Питання для самоконтролю:

1. Який словниковий склад сучасної української мови?

2. У чому різниця між поняттями багатозначність і омонімія? Наведіть приклади їх використання у професійному мовленні.

3. Яка лексика називається обмеженого використання? У чому особливості її вживання у різних стилях мовлення?

4. Що таке антоніми? Наведіть приклади вживання цієї лексики у мові професійного спрямування.

5. Які способи творення антонімічних пар є найбільш поширеними? Наведіть приклади з мови Вашого фаху.

6. У чому специфіка синонімії наукового мовлення?

7. Які запозичення існують у мові Вашого майбутнього фаху?

8. У чому труднощі використання паронімів у професійному мовленні? Наведіть приклади.

Тема 2 Термінологія як лінгвістична наука про терміни. Практика вживання термінів у професійному мовленні

Питання теми:

Історія та сучасні проблеми української термінології. Стилістичні особливості груп професійної лексики. Термінологічна і професійна лексика у складі мови галузі електроніки та комп’ютерної техніки. Вимоги до термінологічної одиниці. Загальнонаукова та вузькоспеціальна термінологія.

Як формувалася та розвивалася українська термінологія?

Виокремлюють шість періодів формування української термінології.

Перший період (ІХ – перша половина ХІХ ст.). Своїм корінням українська термінологія сягає часів Київської Русі. «Ізборники» Святослава, літописи, «Поучення дітям» В. Мономаха, «Руська правда» (1282) та ін. фіксують сакральну, природничу, суспільно-політичну, астрономічну термінології.

Важливу роль у поширенні наукових знань та професіоналізму в Україні відіграли Острозький культурно-освітній центр (1580–1608); братські школи, що виникали в ХVІ –ХVІІ ст. у Львові, Бересті, Рогатині, Перемишлі, Луцьку та інших містах; Київський культурно-освітній центр (Братська школа – з 1615 р., Києво-Могилянська колегія – з 1632 р., Києво-Могилянська академія – з 1701 р.). Уже в ХVІІ ст. вчений Києво-Могилянської академії Г. Кониський обґрунтував теорію терміна. Українську науково-виробничу, природничу, мистецьку термінологію представлено в загальномовних словниках того часу: «Лексикон словено­роський» П. Беринди (1627), «Лексис» Л. Зизанія (1596), «Лексикон словено-латинський» Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського (ХVІІ ст.), «Синоніма славеноросская» невідомого автора (ХVІІ ст.).

Гальмували розвиток української наукової мови до середини ХІХ ст. недержавний статус української мови, заборони її як засобу спілкування.

Другий період (друга половина ХІХ ст. – початку ХХ ст.). 1873 р. у Львові засновано Наукове товариство ім. Т. Шевченка, яке з 1892 р. стає першим українським науковим центром на зразок європейських академій. Товариство видало 155 томів «Записок НТШ». Саме тут концентру­валася термінологічна праця провідних учених к. XIX – поч. ХХ ст., зокрема В. Левицького, І. Пу­люя, І. Верхратського, Р. Цегельського, С. Рудницького, А. Семенцова та ін.

Зусиллями українських учених НТШ було запропоновано одностайну термінологію і номенклатуру, незважаючи на те, що її творили на землях України, які належали до різних держав.

Третій період (пов’язаний з утворенням наукових товариств у Східній Україні). Активно опрацьо­вувати та творити українську термінологію почали після проголошення Української Народної Республіки (1917 р.), коли було скасовано заборони щодо української мови. Лише впродовж 1918–1919 років у Східній Україні вийшло друком понад 20 словників. З метою координації термінотворчої діяльності 1918 р. при Українському науковому товаристві створено Термінологічну комісію, а при Українській академії наук (УАН) засновано Правописно-термінологічну комісію. У 1921 р. названі комісії було об’єднано й створено Інститут української наукової мови Академії наук (ІУНМ).

Четвертий період (діяльність Інституту української наукової мови). З 1928 р. було опубліковано праці, в яких сформульовано основні засади творення української термінології, серед яких: термінологія повинна бути народною; у разі відсутності готового терміна в народній мові треба створити його з власномовних морфем; лише у разі непридатності новоствореного терміна запозичувати наукову назву з мови-джерела; термін має бути зрозумілий; назва поняття має бути точна й однозначна. За цей період було опубліковано близько 50 різноманітних словників. Проте вже 1930 р. ІУНМ за сфабри­кованою справою було ліквідовано, а провідних учених репресовано. Видання словників, навіть уже підготовлених до друку, було припинено, а вже надруковані – вилучено з бібліотек і книгарень.

П’ятий період (функціонування української термінології 1932–1990 рр.).В Україні впроваджено унікальний радянський винахід: формально українську мову не забороняли, навпаки, говорили про бурхливий її розквіт, але насправді її розвиток коригували в потрібному політичному напрямі.У такій ситуації українська наукова термінологія фактично втратила свою автентичність і перетворилася на копію російської. Термінологічна діяльність припиняється на чверть століття. Зацікавлення термінологіями різних галузей знань поновлюється у другій половині 50-х років. Президія Академії наук УРСР у 1957 р. створює Словникову комісію АН УРСР, яка видала 16 російсько-українських словників з найважливіших галузей знань.

Шостий період (90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.). Сучасні українські термінологи глибше, ніж їхні попередники, опрацьо­вують теорію термінології як підсистеми літературної мови, теорію терміна як мовного знака, формулюють вимоги, які потрібно ставити до окремого терміна. На сучасному етапі спостерігаємо надзвичайну термінографічну активність: видаються словники різних типів – перекладні, енциклопедично-довідкові, тлумачно-перекладні, частотні, словники-тезауруси, словники нових термінів. 1992 р. наказом Міносвіти було створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології (на базі Львівського політехнічного інституту). Згодом до складу Комітету увійшли також Київський політехнічний інститут, Інститут української мови НАН України та Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики. Для підвищення якості термінологій різних галузей Комітет вирішує такі нагальні завдання: координація зусиль усіх термінологічних центрів; створення чіткої державної структури термінологічних організацій; унормування терміносистем; створення державних стандартів і їх незалежна постійна експертиза; проведення на наукових засадах термінографічної діяльності та налагодження контактів з міжнародними термінологічними центрами.

Які групи слів використовуються у професійному мовленні? Що таке термін і номенклатурна назва?

У сучасній українській літературній мові виокремлюється її особливий функціональний різновид, що обслуговує професійну сферу спілкування. Називається він по-різному: спеціальна мова, мова для спеціального використання, професійне мовлення або мова за професійним спрямуванням. На сторінках цього посібника зазначалося (див. тему 1 модуля І), що професійне мовлення забезпечує різні комунікативні потреби мовців у професійній сфері, воно може протікати в письмовій та усній формах, за офіційних чи неофіційних обставин спілкування. Мова професійного спілкування, зокрема фахівців галузі електроніки та комп’ютерної техніки, передбачає дві категорії спеціальної лексики: виробничо-професійну та науково-термінологічну. Розглянемо особливості їхнього функціонування:

• Виробничо-професійна лексика – це слова чи словосполучення, пов’язані з певною сферою виробництва та професії. До

такої лексики н

Професіоналізми – це слова й мовлен-нєві звороти, харак-терні для мови людей певних про-фесій.

алежать професіоналізми та жаргонізми,

що служать, як правило, для повсякденного неофіційного

спілкування людей, що працюють у даній галузі. Профе-

сіоналізми виступають як напівофіційні замінники термі-

нів і часто подаються у термінологічних словниках.

Найчастіше професіоналізми галузі електроніки та комп’ютерної техніки утворюються шляхом скорочення складного слова або словосполучення (сисадмін – системний адміністратор) або за рахунок використання україномовного варіанту терміна (міжмережжя – інтернет; зірочка – астериск) або, навпаки, англійського замінника терміна-словосполучення (контент – інформаційне наповнення; роумінг – міжнародне покриття мобільного зв’язку; кулер – система охолодження), при цьому можуть відбуватися фонетичні зміни, наприклад свіч (від англ. svitch – перемикач) – мережевий комутатор. Поширені здебільшого в усному неофіційному мовленні, професіоналізми можуть вживатися і в писемному мовленні, найчастіше, у виданнях, призначених для фахівців (буклети, інструкції, реклами, каталоги товарів, поради та ін.). Взагалі в офіційно-діловому та науковому стилях використання цього виду спеціальної лексики є небажаним.

У мовознавстві немає чіткого розмежування між професіоналізмами та професійними жаргонізмами. Найчастіше жаргонізми – це емоційно-забарвлені синоніми до термінів, які здатні надати висловлюванню знижений характер, внести в нього певну оцінність, експресію і т.п. Наприклад: мама – материнська плата, вакса – операційна система VAX, пентюх – мікропроцесор Pentium та ін. Як правило, професійні жаргонізми виходять за межі літературної мови, тому що мають особливі способи творення, зокрема:

• фонетична деформація слів, найчастіше за рахунок скорочення: комп – комп’ютер; проц – процесор; вінда – система Windows;

• залучення чужомовних засобів, більше або менше адаптованих до мови: геймер – гравець; конектитися (від англ. connect) – з’єднуватися; аржований – заархівований архіватором ARJ; бука – ноутбук;

• метафоризація: вжикалка – матричний принтер; залізо – апаратна частина комп’ютера; серфінг – пошук в інтернеті інформації без конкретної мети; карлсон – система охолодження;

• звукова аналогія: клава – клавіатура; автогад – система проектування AutoCad; астма – мова програмування Аssembler; кольорові дрова – векторний графічний редактор CorelDRAW;

• уподібнення абревіатур до загальновживаних слів за звуковою аналогією: аська – система ISQ, ірка – інтернет-послуга IRC, вагон – відеоадаптер VGA.

Професійні жаргонізми використовуються фахівцями під час усного неофіційного спілкування або у процесі письмового листування користувачів інтернету. Звичайно, що використання такої лексики в офіційному спілкуванні або в письмових наукових текстах є недоречним.

• Науково-термінологічна лексика – один з основних лексичних компонентів писемного та усного наукового мовлення. Усі слова, які належать до термінологічної лексики, об’єднуються в мові під загальною назвою «термін».

На відміну від професіоналізмів та жаргонізмів,

т

Термін (від лат.  terminus – межа, кордон) – слово або словосполучення, що позначає поняття спеціальної галузі знання або діяльності.

ерміни – це офіційні, загальноприйняті у колі спеціа-

лістів стилістично нейтральні слова (словосполучення).

Основна функція терміна – бути спеціальним, обмежу-

вальним позначенням характерного для певної галузі

предмета, явища, його властивостей. Терміном може бути

як одне слово (веб-сторінка, мікропроцесор, радіотехні-

ка), так і словосполучення (електромагнітне поле, мікроелектронні технології, електронний чип).

Номенклатурні назви – це слова, що називають конкретні об’єк-ти науки або техніки.

Особливе місце серед термінологічних одиниць займають номінації, або номени, номенклатурні назви. Так, системи тех­нічних термінів супроводжуються номенами– наймену­ваннями типів і класів машин та механізмів, нерідко з циф­ровими й літерними позначеннями, що характеризують номер моделі, розмір деталі тощо (напри-

клад, осцилограф С1-75; процесор Р5; система охолодження Intel LGA775

та ін.).

Номенклатурні назви частіше складаються з двох частин: родового терміна і назви, що надає поняттю конкретного значення. Здебільшого номенклатури можуть містити словесно-буквені, словесно-цифрові, графічні та греко-латинські назви.

У професійному мовленні галузі електроніки, комп’ютерної техніки до номенклатурних одиниць належать найменування:

• клавіш та кнопок (клавіша Enter, клавіша Shift, клавіша «пробіл», кнопка ОК);

• гарнітур (гарнітура Serif, гарнітура Sans-Serif);

• програм (програма Avira, програма Avast, програма PaintNet);

• мов програмування (мова програмування F#; С++, Бейсік, Cyclone);

• комп’ютерів, їх частин (комп’ютер Apple MC561, мікропроцесор Willamette-479, RISC-процесор, CISC-процесор);

• розширень (розширення ARC, розширення HLP, розширення RTF);

• операційних систем (операційна система Microsoft Windows, операційна система UNIX; ОС LYNUX);

• технічних пристроїв та приладів (блок живлення СFT-370-P12S, комутатор Cisco SD208P, стабілізатор Ресанта АСН-1000/1-ЕМ) та ін.

Наприклад, у галузі видавничо-поліграфічної справи поширені номенклатурні назви на позначення шрифтів: шрифт 001 Interstellar LOG, шрифт DS Coptic, шрифт Aladdin Regular.