21

Міністерство освіти і науки України

Донецький національний університет

Історичний факультет

Кафедра політології

Освітня політика діючого кабінету міністрів україни

Виконала:

студентка ІІІ курсу, д/в

спеціальності «Політологія»

Руденко Анна

Донецьк – 2010

Тема моєї роботи: «Освітня політика діючого Кабінету міністрів України».

Мета: виявити основні характеристики політики у сфері освіти, яку презентує Міністр освіти та науки України Дмитро Табачник, а також окреслити наслідки, як освітні реформи нового міністра відобразяться на якості освіти.

Об’єктом дослідження є освітня політика діючого Міністерства освіти та науки України на чолі з Д.В.Табачником.

Предметом дослідження є сутність освітніх реформ, їх можливі наслідки та очікувані перспективи.

Для досягнення поставленої мети ставляться наступні задачі:

• простежити основні тенденції освітньої політики діючого Кабінету міністрів України;

• проаналізувати реформи в сфері освіти, що ініційовані Д.В.Табачником;

• окреслити майбутні перспективи та наслідки проведених реформ;

• запропонувати власні рекомендації та прогнози щодо подальшого розвитку системи освіти за Д.Табачника.

З’ясування мети і означення задач дослідження зумовили наступну методику наукового пошуку:

• спостерігання;

• вивчення документів, тобто аналіз як первинних даних (заяв політиків, сайти держслужб, офіційні документи, офіційна статистика), так і вторинних джерел (публікації у ЗМІ);

• ситуаційний аналіз.

Вид ситуаційного аналізу – фрагментарний. Тип:

• направлений на окремі інститути;

• діагностичний, що дозволяє виявити потенціальні можливості виникнення проблемної ситуації, прозондувати можливості оптимізації діяльності суб’єкта.

Це аналітичне дослідження, так як окрім того, що вивчається діяльність діючого Міністерства освіти та науки України, робиться спроба спрогнозувати наслідки та зробити рекомендації щодо освітньої політики Д.Табачника.

Це інтегративна форма аналізу політики, так як аналізуються документи, політика Міністерства освіти та науки України, а також робиться прогноз щодо майбутніх дій щодо розвитку системи освіти.

Це субсистемний рівень державної політики, тобто рівень окремих сфер діяльності (освітня політика).

Короткий опис ситуації. Постановка проблеми

Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах Дмитро Табачник 11 березня 2010 року призначений міністром освіти та науки України в уряд Миколи Азарова.

Міністерство освіти і науки України – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

Д.Табачник, отримавши міністерську посаду, заявив, що система освіти після його попередника, І.Вакарчука, знаходиться «на межі катастрофи», тому він рішуче «почав діяти».

За Табачника Міністерство освіти вже у перші місяця провело ряд змін, що сколихнули суспільство. Зокрема, було скасовано іспит з української мови при вступі до ВНЗів, аспірантури, скасовано тестування з української мови у випускних класах шкіл.

Крім того, в 2010 році тести, що виносилися на зовнішнє незалежне оцінювання,  перекладали на мови національних меншин. У нинішньому році при вступі до українських ВНЗів враховувалися бали як тестів, так і шкільного атестата.

Однак, такі різкі та рішучі дії нового міністра освіти зустріли опір.

Вже наступного дня після його призначення у Верховній Раді було зареєстровано проект постанови про звільнення Дмитра Табачника з посади міністра освіти і науки України, у Львові почався збір підписів за звільнення міністра, а у Тернополі розпочалася всеукраїнська кампанія «Табачник, пішов геть!». Івано-Франківська, Тернопільська, Львівська, Рівненська і Волинська обласні ради, Сумська міськрада прийняли заяви із закликом до звільнення Табачника. Проте ректори харківських і деяких київських ВНЗ виступили зі зверненням на підтримку Табачника на посаді міністра.

Усі так звані «АнтиТабачні кампанії» зводилися до заяви, в якій висловлюється «рішучий протест проти перебування Дмитра Табачника на посаді та проти намірів знову повернути освіту до застарілого зразка, що веде до хабарництва, розкручування нового витка корупції, віддалення від сучасних освітніх світових програм».

30 березня Верховна Рада спробувала відправити Д.Табачника у відставку, але не змогла. «За» проголосували лише 202 депутати з 226 необхідних.

У кінці серпня – на початку вересня 2010 р. стартувала ІІ хвиля «АнтиТабачних кампаній» пов’язана з новими реформами, ініційовані Д.Табачником, (повернення до 11-річної освіти, обов’язкова дошкільна освіта, платні послуги у навчальних закладах) а також із звільненням деяких ректорів престижних ВНЗів України. Низка акції проти дій міністра освіти та науки України пройшла у Львові, Києві, Івано-Франківську, Донецьку, Одесі.

Тому проблемою дослідження є освітня політика Д.Табачника, пошук відповіді на питання: «Чи дійсно реформи та політика Дмитра Володимировича не відповідають вимогам суспільства?».

Часово-просторові рамки проблеми: квітень-вересень 2010 р., Україна.

Увагу буде зосереджено на таких ключових характеристиках, які найбільш сьогодні хвилюють суспільство, а саме (подано у хронологічному порядку):

1. вступна кампанія (частково поновлення іспитів, врахування середнього балу);

2. відміна іспитів з української мови на держіспитах;

3. повернення до 11-річної освіти і обов’язкова дошкільна освіта;

4. звільнення ректорів;

5. платні послуги в ВНЗах.