44. Висновок експерта як джерело доказів. Види висновків експерта. Особливості перевірки й оцінки висновку експерта.

Висновок експерта – один з видів засобів доказування. Експертиза - процес експертного дослідження експертами поданих на вимогу суду певнихоб”єктів

Процесуальною формою або джерелом фактичних даних висновку експерта є сам висновок експерта – письмовий документ оформлений відповідно до процесуальних вимог, в якому містяться викладені експертом мотивовані висновки.

Висновок експерта – це письмовий документ, складений в результаті дослідження експертом, якому передбаченим КПК України порядком було доручено провести експертизу і дати відповіді на поставлені йому запитання. В даному документі грунтовно та об’єктивно висвітлюється хід і результати проведених досліджень, даються відповіді на поставлені завдання, робляться висновки за проведеним дослідженням та експертним пізнанням. Висновок експерта має значення джерела доказів по справі.

Особливості перевірки й оцінки висновку експерта :

(Висновок експерта повинен відповідати наступним правовим вимогам: висновок експерта повинен бути належним, допустимим і достовірним.)

- Належність висновку експерта.

Фактичні дані повинні бути належними до конкретної кримінальної справи, що обумовлює їх доказову цінність в кримінальному судочинстві. під належністю доказів необхідно розуміти зв’язок між фактичними даними, змістом доказів і об’єктивно існуючими або існувавшими фактами і обставинами, встановлення яких має значення для справи.

- Допустимість висновку експерта.

Під допустимістю доказів в загальному розумінні необхідно розуміти їх правову придатність до використання у кримінальному процесі і як аргументів доказування. Допустимість доказів означає:

Фактичні дані як докази одержані уповноваженим на те суб’єктом. Як експерт може бути викликана будь – яка особа, що має необхідні знання для давання висновку експерта з досліджуваних питань.

- Достовірність висновку експерта.

Достовірність доказів в загальному розумінні означає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди.Доказуванням є дія по встановленню істинності будь –якого судження, положення (тези) на підставі інших суджень, істинність яких перевірена, за допомогою аргументів (посилок), істинність яких встановлена.

45. Речові докази, їх поняття, види та значення. Процесуальне оформлення речових доказів, їх перевірка та оцінка. Зберігання речових доказів і вирішення питання про речові докази у разі завершення кримінального провадження.

Види:

Процесуальне оформлення:

Речові докази повині бути уважно оглянуті , по можливості сфотографовані , докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи , яка провадить дізнання , слідчого , прокурора або ухвалою суду . Речові докази зберігаються при спраі .

Перевірці підлягають справжність речових доказів, а такожнезмінність їх властивостей з моменту їх отримання. З цією метою можутьперевірятися умови зберігання.

Оцінка речового доказу включає в себе встановлення їх допустимості, належності і доказового значення. Допустимість речового доказу визначається дотриманням правил їх вилучення і процесуального оформлення, про які йшлося вище. Так, не можуть бутиречовим доказом предмети, поява яких у справі ніяк неоформлено або вилучення яких проведено з грубими процесуальнимипорушеннями (наприклад, виїмка проведена без понятих).

Зберігання речових доказів і вирішення питання про речові докази у разі завершення кримінального провадження :

Докази і документи повинні зберігатися у стороні , якій вони були надані ( окрім деяких випадків) до набрання законної сили.При цьому:

1) гроші, цінності та інше майно, які належать обвинуваченому і були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскуються;

2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінальних правопорушень або винагороди за їх вчинення, конфіскуються;

3) майно, яке вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується;

4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а в разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;

5) гроші, цінності та інше майно, які були об’єктом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, повертаються законним володільцям, а в разі невстановлення їх - передаються в дохід держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

6) гроші, цінності та інше майно, набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них передаються в дохід держави;

7) документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.