Докучаев / Контр. ответы

Контрольні завдання (КЗ) та еталонні відповіді

Розділ “Засоби автоматизації управління ЗРВ”

КЗ № 1. Характеристика вимог, що додаються до управління.

Основні вимоги, що додаються до управління: оперативність, стійкість, безперервність, прихованість.

ОПЕРАТИВНІСТЬ – означає спроможність органів управління (ОУ) швидко, повно, якісно виконувати свої функції з випередженням противника.

Досягається високою професійною підготовкою командирів та офіцерів органів управління, їх організаторськими здібностями та вмілому використанню ними АСУ спеціального призначення.

СТІЙКІСТЬ та БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ управління – спроможність ОУ забезпечити безперебійний зв’язок з підлеглими, постійне знання командиром та штабом обстановки і можливість з їх боку впливати на хід бойових дій.

Досягається укомплектованістю органів управління кваліфікованими кадрами; науковою організацією роботи штабів; всебічним технічним оснащенням штабів інформаційне – розрахунковим системами; ефективним використанням АСУ спеціального призначення; забезпеченням високої живучості системи зв’язку та її завадостійкості, швидкім відновленням порушеної взаємодії, чіткою організацією бойового чергування.

ПРИХОВАНІСТЬ управління – спроможність ОУ зберігати в таємниці усіх заходів, що проводяться під час організації та здійснення управління від усіх видів розвідки противника.

Досягається забезпеченням високої пильності усього особового складу; суворим підтриманням режиму та порядку використання засобів зв’язку; обмеженням кола осіб, які беруть участь у розробки бойових документів; дотримання заходів усіх видів маскування.

КЗ № 2. Основні вимоги, які додаються до СУ ПС. Способи управління.

Вимоги, які додаються до СУ ПС:

-безперервність функціонування в мирний час для забезпечення роботи штабів та виконання завдань управління черговим силами і засобами ППО;

-взаємодія з органами управління повітряним рухом;

-своєчасне (негайне) оповіщення органів державного і воєнного управління про загрозу повітряного нападу;

-випереджаюча готовність СУ у порівнянні з готовністю військ (сил) ППО;

-адаптованість структури СУ, тобто можливість її ре конфігурації залежно від завдань, що вирішуються в мирний час, при переході на воєнний стан і вході бойових дій.

Основними способами управління є централізоване управління та децентралізоване управління.

При ЦЕНТРАЛІЗОВАНОМУ управлінні мета бойових дій, способи та шляхи її досягнення визначаються КОМАНДИРОМ.

При ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОМУ управлінні мету визначає також командир, а способи і шляхи її досягнення визначаються командирами підпорядкованих з’єднань (частин).

Децентралізоване управління може застосовуватись при раптовому нападі повітряного противника, порушенні зв’язку з підпорядкованими з’єднаннями (частинами), при відсутності своєчасної інформації, необхідної командиру, його штабу для вирішення задач управління централізованим способом.

Максимум ефективності у застосування зброї досягається при централізованому управлінні. При цьому обов’язковою умовою являється оснащення усіх ланцюгів системи управління засобами автоматизації управління (ЗАУ).

КЗ № 3. Види забезпечення АСУ. Завдання топогеодезичного та інженерного забезпечення

До видів забезпечення АСУ ПС відносяться: технічне, метрологічне, топогеодезічне, інженерне, математичне і програмне, організаційне, інформаційне, правове і ергономічне забезпечення.

Топогеодезічне забезпечення функціонування АСУ організується і здійснюється для:

-підготовки, своєчасного доведення до органів управління всіх підсистем і елементів АСУ ПС топогеодезічної інформації (топографічні, цифрові (електронні) карти, плани міст, каталоги координат геодезичних і гравіметричних пунктів, спеціальні карти, фотодокументи, інші відомості та довідки про місцевість).

Така інформація необхідна для вивчення місцевості під час оцінки і прогнозування обстановки, планування та проведення бойових дій, організації взаємодії та управління з метою ефективного застосування сучасної бойової техніки.

Інженерне забезпечення функціонування АСУ організується і здійснюється для створення необхідних умов для своєчасного і прихованого розгортання та інженерного захисту пунктів управління (КП), засобів автоматизації та зв’язку, тобто усіх складових системи управління.

Інженерне забезпечення функціонування АСУ включає:

-інженерну розвідку місцевості і об’єктів (у тому числі і об’єктів оборони);

-фортифікаційне обладнання районів розгортання АСУ і засобів зв’язку;

-маскування елементів АСУ;

-підготовка шляхів маневру, підвозу, евакуації;

-добування, очистка води;

-обладнання інженерних загороджень, оборонних споруд;

-ліквідація наслідків застосування противником сучасних засобів поразки.

КЗ № 4. Основні поняття, визначення, класифікація АСУ

Автоматизована система управління являє собою систему “людина–машина”, яка забезпечує автоматизований збір, обробку інформації, необхідної для оптимізації управління військами, з метою найбільш ефективного їх застосування.

АСУ – взаємопов’язана сукупність засобів обробки інформації, передачі даних і зв’язку, яка забезпечує автоматизацію процесу управління(збір, аналіз, оцінка даних обстановки, прийняття рішення, планування, постановки задач військам (силам) і контроль за ходом їх виконання).

АСУ ПС – інтегрована автоматизована система управління, яка об’єднує в своєму складі автоматизовані підсистеми управління різних рівнів (ЦКП ПС ЗСУ, АКП об’єднання ПС; АКП з’єднання (частини); АКП ЗРС (ЗРК)) та функціонального призначення.

Основні завдання АСУ ПС:

-управління повсякденною діяльністю військ і їх підготовлення до бойових дій;

-управління в мирний час черговими силами і засобами ПС;

-підтримання військ у встановлених ступенях бойової готовності;

-планування і підготовка бойових дій;

-управління розвідкою і контроль повітряного простору;

-оповіщення органів державного і військового управління про загрозу і початок повітряного нападу;

-бойове управління військами (бойовими засобами) під час відбиття повітряного удару

ЗПН.

Класифікація АСУ

-за характером об’єкта управління розрізняють АСУ БЗ для управління бойовими засобами та АСУ В для управління військами;

-спеціального призначення (АСУ Сп.Призн.);

-за масштабами й характером виконуваних задач розрізняють одноцільові та багатоцільові АСУ;

-за мобільністю – стаціонарні, рухомі, самохідні АСУ.

КЗ № 5. Види забезпечення АСУ. Завдання МПЗ, ОЗ, ІЗ.

Математичне і програмне забезпечення АСУ ПС – сукупність взаємопов’язаних програмних компонент та модулів реалізації математичних методів, моделей і алгоритмів.

З точки зору вирішуваних задач, ПЗ розділяють на:

- загальне ПЗ – сукупність програм, що призначені для організації обчислювального процесу та вирішення загальносистемних задач обробки інформації. Воно вмикає операційні системи, програмне забезпечення обміну інформацією між елементами АСУ, системи управління базами даних, пакети стандартних підпрограм обробки неформалізованої інформації;

- спеціальне ПЗ – сукупність прикладних програм для автоматизації задач управління відповідної АСУ. Вмикає алгоритми збору та обробки інформації, алгоритми розподілу цілей між об’єктами управління, алгоритми цілевказання, координації бойових дії, наведення ВА т.ін.

Організаційне забезпечення АСУ – сукупність документів, які регламентують порядок і зміст щодо створення, впровадження і організації функціонування АСУ.

Обслуговуючий персонал зберігає, застосовує за призначенням, обслуговує, відновляє працездатність АСУ на підлозі керівних документів ( керівництва з БР, технічні описання, інструкції з експлуатації, ремонту. . .), які входять до складу експлуатаційної документації кожного зразка АСУ.

Інформаційне забезпечення АСУ – сукупність рішень щодо об’єму, розміщення і форм організації інформації, яка циркулює в АСУ при її функціонуванні.

Заходи ІЗ – збір, накопичування, збереження, обробка воєнно–політичної, військово – адміністративної, оперативної інформації для забезпечення органів та пунктів управління з метою вирішення ними задач управління військами (силами).

КЗ № 6. Показники бойових можливостей АСУ. Характеристика ПБМ (Бойова готовність, Оперативність, Мобільність)

ПБМ - показники, які характеризують властивості (здібності) АСУ. До основних ПБМ АСУ відносяться бойова готовність, оперативність, мобільність, живучість (бойова стійкість), ємність АСУ, пропускна спроможність, завадостійкість, скритність, експлуатаційна надійність, бойова ефективність.

Бойова готовність АСУ характеризує ступінь її пристосованості до рішення завдань управління військами (бойовими засобами). Оцінюється часом переведення АСУ до бойового режиму роботи.

Вимога: Оскільки АСУВ (БЗ) призначені для підвищення ефективності бойового застосування військ (зброї), то час переводу АСУ до бойового режиму не повинен перевищувати час переводу до бойового режиму об’єктів управління

ТБГ АСУ<mіn ТБГі зрдн,

де ТБГі зрдн - час переведення до бойового режиму зрдн із ЗРК і-го типу.

Оперативність АСУ характеризує її швидкодію, тобто можливість системи реагувати на зміни бойової обстановки (час реакції АСУ).

Може бути оцінена часовими витратами бойової обслуги органу управління на рішення задач управління (робітний час). Чим менше робітний час – тим вище швидкодія системи, тобто її оперативність. Залежить від ступеня автоматизації, рівня підготовки особового складу.

Мобільність АСУ характеризує можливість системи до змини її дислокації та кількісно оцінюється часом згортання, припустимою швидкістю транспортування (рухом самостійно) та часом розгортання на новій позиції, можливістю транспортування залізничним, повітряним, морським (річковим) транспортом.

Вимоги: підготовленість и пристосованість ЗАУ до швидкого згортання (розгортання); транспортованість засобів АСУ; урахування в алгоритмах БУ можливостей змини позицій ЗРК, ДРЛІ и складу угруповання.

КЗ № 7. Характеристика задач управління з’єднанням ЗРВ, які вирішуються за допомогою АСУ (Усвідомлення БЗ, Оцінка ПО, Оцінка ОУ)

Управління вогнем: комплекс заходів і дій командира та бойової обслуги пункту управління (командного пункту) частини, якій спрямований на найбільш повне використання вогневих можливостей ЗРС (ЗРК) з метою виконання бойової задачі, що визначена вищестоящім командиром (органом управління)

Управління вогнем зенітних ракетних підрозділів з КП з’єднання (частини) ЗРВ полягає в виконанні наступних заходів і дій: усвідомлення бойового завдання на знищення ЗПН; оцінка повітряної обстановки; оцінка стану, можливостей об’єктів управління - ЗРС (ЗРК); прийняття рішення командиром на знищення повітряного противника; постановка бойових завдань ЗРС (ЗРК) на знищення конкретних цілей; координація бойових дій ЗРС (ЗРК), організація взаємодії з сусідніми частинами ЗРВ, ВА; контроль за виконанням підрозділами бойових задач, оцінка (облік) результатів ведення бойових дій, доповідь на ВКП про виконання бойового завдання.

Усвідомлення БЗ заключне в з’ясуванні командиром мети бою, замислу старшого командира з відбиття удару ЗПН і свої ролі щодо знищення цілей, в визначенні цілей, які будуть знищуватися сумісно з сусідніми частинами ЗРВ.

Оцінка повітряної обстановки заключна в визначенні командиром замислу удару ЗПН, складу його сил, основних напрямків і можливої тривалості та щільності удару, завдань, які буде намагатись вирішити противник, а також – оцінка параметрів руху цілей, виявлення найбільш важливих цілей, визначення підлотного часу до рубежів управління (рубіж АЦР, АЦВ, ПРП ... )

Оцінка стану об’єктів управління, можливостей ЗРС (ЗРК)

Полягає у визначенні командиром (БО) кількості, боєздатних ЗРК (ЦК), запасу ЗКР, можливостей з їх поповнення.

КЗ № 8. Загальна характеристика третинної обробки радіолокаційної інформації

В теперішній час основними джерелами інформації про повітряного противника є РЛС. Інформація, яку вони видають, під час формування інформаційної моделі проходить декілька етапів обробки, які умовно отримали назву первинна, вторинна, третинна обробки РЛІ.

Первинна обробка радіолокаційної інформації – процес відокремлення даних про повітряних об’єктах з сигналів, отриманих на виході приймальної частини РЛС за один огляд простору То (вияв. цілі).

Вторинна обробка радіолокаційної інформації – процес відокремлення і супроводження траєкторій повітряних об’єктів за відмітками, що надходять у сусідніх оглядах від однієї і той же РЛС.

За підсумками вторинної обробки інформації про ПО орган управління вже має можливість в окремих ситуаціях управляти вогнем ЗРС (ЗРК) з достатньо високою ефективністю. Однак, одна РЛС, за даними якої ведеться вторинна обробка, як правило, не в змозі забезпечити КП повними і достовірними даними про ПО тому, що існують недоліки позиції РЛС (кути закриття), обмежені можливості РЛС даного типу щодо виявлення, обробки і передачі даних в умовах використання противником завад. Тому в АСУ виникає необхідність отримання і поєднання даних від декількох розсерджених на місцевості ДРЛІ, які б доповнювали один одного.

Третинна обробка радіолокаційної інформації – збір і узагальнення даних про ПО від декількох джерел з метою відтворення максимально повної і достовірної інформаційної моделі повітряної обстановки.

Задачі третинної обробки РЛІ вирішують ПУ (КП) РТВ. При вирішенні задач третинної обробки здійснюється: збір даних від декількох джерел; перерахунок координат і параметрів руху цілей до єдиної СККПртв; приведення інформації різних джерел до єдиного часу; ототожнення траєкторій (прийняття рішення про належність їх до тих або інших цілей, встановлення загальної кількості цілей, які реально супроводжуються); формування узагальнених траєкторій цілей шляхом осереднення (згладжування) координат і параметрів їх руху, уточнення їх характеристик.

Упідсумку вирішення цих задач формується і відображаються на ЗВІ ПУ наступні дані: осереднені за даними декількох ДРЛІ текучі координати і параметри руху цілей; номери цілей в єдиної СН АСУ; уточнені характеристики цілей.

Уразі відсутності потреби деталізації повітряної обстановки в процесі третинної обробки РЛІ може здійснюватись укрупнення інформації (групування) шляхом поєднання цілей, які мають близькі за значеннями параметри траєкторій в одну групову ціль.

КЗ № 9. Основні поняття та визначення радіолокації

Радіолокація – область науки і техніки, предметом якої є спостереження різноманітних об’єктів (визначення їх місцеположення) за рахунок прийому та аналізу відбитих, перевипромінюваних або випромінюваних ними радіохвиль.

Радіолокаційні цілі – об’єкти спостереження (в радіолокації – фізичні тіла), інформація про які викликає практичний інтерес, у тому числі, і для сил та засобів ПС.

Радіолокаційна інформація – сукупність даних про цілі, що одержані засобами радіолокації.

Радіолокаційна інформація умовно розподіляється на: траєкторну РЛІ – сукупність даних про поступальне переміщення радіолокаційної цілі в просторі, які дозволяють визначити параметри її прямування і побудувати траєкторію польоту; сигнальну РЛІ– сукупність даних

про фізичні (розмір, форма та інші,) і електродинамічні (відбивні) властивості цілі, її орієнтацію у просторі, а також фізичні явища, що супроводжують її прямування.

Радіолокаційні станції (РЛС) або радіолокатори – технічні засоби отримання радіолокаційної інформації.

Параметри радіолокаційних цілей – дані про їх місце розташування, електродинамічні властивості та інші характеристики, що визначаються з прийнятого сигналу.

Радіолокаційні характеристики цілі:

-траєкторні параметри: ДН, β, ξ (сферичні координати цілі); VДОПЛЕРА;

-сигнальні параметри – ефективна площа розсіювання Ц (ЕПР) та інші.

ЕПР – площа такого еквівалентного випромінювача, що розсіює падаючі на нього електромагнітні хвилі рівномірно і створює в точці прийому ту ж щільність потоку потужності, що і реальна ціль.

ЕПР залежить від типу літального апарату, довжині радіохвилі, ракурсу цілі та багатьох інших факторів.

Виявлення повітряних об’єктів радіолокаційними засобами – процес прийняття рішення про наявність або відсутність цілі у ділянці простору шляхом прийому і статистичної обробки сумарного значення радіолокаційних сигналів s(t) і шуму (завад) n(t), тобто:

y(t) = s(t) + n (t).

КЗ № 10. Методи вимірювання траєкторних параметрів повітряних об’єктів (імпульсний метод виміру дальності)

Основними траєкторними параметрами в радіолокації є дальність до цілі R, азимут β, кут місця ε, і радіальна швидкість цілі V r (швидкість по лінії візування РЛС – ціль).

В основу вимірювання координат повітряного об’єкту радіолокаційними методами покладена постійність швидкості (дорівнює с = 3·108 м/с) і прямолінійність поширення радіохвиль в однорідному середовищі.

Дальність до цілі D:

- якщо приймальна і передаюча антени рознесені в просторі (рознесена радіолокаційна система), час запізнення відбитого сигналу відносно сигналу, якій зондує простір визначається за виразом:

- якщо антена ПРД і ПРМ суміщені (D1 = D2 = D), то час запізнення відбитого сигналу відносно сигналу, якій зондує простір та дальність до ПО визначаються за виразом:

зміни частоти передавача, величиною зміни фази радіолокаційного сигналу. У зв’язку з цим розрізняють три методи вимірювання дальності: імпульсний, частотний, фазовий

(а) імпульсний (часовий) метод вимірювання дальності Заснований на фіксації часу запізнення між випроміненим і прийнятим сигналом і

визначенні дальності за виразом: DПО = tЗ·с/2;

при цьому методі роздільна здатність по дальності: D = сτi/2, де: τi – тривалість імпульсу передавача (чім менш, тем краще D)

Позитивними сторонами цього методу є можливість вимірювання дальності і розрізнення по дальності багатьох ПО, порівняна простота реалізації, недоліками – неможливість вимірювання малих відрізків дальностей, необхідність великої імпульсної потужності випромінювання.

КЗ № 11. Принципи автоматизації процесу ВОІ (виявлення траєкторій)

Під вторинною обробкою інформації про повітряну обстановку розуміють виявлення траєкторій цілей за даними декількох оглядів РЛС.

Основні завдання ВОІ: виявлення траєкторій цілей; супроводження траєкторій – прив’язка нових отриманих відміток до траєкторій, що виявлені; оцінка параметрів руху цілей.

Основними способами вирішення задач вторинної обробки РЛІ в системі управління ПС являються автоматизований (за участю оператора) та автоматичний способи.

При автоматизованому способі зав’язку траєкторії, визначення параметрів руху цілі (за допомогою пристроїв знімання даних робочого місця) здійснює оператор. При автоматичному

способі процес ВОІ рєалізується звичайно в два етапи: виявлення траєкторії; супроводження траєкторії.

Виявлення траєкторії (автоматичне захоплення):

Припустимо, що в зоні огляду РЛС виявлена відмітка А1, яка не може бути віднесеною до траекторій, що вже супроводжуються. Вона приймається за першу відмітку траекторії нової цілі. Внаслидок того, що у наступному циклі огляду повітряного простору радіолокаційною станцією ціль фізично не може подолати відстань більшу, ніж VЦmaxТ0 та міньшу, ніж VЦ minТ0 - наступну відмітку слід очікувати у межах кільца з зовнішнм та внутришними радіусами відповідно Rmax,

Rmin.

При виборі VЦmin і VЦmax (константи ЕОМ, які можуть змінюватися бойовою обслугою ПУ РЛР) обліковують дані розвідки про противника.

Зі збільшенням VЦmin – зміньшується розміри кольца але росте імовірність пропуску малошвидкісних цілей (вертоліт, аеростат). В той же час із зміншенням VЦ min зростає кількість хибних траєкторій за рахунок захоплення відбіття місцевих предметів.

Кільце, що утворено Rmin та Rmax, має площину, яка визначається виразом

S1 = πТо2(V2Цmax – V2Цmin)

і має назву строб первинного захоплення.

У наступному огляді радіолокаційної станції в цей строб можуть попасти декілька відміток цілі, наприклад A/2, A//2, A///2. Кожна з цих відміток розглядається обчислювальними засобами РЛС як друга відмітка можливої траєкторії. За допомогою координат двох послідовних відміток розраховуються складові швидкості кожної з можливих цілей. При розрахунках застосовується гіпотеза про прямолінійний, рівномірний рух цілі на постійній висоті (на протязі Т0), тому складові швидкості цілі визначаються за виразами:

VХ = (Х2 – Х1)/Т0; VУ = (У2 – У1)/Т0; VН = (Н2 – Н1)/Т0

Складові швидкості, які розраховані за підсумками другого огляду, використовуються в третьому огляді для розрахунків екстрапольованих координат положення цілі:

ХВ = Х1 + 2Т0VХ = 2Х2 - Х1; УВ = У1 + 2Т0 VУ = 2У2 – У1; НВ = Н1 + 2ТО VН = 2Н2 – Н1

Навколо екстрапольованих відміток B/E, B//E, B///E можна побудувати нові строби S/2, S//2, S///2, які звичайно мають кругову або прямокутну форму. Розміри стробів визначаються в основному помилками виміру координат цілі σ Д, σΔβ і можливим її відхиленням за період огляду (Т0) від прямолінійного курсу.

Якщо у третьому огляді у будь-яку з областей S2 попадає відмітка цілі А3 , то її відносять до виявленої траєкторії.

Таким чином, на протязі ряду оглядів в пам’яті ЕОМ здійснюється накопичування даних про траєкторію цілі, що припускається, виконуються операції логічної обробки інформації.

Процес “прив’язування” нових відміток продовжується до тих пір, доки не буде виконаний критерій виявлення траєкторії або критерій скидання траєкторії, що не виявлена. В якості критерію автоматичного захоплення цілі використовуються критерії логіки “n/m”. Типовими критерії автоматичного захоплення цілі для РЛС є критерії “два з двох”, і “три з чотирьох при обов’язковому другому захрпленні”.

Етап автоматичного захоплення (виявлення) цілі закінчується при виконанні цього критерію.

КЗ № 12. Склад, задачі основних апаратурних трактів комплексу ЗАУ

ЦОК – основний елемент КТЗ, за допомогою якого реалізується переважна більшість функціональних завдань конкретної АСУ. Від його можливостей і ресурсів залежна ступінь автоматизації процесу обробки інформації та управління військами (бойовими засобами).

ЦОК здійснює: прийом інформації від КТЗ ПД; логічну і обчислювальну обробку даних щодо реалізації основних функціональних задач; підготовку і видачу даних на КТЗ ВІ (примусово або за запитанням операторів ЗВІ); виконання команд операторів, які пов’язані з їх втручанням в процес управління і обробки інформації; зберігання у ОЗП (Зовнішньому ОЗП) даних про процес управління і обробки інформації, дій операторів (фіксується вся РЛІ, увесь обмін з ОУ, кожна команда, що уводиться оператором з ПК АРМ у ЦОК) з наступною видачею цієї інформації на КТЗ Д для складання звітних документів за підсумками бойової роботи; прийом від СЄЧ сінхрочастоти і коду текучого часу і організація служби реального масштабу часу; видачу інформації управління на КТЗ ПД для її передачі абонентам – споживачам;

комплексний функціональний контроль усіх підсистем КТЗ, зв’язок з ЦПУ при організації різних режимів роботи.

КТЗ ВІ призначений для наочного подання даних бойової обслуги для вирішення нею всього переліку завдань управління військами (бойовими засобами).

КТЗ ВІ містить ЗВІ колективного (групового) та індивідуального використання. ЗВІ колективного використання забезпечують подання інформації для декількох груп бойової обслуги. Як правило це – екрани і табло різної величини. На екранах відображається статична та динамічна інформація (дислокація військ, повітряна обстановка). На електронних табло – інформація про бойовий стан військ, їх БМ, готовність до виконання БЗ, відомості про БД, їх результати.

ЗВІ індивідуального використання, як правило, входять до складу АРМ, за якими розміщуються особи бойової обслуги.

Інформація для відображення готується і відображається автоматично за допомогою ЦОК, а також – апаратури сполучення його з ЗВІ.

КТЗ ПД призначений для забезпечення автоматичного узгодженого обміну даними АКП з усіма його зовнішніми абонентами.

КТЗ Д призначений для здійснення об’єктивного контролю бойової роботи підрозділів, частин, бойових обслуг КП і ПУ, а також – для забезпечення підготовки звітних документів. Основна мета документування в АСУ – аналіз і оцінка результатів БД військ (бойових засобів).

КТЗ СЄЧ призначений для вироблення кодів і меток текучого часу (складання сітки сінхрочастот), за якими ЦОК організує виконання усього переліку функціональних завдань АСУ.

КТЗ З забезпечує оперативний командний зв’язок бойових обслуг КП та обслуг КП (ПУ) його абонентів. При цьому в основному застосовуються засоби дротового, радіорелейного та радіозв’язку.

КЗ № 13. Загальна характеристика КТЗ передачі даних

Обмін інформацією між елементами АСУ здійснюється за допомогою системи передачі даних. При цьому джерело інформації передає повідомлення в канал зв’язку, який включає передавальний пристрій, лінію зв’язку і приймальний пристрій. Задача передавального пристрою полягає у перетворенні повідомлень у сигнали, які пристосовані для передачі по проводовому зв’язку або радіолінії. Приймальний пристрій відновлює з сигналу, що прийнятий з лінії зв’язку, повідомлення і передає його споживачу.

Пристрій кодування (ПК) призначений для перетворення даних, що надходять від джерел інформації (ЕОМ) до виду, якій прийнятий у конкретної СПД. Як правило, в АСУ ЗРВ пристрій кодування перетворює дані з паралельного двоїстого коду у послідовний.

Пристрій формування повідомлень (ПФП) призначений для формування повідомлення (шифрограми). Повідомлення (спосіб подання даних) включає інформаційні слова і спеціальні службові слова, які виділяють його початок і кінець. Кількість слів, їх розрядність, розміщення даних залежать від типу конкретної АПД.

Пристрій захисту від помилок (ПЗП) використовується в АПД для досягнення достовірності передачі повідомлень. В АПД застосовуються різні способи захисту від завад. Найбільш розповсюджені способи, які засновані на тому, що перед передачею інформаційне повідомлення поділяється на поліном, визначається залишок від поділення, який передається сумісно з інформаційним повідомленням. При прийомі за допомогою аналогічного пристрою захисту від помилок здійснюється поділення повідомлення на такій же поліном, визначення залишку від поділення, порівняння його із залишком, який надійшов від ПРД. В залежності від способу, прийнятого в конкретній СПД, ПЗП може лише виявляти помилки або виявляти і виправляти їх. У разі наявності розбіжностей виявляється номер розряду, який був прийнятий з помилкою, “1” автоматично замінюється на “0” (і навпаки). Якщо помилки виникли у декількох

розрядах – виробляється сигнал “АВАРІЯ ТРАКТУ”, здійснюється автоматичне переключення на резервний комплект АПД.

Модулятор (М) призначений для перетворення одного з параметрів сигналу до виду, що зручний для передачі за допомогою лінії зв’язку. Основні види модуляції сигналу, які застосовуються в АПД – ФМ, ВФМ, ЧМ. Перетворення необхідне для узгодження спектру сигналу, який передається, зі смугою пропускання каналу зв’язку. В АСУ ЗРВ для передачі інформації, як правило, використовується канал зі смугою пропускання 0,3кГц – 3,4кГц.

Генератор тактових імпульсів (ГТІ) передавальної і приймальної частини СПД призначений для формування сітки частот, що використовуються при роботі передавача і відповідно – приймальної частини.

Пристрій фазування і синхронізації (ПФ і С) забезпечує узгодження тривалості тактових імпульсів передавального пристрою з тривалістю ТІ приймальної частини СПД шляхом підстроювання їх частоти і фази. Крім того, ПФ і С визначає початок і кінець шифрограми, що абсолютно необхідно для вірного декодування повідомлення.

Демодулятор приймального пристрою (ДМ) перетворює сигнал, якій прийнятий з лінії зв’язку з модульованого в послідовний двоїстий код.

Декодер (ДК) перетворює послідовний код повідомлення у паралельний, передає його ЕОМ одержувача інформації.

КЗ № 14. Загальна характеристика програмного забезпечення типового комплекса ЗАУ

Ефективність функціонування АСУ, а саме комплексу її засобів автоматизації, визначається в основному якістю математичного та програмного забезпечення. Математичне і програмне забезпечення АСУ ПС включає сукупність взаємопов’язаних програмних компонентів (ПЗ) та модулів реалізації математичних методів, моделей та алгоритмів (МЗ).

Математичні методи являють собою різні способи використання математичного апарату тих або інших математичних теорій. У складі МЗ АСУ математичні методи є засобами побудови математичних моделей.

Математична модель – опис системи або процесу, який розглядається на мові математичних співвідношень. У складі МЗ КЗА математичні моделі втілені у вигляді алгоритмів.

Алгоритм – сукупність точних описів, які задають кінцеву послідовність дій, що необхідно виконувати при вихідних даних, які постійно змінюються для отримання потрібного результату. З точки зору вирішуваних задач, програмне забезпечення розділяють на загальне ПЗ і спеціальне ПЗ.

Загальне ПЗ – сукупність програм, що призначені для організації обчислювального процесу, інформаційного обміну ЦОК з технічними засобами КЗА і зовнішніми абонентами, а також їх функціонального контролю.

Склад загального ПЗ:

-операційна система (призначена для організації обчислювального процесу і організації взаємодії ЦОК з другими технічними засобами КЗА);

-алгоритми обміну інформацією КЗА з зовнішніми абонентами;

-пакети стандартних підпрограм (призначені для стандартизації обчислювань, які пов’язані з обчислюваннями ряду алгебраїчних, тригонометричних функцій, а також вирішення завдань перерахування координат наземних і повітряних об’єктів з системи координат абонентів до місцеположення АКП та навпаки);

-програми функціонального контролю КЗА та АСУ у цілому (забезпечує перевірку стану обладнання, локалізацію несправних абонентів. Засобами СФК забезпечується декілька способів організації контролю КЗА: автоматичне однократне виконання визначеного при генерації системи набору тестових програм; автоматичне безперервне виконання того ж набору тестових програм; періодичний контроль каналів АПД і трактів звернення до технічних засобів; контроль процесору ЕОМ в режимі фонової задачі (задача із самим низькім рівнем пріоритету); контроль окремих трактів, пристроїв, каналів АПД за командами, що уводяться оператором з пульту оперативного управління ЦОК.

Спеціальне ПЗ – сукупність прикладних програм для автоматизації задач управління відповідно до призначення КЗА.

Склад спеціального ПЗ:

-програми, що реалізують алгоритми збору та обробки даних (призначені для збору, ототожнення, поєднання РЛІ, що поступає на АКП одночасно від декількох джерел, обробки даних про пеленги, визначення координат ПАЗ тріангуляційним способом, їх супроводження);

-алгоритми виконання розрахунків і моделювання в інтересах процесу прийняття рішень (програми відображення – для формування і видачі на ЗВІ інформаційних моделей за командою оператора АРМ або примусово при зміні даних);

-алгоритми забезпечення діяльності осіб бойової обслуги по управлінню військами та бойовими засобами (АРЗ, АЦР, АЦВ, А взаємодії оператора з ЦОК, ...).

Задачі програмного забезпечення (ПЗ) КЗА типової АСУ ЗРВ: збір, обробка, видача РЛІ про ПО зовнішнім абонентам; збір, обробка, видача ОТІ зовнішнім абонентам; обслуговування технічних засобів КЗА; підготовлення розрахункових даних для прийняття рішення командиром на відбиття удару повітряного противника і видачі донесень на ВКП про дії з(ч) по ньому; формування, видача команд (сигналів) управління підлеглим засобам, прийому від них донесень про їх отримання і діях за командами (сигналами); тренаж БО; проведення КФК; реєстрації (документування) вхідної інформації, результатів її оброблення.

КЗ № 15. Принципи формалізації стану зовнішнього середовища в ПЗ АСУ

Формалізація – математичний опис явища (процесу) за допомогою формалізованої (формульної) мови.

Задача ЦР – одна з найбільш відповідальних задач управління вогнем ЗРС і ЗРК у зв’язку з тим, що саме на цьому етапі виробляються рішення, від вірності яких залежить ефективність використання бойових засобів.

ЦР – процес виробки рішення на знищення цілей в ході відбиття ударів повітряного противнику.

Сутність задачі ЦР складає у встановленні того, які ЗРС (ЗРК), у якої кількості, як і коли повинні діяти по кожній з цілей, що підлягають знищенню.

Для автоматизації процесу вирішення задачі ЦР необхідно:

а) побудувати інформаційну модель повітряної обстановки (формалізація стану зовнішнього середовища);

б) математично описати бойовий порядок з(ч) ЗРВ, розробити математичний опис БП, БС, БД об’єктів управління (формалізація стану ЗРС (ЗРК));

в) розробити алгоритм вирішення задачі ЦР (формалізувати ЦР). Формалізація стану зовнішнього середовища

Формалізація стану зовнішнього середовища має на меті – побудування інформаційної моделі ПО.

Інформаційна модель ПО – організована сукупність відомостей про противника, військах і об’єктах, що обороняються, стані і діях ОУ, сусідів, ВА.

Стан повітряної обстановки визначається станом кожної окремої цілі в ударі. Кожна ціль, в свою чергу, характеризується: координатами (ХЦ, ZЦ, УЦ); швидкостями їх змінювання (VХ, VZ, VУ); курсом, з яким вона рухається; кількісним складом; ознаками новизни, маневру, постановки завад, ДН, екстраполяції координат, її втрати джерелом РЛІ, достовірності у визначенні висоти, дій по цілі з боку активних засобів. Уся ця інформація передається з ДРЛІ у складі інформаційних повідомлень “Про ПО”.

За допомогою групи алгоритмів обробки РЛІ інформація по кожній цілі перераховується у СК АКП, ототожнюється з цілями, які вже супроводжуються ЦОК, видається на ЗВІ у вигляді інформаційної моделі ІКО (БД).

Інформація про кожну ціль поновлюється 1 раз у 10 секунд. Тому виникає потреба прогнозування стану кожної цілі на будь – який момент часу на інтервалі 10 секунд. В АСУ ЗРВ для вирішення цієї задачі використовуються наступні гіпотези руху цілі:

- гіпотеза про рух цілі рівномірний, прямолінійний на постійній висоті, при цьому координати цілі у будь-який момент часу визначаються за виразом:

ХЦ(tП) = ХЦ(t0) + VХ∙tП; ZЦ (tП) = ZЦ (t0) + VZ∙tП,

де ХЦ (t0), ZЦ (t0) – координати цілі на момент їх останнього виміру, tП – період часу, на який здійснюється прогноз;

-гіпотеза про рух цілі по дузі кола (у разі маневру цілі по курсу і висоті);

-гіпотеза про рух цілі з прискоренням (у разі маневру цілі по швидкості).

КЗ № 16. Принципи формалізації стану ЗРС (ЗРК) в ПЗ АСУ ЗРВ

Формалізація – математичний опис явища (процесу) за допомогою формалізованого (формульного) язику.

Задача ЦР – одна з найбільш відповідальних задач управління вогнем ЗРС і ЗРК у зв’язку з тим, що саме на цьому етапі виробляються рішення, від вірності яких залежна ефективність використання бойових засобів.

ЦР – процес виробки рішення на знищення цілей в ході відбиття ударів повітряного противнику.

Сутність задачі ЦР складає в установленні того, які ЗРС (ЗРК), у якої кількості, як і коли повинні діяти по кожної з цілей, що підлягають знищенню.

Для автоматизації процесу вирішення задачі ЦР необхідно:

а) побудувати інформаційну модель повітряної обстановки (формалізація стану зовнішнього середовища);

б) математичне описати бойової порядок з(ч) ЗРВ, розробити математичний опис БМ, БС, БД об’єктів управління (формалізація стану ЗРС (ЗРК));

в) розробити алгоритм вирішення задачі ЦР (формалізувати ЦР).

Формалізація стану ЗРС (ЗРК)

Бойовий порядок з (ч) визначається місцеположенням елементів угруповання, а саме: ВКП,

КПЗ(Ч), КПРТБ, КПЗРС, ЗРДН, аеродроми базування ВА, ...

Кожен з об’єктів характеризується: координатами розташування на місцевості (Х, Z); висотою над рівнем Балтійського морю (У); кутами закриття, секторами заборони випромінювання, робочими секторами (РПН); типом (параметри зон поразки для ЗКР різних типів ); канальністю по цілі і ракеті.

Частина цієї інформації зберігається у ДЗП–К, а частина (координати, кути, сектори) залежать від місця дислокації, а тому – змінні величини. Від точності визначення та правильності їх уведення в зовнішній оперативний запам’ятуючій пристрій ЦОК залежить точність видачі ЦВ. В підсумку обробки цих даних алгоритмами розподілу вихідної інформації та алгоритмами відображення у складі інформаційної моделі “БД” відображається статична інформація – точки місцеположення ЗРС, ЗРК, інших елементів угруповання.

Кожен з об’єктів управління під час бойового застосування може знаходитись в одному з наступних станів: не боєздатний; боєздатний, але зайнятий; боєздатний і вільний; боєздатний, але у резерві; здійснює пошук по цілі; супроводжує ціль; здійснює наведення ЗКР на ціль; доповідає про знищення цілі; відмовляється від ЦВ внаслідок неможливості обстріляти ціль.

Ця інформація необхідна алгоритму ЦР для відбору ЗРК як претендента для знищення цілі. Вона поступає на АКП за допомогою автоматичних каналів передачі даних у вигляді повідомлень. Після обробки повідомлень за допомогою алгоритмів спеціального ПЗ інформація, що передається за їх допомогою, відображається на екранах АРМ у складі інформаційної моделі

КЗ № 17. Принципи формалізації ЦР в АСУ ЗРВ

Алгоритми ЦР сучасних АСУ ЗРВ складають з наступних етапів (процедур): відбір цілей, що підлягають ЦР; відбір ЗРС (ЗРК); оптимізація ЦР (Аналіз можливості обстрілу цілі системою (комплексом); перетворення рішення і у разі необхідності - видача автоматичного ЦВ.

Слід підкреслити, що ЦР здійснюється циклічне. Цикл ЦР, як правило, відповідає часу поновлення інформації про ПО і складає у більшості зразків АСУ ЗРВ 10секунд. Перши два етапи – інформаційна підготовка вирішення задачі ЦР. Їх кінцева мета – розрахунок параметрів, на підлозі яких оптимізується призначення цілей конкретним ЗРС, ЗРК. Третій етап – рішення розподільної задачі. На четвертому етапі здійснюється перетворення рішення в форму, яка здобна для відображення пропозицій ЦОК щодо ЦР і передачі об’єктам управління ЦВ.

Відбір цілей для вирішення задачі ЦР у даному циклі його роботи здійснюється, якщо вона:

-має ознаку державної належності “ПРОТИВНИК”, “ЧУЖИЙ;

-знаходиться у зоні ЦР, для чого виходячи з кордонів зон поразки вогневих засобів з(ч) ЗРВ і параметрів руху цілей, розраховується дальня (ДЦРД ) і ближня (ДЦРБ) межі зони ЦР. Ціль підлягає ЦР, якщо вона знаходиться у межах зони ЦР: