Медіаосвіта та медіаграмотність

Різні жанри відрізняються тим, що завдають різні «центральні питання», змушують героя приймати різного типу «ключові рішення». Центральне питання триллера: чи виправдані твої підозри? В екшн-фільмі: ти вибираєш свободу чи життя? В детективі: хто винен? В комедії: ти прикидаєшся, чи показуєш своє «справжнє я»?

Стратегія оповіді

Жанр — це не тільки спосіб вираження певних тем. Це також стратегії оповіді. Екшн-фільми вимагають ви- довищних бійок, протистояння героя та антагоніста має виражатися в їхньому фізичному протистоянні. Фантас- тика поміщає героя в технологічне майбутнє, що в заго- стреному вигляді відбиває недоліки чи переваги сучас- ного світу. Трилер зазвичай ставить ослабленого героя в якусь жорстку напружену ситуацію і демонструє його спроби вирватися. Кримінальний фільм протиставляє злочинця, що вважає себе «вищим» від суспільства з його законами та правилами, та захисника цих законів.

Отже, аналіз цих елементів дозволяє нам вияви- ти структуру екранної дійсності, допомагає прояснити механізм виробництва кінематографічного «фрагменту життя». Разом з тим, якщо жанри пропонують нам певні загальні типи названих елементів, кожен окремий фільм по-своєму наділяє ці елементи значенням. Те, як напо- внюються змістом ці структурні елементи, якраз і дозво- ляє нам виявити структуру уявлень, поданих цим філь-

мом (Truby J., 2007).

Приклад аналізу

Охарактеризуйте головного героя. Зверніть увагу на його погляди та цінності; життєві пріоритети; соціальний статус; матеріальні умови; спосіб життя.

Визначте позицію героя. Яка основна його дія про- тягом фільму?

Відповідь на це запитання дозволяє виявити власну життєву позицію, з якою ототожнюється глядач протя- гом фільму, та запропоновані фільмом її критерії.

Яке основне бажання героя? Які переваги/покра- щення становища надає йому здійснення цього бажання?

Відповідь на це запитання дозволяє виявити систе- му пріоритетів, запропоновану фільмом.

Визначте основного антагоніста героя. Зверніть увагу на

його погляди та цінності; життєві пріоритети; соціальний статус; матеріальні умови; спосіб життя.

Відповідь на це запитання дозволить локалізувати об’єкт критики чи осуду.

Визначте центральне питання, на яке відповідає ге- рой/фільм.

Відповідь на нього дозволить з’ясувати «мораль фільму», його основне ціннісне повідомлення.

Проаналізуйте стратегію оповіді, спосіб подання матеріалу. Це дозволить вам виявити точку зору на зо- бражувані події чи явища.

Кіно й нові технології

Прогнози, що медіа такого солідного віку, як кіно, поглинуться на етапі технологічної революції, не збулися. Цифровізація кінематографа відбулась у всіх його сег- ментах: виробництво фільмів стрімко рухається до ви- нятково цифрового виробничого циклу, все більше філь- мів доступні в цифровому форматі, дешевий і швидкий інтернет полегшив доступ до кінотворів. Кінематографіч- ні мультиплекси пропонують все ширший вибір фільмів. Нові технології (ІMAX 3D), спрямовані на ширше залучен- ня органів чуття, дають змогу кінематографові збільши- ти можливості розважати. Кінотеатри навипередки вста- новлюють цифрові проектори, і тепер аудиторія може побачити не тільки високобюджетний фільм компанії- виробника, призначений для широкого показу й, відпо- відно, отримання прибутку, а й, скажімо, артгаусний. І це доступно не тільки великим компаніям-прокатникам, а й навіть приватним особам чи маленьким некомерцій- ним організаціям, що просто незрівнянно збільшує та урізноманітнює спектр фільмів, які можуть знайти свої аудиторії.

Висновки

Кіно — найстарша форма екранної культури, де чільне місце належить рухомому образові. Кіно вважають однією з важливих форм мистецтва, джерелом популяр- них розваг і потужним методом впливу на громадян. Кіно як засіб візуальної комунікації безпосередньо пов’язане зі здатністю його мови створювати ілюзію реальності. Кіно- дійсність так само сильно впливає на чуттєвість людини, як і власне дійсність. Кіно не має універсальної одиниці мови й універсальних трактувань. На кожен кінообраз впливає дуже багато чинників, прочитання яких щоразу індивідуальне й особистністне для кожного глядача. Кіно- текст — інформаційне повідомлення, викладене в будь- якому виді чи жанрі кінематографа (ігровому, неігрово- му чи анімаційному), можна «прочитати», як і друковані тексти, за умови розуміння елементів кінограматики, а

саме — жанру, роботи камери, монтажу, освітлення, кольору, мізансцени.

Переглядаючи фільм, варто завжди пам’ятати, що це вигадана і створена історія думок, почуттів і вчинків вигаданих особистостей. Одна з прикметних рис масово- го комерційного кіно — стандартизація, повторюваність певних зразків-«кліше».

Кіно репрезентує, притаманне для певного суспіль- ства уявне ставлення до реальних умов існування і вод- ночас бере активну участь у виробництві таких «уявних ставлень»: тобто створює певну картину дійсності й так пропонує нам певний спосіб розуміння та пояснення влас- них умов існування. Важливо розуміти, що саме ці уявні ставлення-модулі дуже часто визначають «матеріальні на- станови», а отже, вашу власну життєву практику.

Обов’язкова література

Нариси з історії кіномистецтва України / Ред.: В. Сидоренко; Акад. мистец. України, Ін-т пробл. сучас. мистец. — К.: Інтертехноло-

гія, 2006. — 864 c.

Нариси української популярної культури / О. Гриценко, М. Стріха, В. Солодовник, Є. Кононенко, О. Різник; Укр. центр культ. дослі- джень, Ін-т культ. політики. — К.: УЦКД, 1998. — 760 с.

Публіцистика. Масова комунікація: медіаенциклопедія / За загаль- ною редакцією В. Іванова. — К.: АУП, ЦВП, 2007. — 778 с.

Український енциклопедичний кінословник. Т. 1. Основні терміни та поняття / Уклад.: С. Д. Безклубенко; О. Г. Рутковський; Київ.

нац. ун-т культури і мистец., Ін-т мистецтвознав., фольклорис- тики та етнології ім. М. Рильського НАН України. — Вінниця:

КНУКІМ, 2006. — 500 с.

Рекомендована література

Truby J. The Anatomy of Story: 22 Steps to Becomіng a Master Storyteller. — Faber & Faber, 2007. — 464 p.

Schatz T. Hollywood Genre: Formulas, Fіlmmakіng, and the Studіo System. — New York: Random House, 1981. — 300 p.

Безклубенко С. Д. Відеологія. Основи теорії екранних мистецтв. —

К.: Альтерпрес, 2004. — 328 с.

Строение фильма: некоторые проблемы анализа произведений экрана. Сб. ст. / Сост., ред. К. Разлогов. — М.: Радуга, 1985. — 279 с.

Эйзенштейн С. М. Избр. произв. В 6 томах. — М.: Искусство, 1964

— 1971.

Довідкові сайти про кіно

Кіноколо (http://www.kinokolo.ua) — український кінопортал: нови- ни, рецензії на фільми.

КіноБлог (http://kinoblog.com) — рецензії на фільми у вигляді що- денника.

Іnternet Movіe Database, ІMDb (http://www.imdb.com) — найбільша у світі база даних фільмів (англ.).

AllRovi (www.allrovi.com) — інформація про фільми, акторів, режи- серів (англ.).

Питання для самопевірки

Назвіть основні елементи граматики кіно? Які є типи планів?

Як співвідноситься кіно та реальність Назвіть основні елементи, що визначають жанро- ву структуру фільму?

Тест-запитання для аналізу фільму

Що саме вам найбільше подобається в цьому філь- мі? Чому?

Про що цей фільм?

Які проблеми він порушує?

Яка, на ваш погляд, основна думка цього фільму? Чи ви з нею згодні?

Чи пропонує цей фільм якусь «мораль»? Чи він по- вчає? Якщо так, чого саме повчає?

Які засоби (драматичні/візуальні) використані у фільмі для донесення до глядача цієї «моралі»? Якою мірою ця «мораль» відповідає вашому досвіду?

Глава ІХ. Газети

Человеку мало надо… Утром свежую газету с человечеством родство

Р. Рождественский

Питання до розгляду

Що таке преса? Газета й інші медіа

Чому варто читати газети?

Чому газета необхідна молодій людині? Структура сучасної газети Газетні жанри

Стандарти подання інформації в газеті Газети як медіабізнес Газета в епоху нових медіа

Визначення поняття

Поняття «преса» має сукупний характер, його довго використовували для позначення всіх друкованих медіа та їхніх продуктів, нанесених методом друку на папір та розмножених, себто творів, які містили тексти, малюнки та фотографії. До цих продуктів довго відносили і книги. З XIX ст. цим терміном уже переважно позначають періо- дичні видання. На сьогодні поняття «преса» використову- ють у вужчому значенні для всіх періодичних друкованих медіа, тобто газет і журналів (періодики).

Періодичні друковані видання (або ж періодика) ма-

ють постійну назву, мають стале число випусків упродовж фіксованого періоду (наприклад, тижня, місяця, року), не повторюються змістовно та оформлені в одному стилі.

Водночас слід вирізняти інститут преси — мас- медіа, які інформують громадськість і впливають на фор- мування її думки.

Газета й інші медіа

Газети — найстаріші мас-медіа й усі медіуми розпо- чинали з того, що їх наслідували.

Як відомо, більшість людей користується медіа, щоб розважатись і отримувати концентроване оглядове зна- ння, що надає відчуття поінформованості, а отже, впев- неності в собі.

З усіх видів медіа телебачення найбільше інтегрова- не в повсякденне життя та діяльність людини, а перегляд телепрограм — чи не найпоширеніша форма проведення вільного часу. Завдяки своїм базовим характеристикам воно транслює й акустичну, й візуальну інформацію, і так звертається до основних органів чуття людини — слуху та зору. Телебачення сьогодні надає найширшу тематичну та жанрову пропозицію з-поміж інших видів медіа: канали подорожей, новинні, спортивні й музичні; продовжні се- ріальні форми, в які інтегровані позателевізійні культурні традиції — літературні та кінорозповіді, реаліті-шоу, що задають і поширюють певні моделі поведінки тощо. До- слідники медіа стверджують, що саме телебачення — вид медіа, який найсуттєвіше впливає на людину, презенту- ючи несамостійну медіалізовану систему цінностей, де людина корелює свою поведінку й ролі залежно від того, як це показує телебачення, потрапляючи так у своєрідку «клітку без ґрат». З усіх медійних видів телебачення най- краще розважає і здатне цілодобово постачати як розваги, так і майже оперативний новинний контент.

Інтернет забезпечує ще вищу повсякчасніть та опе- ративність, аніж телебачення — сьогодні будь-який рядо- вий очевидець, який виявився на місці події чи скандалу може випередити професійного медійника і поширити інформацію про подію онлайн. Споживачеві інтернету, щоб дістати порцію новин, не треба чекати виходу газети чи виходу теленовин — він завжди може знайти інфор- мацію у всесвітній павутині. Інтернетмедіа дозволяють донести інформацію не лише через властиві газеті гра- фіку, фото та текст, вони залучають звук і відео. Інтер- нет інтерактивний, на відміну від газети, тобто людина сама може брати участь у поданні інформації негайно, без посередництва редакції і її контролю й, отже, відчу- вати себе долученою до творення медіа. Дискретності,

порційності й обробленості газетної інформації в інтер- неті простистоїть потік нефільтрованих новин.

Новина на телебаченні захоплює вашу увагу від- разу, є сила способів, щоб зробити теленовину захопли- вою та драматичною. Тоді як газета нестачу актуальності й видовищності компенсує глибшою оптикою подання, вона віднаходить глибинні зв’язки і відзначає тенденції, на відміну від ковзного погляду телебачення.

Отже, сьогодні традиційна газета як ніколи від- чуває конкуренцію з боку телебачення й інтернету. Ця конкуренція полягає в тому, що останні доносять події зриміше, драматичніше, швидше, різноманітніше, захо- пливіше й більш інтерактивно.

Чому ж варто читати газети?

Газетярі вже давно розпізнали загрози, які нависли над періодичними друкованими виданнями, і розуміючи, що вони нічого не здатні вдіяти супроти технічних пара- метрів інших медіа, ідентифікували нове місце газети в сучасному глобалізованому світі.

У цій конкурентій боротьбі газети можуть сподіва-

тися лише на здатність періодики детально аналізувати складні події та явища, надаючи читачам право само- стійно вибирати необхідну інформацію, та компактність газети, яку можна зберігати як завгодно довго і зверта- тись до неї як завгодно часто.

Газети, на відміну від інтернету, дбають про висо-

кі стандарти професійної етики. Так, поява матеріалу в газеті зазвичай продиктована суспільною важливістю теми. Жоден телеканал не може пройти мимо сенсаційної новини, особливо, якщо її висвітлюють його конкуренти, а от газета може оминути тему, якщо редакція вважає її не актуальною саме для своєї аудиторії.

Газети прагнуть до максимальної точності й ком-

петентності. Редакції витрачають час і зусилля саме на налаштування своєрідного «фільтру», необхідного для пе- ревірки фактів і данних. Подібний фільтр зазвичай не працює на телебаченні, підстьобуваному критерієм сен- сації і малонаявний в інтернеті, де відсутня інституція на кшталт редакції, яка перевіряє фактаж.

Газети, на відміну від інтернету, вважають себе юридично відповідальними за подану інформацію, тому

посилання на джерела інформації перевіряють. Газетярі схильні до того, що неназвані джерела збіднюють досто- вірність матеріалу.

Значна більшість газетних матеріалів мають авто- рів, на відміну від інтернетних, де авторство частини по- відомлень не встановлено, а отже, і достовірність переда- ної інформації сумнівна.

Ніхто так, як місцева газета не зможе домомогти зо- рієнтуватися на локальному рівні — в твоєму селі, місті. Саме місцеві газети найближче перебувають до місцевого читача.

Картина світу, яку відтворює газета, має сталі цін- ності й орієнтири, що не можуть змінитися за один день: якщо газета сьогодні критикує владу, то вона її крити- куватиме й завтра; якщо газета сьогодні веде журна- лістське розслідування причин захворюваності в районі, прилеглому до місцевого хімкомбінату, то вона не припи- нить його завтра, після розміщення реклами від власника цього заводу. Читачі купують газету, щоб підтримувати сукупну «картину світу».

Отже, основна перевага газети над телебаченням — у розміщенні аналітичних матеріалів, до того ж можна само- музадаватияктемпознайомленнязцимиматеріалами, так і повертатися до тих моментів, які потребують поглиблено- го аналізу. Від інтернетних газетні матеріали відрізняються насамперед достовірністю. Повідомлення в інтернеті часто мають спотворений або відверто брехливий характер, по- відомлення в газеті обов’язково перевіряють.

Чому газета необхідна молодій людині?

Окрім вже перерахованих достовірності, надійнос- ті та компетентності, читання газет навчає молодих читачів, як працювати з важливою інформацію: регуляр- не звертання до газети дозволяє навчитись охоплювати і засвоювати величезну кількість інформації за один раз.

Ця техніка добре переноситься на інші види діяльності, які потребують читання та сприйняття великих обсягів інформації.

Людина, яка регулярно читає газети, навчається

швидко орієнтуватися в інформації, поданій у вигляді численних стовпчиків, фото й оголошень. Газета візу-

ально дуже схожа на тест і людина, яка регулярно читає газету, виявляється візуально грамотнішою і підготовле- нішою до складання тесту, адже сприйняття подібного типу тексту не займе тепер багато часу.

Для газети характерне критичне осмислення, від-

сівання корисного від шкідливого, накопичення вартіс- ного для подальшого використання, звернення до подій,

які й завтра залишаться знаковими. Саме це також може бути стимулом для читання: якщо подія варта її вирізнен- ню публікацією, то ця інформація буде придатна й нада- лі. Недарма до епохи електронного зберігання інформації люди часто зберігали архіви газетних вирізок.

Саме газети комунікують, тобто підтримують цін- ності суспільства, вони найповніше представляють на- ціональні спільноти та національні ідеології: адже нема газети без мови. Найвідоміші газети завжди належать найвпливовішим націям. Як чутно твою газету — так чутно голос твоєї спільноти у світі.

Як побудована сучасна газета

Газетибуваютьрізногорозміру, алецихрозмірівусього декілька. Розмір видання називається форматом газети.

Є декілька найпоширеніших газетних форматів. Упродовж сторіч формат газети був один з головних її ро- пізнавальних знаків. Газети великого формату А2 (594 × 420 мм) традиційно вважали якісними, солідними, інте- лектуальними виданнями (наприклад, «Дзеркало тижня»). Видання великого формату зручні для читання в домаш- ніх та офісних умовах. Їх через великий розмір незручно читати в транспорті, але видавці утримують цей формат, бо вважають, що основний читач такої газети — це лю- дина, що приймає рішення, і вона буде ознайомлювати- ся зі змістом матеріалів у сприятливих для поглибленого аналізу умовах.

А от компактніша газета, яка має половинний роз- мір супроти великого формату, А3 (420 × 297 мм), наво- дить на думку, що перед нами видання, написане зрозу- мілою та емоційною мовою, яке надає перевагу сенсаціям і підглядає за життям багатіїв і знаменитостей («Факты», «Сегодня»). Подібні формати (квадратніші, ніж А3) дістали назву «таблоїд» (tabloіd). Одна з прикмет дизайну таблоїда

— фото на першій сторінці, яке має спонтанно захопити увагу читача, взагалі велика кількість ілюстрацій, великі та довгі заголовки, маленький обсяг матеріалів.

Востаннєдесятиліттяформатвиданняпереставбув чіткою ознакою його типу. Сьогодні один з найпопулярні- ших форматів — це берлінер (470 мм × 315 мм), проміж- ний між А2 і А3. Він поєднує в собі найкращі можливості