Вступ до практичної журналістики

Присвячується моїм учителям Гансу-Йоахіму Нетцеру та Бернгарду Поллаку і в їхній особі всім, хто доклав зусиль до того, щоб зробити з мене журналіста

УДК 070 (075.8) ББК 76.01я73 Л 12

Вальтер фон Ла Рош

Вступ до практичної журналістики: Навчальний посібник / За загал. ред. В. Ф. Іванова та А. Коль. – К.: Академія Української Преси, 2005. – 229 с.

ISBN 966-7181-87-1

Переклад

Віталій Климченко Андрій Баканов

Як сьогодні стати журналістом? Де і ким працюють журналісти?

Де можна здобути журналістську освіту? Як встановити контакти з редакцією? Як провести дослідження матеріалу ? Чи може журналіст бути об’єктивним? Як написати новину?

У чому різниця між кореспонденцією, репортажем та нарисом, а в чому – між коментарем, глосою та рецензією?

Книга «Вступ до практичної журналістики» дає випробувані часом та підтверджені досвідом відповіді на ці запитання. А ще вона пропонує довідкову інформацію про сучасні методи журналістської роботи та про можливості здобуття журналістської освіти.

Книгу доповнює велика веб-сторінка: www.journalistische-praxis.de

Особлива подяка Посольству Федеративної Республіки Німеччина в Україні

за сприяння у виданні цього посібника.

ISBN 966-7181-87-1

©Ullstein Heyne List GmbH & Co. KG, München, 2003

©Paul List Verlag RG, 1975

©Академія Української Преси, 2005

©ЦВП, 2005

©Переклад В. Климченко, А. Баканов, 2005

Супровідне слово відповідального редактора

Шановний читачу!

Цією книгою Академія Української Преси продовжує видання серії кращих посібників та підручників з журналістики, написаних закордонними дослідниками. Ці книги мають допомогти українським студентам, викладачам, дослідникам у галузі журналістики та практикуючим журналістам ознайомитися з іноземним досвідом журналістської роботи, з тими технологіями та принципами, які використовують у своїй роботі наші колеги за кордоном.

Треба зазначити, що в багатьох країнах діє інша модель журналістики, ніж в Україні, тому ознайомлення з досвідом різних країн збагатить та надасть нові можливості в розвитку української журналістики.

Це тим більш актуально, що система освіти в Україні, як і все суспільство, переживає зараз глибоку кризу. Це виявляється, насамперед, у недостатньому фінансуванні. Чітко не визначена освітня парадигма. Здобувши незалежність, Україна не змогла, по суті, виробити свою концепцію освіти. Непевність на цьому складному шляху не тільки не піднялиа планку освіти в Україні, а ще більше ускладнили цей процес.

Журналістська освіта в Україні теж переживає не кращі часи. І причин тут кілька. Насамперед, це нестача кваліфікованих викладацьких кадрів, відсутність навчально-методичної літератури, що відповідала б сучасним вимогам, зберігання філологічної спрямованості навчання.

Слід зазначити, що в українському суспільстві професія журналіста є шанованою і престижною. Цим пояснюється той факт, що зі зняттям обмежень на розвиток установ освіти з різною формою власності, журналістські відділення і факультети стали з’являтися в дуже великій кількості. Зараз подібні навчальні заклади є в Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, Сімферополі й інших містах. Усього на червень 2005 року їх було близько 35 (і державної, і приватної форми власності).

Основні проблеми журналістської освіти в Україні такі:

●відсутність коштів і державної підтримки для проведення перепідготовки журналістських кадрів;

●слабка технічна база навчання, відсутність сучасного поліграфічного, радіо- і телеустаткування.

Справа в тім, що абсолютна більшість журналістів в Україні або здобули освіту в радянську заполітизовану епоху, або взагалі її не мають. Це позначається на їхніх матеріалах і служить однієї з головних причин того, що всі реформістські ініціативи в Україні загасають у Києві, не доходячи до регіонів. Тому існує нагальна потреба перепідготовки цих журналістів, роз’яснення їм суті реформ, навчання нових прийомів і методів роботи.

При філологічній спрямованості освіти, на перший погляд, парадоксальним є зниження рівня мовної культури українських медіа, безліч помилок як в ефірі радіо- і телеканалів, так і на сторінках періодичної преси. Гостро стоїть питання навчання не тільки української, а й російської мови, адже більшість тиражів українських друкованих медіа, багато радіо- і телепрограм виходять саме російською мовою.

У цілому, журналістська освіта в Україні, незважаючи на кризовий стан суспільства, розвивається успішно. Про якість підготовки фахівців свідчить той факт, що багато випускників провідних журналістських вишів України з успіхом працюють за кордоном, зокрема у Росії, Німеччині, США, Великобританії.

Ми щиро вдячні професору Ла Рошу та видавництву «Ліст Ферлаг» за люб’язну згоду на видання цієї корисної та цікавої праці та ефективне співробітництво при підготовці видання до друку.

Особлива подяка перекладачам Віталію Климченку та д-ру Андрію Баканову, які в стислі строки високоякісно виконали переклад цієї складної праці.

Це видання не побачило би світ без підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини.

Валерій Іванов, проф., докт. філол. наук, президент Астрід Коль, медіа експерт Академія Української Преси

Переднє слово

Назва книжки «Вступ до практичної журналістики» має подвійний зміст: це вступ до фундаментальних правил журналістської праці та вступ до професії, який дається шляхом опису можливостей для здобуття журналістської освіти.

На мій погляд, існують критерії журналістської якості, актуальності, правильності, зрозумілості та привабливості, а також інші елементи журналістики, які повинен знати та враховувати той, хто прагне здобути цю професію, або той, хто вже робить цю справу, незалежно від того, чи працює він репортером відділу місцевих новин у газеті, радіокоментатором, автором телевізійних програм, редактором в інформаційній агенції чи готує інтернет-видання.

Існують також правила ремесла, які допомагають оволодіти цими засадами та керуватися ними у практичній роботі.

Отже, в цій книжці переважно розглядаються критерії та правила. Вона ознайомить читача з основами журналістської діяльності, які є спільними для всіх засобів масової інформації. Проблеми та технічні прийоми, специфічні для окремих засобів масової інформації, у книжці не висвітлюються, оскільки існують окремі підручники.

Як правильно збирати матеріал та проводити журналістське розслідування (взагалі, робота з джерелами), як правильно оформлювати свою думку – ось провідні теми цього видання. І оскільки подання достовірної, конкретної інформації важливіше та складніше від висловлювання власного погляду журналістом, я головну увагу приділяю новинам та іншим інформаційним жанрам, проте детально розглядаю і форми, які дозволяють висловлювати власну думку, – коментар, глосу та рецензію.

Попри всі намагання поставити на передній план загальноприйняті засади та висновки (якщо журналісти взагалі здатні досягти спільної точки зору), до книжки увійшло й чимало особистого: передовсім, це враження та спогади з часів навчання, тобто перший досвід редакторської роботи в учнівській газеті, досвід роботи позаштатним журналістом, коли треба було фінансувати своє навчання на юридичному факультеті,