Аналіз частки робітників, зайнятих ручною працею

Цехи, ділянки підприємства	Роки	Періоди	Частка робітників, що виконують роботу
			За допомогою машин і механізмів, а також за спостереженням за роботою автоматів, %	вручну
				при машинах і механізмах, %	не при машинах і механізмах, %	з ремонту й налагодження, %	усього, %
Цех 1	2006	пл.	36,0	9,0	45,5	9,5	64,0
		ф.	40,4	7,7	40,6	11,2	59,5

Для показників механізованої праці при виконанні плану цифри питомої ваги зайнятих на цих роботах будуть зростати; навпаки, для показників частки зайнятих ручною працею – цифри будуть зменшуватися.

Потім, впровадження заходів щодо механізації ручної праці повинне аналізуватися за місцем реалізації: основне або допоміжне виробництво. Із практики роботи підприємств, відомо, що основна частина витрат (до 80 %) направляється на механізацію праці в основному виробництві, що, природно, сповільнює темпи механізації праці на допоміжному виробництві, хоча нерідко резервів більше саме тут.

Для визначення пріоритетів усі ручні роботи можуть групуватися за кількома ознаками:

- за витратами фізичної енергії: важкі, нормальні, легкі;

- за змістом трудових операцій: рутинні (монотонні), змістовні, творчі;

- за відношенням працівників до даного виду праці: емоційно несприятливі, непопулярні, привабливі.

Першочерговому скороченню підлягають роботи монотонні, найбільш несприятливі із соціальної точки зору. Саме для таких робіт характерна висока плинність кадрів і велика кількість вакантних місць (збирання виробничих приміщень, вантажники ручного навантаження та ін.).

Для оцінки ефективності заходів щодо скорочення плинності кадрів використовуються наступні основні показники:

- чисельність робітників, що звільняються;

- питома вага часу виконання ручних елементів операцій;

- величина втрат робочого часу на ручних роботах через тимчасову непрацездатність, включаючи виробничий травматизм;

- строк окупності витрат на впровадження заходів.

У цілому економічна ефективність заходів щодо скорочення важкої ручної праці на підприємстві розраховується за формулою:

грн (5.26)

Завдання зі зниження питомої ваги робітників, зайнятих ручною працею встановлюються у відсотках, тому виконання визначається вирахуванням досягнутої величини від планової, або від базисної. Потім розраховується абсолютне зменшення робітників на ручних роботах. Аналізуються й строки виконання намічених заходів щодо скорочення чисельності таких робітників. Якщо плани не виконані або не дотримано строків впровадження заходів, виявляються причини такого становища.

Однією із причин невиконання завдань за скороченням маломістких і важких ручних робіт може бути недостатня обґрунтованість плану за встановленими темпами вивільнення робітників з таких видів праці. Таке вивільнення залежить від: питомої ваги даної категорії працівників у загальній чисельності персоналу (чим вона вища, тим більші темпи потрібно планувати); наявності готових конструкторських і технологічних розв'язків у галузі механізації окремих видів робіт і функцій; можливостей впровадження нової техніки й засобів малої механізації на даному підприємстві.

Темпи механізації ручної праці можна встановити за результатами атестації робочих місць у картах атестації, що складаються після її проведення, є графа: “Зайняті ручною працею”. Причому, дані наводяться по цехах; за професіями, та видами робіт (основні й допоміжні).

Економія від скорочення ручної праці може складатися із суми наступних елементів:

- економія на постійних накладних витратах;

- економія від скорочення чисельності робітників;

- економія від зниження плинності кадрів робітників, зайнятих на важких роботах;

- економія від зниження виплат з тимчасової непрацездатності;

- економія від росту продуктивності праці робітників, переведених на механізовану працю;

- економія від зниження собівартості за рахунок випередження темпів росту продуктивності праці в порівнянні з темпами росту зарплати робітників, переведених на механізовану працю.

Можливі й інші статті економії.

Від економії необхідно відняти витрати на впровадження заходу щодо зниження ручної праці:

- вартість придбаного встаткування для механізації ручної праці;

- витрати на придбання матеріалів, покупних виробів;

- вартість нових пристосувань, інструментів і оснащення;

- витрати на виготовлення нестандартного встаткування для механізації праці;

- витрати на монтаж нового обладнання, його налагодження;

- витрати на проектно-конструкторську роботу;

- експлуатаційні витрати на нове обладнання;

- витрати на перепідготовку кадрів.

При аналізі організації роботи зі скороченням важкої фізичної й маломісткової ручної праці потрібно встановити, хто її координує, як і ким здійснюється контроль за ходом виконання заходів.