4.2 Система показників оцінки рівня організації праці

Стан організації праці характеризується сукупністю показників, які повинні охоплювати всі сторони аналізованого й відбивати вплив факторів на нього. Показники можуть бути виражені у відсотках, коефіцієнтах, балах. Найбільш прийнятними є коефіцієнти, тому що вони легко розраховуються й у достатній мірі відбивають стан організації праці.

У якості основних показників рівня організації праці використовується ступінь поділу й кооперації праці. На підприємствах поділ і кооперація праці здійснюється між цехами, ділянками, а усередині підструктурних підрозділів – між бригадами й окремими виконавцями. Основними цілями поділу й кооперації праці є найбільш раціональне розміщення й завантаження працівників, повне використання сукупного фонду робочого часу й в остаточному підсумку – ріст продуктивності праці. Із соціальної точки зору поділ і кооперація праці повинні сприяти створенню умов для підвищення її змістовності й привабливості, прояву творчої активності, росту культурно-технічного рівня.

Розглянемо конкретні показники, що характеризують рівень організації праці на підприємстві.

1. Коефіцієнт поділу праці характеризує ступінь конкретизації функцій працівника, обумовлений видом поділу праці:

(4.1)

де – сумарний час виконання робітниками не передбачених завданням робіт протягом аналізованого періоду, людино-година;

Т – фонд робочого часу одного робітника за аналізований період, годину;

–середньоблікова чисельність робітників, осіб;

–сукупний фонд робочого часу робітників, людино-годин.

Для основних робітників, не передбаченими завданнями можуть бути такі: участь у ремонті встаткування, технічне обслуговування машин.

Приклад розрахунків:

Абсолютний приріст показника:

Відносний приріст

Зниження за аналізований період відбулося за рахунок різкого збільшення часу відволікання робітників на непередбачувані завданням роботи:

людино - година.

2. Коефіцієнт кооперації праці

Як відомо, кооперація праці полягає у встановленні погодженої роботи виконавців у рамках технологічних процесів підприємства і його підрозділів, а також у поєднанні професій і функцій.

Коефіцієнт кооперації праці визначається за формулою:

(4.2)

де – чисельність робітників, неохоплених колективними формами організації праці, осіб;

–загальна чисельність робітників, осіб;

Приклад розрахунків:

Абсолютний приріст показника:

Відносний приріст

Збільшення відбулося за рахунок зменшення чисельності робітників, не охоплених колективними формами організації праці на:

осіб.

Причинами збільшення можуть бути такі:

- збільшення кількості бригад;

- укрупнення бригад за рахунок залучення в них робітників індивідуальної праці.

3. Коефіцієнт раціональності прийомів праці визначається на основі порівняння даних про витрати часу при виконанні тих самих операцій усіма робітниками й передовиками.

(4.3)

де – сумарний нормований час на виконання обсягу робіт, нормо-година;

–відношення середнього відсотка виконання норм виробітку передовими робітниками до того ж показнику в цілому за ділянками;

–сумарний фактичний час роботи групи одержуваних робітників (сумарний змінний фонд робочого часу за винятком втрат), хв.

Якщо на підприємстві не проводиться хронометражні спостереження, то можна розрахувати за іншою формулою:

(4.4)

де – чисельність робітників, що не виконують норми, осіб;

–відносне відхилення рівня виконання норм робітниками, що не виконують ці норми, від середнього рівня їх виконання по ділянці, підприємстві;

–чисельність робітників, що виконують норми на рівні нижчому за середній по ділянці, осіб.;

–відносне відхилення рівня виконання норм робітниками, що виконують норми нижче середнього рівня, від середнього рівня по ділянці, підприємстві;

–загальна чисельність робітників, осіб;

–коефіцієнт, що враховує середнє виконання норм по ділянці, підприємства.

Формула для розрахунків коефіцієнта :

(4.5)

де – відсоток виконання плану вироблення одного робітника за рік, %

Приклад розрахунків (за другою формулою).

Вихідні дані

Таблиця 4.1