- •Міністерство освіти і науки україни донецький національний університет
- •Конспекти лекцій, хрестоматія, ілюстративний матеріал
- •Передмова
- •Конспекти лекцій Основні напрями світової культурологічної думки та культурологічна думка в Україні
- •Поняття ментальності в культурологічному аспекті
- •Українська культура в контексті світової культури: основні історичні віхи Архаїчні джерела української культури
- •Тенденції розвитку культури за часів Середньовіччя в Західній та Східній Європі та Київській Русі
- •Культура Київської Русі
- •Європейське Відродження та українська культура хіv–хvі ст.
- •Бароковий світогляд в Західній Європі та Україні
- •Ідея “прогресу” та специфіка культурного розвитку країн Західної Європи і України в хvіі –хvііi ст.
- •Культура 19 ст. Загальний історичний тип (західна Європа) та українська культура
- •Світовий культурний процес хх ст. І культура України в його контексті
- •Сучасна українська культура та проекція майбутнього
- •Хрестоматія літературних текстів із усної народної творчості
- •Повість врем’яних літ
- •Ізборники святослава (1073 та 1076 рр.)
- •Слово деякого калурга про прочитання книг
- •О жонах злих і добрих
- •Іаков мних
- •Пам’ять і похвала князеві руському Володимирові
- •Ходіння Богородиці по муках
- •Із«Фізіолога»
- •Кирик новгородець
- •Учення про числа
- •Володимир мономах
- •Поучення
- •Іларіон київський
- •Слово про Закон і Благодать
- •Галицько-волинський літопис
- •Легенда про євшан-зілля
- •Києво-печерський патерик
- •Про ченця Прохора, котрий молитвою з лободи робив хліб, а з попелу сіль
- •Іван вишенський
- •Вельможним їхнім милостям панам арцибіскупу Михайлу і біскупам Потію, Кирилу, Леонтію, Діонисію та Григорку…
- •Лазар баранович
- •Про час для всього – мудрого і злого
- •Касіян сакович
- •Іван величковський
- •З рукописної книги «зегар з полузегарком»
- •Дмитро туптало
- •Климентій зиновіїв трясця
- •Про нерівності людські…
- •Бурлескна література
- •Скарга дидаскала
- •Самуїл величко Сказання про війну козацьку з поляками
- •Григорій сковорода
- •De liberate
- •Кільце.
- •Вдячний Еродій
- •Прикмети деяких сродностей
- •Костомаров “Книги буття українського народу”
- •А.Л.Метлинський Кладовище
- •М.М.Петренко Небо
- •Т.Г.Шевченко
- •Притча про радість і смуток.
- •Цвіт яблуні
- •Коли в твої очі дивлюся
- •Саломея
- •Людськість
- •Птах сидить на гілці
- •Погляд у криницю
- •Сам за деревом
- •Балада про соняшник
- •Визначення киці
- •Хрестоматія науковихстатей шумов к.Э. Мифический и эпический хронотоп: пространственные перемещения героя
- •Гумильов л.Н. От Руси к России: очерки этнической истории
- •М.Т.Юрій Етногенез та менталітет українського народу
- •Пам'ятки
- •Список пам’яток
- •Література
Іларіон київський
Іларіон Київський – найбільш визначна постать, що виходила далеко за межі своєї доби. Створене ним “Слово про закон і благодать” – це панегірик, похвала київським князям – Володимиру Святославовичу Великому та його сину Ярославу Мудрому.
Слово про Закон і Благодать
Про закон, Мойсеєм даний, і про благодать та істину, що були Ісусом Христом, і як закон одійшов, а благодать і істина всю землю сповнили, і віра на всі народи поширилась, і на наш народ руський. І похвала кагану нашому Володимиру, що ним охрещені ми були. І молитва до Бога од усієї землі нашої. Господи, благослови, Отче!
<…> Отож про закон, Мойсеєм даний, і про благодать і істину, які з’явилися через Христа, повість ся і про те, чого досяг закон і чого досягла благодать, – спершу закон, а потім благодать; спершу тінь, а потім істина.
<…> Похвалімо ж і ми, по силі нашій, хоч малими похвалами, того, хто велике і дивне діло сотворив, нашого вчителя і наставника, великого кагана нашої землі Володимира… Сей каган наш Володимир славним од славних народився, благородним од благородних. І, дійшовши літ і снаги, змужнівши, в моці й силі вдосконалившись, мужністю й умислом дозрівши, єдинодержцем став землі своєї, підкоряючи під себе навколишні сторони — ті миром, а непокірні мечем. Отак, коли він у дні свої жив і землю свою пас правдою, мужністю і розмислом, навідав його Всевишній, глянуло на нього всемилостиве око благого Бога, і возсіяв розум у серці його. І осяг він суєту ідольської облуди і потребу знайти єдиного Бога, який сотворив усю тварь, видиму і невидиму.
<…> Візьми ж за благі діла свої і за все інше заплату на небесах — блага, що їх приготував бог вам, тим, які любите Його.
Галицько-волинський літопис
Автор літопису невідомий. Увага літописця зосереджена навколо подій у Галицікій і Волинській земліях, куди у ХІІІ ст. зміщуються центри громадського й культурного життя. Літопис поділяється на дві частини – Галицьку й Волинську. У першій частині відображено занепад і відродження династії Романа Мстиславовича, міжусобиці, підступність і зрадливість галицьких бояр, татарські набіги, та підноситься слава князівських міст, де розвивається ремесло, духовне життя, переписуються книги. У другій – зосереджено увагу навколо подій при дворі князя Володимира Васильковича, походи татар на Литву, Польщу, Угорщину.
Легенда про євшан-зілля
У рік 1201 по смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всієї Русі, який здолав усі поганські народи, мудрістю ума додержуючись заповідей Божих. Він бо кинувся на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись, і губив їх, як той крокодил, і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха, що погубив поганих Ізмаїльтян, тобто половців, вигнав хана їхнього Отрока в Обези, на Залізні ворога, а хан Сирчан зостався коло Дону, рибою відживши.
Тоді Володимир Мономах пив золотим шоломом із Дону, забравши землю їх усю. По смерті ж Володимировій зостався у Сирчана один лиш музика Ор, і послав він його в Обези, кажучи: “Володимир уже вмер. Тож вернися, брате, піди в землю свою. Мов же ти йому слова мої, співай же йому пісні половецькії. А якщо він не схоче, дай йому понюхати зілля, що зветься євішан”.
Той же не схотів вернутися, ні послухати її. І дав Ор йому зілля, і той, потохавши і заплакавши, сказав: “Да лучче є на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути”. І прийшов вій у землю свою. Од нього родився Кончак, що зніс Сулу, пішо ходячи, котла носячи на плечах.
Обези - давня назва Грузії.
Отрок - нащадок половцького хана.
Сирчан - брат Отрока.
Рибою відживши – зберіг собі життя, живлячись рибою.
Сула – річка, ліва притока Дніпра.