Відповідальність:

-Цивільно-правова

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ЦК ст.992).

- Адміністративно-господарські санкції (напр, ЗУ «Про страхування»)

Уповноважений орган має право призначити проведення примусової санації страховика у разі:

невиконання зобов'язань перед страхувальниками протягом 3 місяців;

недосягнення ним визначеного розміру статутного капіталу;

настання інших випадків, визначених чинним законодавством

Примусова санація передбачає:

проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

визначення Уповноваженим органом управляючої особи

встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу;

встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;

прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

Реорганізація страховика передбачає:

реорганізацію у страхового посередника,

об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків;

залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у тому числі іноземних страховиків) за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.

При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Уповноважений орган приймає рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків). Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності органами державної влади і органами місцевого самоврядування у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

46. Аудиторська діяльність: поняття, суб'єкти, умови здійснення, відповідальність, правова основа.

Правова основа

ГК України:Глава 35 параграф 4

ЗУ «Про аудиторську діяльність» від від 22.04.1993

Розпорядження Держфінпослуг України "Про затвердження Порядку ведення реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ" від 19 лютого 2004 року №86

Розпорядження Держфінпослуг України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо формату аудиторського висновкуза наслідками проведення аудиту річної фінансової звітності та річних звітних даних страховика" від 27.12.2005 року № 5204

Аудиторська діяльність — підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг (ЗУ «Про аудиторську діяльність»).

Аудиторською діяльністю визнається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг (ст. 362 ГК).

Аудит — перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів (ЗУ).

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам (ст. 363 ГК).