З урахуванням положень підпункту (4) (a) розмір зборів і

платежів за інші послуги, що надаються Міжнародним бюро, які

стосуються Спеціального союзу, встановлюється Генеральним

директором, який доповідає про це Асамблеї.

(6) (a) Спеціальний союз має фонд обігових коштів, що

складається з разового платежу, здійснюваного кожною країною

Спеціального союзу. Якщо фонд обігових коштів стає недостатнім,

Асамблея вирішує питання щодо його збільшення.

(b) Розмір початкового платежу кожної країни у згаданий фонд

або частка її участі в збільшенні цього фонду пропорційні внеску

цієї країни як члена Паризького союзу по охороні промислової

власності до бюджету цього Союзу саме за той рік, в який був

утворений фонд чи було прийнято рішення про його збільшення.

(c) Ця пропорція та умови платежу встановлюються Асамблеєю за

пропозицією Генерального директора з урахуванням думки

Координаційного комітету Організації.

(d) До того часу, поки Асамблея дозволяє, щоб резервний фонд

Спеціального союзу використовувався у вигляді фонду обігових

коштів, Асамблея може припинити застосування положень підпунктів

(a), (b) і (c).

(7) (a) В угоді про штаб-квартиру, що укладається у країні,

на території якої Організація має свою штаб-квартиру,

передбачається, що у випадках, коли фонд обігових коштів буде

недостатнім, ця країна надає аванси. Сума цих авансів та умови, на

яких вони надаються, в кожному випадку є предметом особливої угоди

між такою країною і Організацією.

(b) Як країна, згадана у підпункті (a), так і Організація

мають право шляхом письмового повідомлення денонсувати

зобов'язання про надання авансів. Денонсація набуває сили через

три роки після закінчення того року, в який було зроблено

повідомлення.

(8) Фінансова ревізія здійснюється відповідно до правил

фінансового регламенту однією чи декількома країнами Спеціального

союзу або зовнішніми ревізорами, призначеними за їх згодою

Асамблеєю.

Стаття 13

[Поправки до статей з 10 по 13]

(1) Пропозиції про внесення поправок до статей 10, 11, 12 та

до цієї статті можуть бути зроблені будь-якою країною-членом

Асамблеї чи Генеральним директором. Такі пропозиції направляються

Генеральним директором країнам-членам Асамблеї принаймні за шість

місяців до розгляду їх Асамблеєю.

(2) Будь-яка поправка до статей, зазначених у пункті (1),

приймається Асамблеєю, для чого потрібна більшість у три чверті

поданих голосів; однак будь-яка поправка до статті 10 і цього

пункту приймається більшістю у чотири п'ятих поданих голосів.

(3) Будь-яка поправка до статей, зазначених у пункті (1),

набуває чинності через місяць після того, як письмові повідомлення

про її прийняття, здійснені відповідно до конституційної процедури

кожної країни, одержані Генеральним директором від трьох чвертей

країн, які були членами Асамблеї під час прийняття нею цієї

поправки. Будь-яка поправка до зазначених статей, прийнята таким

чином, обов'язкова для усіх країн, що є членами Асамблеї на дату

набуття поправкою чинності чи стають її членами після цієї дати.

Стаття 14

[Ратифікація та приєднання. Набуття чинності.

Приєднання до Актів, що передують. Посилання

на статтю 24 Паризької конвенції (Території)]

(1) Кожна країна Спеціального союзу, що підписала цей Акт,

може ратифікувати його, а якщо вона не підписала його, може

приєднатися до нього.

(2) (a) Будь-яка країна, що не є членом Спеціального союзу,

проте є учасницею Паризької конвенції про охорону промислової

власності ( 995_123 ), може приєднатися до цього Акта і таким

чином стати членом Спеціального союзу.

(b) Міжнародне бюро, отримавши повідомлення про приєднання

такої країни до цього Акта, направляє відомству цієї країни

відповідно до статті 3 повідомлення про всі знаки, що на цей час

користуються міжнародною охороною.

(c) Це повідомлення само собою забезпечує згаданим знакам на

території зазначеної країни переваги, що випливають з положень,

які передують, і визначає початок строку в один рік, протягом

якого зацікавлене відомство може зробити заяву, передбачену

статтею 5.

(d) Однак така країна, приєднуючись до цього Акта, може

заявити, що, за винятком тих міжнародних знаків, які вже раніше

були в цій країні предметом ще діючої ідентичної національної

реєстрації та які негайно визнаються за заявою зацікавлених осіб,

цей Акт буде застосовуватися лише відносно знаків, зареєстрованих

починаючи з дати, коли це приєднання набуває чинності.

(e) Така заява звільняє Міжнародне бюро від необхідності

направляти зазначене вище повідомлення про всі знаки. Міжнародне

бюро направляє повідомлення лише про ті знаки, стосовно яких

протягом року з моменту приєднання нової країни надійшло прохання

з необхідними уточненнями про застосування виключення,

передбаченого в підпункті (d).

(f) Міжнародне бюро не направляє повідомлення про всі знаки

тим країнам, які, приєднуючись до цього Акта, заявляють про

використання права, передбаченого в статті 3 bis. Ці країни

можуть, окрім того, одночасно заявити, що цей Акт буде

застосовуватися лише до знаків, зареєстрованих після дати, коли їх

приєднання набуває чинності. Це обмеження, проте, не належить до

міжнародних знаків, які вже раніше стали в цій країні предметом

ідентичної національної реєстрації і що дають підставу для заяв

про поширення охорони, які складаються та направляються відповідно

до статей 3 ter і 8 (2) (c).

(g) Реєстрації знаків, які були предметом одного з

повідомлень, передбачених цим пунктом, розглядаються як такі, що

заміняють реєстрації, здійснені безпосередньо у новій Договірній

країні, до дійсної дати її приєднання.

(3) Ратифікаційні грамоти й акти про приєднання здаються на

зберігання Генеральному директорові.

(4) (a) Відносно перших п'яти країн, які здали на зберігання

ратифікаційні грамоти чи акти про приєднання, цей Акт набуває

чинності через три місяці після здачі на зберігання п'ятого з цих

документів.

(b) Відносно будь-якої іншої країни цей Акт набуває чинності

через три місяці після дати, на яку Генеральним директором було

зроблено повідомлення про її ратифікацію чи приєднання, якщо

тільки в ратифікаційній грамоті чи акті про приєднання не була

зазначена більш пізня дата. В останньому випадку цей Акт набуває

чинності відносно цієї країни на зазначену таким чином дату.

(5) Ратифікація чи приєднання автоматично спричинюють

визнання всіх положень та одержання всіх привілеїв, що

встановлюються цим Актом.

(6) Після набуття чинності цього Акта країна може приєднатися

до Ніццького акта від 15 червня 1957 р. тільки одночасно з

ратифікацією цього Акта чи приєднанням до нього. Приєднання до

Актів, які передують Ніццькому акту, не допускається навіть

одночасно з ратифікацією цього Акта чи приєднанням до нього.

(7) Положення статті 24 Паризької конвенції про охорону

промислової власності ( 995_123 ) застосовуються до цієї Угоди.

Стаття 15

[Денонсація]

(1) Ця Угода діє без обмеження строку.

(2) Будь-яка країна може денонсувати цей Акт шляхом

повідомлення, направленого Генеральному директорові. Ця денонсація

є також денонсацією усіх Актів, які передують і поширюються лише

на країну, що її зробила, в той час як відносно інших країн

Спеціального союзу Угода залишається в силі та підлягає виконанню.

(3) Денонсація набуває сили через рік після дня одержання

повідомлення Генеральним директором.

(4) Передбачене цією статтею право денонсації не може бути

використане ніякою країною до закінчення п'яти років від дати, на

яку вона стала членом Спеціального союзу.

(5) Міжнародні знаки, зареєстровані до дати набуття

денонсацією чинності, за якими не було винесено рішення про

відмову протягом року, передбаченого в статті 5, продовжують

підлягати протягом усього строку міжнародної охорони такій же

охороні, начебто вони були безпосередньо заявлені в цій країні.

Стаття 16

[Застосування Актів, що передують]

(1) (a) Цей Акт у відносинах між країнами Спеціального союзу,

що ратифікували його чи приєдналися до нього, заміняє, починаючи з

дня, на який він набуває для них чинності, Мадридську угоду 1891

року в усіх її редакціях, що передують цьому Акту.

(b) Однак для кожної країни Спеціального союзу, що

ратифікувала цей Акт або приєдналася до нього, в її відносинах з

країнами, що не ратифікували цей Акт чи не приєдналися до нього,

залишаються діючими редакції, що передують, які вона раніше не

денонсувала на підставі статті 12 (4) Ніццького акта від 15 червня

1957 року.

(2) Країни, що не входять до Спеціального союзу, які стають

учасницями цього Акта, застосовують його до міжнародних

реєстрацій, які здійснюються Міжнародним бюро при посередництві

національного відомства будь-якої країни Спеціального союзу, що є

учасницею цього Акта, якщо ці реєстрації відповідають відносно

згаданих країн вимогам цього Акта. Щодо міжнародних реєстрацій,

які здійснюються Міжнародним бюро при посередництві національних

відомств згаданих країн, що не входять до Спеціального союзу, що

стають учасницями цього Акта, то такі країни визнають, що згадана

вище країна Спеціального союзу може зажадати виконання вимог

останнього Акта, учасницею якого вона є.

Стаття 17

[Підписання, мови, функції депозитарію]

(1) (a) Цей Акт підписується в одному примірнику французькою

мовою та здається на зберігання Урядові Швеції.

(b) Офіційні тексти виробляються Генеральним директором,

після консультації із зацікавленими урядами, іншими мовами, які

може визначити Асамблея.

(2) Цей Акт відкритий для підписання в Стокгольмі до 13 січня

1968 року.

(3) Генеральний директор направляє дві копії підписаного

тексту цього Акта, належним чином завірені Урядом Швеції, урядам

усіх країн Спеціального союзу і, на запит, урядові будь-якої іншої

країни.

(4) Генеральний директор реєструє цей Акт у Секретаріаті

Організації Об'єднаних Націй.

(5) Генеральний директор повідомляє уряди всіх країн

Спеціального союзу про підписання, здавання на зберігання

ратифікаційних грамот чи актів про приєднання та про заяви, що

містяться в цих документах, про набуття чинності будь-яких

положень цього Акта, повідомлення про денонсацію і повідомлення,

направлені відповідно до статей 3 bis, 9 quater, 13, 14 (7) і 15

(2).

Стаття 18

[Перехідні положення]

(1) До вступу на посаду першого Генерального директора

посилання в цьому Акті на Міжнародне бюро Організації чи на

Генерального директора вважається посиланням на Бюро Союзу,

заснованого Паризькою конвенцією про охорону промислової

власності ( 995_123 ), чи на його Директора відповідно.

(2) Країни Спеціального союзу, що не ратифікували цей Акт або

не приєдналися до нього, можуть протягом п'яти років після набуття

чинності Конвенцією ( 995_169 ), що засновує Організацію,

користуватися, якщо вони цього побажають, правами, які надаються в

силу статей з 10 по 13 цього Акта, як начебто вони були зв'язані

цими статтями. Будь-яка країна, яка бажає користуватися такими

правами, направляє з цією метою Генеральному директорові письмове

повідомлення, що набуває чинності від дати його одержання. Такі

країни вважаються членами Асамблеї до закінчення зазначеного

строку.

Зібрання чинних міжнародних договорів України:

Офіційне видання - Том 1: 1990-1991 рр. - К.:

Видавничий Дім "Ін Юре", 2001.

Мадридское соглашение

о международной регистрации знаков

от 14 апреля 1891 года

(пересмотренное в Брюсселе 14 декабря 1900 года,

в Вашингтоне 2 июня 1911 года, в Гааге

6 ноября 1925 года, в Лондоне 2 июня 1934 года,

в Ницце 15 июня 1957 года, в Стокгольме

14 июля 1967 года и измененное 2 октября 1979 года)

Статья 1

Образование Специального союза. Подача заявок

на регистрацию знаков в Международное бюро.

Определение страны происхождения*

----------------

* Статьям были присвоены заголовки для удобства пользования

текстом. Подписанный текст не содержит заголовков.

(1) Страны, к которым применяется настоящее Соглашение,

образуют Специальный союз по международной регистрации знаков.

(2) Граждане каждой Договаривающейся страны могут обеспечить

во всех других странах-участницах настоящего Соглашения охрану

своих знаков, применяемых для товаров или услуг и

зарегистрированных в стране происхождения, путем подачи заявок на

указанные знаки в Международное бюро интеллектуальной

собственности (далее именуемое "Международное бюро"), упомянутое в

Конвенции, учреждающей Всемирную организацию интеллектуальной

собственности ( 995_169) (далее именуемую "Организация"), при

посредстве ведомства указанной страны происхождения.

(3) Страной происхождения считается страна Специального

союза, где заявитель имеет действительное и нефиктивное

промышленное или торговое предприятие; если он не имеет такого

предприятия в стране Специального союза - страна Специального

союза, где он имеет местожительство; если он не имеет

местожительства в стране Специального союза - страна его

гражданства, если он является гражданином страны Специального

союза.

Статья 2

Ссылка на статью 3 Парижской конвенции

(Приравнивание некоторых категорий лиц к гражданам

стран Союза)

К гражданам Договаривающихся стран приравниваются граждане

стран, не присоединившихся к настоящему Соглашению, которые на

территории Специального союза, образованного этим Соглашением,

удовлетворяют условиям, установленным статьей 3 Парижской

конвенции по охране промышленной собственности ( 995_123).

Статья 3

Содержание заявки на международную регистрацию

(1) Любая заявка на международную регистрацию должна быть

представлена на бланке, предписанном Инструкцией; ведомство страны

происхождения знака удостоверяет, что данные, приводимые в этой

заявке, соответствуют данным национального реестра, и указывает

даты и номера заявки и регистрации знака в стране происхождения, а

также дату подачи заявки на международную регистрацию.

(2) Заявитель должен указать товары или услуги, для которых

испрашивается охрана знака, а также, если возможно,

соответствующий класс или классы согласно классификации,

установленной Ниццким соглашением о международной классификации

товаров и услуг для регистрации знаков ( 995_066). Если заявитель

не указывает классы, Международное бюро само классифицирует товары

или услуги по соответствующим классам упомянутой классификации.

Классификация товаров или услуг, произведенная заявителем,

подлежит проверке Международным бюро, которое осуществляет ее

совместно с национальным ведомством. В случае разногласия между

национальным ведомством и Международным бюро, решение последнего

является окончательным.

(3) Если заявитель испрашивает охрану цвета в качестве

отличительного признака своего знака, то он обязан:

1. заявить об этом и указать в заявке цвет или сочетание

цветов, охрану которых он испрашивает;

2. представить вместе с заявкой цветные изображения

упомянутого знака, которые будут приложены к рассылаемым

Международным бюро уведомлениям. Количество экземпляров таких

изображений устанавливается Инструкцией.

(4) Международное бюро немедленно регистрирует знаки, заявки

на которые поданы в соответствии со статьей 1. Датой регистрации

считается дата подачи заявки на международную регистрацию в стране

происхождения при условии, что Международное бюро получило заявку

в течение двух месяцев, считая с даты этой подачи. Если заявка не

была получена в этот срок, Международное бюро регистрирует заявку

по дате ее получения. Международное бюро незамедлительно сообщает

об этой регистрации заинтересованным ведомствам.

Зарегистрированные знаки публикуются в периодическом журнале,

издаваемом Международным бюро, на основе данных, содержащихся в

заявке на регистрацию. Если знаки содержат изобразительные

элементы или имеют особое графическое написание, Инструкцией

устанавливается, обязан ли заявитель представлять клише.

(5) Для ознакомления с зарегистрированными знаками в

Договаривающихся странах каждое ведомство получает от

Международного бюро определенное количество экземпляров

вышеупомянутой публикации бесплатно и определенное количество

экземпляров по сниженной цене пропорционально числу единиц,

указанных в статье 16 (4) (a) Парижской конвенции по охране

промышленной собственности ( 995_123), на условиях, установленных

Инструкцией. Такое ознакомление считается во всех Договаривающихся

странах вполне достаточным, и ничего иного не может быть

потребовано от заявителя.

Статья 3bis

"Территориальное ограничение"

(1) Каждая Договаривающаяся страна может в любое время

письменно уведомить Генерального директора Организации (далее

именуемого "Генеральный директор") о том, что охрана, возникающая

в результате международной регистрации, будет распространяться на

данную страну только по специальному заявлению владельца знака.

(2) Это уведомление вступает в силу только через шесть

месяцев после даты его направления Генеральным директором другим

Договаривающимся странам.

Статья 3ter

Заявление о "территориальном расширении"

(1) Заявление о распространении охраны, возникающей в

результате международной регистрации, на страну, воспользовавшуюся

возможностью, предоставляемой статьей 3bis, должно быть специально

сделано в заявке, предусмотренной в пункте (1) статьи 3.

(2) Заявление о территориальном расширении, сделанное после

международной регистрации, должно быть представлено при посредстве

ведомства страны происхождения на бланке, предписанном

Инструкцией. Международное бюро незамедлительно регистрирует такое

заявление и извещает о нем заинтересованное или заинтересованные

ведомства. Заявление публикуется в периодическом журнале,

издаваемом Международным бюро. Территориальное расширение вступает

в силу с даты внесения записи о нем в Международный реестр; оно

прекращает свое действие по истечении срока действия международной

регистрации знака, к которому оно относится.

Статья 4

Действие международной регистрации

(1) С даты регистрации, произведенной таким образом в

Международном бюро в соответствии с положениями статей 3 и 3ter, в

каждой заинтересованной Договаривающейся стране знаку

предоставляется такая же охрана, как если бы он был заявлен там

непосредственно. Классификация товаров или услуг, предусмотренная

в статье 3, не связывает Договаривающиеся страны в отношении

определения объема охраны знака.

(2) Любой знак, который был предметом международной

регистрации, пользуется правом приоритета, установленным статьей 4

Парижской конвенции по охране промышленной собственности

( 995_123), без обязательного соблюдения формальных требований,

предусмотренных в пункте D этой статьи.

Статья 4bis

Замена предшествующих национальных регистраций

международной регистрацией

(1) Если знак, заявленный в одной или нескольких

Договаривающихся странах, впоследствии регистрируется

Международным бюро на имя того же владельца или его

правопреемника, международная регистрация рассматривается как

заменяющая предшествующие национальные регистрации, не затрагивая

прав, приобретенных на основе этих предшествующих регистраций.

(2) Национальное ведомство обязано по заявлению произвести в

своих реестрах отметку о международной регистрации.

Статья 5

Отказ в охране национальными ведомствами

(1) В странах, где законодательство это предусматривает,

ведомства, уведомленные Международным бюро о регистрации знака или

заявлении о расширении охраны в соответствии со статьей 3ter,

имеют право заявить, что охрана не может быть предоставлена этому

знаку на их территории. Такой отказ может быть сделан только на

условиях, которые в соответствии с Парижской конвенцией по охране

промышленной собственности ( 995_123) применяются к знаку,

заявленному для национальной регистрации. Однако в охране не может

быть отказано, даже частично, на том лишь основании, что

национальное законодательство допускает регистрацию только для

ограниченного числа классов или ограниченного числа товаров или

услуг.

(2) Ведомства, которые хотят воспользоваться этим правом,

должны уведомить Международное бюро о своем отказе с указанием

всех мотивов в срок, предусмотренный их национальным

законодательством, но не позднее истечения срока в один год,

считая с даты международной регистрации знака или заявления о

расширении охраны в соответствии со статьей 3ter.

(3) Международное бюро незамедлительно пересылает ведомству

страны происхождения и владельцу знака или его поверенному, если о

последнем упомянутое ведомство сообщило Бюро, один из экземпляров

такого уведомления об отказе. Заинтересованное лицо имеет те же

возможности для подачи возражения, как если бы знак был заявлен им

непосредственно в стране, где было отказано в охране.

(4) Мотивы отказа в охране знака должны сообщаться

Международным бюро заинтересованным лицам, которые его об этом

запросят.

(5) Ведомства, которые в течение вышеупомянутого

максимального срока в один год не направят в Международное бюро

никакого решения о предварительном или окончательном отказе в

отношении регистрации знака или заявления о расширении охраны,

утрачивают в отношении данного знака право, предусмотренное в

пункте (1) настоящей статьи.

(6) Решение о признании международного знака недействительным

не может быть вынесено компетентными органами без предоставления

владельцу знака возможности для защиты своих прав в надлежащее

время. Решение о признании международного знака недействительным

сообщается Международному бюро.

Статья 5bis

Документы, подтверждающие законность использования

отдельных элементов знака

Документы, подтверждающие законность использования

содержащихся в знаках отдельных элементов, таких, как гербы,

гербовые щиты, портреты, знаки отличия, звания, фирменные

наименования или имена лиц, кроме имени заявителя, или другие

аналогичные надписи, которые могли бы быть затребованы ведомствами

Договаривающихся стран, освобождаются от всякой легализации, а

также от всякого засвидетельствования, кроме засвидетельствования

ведомства страны происхождения.

Статья 5ter

Копии записей в Международном реестре. Поиск

на новизну. Выписки из Международного реестра

(1) Международное бюро предоставляет любому лицу по его

просьбе и при условии уплаты сбора, установленного Инструкцией,

копию внесенных в Реестр записей в отношении определенного знака.

(2) Международное бюро может также за плату проводить поиск

на новизну по фонду международных знаков.

(3) Выписки из Международного реестра, запрашиваемые с целью

их предъявления в одной из Договаривающихся стран, освобождаются

от всякой легализации.

Статья 6

Срок действия международной регистрации.

Независимость международной регистрации. Прекращение

охраны в стране происхождения

(1) Регистрация знака в Международном бюро производится

сроком на двадцать лет с возможностью продления на условиях,

установленных статьей 7.

(2) По истечении срока в пять лет, считая с даты

международной регистрации, эта регистрация становится независимой

от национального знака, предварительно зарегистрированного в

стране происхождения, с учетом следующих положений.

(3) Охрана, возникающая в результате международной

регистрации знака, независимо от того, являлась ли она предметом

передачи прав или нет, не может уже испрашиваться полностью или

частично, если в течение пяти лет, считая с даты международной

регистрации, национальный знак, ранее зарегистрированный в стране

происхождения в соответствии со статьей 1, уже не пользуется

полностью или частично правовой охраной в данной стране. Это

положение применимо также для случая, когда правовая охрана

прекращается позднее вследствие возбуждения судебного дела,

начатого до истечения пятилетнего срока.

(4) В случае исключения знака из национального реестра,

осуществляемого по просьбе заявителя или ex officio, ведомство

страны происхождения потребует от Международного бюро исключить

знак из Международного реестра; Бюро осуществит эту операцию. В

случае возбуждения судебного дела упомянутое ведомство пересылает

Международному бюро ex officio или по требованию истца копию

искового заявления или любого другого документа, подтверждающего

этот иск, а также окончательное решение суда; Бюро делает отметку

об этом в Международном реестре.

Статья 7

Продление международной регистрации

(1) Регистрация всегда может быть продлена на период в

двадцать лет, считая с момента истечения предшествующего периода,

путем простой уплаты основной пошлины и, в случае необходимости,

дополнительных и добавочных пошлин, предусмотренных пунктом (2)

статьи 8.

(2) Продление не может содержать никакого изменения в

отношении предшествующей регистрации в ее последнем виде.

(3) Первое продление, осуществляемое в соответствии с

положениями Ниццкого акта от 15 июня 1957 года или настоящего

Акта, должно содержать указание классов Международной

классификации, к которым относится регистрация.

(4) За шесть месяцев до истечения срока охраны Международное

бюро путем направления извещения напоминает владельцу знака и его

поверенному точную дату истечения упомянутого срока.

(5) При условии уплаты дополнительного сбора, установленного

Инструкцией, для продления международной регистрации

предоставляется льготный шестимесячный срок.

Статья 8

Национальный сбор. Международная пошлина.

Распределение излишков поступлений, дополнительных

и добавочных пошлин

(1) Ведомство страны происхождения имеет право устанавливать

по своему усмотрению и взимать в свою пользу национальный сбор с

владельца знака, для которого испрашивается международная

регистрация или продление.

(2) Регистрация знака в Международном бюро производится при

условии предварительной уплаты международной пошлины, включающей:

(a) основную пошлину;

(b) дополнительную пошлину за каждый класс Международной

классификации сверх трех, к которому отнесены товары или услуги,

для которых применяется знак;

(c) добавочную пошлину за каждое заявление о расширении

охраны в соответствии со статьей 3ter.

(3) Однако дополнительная пошлина, указанная в подпункте (b)

пункта (2), может быть уплачена, не влияя на дату регистрации, в

срок, установленный Инструкцией, если количество классов товаров

или услуг было определено или оспорено Международным бюро. Если по

истечении установленного срока дополнительная пошлина не была

уплачена или если перечень товаров или услуг не был сокращен

заявителем в необходимом объеме, то дальнейшее производство по

заявке на международную регистрацию считается прекращенным.

(4) Годовой доход от различных поступлений за международную

регистрацию, за исключением поступлений, предусмотренных в

подпунктах (b) и (c) пункта (2), распределяется Международным бюро

в равных частях между странами-участницами настоящего Акта за

вычетом расходов и затрат, связанных с выполнением упомянутого

Акта. Если в момент вступления в силу настоящего Акта какая-либо

страна еще не ратифицировала этот Акт или не присоединилась к

нему, то до даты вступления в силу ее ратификации или

присоединения она имеет право на получение части излишка

поступлений, распределяемого на основе предшествующего Акта,

который применяется к этой стране.

(5) Суммы, образующиеся от дополнительных пошлин, указанных в

подпункте (b) пункта (2), распределяются по истечении каждого года

между странами-участницами настоящего Акта или Ниццкого Акта от 15

июня 1957 года пропорционально количеству знаков, на которые была

испрошена охрана в каждой из этих стран в течение истекшего года,

а в отношении стран, осуществляющих предварительную экспертизу,

это количество будет подсчитываться с учетом коэффициента,

установленного Инструкцией. Если в момент вступления в силу

настоящего Акта страна еще не ратифицировала этот Акт или не

присоединилась к нему, она имеет право до даты вступления в силу

ее ратификации или присоединения на получение части сумм,

распределяемых на основе Ниццкого акта.

(6) Суммы, образующиеся от добавочных пошлин, указанных в

подпункте (c) пункта (2), распределяются в соответствии с

положениями пункта (5) между странами, пользующимися правом,

предусмотренным в статье 3bis. Если в момент вступления в силу

настоящего Акта страна еще не ратифицировала этот Акт или не

присоединилась к нему, она имеет право до даты вступления в силу

ее ратификации или присоединения на получение части сумм,

распределяемых на основе Ниццкого акта.

Статья 8bis

Отказ от охраны в одной или нескольких странах

Владелец международной регистрации может в любое время

отказаться от охраны в одной или нескольких Договаривающихся

странах путем подачи заявления в ведомство своей страны для

сообщения Международному бюро, которое уведомляет о нем страны,

которых касается этот отказ. Отказ от охраны не облагается никаким

сбором.

Статья 9

Изменения в национальных реестрах, затрагивающие также

международную регистрацию. Сокращение перечня товаров

и услуг, упомянутых в международной регистрации.

Дополнение к этому перечню. Замены в этом перечне

(1) Ведомство страны владельца также уведомляет Международное

бюро об аннулированиях, исключениях из реестра, отказах от охраны,

передачах прав и других изменениях, внесенных в запись о

регистрации знака в национальном реестре, если эти изменения

затрагивают также международную регистрацию.

(2) Бюро вносит эти изменения в Международный реестр и, в

свою очередь, уведомляет о них ведомства Договаривающихся стран, а

также публикует их в своем журнале.

(3) Аналогичная процедура имеет место, когда владелец

международной регистрации заявляет о сокращении перечня товаров

или услуг, на которые распространяется эта регистрация.

(4) Эти операции могут облагаться сбором, который

устанавливается Инструкцией.

(5) Последующее дополнение к перечню нового товара или услуги

может осуществляться только путем подачи новой заявки в

соответствии с предписаниями статьи 3.

(6) Замена одного из товаров или услуг другим приравнивается

к дополнению.

Статья 9bis

Передача права на международный знак, которая

влечет за собой изменение страны владельца

(1) В случае, когда право на знак, внесенный в Международный

реестр, передается лицу, проживающему в Договаривающейся стране,

но не в стране владельца международной регистрации, ведомство этой

страны должно уведомить Международное бюро о такой передаче.

Международное бюро регистрирует передачу прав, уведомляет о ней

другие ведомства, а также публикует ее в своем журнале. Если

передача права была осуществлена до истечения срока в пять лет,

считая с даты международной регистрации, Международное бюро

запрашивает согласие ведомства страны нового владельца и

публикует, если это возможно, дату и номер регистрации знака в

стране нового владельца.

(2) Никакая передача права на знак, внесенный в Международный

реестр, осуществленная в пользу лица, не имеющего права подать

заявку на международную регистрацию знака, не может быть

зарегистрирована.

(3) В случае, когда запись о передаче права не может быть

внесена в Международный реестр либо вследствие несогласия страны

нового владельца, либо потому, что эта передача сделана в пользу

лица, не имеющего права подать заявку на международную

регистрацию, ведомство страны прежнего владельца знака имеет право

потребовать от Международного бюро исключения знака из его

Реестра.

Статья 9ter

Уступка международного знака только для части

зарегистрированных товаров или услуг или в

отношении некоторых Договаривающихся стран.

Ссылка на статью 6quater Парижской

конвенции (Передача знака)

(1) Если Международное бюро уведомлено об уступке

международного знака только для части зарегистрированных товаров

или услуг, оно вносит запись о ней в свой Реестр. Каждая из

Договаривающихся стран имеет право не признавать действительности

этой уступки, если товары или услуги, относящиеся к уступленной

таким образом части, сходны с теми, для которых знак остается

зарегистрированным в пользу лица, осуществляющего уступку.

(2) Международное бюро таким же образом вносит запись об

уступке международного знака в отношении только одной или

нескольких Договаривающихся стран.

(3) Если в предыдущих случаях происходит изменение страны

владельца и если знак передается до истечения срока в пять лет,

считая с даты его международной регистрации, то ведомство страны,

к которой принадлежит новый владелец, должно дать свое согласие,

требуемое в соответствии со статьей 9bis.

(4) Положения предшествующих пунктов применяются только с

учетом положений статьи 6quater Парижской конвенции по охране

промышленной собственности ( 995_123).

Статья 9quater

Единое ведомство нескольких Договаривающихся стран.

Просьба нескольких Договаривающихся стран о том,

чтобы они рассматривались как одна страна

(1) Если несколько стран Специального союза договариваются

осуществить унификацию своих национальных законов о знаках, они

могут уведомить Генерального директора о том,

(a) что единое ведомство заменяет национальное ведомство

каждой из этих стран и

(b) что совокупность принадлежащих им территорий должна

рассматриваться как одна страна для применения всех или части

положений, предшествующих настоящей статье.

(2) Это уведомление вступает в силу по истечении шести

месяцев, считая с даты сообщения, которое делается в этой связи

Генеральным директором другим Договаривающимся странам.

Статья 10

Ассамблея Специального союза

(1) (a) Специальный союз имеет Ассамблею, состоящую из стран,

которые ратифицировали настоящий Акт или присоединились к нему.

(b) Правительство каждой страны представлено одним делегатом,

который может иметь заместителей, советников и экспертов.

(c) Расходы каждой делегации несет назначившее ее

правительство, за исключением расходов по переезду и пребыванию

одного делегата каждой страны-участницы, возложенных на

Специальный союз.

(2) (a) Ассамблея:

(i) рассматривает все вопросы, относящиеся к сохранению и

развитию Специального союза и применению настоящего Соглашения;

(ii) дает Международному бюро указания относительно

подготовки конференций по пересмотру, должным образом учитывая

замечания стран Специального союза, которые не ратифицировали

настоящий Акт или не присоединились к нему;

(iii) изменяет Инструкцию и устанавливает размер пошлин,

предусмотренных в статье 8 (2), а также других сборов, относящихся

к международной регистрации;

(iv) рассматривает и одобряет отчеты и деятельность

Генерального директора, относящиеся к Специальному союзу, и дает

ему все необходимые указания по вопросам, входящим в компетенцию

Специального союза;

(v) определяет программу, принимает двухгодичный бюджет

Специального союза и одобряет его финансовые отчеты;

(vi) принимает финансовый регламент Специального союза;

(vii) создает комитеты экспертов и рабочие группы, которые

она считает необходимыми для осуществления целей Специального

союза;

(viii) определяет, какие страны, не являющиеся членами

Специального союза, и какие межправительственные и международные

неправительственные организации могут быть допущены на ее

заседания в качестве наблюдателей;

(ix) принимает поправки к статьям с 10 по 13;

(x) предпринимает любое другое надлежащее действие для

достижения целей Специального союза;

(xi) выполняет все другие функции, которые возложены на нее

настоящим Соглашением;

(b) По вопросам, представляющим интерес также для других

Союзов, административные функции которых осуществляет Организация,

Ассамблея принимает решения после ознакомления с мнением

Координационного комитета Организации.

(3) (a) Каждая страна-член Ассамблеи имеет один голос.

(b) Половина стран-членов Ассамблеи составляют кворум.

(c) Несмотря на положения подпункта (b), если на какой-либо

сессии количество представленных стран составляет менее половины,

но равно или превышает одну треть стран-членов Ассамблеи, она

может принимать решения; однако решения Ассамблеи, за исключением

решений, относящихся к ее собственной процедуре, становятся

обязательными только при соблюдении нижеследующих условий.

Международное бюро направляет такие решения странам-членам

Ассамблеи, которые не были на ней представлены, и приглашает их

сообщить в письменном виде в трехмесячный срок, считая с даты

направления решений, голосуют ли они за эти решения, против них

или воздерживаются от голосования. Если по истечении этого срока

количество стран, таким образом проголосовавших или воздержавшихся

от голосования, будет равно, по крайней мере, количеству, которого

недоставало для достижения кворума на самой сессии, такие решения

вступают в силу при условии, что одновременно имеется необходимое

большинство.

(d) С учетом положений статьи 13 (2) Ассамблея принимает свои

решения большинством в две трети поданных голосов.

(e) Голоса воздержавшихся в расчет не принимаются.

(f) Делегат может представлять только одну страну и

голосовать только от ее имени.

(g) Страны Специального союза, не являющиеся членами

Ассамблеи, допускаются на ее заседания в качестве наблюдателей.

(4) (a) Ассамблея собирается на очередную сессию один раз в

два года по созыву Генерального директора и, кроме исключительных

случаев, в то же время и в том же месте, что и Генеральная

Ассамблея Организации.

(b) Ассамблея собирается на чрезвычайную сессию, созываемую

Генеральным директором по требованию одной четверти стран-членов

Ассамблеи.

(c) Генеральный директор подготавливает повестку дня каждой

сессии.

(5) Ассамблея принимает свои правила процедуры.

Статья 11

Международное бюро

(1) (a) Функции, связанные с международной регистрацией, а

также другие административные функции Специального союза

осуществляются Международным бюро.

(b) Международное бюро подготавливает, в частности, заседания

и выполняет функции секретариата Ассамблеи, а также комитетов

экспертов и рабочих групп, которые она может создать.

(e) Генеральный директор является главным должностным лицом

Специального союза и представляет Специальный союз.

(2) Генеральный директор и любой назначенный им член

персонала участвуют без права голоса во всех заседаниях Ассамблеи

и любого комитета экспертов или рабочей группы, которые она может

создать. Генеральный директор или назначенный им член персонала

является по своему должностному положению секретарем этих органов.

(3) (a) Международное бюро в соответствии с указаниями

Ассамблеи подготавливает конференции по пересмотру положений

Соглашения, за исключением статей с 10 по 13.

(b) Международное бюро может консультироваться с

межправительственными и международными неправительственными

организациями по вопросам подготовки конференций по пересмотру.

(c) Генеральный директор и назначенные им лица принимают

участие в обсуждении вопросов на этих конференциях без права

голоса.

(4) Международное бюро выполняет любые другие возложенные на

него функции.

Статья 12

Финансы

(1) (a) Специальный союз имеет бюджет.

(b) Бюджет Специального союза включает поступления и расходы

собственно Специального союза, его взнос в бюджет расходов, общих

для Союзов, а также в соответствующих случаях отчисления в бюджет

Конференции Организации.

(c) Расходами, общими для Союзов, считаются такие, которые

относятся не только к Специальному союзу, но также и к одному или

нескольким другим Союзам, административные функции которых

осуществляет Организация. Доля Специального союза в этих общих

расходах соответствует его заинтересованности в данных расходах.

(2) Бюджет Специального союза составляется с учетом

требований координации с бюджетами других Союзов, административные

функции которых осуществляет Организация.

(3) Бюджет Специального союза финансируется из следующих

источников:

(i) пошлин и других сборов, относящихся к международной

регистрации, сборов и платежей за предоставляемые Международным

бюро другие услуги, относящиеся к Специальному союзу;

(ii) поступлений от продажи публикаций Международного бюро,

относящихся к Специальному союзу, и других поступлений от таких

публикаций;

(iii) даров, завещанных средств и субсидий;

(iv) ренты, процентов и различных других доходов.

(4) (a) Размер пошлин, предусмотренных в статье 8 (2), и

других сборов, относящихся к международной регистрации,

устанавливается Ассамблеей по предложению Генерального директора.

(b) Размер пошлин устанавливается с таким расчетом, чтобы

поступления Специального союза от пошлин, за исключением

дополнительных и добавочных пошлин, указанных в статье 8 (2) (b) и

(c), а также от сборов и других источников дохода позволяли, по

крайней мере, покрыть расходы Международного бюро, относящиеся к

Специальному союзу.

(c) В случае, когда бюджет не принят до начала нового

финансового года, то в соответствии с порядком, предусмотренным

финансовым регламентом, действует бюджет на уровне предыдущего

года.

(5) С учетом положений подпункта (4) (a) размер сборов и

платежей за другие предоставляемые Международным бюро услуги,

относящиеся к Специальному союзу, устанавливается Генеральным

директором, который докладывает об этом Ассамблее.

(6) (a) Специальный союз имеет фонд оборотных средств,

который составляется из разового платежа, осуществляемого каждой

страной Специального союза. Если фонд оборотных средств становится

недостаточным, Ассамблея решает вопрос о его увеличении.

(b) Размер первоначального платежа каждой страны в упомянутый

фонд или доля ее участия в увеличении этого фонда пропорциональны

взносу этой страны как члена Парижского союза по охране

промышленной собственности в бюджет этого Союза за тот год, в

который был образован фонд или было принято решение о его

увеличении.

(c) Эта пропорция и условия платежа устанавливаются

Ассамблеей по предложению Генерального директора с учетом мнения

Координационного комитета Организации.

(d) До тех пор, пока Ассамблея разрешает, чтобы резервный

фонд Специального союза использовался в качестве фонда оборотных

средств, Ассамблея может приостановить применение положений

подпунктов (a), (b) и (c).

(7) (a) В соглашении о штаб-квартире, заключаемом со страной,

на территории которой Организация имеет свою штаб-квартиру,

предусматривается, что в случаях, когда фонд оборотных средств

окажется недостаточным, эта страна предоставляет авансы. Сумма

этих авансов и условия, на которых они предоставляются, в каждом

случае являются предметом особого соглашения между такой страной и

Организацией.

(b) Как страна, упомянутая в подпункте (a), так и Организация

имеют право путем письменного уведомления денонсировать

обязательство о предоставлении авансов. Денонсация приобретает

силу через три года после окончания того года, в который было

сделано уведомление.

(8) Финансовая ревизия осуществляется в соответствии с

правилами финансового регламента одной или несколькими странами

Специального союза или внешними ревизорами, назначенными с их

согласия Ассамблеей.

Статья 13

Поправки к статьям с 10 по 13

(1) Предложения о внесении поправок к статьям 10, 11, 12 и к

настоящей статье могут быть сделаны любой страной-членом Ассамблеи

или Генеральным директором. Такие предложения направляются

Генеральным директором странам-членам Ассамблеи, по меньшей мере,

за шесть месяцев до рассмотрения их Ассамблеей.

(2) Любая поправка к статьям, указанным в пункте (1),

принимается Ассамблеей, для чего требуется большинство в три

четверти поданных голосов; однако любая поправка к статье 10 и

настоящему пункту принимается большинством в четыре пятых поданных

голосов.

(3) Любая поправка к статьям, указанным в пункте (1),

вступает в силу через месяц после того, как письменные уведомления

о ее принятии, осуществленном в соответствии с конституционной

процедурой каждой страны, получены Генеральным директором от трех

четвертей стран, которые состояли членами Ассамблеи во время

принятия ею этой поправки. Любая поправка к указанным статьям,

принятая таким образом, обязательна для всех стран, которые

являются членами Ассамблеи на дату вступления поправки в силу или

которые становятся ее членами после этой даты.

Статья 14

Ратификация и присоединение. Вступление в силу.

Присоединение к предшествующим актам. Ссылка на

статью 24 Парижской конвенции (Территории)

(1) Каждая страна Специального союза, которая подписала

настоящий Акт, может ратифицировать его, а если она не подписала

его, может присоединиться к нему.

(2) (a) Любая страна, не являющаяся членом Специального

союза, но являющаяся участницей Парижской конвенции по охране

промышленной собственности ( 995_123), может присоединиться к

настоящему Акту и тем самым стать членом Специального союза.

(b) Международное бюро, получив сообщение о присоединении

такой страны к настоящему Акту, направляет ведомству этой страны в

соответствии со статьей 3 уведомление о всех знаках, которые в это

время пользуются международной охраной.

(c) Это уведомление само по себе обеспечивает упомянутым

знакам на территории указанной страны преимущества, вытекающие из

предшествующих положений, и определяет начало срока в один год, в

течение которого заинтересованное ведомство может сделать

заявление, предусмотренное статьей 5.

(d) Однако такая страна, присоединяясь к настоящему Акту,

может заявить, что, за исключением тех международных знаков,

которые уже ранее были в этой стране предметом еще действующей

идентичной национальной регистрации и которые немедленно

признаются по заявлению заинтересованных лиц, настоящий Акт будет

применяться лишь в отношении знаков, зарегистрированных начиная с

даты, когда это присоединение вступает в силу.

(e) Такое заявление освобождает Международное бюро от

необходимости направлять упомянутое выше уведомление о всех

знаках. Международное бюро направляет уведомление только о тех

знаках, в отношении которых в течение года с момента присоединения

новой страны поступила просьба с необходимыми уточнениями о

применении исключения, предусмотренного в подпункте (d).

(f) Международное бюро не направляет уведомления о всех

знаках тем странам, которые, присоединяясь к настоящему Акту,

заявляют об использовании права, предусмотренного в статье 3bis.

Эти страны могут, кроме того, одновременно заявить, что настоящий

Акт будет применяться лишь к знакам, зарегистрированным после

даты, когда их присоединение вступает в силу. Это ограничение,

однако, не относится к международным знакам, которые уже ранее

стали в этой стране предметом идентичной национальной регистрации

и которые дают основание для заявлений о расширении охраны,

составляемых и направляемых в соответствии со статьями 3ter и 8

(2) (c).

(g) Регистрации знаков, которые были предметом одного из

уведомлений, предусмотренных настоящим пунктом, рассматриваются

как заменяющие регистрации, осуществленные непосредственно в новой

Договаривающейся стране до действительной даты ее присоединения.

(3) Ратификационные грамоты и акты о присоединении сдаются на

хранение Генеральному директору.

(4) (a) В отношении первых пяти стран, которые сдали на

хранение ратификационные грамоты или акты о присоединении,

настоящий Акт вступает в силу через три месяца после сдачи на

хранение пятого из этих документов.

(b) В отношении любой другой страны настоящий Акт вступает в

силу через три месяца после даты, на которую Генеральным

директором было сделано уведомление о ее ратификации или

присоединении, если только в ратификационной грамоте или акте о

присоединении не была указана более поздняя дата. В последнем

случае настоящий Акт вступает в силу в отношении этой страны на

указанную таким образом дату.

(5) Ратификация или присоединение автоматически влекут за

собой признание всех положений и получение всех преимуществ,

устанавливаемых настоящим Актом.

(6) После вступления в силу настоящего Акта страна может

присоединиться к Ниццкому акту от 15 июня 1957 года только

одновременно с ратификацией настоящего Акта или присоединением к

нему. Присоединение к Актам, предшествующим Ниццкому акту, не

допускается, даже одновременно с ратификацией настоящего Акта или

присоединением к нему.

(7) Положения статьи 24 Парижской конвенции по охране

промышленной собственности ( 995_123) применяются к настоящему

Соглашению.

Статья 15

Денонсация

(1) Настоящее Соглашение действует без ограничения срока.

(2) Любая страна может денонсировать настоящий Акт путем

уведомления, направленного Генеральному директору. Эта денонсация

является также денонсацией всех предшествующих Актов и

распространяется только на страну, которая ее сделала, в то время

как в отношении остальных стран Специального союза Соглашение

остается в силе и подлежит выполнению.

(3) Денонсация приобретает силу через год после дня получения

уведомления Генеральным директором.

(4) Предусмотренное настоящей статьей право денонсации не

может быть использовано никакой страной до истечения пяти лет,

считая с даты, на которую она стала членом Специального союза.

(5) Международные знаки, зарегистрированные до даты, на

которую денонсация приобрела силу и по которым не было вынесено

решения об отказе в течение года, предусмотренного в статье 5,

продолжают пользоваться в течение всего срока международной охраны

такой же охраной, как если бы они были непосредственно заявлены в

этой стране.

Статья 16

Применение предшествующих Актов

(1) (a) Настоящий Акт в отношениях между странами

Специального союза, которые ратифицировали его или присоединились

к нему, заменяет начиная со дня, на который он вступает для них в

силу, Мадридское соглашение 1891 года во всех его редакциях,

предшествующих настоящему Акту.

(b) Однако для каждой страны Специального союза, которая

ратифицировала настоящий Акт или присоединилась к нему, в ее

отношениях со странами, которые не ратифицировали настоящий Акт

или не присоединились к нему, остаются действующими предшествующие

редакции, которые она ранее не денонсировала на основании статьи

12 (4) Ниццкого акта от 15 июня 1957 года.

(2) Страны, не входящие в Специальный союз, которые

становятся участницами настоящего Акта, применяют его к

международным регистрациям, осуществляемым Международным бюро при

посредстве национального ведомства любой страны Специального

союза, не являющейся участницей настоящего Акта, если эти

регистрации отвечают по отношению к упомянутым странам требованиям

настоящего Акта. Что касается международных регистраций,

осуществляемых Международным бюро при посредстве национальных

ведомств упомянутых стран, не входящих в Специальный союз, которые

становятся участницами настоящего Акта, то такие страны признают,

что вышеупомянутая страна Специального союза может потребовать

выполнения требований последнего Акта, участницей которого она

является.

Статья 17

Подписание, языки, функции депозитария

(1) (a) Настоящий Акт подписывается в одном экземпляре на

французском языке и сдается на хранение Правительству Швеции.

(b) Официальные тексты вырабатываются Генеральным директором,

после консультации с заинтересованными правительствами, на других

языках, которые может определить Ассамблея.

(2) Настоящий Акт открыт для подписания в Стокгольме до 13

января 1968 года.

(3) Генеральный директор направляет две копии подписанного

текста настоящего Акта, должным образом заверенные Правительством

Швеции, правительствам всех стран Специального союза и по запросу

правительству любой другой страны.

(4) Генеральный директор зарегистрирует настоящий Акт в

Секретариате Организации Объединенных Наций.

(5) Генеральный директор уведомляет правительства всех стран

Специального союза о подписаниях, сдаче на хранение

ратификационных грамот или актов о присоединении и о заявлениях,

содержащихся в этих документах, о вступлении в силу любых

положений настоящего Акта, уведомлениях о денонсации и

уведомлениях, направленных в соответствии со статьями 3bis,

9quater, 13, 14 (7) и 15 (2).

Статья 18

Переходные положения

(1) До вступления в должность первого Генерального директора

ссылки в настоящем Акте на Международное бюро Организации или на

Генерального директора считаются ссылками на Бюро Союза,

учрежденного Парижской конвенцией по охране промышленной

собственности ( 995_123), или на его Директора соответственно.

(2) Страны Специального союза, которые не ратифицировали

настоящий Акт или не присоединились к нему, могут в течение пяти

лет после вступления в силу Конвенции ( 995_169), учреждающей

Организацию, пользоваться, если они этого пожелают, правами,

предоставляемыми в силу статей с 10 по 13 настоящего Акта, как

если бы они были связаны этими статьями. Любая страна, желающая

пользоваться такими правами, направляет с этой целью Генеральному

директору письменное уведомление, которое вступает в силу с даты

его получения. Такие страны считаются членами Ассамблеи до

истечения указанного срока.

Документ о присоединении СССР от 14 февраля 1976 года к

Соглашению в Стокгольмской редакции 1967 года сдан на хранение

Генеральному директору Всемирной Организации Интеллектуальной

Собственности.

В соответствии с пунктом 4"b" статьи 14 Соглашение в

Стокгольмской редакции 1967 года вступило в силу для СССР 1 июля

1976 года. При присоединении СССР к Соглашению в Стокгольмской

редакции 1967 года было сделано следующее заявление:

"а) охрана, возникающая вследствие международной регистрации,

будет предоставляться в Советском Союзе только в случае, когда

владелец знака прямо испросит ее в заявке (статья 3 bis), и только

тем знакам, которые будут зарегистрированы после даты вступления в

силу присоединения [статья 14(2) (d) и (f)];

б) положения пункта 7 статьи 14 являются устаревшими и

противоречат Декларации Генеральной Ассамблеи Организации

Объединенных Наций о предоставлении независимости колониальным

странам и народам (резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 15/XV от 14

декабря 1960 года ( 995_280), провозгласившей необходимость

незамедлительно и безоговорочно положить конец колониализму во

всех его формах и проявлениях".

Текст опубликован в:

"Сборник действующих договоров,

соглашений и конвенций, заключенных СССР",

вып.XXXII. М., 1978 год, стр.140-152

Принята

Ассамблеей и Комитетом директоров

Специального союза по международной

регистрации знаков (Мадридский союз)

1 апреля 1992 года

Инструкция

к Мадридскому соглашению

о международной регистрации знаков

Преамбула

Ассамблея Специального союза по международной регистрации

знаков в соответствии со статьей 10 (2) (a) (iii) Мадридского

соглашения о международной регистрации знаков, пересмотренного в

Стокгольме 14 июля 1967 года и измененного 2 октября 1979 года, и

Комитет директоров национальных ведомств промышленной

собственности Специального союза по международной регистрации

знаков, в соответствии со статьей 10 (4) Мадридского соглашения о

международной регистрации знаков, пересмотренного в Ницце 15 июня

1957 года, собравшиеся в Женеве на совместные чрезвычайные сессии

с 18 по 22 апреля 1988 года, единогласно принимают настоящую

Инструкцию к Мадридскому соглашению о международной регистрации

знаков.

Глава 1

Общие положения

Правило 1

Сокращенные выражения

В смысле настоящей Инструкции следует понимать под

(i) "Соглашением" - Мадридское соглашение о международной

регистрации знаков от 14 апреля 1891 года, пересмотренное в Ницце

15 июня 1957 года, Стокгольме 14 июля 1967 года и измененное 2

октября 1979 года;

(ii) "национальным ведомством" - национальное ведомство

Договаривающейся страны, в компетенцию которого входит регистрация

знаков, или единое ведомство нескольких Договаривающихся стран,

упомянутое в статье 9quater (1) (a) Соглашения;

(iii) "Международным бюро" - Международное бюро Всемирной

организации интеллектуальной собственности (ВОИС) и Объединенные

международные бюро по охране интеллектуальной собственности

(БИРПИ), пока существуют БИРПИ;

(iv) "заявкой на международную регистрацию" - заявку на

международную регистрацию, поданную в соответствии с Соглашением;

(v) "заявлением о внесении записи об изменении" - заявление о

внесении записи об изменении, касающемся международной

регистрации;

(vi) "заявителем" - физическое или юридическое лицо, от имени

которого подается заявка на международную регистрацию;

(vii) "владельцем" - физическое или юридическое лицо, чье имя

или название заносится в Международный реестр в качестве владельца

международной регистрации;

(viii) "юридическим лицом" - юридическое лицо в смысле

применяемого к нему закона; к юридическому лицу приравнивается

любое объединение физических или юридических лиц, которым

национальное законодательство, в соответствии с которым оно было

образовано, разрешает приобретать права и принимать обязательства,

хотя оно и не является юридическим лицом;

(ix) "международной регистрацией" - регистрацию знака,

осуществленную в соответствии с Соглашением;

(x) "Международным реестром" - реестр независимо от его

формы, в который вносятся записи, предусмотренные в настоящей

Инструкции;

(xi) "Договаривающейся страной" - любую страну-участницу

Соглашения;

(xii) "заинтересованной страной" - любую страну, на которую

распространяется действие международной регистрации или

территориального расширения, осуществленного после международной

регистрации в соответствии со статьей 3ter Соглашения;

(xiii) "страной происхождения" - страну, определение которой

дано в статье 1 (3) Соглашения;

(xiv) "страной владельца" - Договаривающуюся страну, в

которой владелец международной регистрации имеет свое промышленное

или торговое предприятие, или, при отсутствии такового, где он

имеет местожительство, или, при отсутствии такового,

Договаривающуюся страну, гражданином которой он является;

(xv) "Международной классификацией изобразительных элементов"

- классификацию, установленную Венским соглашением об учреждении

международной классификации изобразительных элементов знаков от 12

июня 1973 года;

(xvi) "Международной классификацией товаров и услуг" -

классификацию, учрежденную Ниццким соглашением о международной

классификации товаров и услуг для регистрации знаков от 15 июня

1957 года, пересмотренным в Стокгольме 14 июля 1967 года

( 995_066) и в Женеве 13 мая 1977 года.

Правило 2

Представительство перед Международным бюро

(1) (a) Поверенный считается должным образом уполномоченным,

если его назначение было осуществлено в соответствии с

требованиями пунктов (b)-(h).

(b) Заявитель или владелец может назначить только одного

поверенного.

(c) Если в качестве поверенного указывается кабинет или бюро

адвокатов, патентных поверенных или поверенных в области товарных

знаков, они рассматриваются как один поверенный.

(d) Если назначается несколько поверенных, то тот из них, кто

указан первым в документе, назначающем их, считается единственным

должным образом назначенным поверенным.

(e) Просьба о внесении записи о поверенном, замене

поверенного или о любом изменении, имеющем отношение к

поверенному, с учетом положений пункта (3) должна направляться в

Международное бюро при посредстве национального ведомства страны

происхождения или страны владельца.

(f) Внесение записи о поверенном может испрашиваться

бесплатно путем заполнения соответствующей рубрики бланка заявки

на международную регистрацию, бланка заявления о внесении записи

об изменении или исправлении в международной регистрации или

бланка заявления о продлении международной регистрации, в случае,

если продление осуществляется при посредстве национального

ведомства страны владельца.

(g) Внесение записи о замене поверенного или любом изменении,

имеющем отношение к поверенному, может испрашиваться бесплатно при

внесении записи об изменении или исправлении, затрагивающем

международную регистрацию или продление международной регистрации,

в случае, если продление осуществляется при посредстве

национального ведомства страны владельца, путем заполнения

соответствующей рубрики бланка заявления о внесении записи об

изменении, бланка заявления о внесении записи об исправлении или

бланка заявления о продлении.

(h) Внесение записи о поверенном, замене поверенного или

любом изменении, имеющем отношение к поверенному, может быть также

испрошено при посредстве национального ведомства страны владельца

на бланке, предусмотренном для этой цели.

(i) Если заявление о внесении записи о поверенном, замене

поверенного или любом изменении, имеющем отношение к поверенному,

не соответствует условиям, предусмотренным в пунктах (b)-(h),

Международное бюро рассматривает такое заявление как не поданное и

соответствующим образом информирует национальное ведомство, при

посредстве которого оно было подано, или лицо, подавшее такое

заявление.

(2) С учетом правила 24 Международное бюро направляет должным

образом уполномоченному поверенному любое приглашение, уведомление

или иное сообщение, адресованное заявителю или владельцу согласно

настоящей Инструкции; любое приглашение, уведомление или иное

сообщение, направленное должным образом уполномоченному

поверенному, имеет такую же силу, как если бы оно было направлено

заявителю или владельцу. Любое сообщение, направленное

Международному бюро должным образом уполномоченным поверенным,

имеет такую же силу, как если бы оно направлялось заявителем или

владельцем.

(3) Несмотря на положения пункта (1) (e),

(i) отзыв поверенного может быть осуществлен бесплатно путем

письменного сообщения, сделанного владельцем непосредственно в

Международное бюро и подписанного им; Международное бюро

информирует о таком отзыве национальное ведомство страны

владельца, а также поверенного, мандат которого отозван;

(ii) отказ от мандата может быть осуществлен бесплатно путем

письменного сообщения, сделанного непосредственно в Международное

бюро и подписанного поверенным; Международное бюро информирует о

таком отказе национальное ведомство страны владельца, а также

самого владельца.

(4) Внесение записи о поверенном рассматривается как отзыв

любого другого поверенного, назначенного ранее.

(5) Внесение записи о поверенном, о его замене или об

изменении, имеющем отношение к поверенному, осуществляется на

дату, когда Международное бюро получило в свое распоряжение

заявление, соответствующее настоящей Инструкции. Об этих записях

не уведомляются ведомства заинтересованных стран, и их не

публикуют в журнале "Международные знаки".

Правило 3

Заявитель; владелец

(1) Несколько физических или юридических лиц могут быть

заявителями одной и той же международной регистрации, если каждое

из них является гражданином Договаривающейся страны или

удовлетворяет условиям, предусмотренным статьей 2 Соглашения, и

при условии, что страна происхождения является одной и той же для

всех заявителей.

(2) Несколько физических или юридических лиц могут выступать

в качестве владельцев одной и той же международной регистрации,

если каждое из них является гражданином Договаривающейся страны

или удовлетворяет условиям, установленным статьей 2 Соглашения.

Правило 4

Национальное ведомство

(1) Заявка на международную регистрацию должна быть

направлена в Международное бюро при посредстве национального

ведомства страны происхождения, а заявление о внесении записи об

изменении - при посредстве национального ведомства страны

владельца.

(2) Корреспонденция, касающаяся заявки или заявления,

направляется Международным бюро национальному ведомству, которое

обязано дать на нее ответ.

(3) Необходимые пошлины и сборы уплачиваются непосредственно

заинтересованными лицами, если только национальные правила не

предписывают или не позволяют осуществлять такую уплату при

посредстве национального ведомства; если необходимые пошлины и

сборы уплачиваются непосредственно заинтересованными лицами, то

Международное бюро ведет переписку по уплате пошлин и сборов

непосредственно с ними.

(4) Если в соответствии с настоящей Инструкцией требуется

подпись национального ведомства, она может быть заменена факсимиле

или официальной печатью.

(5) Любой пакет, содержащий несколько документов, должен

иметь опись, подтверждающую наличие каждого из этих документов.

Правило 5

Способы связи с Международным бюро

(1) Все сообщения, направляемые Международному бюро, должны

осуществляться в письменном виде. Международное бюро действует

исключительно на основании письменных данных, имеющихся в его

распоряжении.

(2) Передача сведений Международному бюро по телеграфу,

телетайпу или другими аналогичными средствами телесвязи

приравнивается к сообщению этих сведений в письменном виде при

условии, что:

(i) эти сведения по поступлении в Международное бюро

разборчиво изложены на рабочем языке, предусмотренном в правиле 7,

и что:

(ii) когда переданные таким образом сведения должны быть

представлены на бланке, также передаются соответствующие заголовки

и ссылочные номера, имеющиеся на таком бланке.

(3) Когда в соответствии с настоящей Инструкцией бланк или

документ должен быть подписан, передача требуемых сведений с

помощью одного из средств, предусмотренных в пункте (2), не

считается действительной, если только Международное бюро не

получит до истечения двадцати дней с даты получения этих сведений

такой бланк или документ, подтверждающий первоначальное сообщение

и содержащий требуемую подпись. Подтвержденное таким образом

первоначальное сообщение приобретает силу с даты его получения

Международным бюро.

Правило 6

Исчисление сроков

(1) Любой срок, выраженный в годах, истекает в

соответствующем последующем году в месяце того же названия и в

день, имеющий то же число, какое имели месяц и день, когда имело

место событие, с которого начинается исчисление срока; однако,

если соответствующий месяц не имеет дня с тем же числом, срок

истекает в последний день этого месяца.

(2) Любой срок, выраженный в месяцах, истекает в

соответствующем последующем месяце и в день, имеющий то же число,

какое имел день, когда имело место событие, с которого начинается

исчисление срока; однако, если соответствующий последующий месяц

не имеет дня с тем же числом, срок истекает в последний день этого

месяца.

(3) Любой срок, выраженный в днях, исчисляется со дня,

следующего за днем, когда имело место рассматриваемое событие, и

истекает в конце последнего дня.

(4) Если корреспонденция или плата должны поступить в

Международное бюро в определенный срок, последний день которого

приходится на субботу, воскресенье или на другой день, когда

Международное бюро не работает и не может принять такой

корреспонденции или платы, то этот срок продлевается до первого

следующего дня, когда не существует ни одного из этих

обстоятельств.

(5) Международное бюро всегда указывает дату истечения

предоставленных сроков.

Правило 7

Рабочий язык

(1) Для выполнения Соглашения рабочим языком Международного

бюро является французский язык.

(2) В частности, заявка на международную регистрацию,

заявление о внесении изменения, переписка по ним, отказы в

предоставлении охраны, окончательные решения, следующие за

отказами, уведомления о признании регистрации недействительной, а

также сведения, предоставляемые Международным бюро о состоянии

Международного реестра, а именно, выписки из Реестра, составляются

на французском языке.