Профілізація літературної освіти: технологія

Як специфічні ж завдання профілізації саме літературної освіти (на відміну від освіти загальної, непрофільної) можна назвати профорієнтацію учнів і удосконалення їх загальнокультурної (у т.ч. літературної), гуманітарної підготовки.

Що треба урахувати авторам програм і підручників, а також учителям профільних класів щодо специфіки викладання літератури?

Передовсім, зростання кількості годин (наприклад, у 2008-2009 н.р. три райони Чернівецької області запровадили поглиблене викладання зарубіжної літератури, збільшивши навчальне навантаження вдвічі – до 4 уроків на тиждень) не можна прямо й автоматично переносити на кількість програмових текстуально опрацьовуваних ХТ: формула “Z годин = Z текстів, а 2-Z годин = 2-Z текстів” є абсолютно неприйнятною. Чому? Тому що:

• Кількість навчальних тижнів (35 тижнів на навчальний рік) залишилася тією самою для усіх чотирьох профілів навчання;

• Санітарні норми щодо кількості сторінок для читання теж залишаються сталими;

• А влітку, без контролю і стимулювання з боку вчителя, учні літературних творів переважно як не читали, так і не читатимуть, незважаючи на жодну профілізацію навчання, та ще й з урахуванням дії “новітніх конкурентів” художньої літератури – відео, комп’ютерів тощо. Передовсім, звичайно, це стосується учнів класів “технологічного” профілю.

Тому профілізація навчання літератури рухатиметься передовсім “не вшир, а вглиб”, не шляхом надмірного збільшення кількості програмових творів, літературних діб, напрямів, стилів, течій тощо, а, насамперед, шляхом зміни характеру їхнього опрацювання. Хоча, звичайно, певне збільшення цих літературних фактів у класах гуманітарного (передовсім – філологічного) профілю відбудеться.

Не можу не підкреслити: хоча в документах МОНУ постійно наголошується, що “основне завдання школи – загальноосвітня підготовка учнів, а не їхня вузька спеціалізація”², а також те, що профільне навчання покликане “дати можливість учням здобути знання понад обов'язковий загальноосвітній рівень”³, на ділі це виявляється лише привабливим гаслом.

Адже, скажімо, з української і зарубіжної літератури перевершити загальноосвітній рівень можна лише в класах профілів А і Б (відповідно 3 і 4 г/т), і аж ніяк не в класах профілю Г, за 1 г/т, тобто за половину від навчального часу, відведеного на вивчення зарубіжної літератури в звичайній загальноосвітній школі. Отже, в запропонованому вигляді профілізація нагадує “Охрімову свитку”: “густо” на літературу – “пусто” на математику і навпаки.

Причому мене так само непокоїть і “дзеркальний” варіант: скорочення математичних дисциплін у філологічних класах. Адже справжній філолог зовсім не є “професійним теревенею”. Це людина, у якій органічно поєднуються математична точність і образне мислення – здатність “перевірити гармонію алгеброю”, нестримний політ фантазії і вміння працювати з архівним джерелом тощо.

Профілізація літературної освіти: поглиблене вивчення літератури

Профільна гуманітарна (в т.ч. філологічна) школа повинна давати філологічну/літературну освіту “понад загальноосвітній рівень”. Тож, на нашу думку, вона відрізнятиметься від загальноосвітньої передовсім таким аспектами.

• Витонченішим, сказати б, філіграннішим підходом до аналізу й інтерпретації ХТ, зокрема – значно розширюється методична палітра шляхів аналізу художнього тексту (поряд із традиційними його шляхами: пообразним, проблемно-тематичним, “слідом за автором”, – значно ширше, ніж у інших профілях, застосовуються, скажімо, компаративний, інтертекстуальний, імагологічний, філологічний та інші шляхи аналізу художнього тексту).

• У ній ширше й глибше, ніж у класах профілю В і особливо Г, репрезентуватимуться літературознавчі терміни й поняття.

• Детальніше і, сказати б, “філологічніше” робитимуться огляди літературних діб, напрямів, стилів тощо.

• Глибшим буде розгляд взаємозв’язку літературних і інших (малярство, музика та ін.) мистецьких явищ. Але одразу слід зауважити, що викладання літератури в культурологічному контексті в усіх типах профільної школи повинно відбуватися з обов’язковим збереженням “літературоцентризму”, тобто домінуючої ролі саме літератури за фонової ролі інших видів мистецтва.

Підкреслюю, принцип тут незмінний: література – центр, інші види мистецтва – тло. Тим більше, що паралельно із “Зарубіжною літературою” функціонують інші предмети естетичного циклу: “Музика і співи”, “Образотворче мистецтво”, “Світова художня культура”, які покликані займатися культурологічними проблемами.

Ширшим буде розгляд “навкололітературного контексту” (епістолярію письменників, їхніх мемуарів, творів на кшталт “ім’ярек у спогадах сучасників” тощо);

Назагал глибше (але в жоднім випадку не над міру!) вивчатимуться біографічні відомості про письменників. Але, знову-таки, принцип тут незмінний для всіх типів профільної школи: БВП були, є і завжди будуть периферією літературної освіти, в той час як літературний твір/літературний процес – її безумовним центром.