10.Причины и последствии 2 мировой войны. План Маршала.

Причины: (1939 – 1945) – вторая мировая война возникла в результате глубоких противоречий существовавших в мире. Борьба за предел мира, привело к образованию 2-х противостоящих блоков. С одной стороны фашистского милетарийский блок (Германия, Италия, Япония), с другой демократических стран (Англия, Франция, США). Первый блок отличался агрессивными стремлениями, страны этого блока считали себя обделёнными после 1-ой мировой войны и требовали жизненного пространства за счёт др. государств. Второй блок стремился сохранить свои колонии и огромные рынки, ослабить страны от фашистского блока и СССР. Поэтому они вели политику нацеленную на то, чтобы столкнуть страны фашистского блока и СССР. Итоги: Вовлечение в войну более 60 государств с населением более 4/5 жителей мира.Общие военные расходы в 4,5 раза превзошли расходы на I мировую войну. Потери национального богатства стран- участников на сумму в 316 млрд. долларов. Последствия: 1. Сосредоточение двух третей промышленного производства и золотого запаса мира в США. 2. Полное крушение всей колониальной системы империализма и создание десятков самостоятельных национальных государств на территории бывших колоний. 3. Создание мировой системы социализма. 4. Создание двух военно-политических блоков НАТО и ОВД. 5. Создание и реализация .плана Маршалла. (1948-1951 гг.).6. Создание экономических блоков ОЭСР (организация экономического развития и сотрудничества) и ОЕЭС (организация

европейского экономического сотрудничества) развитых капиталистических стран и СЭВ (Совет Экономической Взаимопомощи)стран социализма.

План Маршала (1948 – 1952) - программа восстановления и развития Европы после второй мировой войны на основе экономической помощи со стороны США. Разработали: Дж.Маршал, А.Гарриман и Ч.Боллен. Цель плана. Официально провозглашалось - помочь странам Европы восстановить экономику, разрушенную войной и создание условий для : 1 быстрого развития внутренней Европейской торговли. 2 Снятие напряжённости в политической сфере. 3 Укрепление национальных валют и стабилизации финансового обращения. Фактически (по признанию Трумэна) - помощь Европе «направлялась на поддержку перевооружения, а не на дальнейшее расширение экономики» и избавление от инфляционных денег. Реализация «плана Маршалла». С апреля 1948 г. по 31 декабря 1951 г. общая сумма ассигнований по плану составила около 17 млрд. долл. 2/3 от этой суммы пришлось на долю ФРГ, Великобритании, Франции и Италии. Итоги: 1.Экономика стран западной Европы восстановлена.Установлена зависимость от США. 2.Европейские страны расплатились по долгам. 3.Ослабло влияние СССР. 4.США укрепила свои позиции на сформированном её помощи Европейского рынка. 5.США избавилась от лишних инфляционных денег и излишков продукции. 6.Создание в США предпосылки для повышения конкретно способности американской экономики.

11. Формування центрів світового єкономічного розвитку після 2 Світової війни.

Три центри: США, Японія, Західна Європа (ЄЕС). ФРН стає провідною країною Західної Європи. Країна стоїть у витоків європейської інтеграції, ставши ініціатором створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Створене в 1957 р. ЄЕС являє собою зразок механізму міждержавного регулювання соціально-економічних процесів. До 1992 р. тут ліквідовано бар’єри на шляху руху товарів, капіталів, робочої сили. Нині ЄЕС дає близько 90% європейського промислового виробництва та включає 15 країн - Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Нідерланди, Данія, Італія, Іспанія, Ірландія, Люксембург, Португалія, Фінляндія, Франція, ФРН, Швеція. Утворення ЄЕС сприяло підтримці більш високих темпів росту виробництва в Західній Європі та зміцненню її позицій на світовому ринку за рахунок США.

Незважаючи на те, що країни Західної Європи та Японія сильно постраждали в роки Другої світової війни, вони швидко ліквідували її наслідки, їх економіка розвивалася більш швидкими темпами, ніж економіка США. Програму, аналогічну плану Маршала, було розроблено для Японії Дж. Доджем — радником командувача окупаційними військами генерала Д. Макартура. Програма передбачала ряд реформ, серед яких: розпуск дзайбацу — компаній, які утримували акції вертикальних концернів (холдингів), за рахунок чого відбувалася демонополізація економіки; аграрна реформа (1947—1950 рр.), яка передбачала викуп поміщицьких земель державою і наступний перепродаж їх селянам; бюджетна реформа, відповідно до якої було запроваджено принципи суворого збалансування статей бюджету та його бездефіцитності, що дозволило зупинити інфляцію та зняти контроль над цінами. Важливим фактором «японського дива» є запровадження в країні сучасних методів управління та організації праці: колективні форми стимулювання та відповідальності, систему довготривалого та довічного найму, просування по службі «за старшинством».

І за обсягами виробництва, і за обсягами експорту протягом практично всього повоєнного періоду спостерігалося випередження Японії та ЄЕС. ЄЕС перевищила ці показники США в 1950—1983 рр. удвічі, Японія — у вісім разів. У 1988 р. ВНП на душу населення Японії перекрив відповідний показник США. У 60–80-х роках «технологічний розрив» між цими центрами скоротився. Зберігаючи лідерство на ключових позиціях, США поступилися Японії в галузі електроніки (її частка у світовому експорті запам’ятовуючих пристроїв різної ємності досягає 60—90%), робототехніки, автомобіле- та суднобудування. Серйозні протиріччя спостерігалися через конкуренцію в зовнішній торгівлі між США та ЄЕС.

12. Построение общества социально-ориентированного рынка в ведущих капиталистических странах в современных условиях.

Теоретической основой формирования принципов современного монополистического капитализма (общества “социального рынка”) служат положения “нового курса” Ф. Рузвельта в США, реформы Л. Эрхарда в Германии и др. Хозяйственной базой “нового общества” является смешанная экономика, т.е. другими словами система взаимодействия рыночных структур с механизмами их государственного регулирования. “Социальное рыночное хозяйство” - это метод социальной политики, который сочетает в себе принцип свободы на рынке с принципом социального уравнивания. К принципу свободы на рынке относится: 1. Свобода беспрепятственно выражать потребности и пожелания (спрос), причем, как в том смысле, чтобы об этом узнали потенциальные производители, так и для того, чтобы об этом могли узнать другие с подобной потребностью. 2. Свобода производить товар в зависимости от спроса. 3. Свобода предлагать свой товар таким образом, чтобы об этом стало известно как потребителю, так и конкуренту. 4. Свобода выбрать из предложения то, что больше подходит потребителю. 5. Свобода посредничества между производителем и потребителем через транспорт, оптовую и розничную торговлю. 6. Свобода торговаться о цене товара. 7. Свобода отказаться от покупки или продажи.