«Дії взводу зі зведення та улаштування споруджень на пункті управління» «Робота командира з організації виконання завдання».

«Фортифікаційні споруди, їхня класифікація, характеристики. Сили та засоби, що використовуються для фортифікаційного обладнання ПУ».

Загальновійськові підрозділи (частини, зєднання) здійснюють фортифікаційне обладнання своїх оборонних позицій та районів розташування ПУ з максимальним використанням захисних і маскувальних якостей місцевості. Особлива увага приділяється підвищенню ступеню захисту від високоточної зброї противника, для чого під час фортифікаційного обладнання опорних пунктів (районів оборони) та районів розгортання командного пункту використовується наявність нерівностей рельєфу місцевості, захисні властивості місцевих предметів, які забезпечують як захист озброєння і техніки (в першу командних маин та засобів зв’язку), так і можливість ведення cпостереження і управління підроділами; встановлення над об’єктами, що приховуються різноманітних масок і маскувальних комплектів, в тому числі таких що мають радіорозсіюючі покриття, теплових екранів, а поблизу них (перед ними) фальшивих теплових цілей і лазерних відбивачів; розшук і знищення розвідувально-сигналізаційних засобів; суворе виконання вимог щодо тактичного маскування.

Для того, щоб управляти підрозділами в бою командир та його штаб повинні: вести безперервне спостереження за полем бою; мати надійний зв'язок з підлеглими з вищестоящим командиром і його штабом а також з підрозділами, що взаємодіють. Також вони повинні мати можливість вести роботу щодо планування бою та його всебічного забезпечення. Для забезпечення управління підрозділами у вихідному районі для наступу у взводі і роті влаштовуються спостережні пункти, в батальйоні - командний пункт. У бригаді звичайно організовується основний та запасний командні пункти і тиловий пункт управління.

Спостережні пункти командирів артилерійських підрозділів обладнуються спільно з командними пунктами командирів частин і підрозділів, що ними підтримуються з метою забезпечення постійного особистого спілкування.

Командний пункт командира батальйону має знаходитись в бойовому порядку батальйону в такому місці, звідки краще за все забезпечується для командира батальйону особисте спостереження і безперервне управління підрозділами.

На командному пункті командира бригади знаходяться командир бригади, штаб бригади (без стройової частини) і начальники служб згідно вказівок командира бригади. З урахуванням комендантського взводу, підрозділу зв'язку і хімічного спостережного посту на командному пункті з’єднання звичайно знаходяться 40-45 осіб.

Для спостереження командира бригади за діями підрозділів на командному пункті обладнується спостережний пункт, який є складовою частиною командного пункту. Під час відсутності командира на спостережному пункті спостереження ведеться офіцерами штабу і спостерігачами.

З метою маскування споруди командного пункту мають бути влаштовані в системі траншей і ходів сполучення, оскільки в цьому випадку ускладнюється їхнє виявлення противником.

Тиловий пункт управління бригади організовується звичайно в районі тилових підрозділів бригади. На тиловому пункті управління звичайно знаходяться заступники командира полку по тилу та озброєння, офіцери технічних служб, начальник ракетно-артилерійського озброєння і стройова частина бригади. Начальником тилового пункту управління є заступник командира з’єднання з тилу. Тиловий пункт управління одночасно є запасним командним пунктом бригади.

Інженерне обладнання пунктів управління має забезпечувати: приховування пункту управління, надійний захист особового складу, технічних засобів і транспорту від сучасних засобів ураження, зручність роботи командування і штабу щодо управлінню підрозділами.

Під час вибору місця для розташування пунктів управління необхідно використовувати захисні властивості місцевості і природні умови для прихованого розташування споруд і під'їзних шляхів. Тому споруди на пунктах управління слід розташовувати в ярах, на зворотних скатах, в лісі, а при розміщенні в населених пунктах в першу чергу використовувати підвали міцних будівель.

На спостережному пункті командира взводу (роти) влаштовується відкрита споруда для спостереження і бліндаж.

На командному пункті батальйону звичайно влаштовуються дві відкриті споруди для спостереження, два-три бліндажі, а також два-три укриття для бронетранспортерів.

Спостережні пункти командирів взводів, рот та командний пункт командира батальйону обладнуються в системі траншей і ходів сполучення силами механізованих підрозділів.

Командний пункт бригади обладнується інженерними підрозділами, які підсилюються особовим складом механізованих підрозділів.

Кількість споруд, що влаштовуються на командному пункті бригади, залежить від рішення командира, який визначає необхідне число офіцерів на командному пункті.

Для забезпечення ведення спостереження на спостережному пункті бригади влаштовуються три-чотири відкриті майданчики і одну закриту спостережну споруду. Закрита спостережна споруда влаштовується для ведення спостереженням через перископ. Оскільки споруди для спостереження розташовуються звичайно на передніх скатах висот, на місцевості, що переглядається противником, то конструкція закритої споруди повинна допускати ручне збирання.

Для роботи і відпочинку командира бригади поблизу закритої споруди для спостереження устатковується сховище. Діяльність начальника штабу бригади і начальників служб тісно пов'язана з роботою командира з’єднання, тому сховища для них розташовуються неподалік від сховища командира бригади. На командному пункті бригади влаштовуються сховища легкого типа. Сховища розташовуються за зворотними скатами і тому за сприятливих умов обстановки можуть влаштовуватись із застосуванням засобів механізації.

Якщо засобів механізації немає, то рекомендується сховища устатковувати з елементів, що допускають ручне збирання (елементи хвилястої сталі, фанерні елементи кільцевого контуру, зроблені з колод щити, залізобетонні елементи балочного типу).

Відстань між двома командними пунктами або віддалення командного пункту від об'єкту, що є потенціально вигідною ціллю для застосування високоточної зброї, має бути не менше 900-1000 м. Укриття для бронетранспортерів, автомобілів і спеціальних машин віддаляються від сховищ на відстань не менше 500 м. Для вузла зв'язку готується сховище або бліндаж.

Для освітлення сховищ і бліндажів використовуються пересувні електростанції, для розташування яких обладнуються укриття. На підходах до командного пункту готуються окремі окопи для постів охорони і посту хімічного спостереження. Для укриття зазначених сил обладнуються бліндажі.

Для забезпечення командного пункту водою обладнується пункт водопостачання. За відсутності природних перешкод підходи до командного пункту можуть прикриватися інженерними загородженнями.

Ефективність виконання заходів щодо захисту загальновійськових підрозділів наочно можливо побачити з таблиці

Вклад заходів захисту від ВТЗ у зменшення втрат підрозділів

Характер дій

Попереджені втрати, % Захисні властивості місцевості

Маневр (зміна районів)

Розосеред-ження

Маскування

Фортифікац.

обладнання

Оборона

- 20

20

50

10

Розташуван-ня на місці

5

15

20

40

20

Марш 40

30

15

- 15

Наступ

25

20

25

15

15

У зв‘язку зі збільшенням загрози масових втрат бойової техніки і особового складу у всіх елементах бойових порядків військ особливо гостро постає проблема захисту підрозділів від ураження засобами ВТЗ. З метою захисту від ВТЗ противника і для максимального зниження ефективності її впливу на свої підрозділи, слід застосовувати цілий комплекс організаційних, технічних та інженерних заходів.

До таких заходів відносяться:

- періодична зміна районів їх розташування,

- уміле використання захисних і маскувальних властивостей місцевості,

- тактичне маскування,

- фортифікаційне обладнання опорних пунктів, позицій і районів розташування.

Значення імовірного успішного застосування противником ВТЗ при здійсненні різноманітних захисних заходів.

Захисні заходи Зниження ефективності ударів, разів Ймовірність ураження при здійсненні захисту

Розосередження 1,4 Рр=0,57

Використання захисних властивостей місцевості 1,45 Рзм=0,55

Зміна районів (Вогн.П, СП) 1,37 Рзр=0,58

Встановлення лазерних відбивачів на техніці 5,5 Рло=0,15

Деформуюче фарбування техніки 1,16 Рдф=0,63

Встановлення аерозольних завіс, хибних теплових цілей в ході атаки 8-10 (9) Рат=0,08

Вмикання ІЧ-прожекторів (танків,БМП) 1,25 Річ=0,64

Обладнання техніки тепловідбиваючими покриттями (не менш 90% машин) 1,5 Рт=0,53

Маскування табельними маскувальними покриттями 3,0 Рмас=0,26

Обладнання маршрутів руху ІРТ “Букашка” 2,0 Рір=0,4

Встановлення аерозольних (димових) завіс 4-5 Раз=0,2

Встановлення хибних теплових цілей (поміх) на кожен об’єкт, що прикривається (2-3, оптимально 4) 1,5 Рхтц=0,6

Імітація радіозасобів, що працюють

(на 2-3 справжніх, 1-2 хибних) 1,2-1,3 Ррз=0,65

Прикриття об’єктів станціями СПН-1 (2-3) 5 Рспн=0,16

Прогнозування потреби у виконанні інженерних заходів захисту від ВТЗ і обгрунтування їх ефективності.

Однією з найважливіших вимог, що висуваються до підрозділів під час ведення ними бою є підтримання високого рівня їх боєздатності, який би дозволяв з найбільшою ефективністю вирішувати поставлені перед ними завдання. У випадку ведення бойових дій із застосуванням потужних зразків сучасної зброї успішне вирішення цієї проблеми залежить від багатьох факторів, в першу чергу від ступеня збереження живучості підрозділів і конкретного змісту необхідних для цього заходів.

Живучість підрозділу – це бойова властивість, яка характеризує його спроможність зберігати свою організаційну цілісність і продовжувати виконання поставленого завдання в умовах уражаючої дії противника. Інакше кажучи, живучістю є здатність підрозділу зберігати боєздатність в умовах бою.

В сучасних умовах, коли збільшуються розвідувальні можливості противника проблема збереження живучості бойових підрозділів набуває особливого значення та викликає об‘єктивну необхідність пошуку шляхів удосконалення заходів тактичного маскування, підвишення їх ефективності .

2-е навчальне питання: «Послідовність і зміст роботи командира взводу щодо організації зведення та обладнання споруд на пунктах управління».

До обладнання фортифікаційних споруд на командному пункті залучаються інженерно-позиційні та інженерно-саперні підрозділи. Їм на допомогу можливе залучення механізованих підрозділів.

Інженерними підрозділами під час обладнання ПУ, як правило, виконуються наступні завдання:

- перевірка маршрутів висування і району виконання завдання на наявність МВЗ;

- обладнання під'їзних шляхів;

- влаштування котлованів для споруджень і сховищ для КШМ;

- зведення споруджень та їх маскування;

- обладнання пункту водопостачання;

- маскування споруджень, укриттів й інших елементів КП.

Механізований взвод, що виділений на підсилення інженерного підрозділу розподіляється по відділеннях і виконує завдання спільно з ними.

Особовий склад підрозділів охорони, що залучений для обладнання КП, влаштовує одиночні й парні окопи для оборони району розгортання КП, додатково обладнує окопи для своїх БМП (БТР), влаштовує перекрити щілини, встановлює освітлювальну станцію в укриття, розгортають кабельну мережу.

Організація робіт з обладнання споруджень на КП пункту залежить від виділених для цього сил та засобів, наявності часу, конкретних умов обстановки і умов місцевості. Вона у будь-яких випадках має бути такою, щоби до моменту прибуття до призначеного району основного складу командного пункту був виконаний основний обсяг завдань.

Після розгортання КП допускається виконання таких завдань, які не впливають на нормальне функціонування командного пункту (обладнання сховищ для транспортних засобів, перекриттів над щілинами, позицій для підрозділів охорони та оборони).

У вихідному районі для наступу об'єм робіт з устаткування командного пункту бригади може бути значно зменшений за рахунок використання командного пункту батальйону, що обороняється.

Під час експлуатації споруд діяльність на пунктах управління приховується в основному за рахунок дотримання мір маскування (світлове і теплове маскування, маскування зв'язку і пересування) і підтримкою в належному порядку природних і штучних масок.

З переходом військ в наступ, по ходу просування бойових порядків, пункти управління пересуваються по намічених напрямках.

Устаткування споруд для пунктів управління в ході наступу є складним завданням у зв'язку з необхідністю виконання визначених вище робіт в украй стислі терміни.

Інженерне обладнання пунктів управління в ході наступу включає:

— перевірку місцевості на наявність мін;

— пристосування місцевих предметів для укриття засобів пересування і зв'язку;

— пристосування і переобладнання захоплених у противника інженерних споруд;

— встановлення у котловани і обвалування спеціальних самохідних і причіпних споруд, а також зведення споруд з возимих комплектів

Якщо час перебування командного пункту на одному місці дуже малий, то управління підрозділами командир бригади (батальйону) здійснює безпосередньо з БМП (БТР, танка, автомобіля), знаходячись в русі.

Якщо час перебування командного пункту на одному місці обчислюється годинами, то під час його устаткування влаштовуються укриття для танків, БМП, бронетранспортерів і автомобілів, а також влаштовуються бліндажі з возимих комплектів.

Для влаштування котлованів і укриттів використовуються котловинні машини, бульдозери і вибухові речовини. Для ведення спостереження готуються відкриті майданчики для спостереження.

За досвідом військових навчань, на командному пункті бригади, як правило, устатковують: споруди для спостереження – 1; сховища легкого типу з комплекту КВС-У - 2; ходи сполучення від спорудження для спостереження до сховища - 500м; окоп для БТР - 2; укриття для спеціальних машин - 4; перекрити щілини - 5; маскування усіх інженерних споруджень.

Отримання і усвідомлення завдання командиром інженерного взводу

Завдання на устаткування командного пункту командир інженерного підрозділу одержує від начальника інженерної служби бригади безпосередньо на місцевості. При цьому він має з’ясувати: місце устаткування спостережного пункту, сектори спостереження і характер обладнання спостережних споруд; місце влаштування сховищ, бліндажів і характер їхнього обладнання; які підрозділи і засоби механізації додаються на допомогу, коли і куди вони прибувають; конструкції споруд, що виділяються, хто, куди і в який кількості їх доставляє; час початку і закінчення робіт.

Під час постановки завдання щодо обладнання КП звичайно визначаються:

- місця розташування основних споруджень і характер їхнього обладнання;

- під'їзні шляхи;

- місце обладнання пункту водопостачання;

- позиції для розташування підрозділів охорони та оборони;

- заходи з маскування місць робіт і готових споруджень.

Завдання інженерному підрозділу може бути поставлене в формі бойового розпоряд-ження або бойового наказу усно чи письмово.

Під час з’ясування отриманого завдання командир іпв має усвідомити:

- мету майбутніх дій і загальне завдання з’єднання, завдання старшого інженерного підрозділу;

- черговість виконання завдань і маршрут пересування до району розгортання ПУ;

- місце устаткування спостережного пункту, сектори спостереження і характер обладнання спостережних споруд (під час підготовки до наступу);

- місця устаткування сховищ, бліндажів і характер їх обладнання;

- сили і засоби, що залучаються для виконання завдання, які додаються механізовані підрозділи і засоби механізації робіт, коли і куди вони прибувають;

- елементи конструкцій фортифікаційних споруд і витратні матеріали, що виділяються, хто, куди і в яких кількостях їх постачає;

- місце і час уточнення завдання на місцевості з офіцером штабу бригади, його прізвище.

- час початку і закінчення робіт з обладнання ПУ.

У результаті з’ясування завдання командир інженерного взводу робить висновки, в яких визначає:

- час початку висування взводу до району виконання завдання;

- маршрут висування і час прибуття до району;

- сили та засоби, що додаються взводу на період виконання завдання;

- порядок та особливості застосування інженерної техніки;

- кількість часу на підготовку до виконання завдання, термін його виконання;

- організацію зв’язку зі старшим командиром (начальником);

- заходи, які необхідно здійснити негайно, з метою як найшвидшої підготовки до виконання завдань.

Після усвідомлення завдання командир іпв:

- оцінює обстановку;

- проводить розрахунок часу;

- віддає попередні розпорядження;

- проводить (або бере участь) рекогносцировку району виконання завдань;

- приймає рішення;

- віддає бойовий наказ (ставить завдання підлеглим);

- організує взаємодію та всебічне забезпечення

- здійснює контроль та управління під час виконання завдання.

Оцінюючи обстановку, командир підрозділу має визначити: обсяг майбутніх робіт; умови маскування і необхідні заходи щодо приховування місця робіт від засобів спостереження противника; захисні властивості місцевості; характер рослинності, грунту; рівень залягання грунтових вод та їх вплив на успіх виконання робіт; наявність джерел води, придатність води для використання і обсяг робіт щодо добування води; можливість використання засобів механізації, наявність і стан під’їзних шляхів.

Для більш ретельної оцінки обстановки проводиться розвідка місцевості в районі командного пункту.

Під час оцінки обстановки командир має визначити:

- характер бойових дій противника, інженерних заходів, що ним проводяться, яким чином дії противника можуть вплинути на успіх виконання поставленого інженерному підрозділу завдання;

- обсяг майбутніх робіт та можливості свого підрозділу і засобів підсилення щодо виконання завдань зі зведення фортифікаційних споруд, заготівлі елементів конструкцій споруд, а також наявність засобів інженерного озброєння і запасів матеріальних засобів;

- положення і завдання, які виконуються сусідніми інженерними підрозділами та умови взаємодії з ними;

- стан місцевості, її захисні та маскувальні властивості, характер рослинності, ґрунту, рівень залягання ґрунтових вод та вплив негативних чинників на успіх виконання робіт;

- наявність джерел води, придатність води для використання і обсяг робіт стосовно добування води;

- стан дорожньої мережі, можливість використання під'їзних шляхів;

- метеорологічні умови, сезонні умови та їх вплив на успіх виконання поставленого підрозділу завдання;

- радіаційну, хімічну та біологічну обстановку;

- наявність місцевих будівельних матеріалів, які можуть бути використані для виконання завдання.

Висновки з оцінки своїх сил проводяться на основі розрахунків, під час яких командир, використовуючи укрупнені або одиничні нормативи, визначає необхідні трудовитрати на виконання завдання у зазначеному обсязі (по особовому складу й техніці), оцінює можливості свого підрозділу і підрозділів підсилення за конкретних умов, з урахуванням характеристик грунтів, стану місцевості, пори року і наявного часу, укомплектованості підрозділу, ступеня підготовки підпорядкованого особового складу.

Висновки з оцінки місцевості та умов виконання завдання проводяться на основі вивчення наявності й стану під'їзних шляхів, наявності та місткості природних маскувальних ємностей, що придатні для розташування техніки та особового складу, категорії грунтів і схилів місцевості, рівня залягання ґрунтових вод, наявності запасів місцевих будівельних матеріалів.

З’ясувавши завдання і оцінивши обстановку, командир підрозділу ухвалює рішення, в якому розподіляє роботи між своїми та приданими підрозділами і визначає завдання підрозділам та розрахункам інженерних машин. При цьому він має визначити кожному відділенню: які споруди, в якій кількості і де влаштувати; порядок і терміни виконання робіт; добові завдання; сектори огляду для спостережних споруд; напрямки входів у споруди; способи розробки грунту; глибину посадки споруджень; місця заготівлі місцевих будівельних матеріалів; порядок доставки конструкцій до місць побудови споруджень і шляхи їх підвезення; заходи щодо маскування робіт, які ще виконуються і вже готових споруджень.

Розрахунок часу проводиться з метою більш конкретного планування роботи командира інженерного підрозділу. Розрахунок часу стосовно організації виконання завдання командир взводу здійснює особисто.

Вихідними даними для розрахунку часу на організацію виконання завдання є:

- час отримання завдання і готовність взводу до його виконання;

- час доповіді рішення старшому командиру;

- час участі командира у заходах, які проводяться старшим командиром стосовно організації обладнання командного пункту бригади на місцевості;

- час сходу і заходу сонця.

Розрахунок часу звичайно проводиться за наступною схемою:

- завдання отримане у ____________________________________ (час, дата);

- до виконання завдання приступити з ______________________ (час, дата);

- термін виконання завдання ______________________________ (час, дата);

Разом є часу:

- для підготовки до виконання завдання.___________________________ год.;

- для виконанні завдання________________________________________ год.;

Розрахунок часу роботи командира взводу під ча підготовки до виконання завдання:

- час, що витрачений на з’ясування завдання до ____________________ год.;

- -віддача попередніх розпоряджень від ______________до ___________ год.;

- рекогносцировка (розвідка) району виконання завдання (якщо вона проводиться);

- оцінка обстановки від________________________до ________________ год.;

- прийняття (відпрацювання) рішення ві_____________до_____________ год.;

- віддача наказу (постановка завдань) від_____________до ____________ год.;

- на підготовку підлеглих до виконання завдання є часу від _____до______ год.;

Попередні розпорядження.

У попередніх розпорядженнях командир інженерного взводу стисло ознайомлює підлеглих із завданням, яке отримав взвод і визначає, які заходи з підготовки або роботи треба виконати негайно, або до початку виконання завдання (наприклад: організувати інженерну розвідку району робіт; провести технічне обслуговування машин; здійснити передислокацію підрозділів; які засоби отримати або заготовити своїми силами, що завантажити на автотранспорт й т.і.), способи і майбутній порядок дій особового складу та застосування техніки.

Під час рекогносцировки командир має уточнити:

- район розташування кожної функціональної групи;

- місця розташування основних фортифікаційних споруд;

- під'їзні шляхи до місць виконання завдань;

- місце обладнання пункту водопостачання;

- позиції для підрозділу охорони та оборони;

- місця встановлення інженерних загороджень;

- заходи з маскування командного пункту;

- особливі умови виконання завдання стосовно обладнання ПУ;

- райони заготівлі місцевих будівельних матеріалів.

У випадку, якщо не вистачає часу рекогносцировочна група визначає тільки райони розгортання функціональних груп ПУ, а місця розташування споруд в групах визначаються по типовій схемі командиром інженерно-позиційного взводу, що облаштовує ПУ.

За даними рекогносцировки командир іпв складає схему розташування споруд на ПУ і графік виконання завдання.

На схему умовними знаками звичайно наносяться:

- район розгортання функціональних груп ПУ;

- під'їзні шляхи;

- місця розташування споруд, сховища для КШМ, радіостанції, щілини, пункт водопос-тачання, окопи для самооборони;

- місця встановлення інженерних загороджень;

- ходи сполучення;

- район заготівлі місцевих матеріалів;

- ділянки доріг, що потребують посилення або відновлення.

Основою рішення командира підрозділу є організація робіт з устаткування командного пункту.

У своєму рішенні командир інженерного взводу визначає:

- завдання, на виконання яких необхідно зосередити основні зусилля;

- послідовність обладнання фортифікаційних споруд і терміни їх готовності;

- способи і порядок дій особового складу і техніки, що застосовується;

- завдання підрозділам (розрахункам) і порядок їхньої взаємодії;

- найбільш доцільні для чинних умов способи виконання завдань;

- спосіб управління підрозділами під час виконання завдання;

- заходи з охорони та оборони району виконання завдань;

- заходи стосовно матеріально-технічного забезпечення.

При цьому він має визначити кожному відділенню: які споруди, в якій кількості і де побудувати; порядок і терміни виконання робіт; добові завдання; сектори огляду для спостережних споруд; напрямки входів у споруди; способи розробки ґрунту; глибину посадки споруд; місця заготівлі підручних матеріалів; шляхи підходу і підвезення; порядок доставки конструкцій до місць влаштування споруд; заходи щодо маскування місць робіт і готових споруд.

При ухваленні рішення командир підрозділу до виконання найбільш складних робіт, що пов'язані із застосуванням засобів механізації, встановлення мінно-вибухових загороджень і використання збірних споруджень, планує залучати інженерні підрозділи. Механізовані підрозділи залучаються для влаштування ходів сполучення, відкритих майданчиків для спостереження і для виконання інших допоміжних робіт.

Організація робіт з устаткування споруджень для командного пункту залежить від виділених для цього сил та засобів, наявності часу і конкретних умов обстановки і місцевих умов.

Своє рішення командир підрозділу доповідає начальнику інженерної служби бригади і доводить до підлеглих під час постановки завдань, вказуючи: необхідні дані про противника; завдання взводу; завдання кожному відділенню і порядок їхнього виконання; час початку і закінчення робіт; заходи щодо бойового, матеріального і технічного забезпечення підрозділів. Завдання відділенням на виконання окремих видів робіт командири взводів ставлять на добу.

В ході робіт командир підрозділу знаходиться на місці обладнання командного пункту, віддає необхідні розпорядження і надає допомогу в організації окремих видів робіт.

При влаштуванні окремих споруд необхідно, щоб роботи були закінчені протягом темряви. У випадках коли це неможливо, нескінчені роботи повинні ретельно маскуватися. Місце виконання робіт в нічних умовах освітлюється за допомогою світильників місцевого освітлення та індивідуальних світильників зниженої потужності. У необхідних випадках застосовуються прилади нічного бачення.

При постановці завдань на наступну добу командири взводів коректують завдання з урахуванням реально виконаних обсягів робіт.

Про хід робіт командири підрозділів щодня доповідають старшому командиру, а останній – НІС бригади.

Виконані споруди також здаються начальнику інженерної служби бригади .

У вихідному районі для наступу обсяг робіт з обладнання командного пункту бригади може бути значно зменшений за рахунок використання командного пункту батальйону, що обороняється.

При експлуатації споруд діяльність на пунктах управління маскується в основному дотриманням заходів маскування (світлове і теплове маскування, маскування зв'язку і пересування) і підтримуванням в належному порядку масок.

З переходом військ у наступ по мірі просування бойових порядків пункти управління пересуваються по намічених напрямках.

Влаштування споруд для пунктів управління в ході наступу є складним завданням у зв'язку з необхідністю виконання цих робіт в стислі терміни.

Інженерне обладнання пунктів управління в ході наступу включає:

• перевірку місцевості на наявність мін;

• пристосування місцевих предметів для укриття засобів пересування і зв'язку;

• пристосування і переобладнання захоплених у противника інженерних споруд;

• встановлення у котловани і обвалування спеціальних самохідних і причіпних споруд, а також зведення споруд з комплектів, що возяться.

Якщо час перебування командного пункту на одному місці дуже малий, то управління підрозділами командир бригади (батальйону) здійснює безпосередньо з бронетранспортера (танка, БМП, автомобіля), знаходячись в русі.

Якщо час перебування командного пункту на одному місці обчислюється годинами, то при його обладнанні влаштовуються укриття для танків, БМП, бронетранспортерів і автомобілів, а також будуються бліндажі з возимих комплектів.

Організація виконання завдань щодо устаткування районів розгортання пунктів управління у всіх випадках повинна бути такою, щоб до моменту прибуття в ці райони основного складу пункту управління був виконаний основний об'єм завдань: перевірена місцевість на наявність мін і вибухонебезпечних предметів; підготовлені під’їзні шляхи; влаштовані споруди для роботи і відпочинку основного складу пункту управління; обладнані укриття для КШМ і засобів зв'язку; обладнані водорозбірні пункти (пункти водопостачання); відриті щілини для особового складу; виконані основні маскувальні заходи.

Після розгортання пункту управління допускається виконання завдань, які не впливають на нормальне функціонування пункту управління (влаштування укриттів для транспортних машин, перекриттів над щілинами, позицій для оборони).

Інженерними підрозділами, як правило, виконуються наступні завдання: перевірка маршрутів висування і району виконання завдань на наявність мін і вибухонебезпечних предметів; улаштування під’їзних шляхів; риття котлованів для сховищ і укриттів для КШМ; влаштування сховищ та їхнє маскування; устаткування водозабірних пунктів (пунктів водопостачання); маскування сховищ, укриттів та інших елементів пункту управління.

Для проведення інженерної розвідки маршрутів висування і району виконання завдання від інженерно-позиційного взводу призначається ІРД в складі відділення. Після прибуття до району відділення перевіряє місцевість на наявність мін і вибухонебезпечних предметів, розвідує шляхи і джерела води, визначає стан грунтів і глибину залягання грунтових вод.

Після проведення перевірки району розгортання пункту управління на наявність мін і вибухонебезпечних предметів проводиться підготовка під’їзних шляхів розрахунком БАТ-2. Одночасно розрахунком у складі трьох чоловік виконується розбивка котлованів для сховищ і укриттів для машин, а розрахунок ПЗМ-2 приступає до риття котлованів в наступній черговості: котловани для притулків; укриття для КШМ; ходи сполучення; укриття для радіостанції; укриття для КШМ на СП; укриття для машин в групі забезпечення (раніше за все укриття для машин резерву зв'язку).

Відділення з автокраном в цей час приступає до збирання остовів сховищ на поверхні поруч з виритими котлованами; потім опускає остови в готові котловани, монтує внутрішнє устаткування, проводить засипку остовів і обвалування спочатку вручну (на 1/3 глибини котловану), а потім за допомогою БАТ-2; обладнує перекриті ділянки ходів сполучення перед входами в притулки, проводить маскування голої землі табельними маскувальними комплектами або місцевими матеріалами.

Розрахунок у складі двох-трьох чоловік обладнує водорозбірний пункт з використанням РДВ-1500.

Дообладнання укриттів для КШМ, спеціальних і транспортних машин може проводитися розрахунками цих машин після їхнього прибуття до району розгортання пункту управління в такій послідовності: планування дна укриття і влаштування водозбірного колодязя; планування укосів укриття; створення колій з колод (у слабких грунтах); установка машин в укриття; маскування укриття.

Механізований взвод, що виділений на посилення інженерному взводу, двома відділеннями обладнує спостережний пункт в складі: відкрита споруда для спостереження, укриття для КШМ, хід сполучення; третє механізоване відділення використовується для облаштування пункту управління (устаткування перекритих щілин, дообладнання укриттів для КШМ і т. д.).

Розрахунки підрозділу охорони, що виділені на устаткування пункту управління, влаштовують одиночні і парні окопи для оборони району розгортання пункту управління, дообладнують окопи для своїх БТР, устатковують перекриті щілини, встановлюють освітлювальну станцію в укриття, розгортають кабельну мережу.

Фортифікаційне устаткування району розташування групи забезпечення проводиться силами підрозділів забезпечення.

ЗАНЯТТЯ №3

«Робота командира взводу з підготовки до виконання завдання»

Перше навчальне питання: "Розбивка, трасування, відривання та обладнання окопів, щілин і сховищ"

Якщо в першому або другому відділеннях вивільнялися розрахунки, а командир взводу і командири відділень не перемикають їх на виконання подальшої задачі, то оголошенням ввідної про скорочення терміну готовності всіх споруд добивається від командирів правильних дій.

Після того, як екскаватор закінчить засипку котловану і відриє окопи для бронетранспортерів, оголошує ввідну, по якій екскаваторник вимушений припинити роботу і зайнятися усуненням несправності

Постановка задач командирам відділень.

Взводу наказано обладнати споруду відкритого типу для спостереження, притулок легкого типу з елементів хвилястої сталі, відрити хід повідомлення від споруди для спостереження до притулку, два окопи для бронетранспортерів, укриття для легкових автомобілів, три укриття для спеціальних машин на вузлі зв'язку і обладнати дві перекриті щілини для особового складу.

Першому відділенню обладнати споруду відкритого типа для спостереження і дві перекриті щілини для особового складу. В першу чергу обладнати споруду для спостереження, провести розбиття, риття, устаткування і маскування ділянки споруди ліворуч від ходу сполучення, другому відділенню — праворуч. Роботи розпочати з розбиття котловану під споруди для риття за допомогою МДК-3. Одночасно з розбиттям ділянки споруди для спостереження провести розбиття для механізованого риття ходу сполучення до притулку. Готовність споруди для спостереження до... (указує час).

Другому відділенню зібрати, обладнати, засипати і замаскувати притулок легкого типу з елементів хвилястої сталі. Збірку остову притулку звістки одночасно з влаштуванням котловану. Для риття і засипки котловану відділенню придається екскаватор, а для установки остову в котлован — автокран. Готовність притулку до... (указує час).

Розрахунку ПЗМ-2 в першу чергу відрити траншею під споруду для спостереження, після чого відрити хід сполучення до притулку і дві щілини для особового складу.

Командиру позиційного відділення з екскаваторником відрити котлован під притулок легкого типу, після чого приступити до риття окопів для бронетранспортерів і укриттів для автомобілів. Після установки остову притулку провести засипку котловану.

Автокранівнику рядовому Петровському встановити остов притулку в котлован, після чого діяти за моїми вказівками.

Командиру третього відділення обладнати пункт водопостачання з використанням ВФС-10 у районі …………до …………….

Командирам відділень призначити спостерігачів за повітрям і за сигналами.

Командиру МВ з МП і Урал- 4320 заготовити ліс в обсязі………… для перекриття

5 щілин у районі ………………….до ………

Друге навчальне питання:"Збирання остовів споруджень, установка їх в котловані ".

Збірку остову сховища ведуть одночасно з відриванням котловану. Установку остову притулку в котлован проводять за допомогою автокрана.

Для засипки котловану використовують екскаватор, або бульдозерне обладнання ПЗМ-2.

Командир інженерно-позиційного відділення організує збирання острову згідно технологічної схеми спорудження , як правило по частинам , потім їх зведуть на поверхні ґрунту.

Після того, як ПЗМ-2 відриє траншею під споруду для спостереження, хід сполучення і щілини для особового складу, наказує розрахунку відвести машину в укрите місце, замаскувати і провести обслуговування. Сюди ж направляє і автокран після установки остову притулку в котлован. Після уривки котловану для притулку легкого типу ставить екскаватор на уривку найближчого окопу для бронетранспортера, а після установки остову притулку перемикає його на засипку котловану.

При збиранні використовуються різноманітний інструмент і прилади, які входять у склад споруджень і не тільки.

Командири відділень виводять особовий склад і техніку на вказані командиром взводу місця і організовують підготовку до наступних дій.

Трете навчальне питання: «Виготовлення елементів конструкцій військових фортифікаційних споруд»

Заготівля лісу для перекритих щілин , остовів і тамбурів споруджень, дверних блоків і т.п., здійснюється у районах заготівлі лісу, як правило заздалегідь. Ваління і розкряжування лісу виконують загальновійськові підрозділи за допомогою шанцевого інструменту і техніки, додатково можуть оснащуватися бензопилами з розрахунком.

На посилення інженерним підрозділам для цього виділяють 1-2 механізованих(танкових) взводи.

Виготовлення конструкцій військових фортифікаційних споруджень здійснюють інженерні підрозділи на пункті заготівлі фортифікаційних конструкцій (ПЗФК), на якому розгортають: електростанції ЕСД-60ВС, ЕСБ-8 І, лісораму ЛРВ-1.

На ПЗФК виготовляють достатньо складні конструкції – дверні блоки (ДБ-50), тамбури сховищ, труби, столи, стільці і т.п.

Командир ІПВ при обладнанні ПУ приймає рішення на заготівлю і виготовлення , або подає заяву на отримання необхідних елементів та конструкцій в залежності від отриманого завдання і наявності часу.

Четверте навчальне питання: «Робота командира взводу з організації виконання завдань»

Отримання завдання та усвідомлення її командиром інженерноговзводу

На командному пункті бригади , як правило, устатковують:

- спорудження для спостереження – 1;

- сховища легкого типу з комплекту КВС-У-2;

- ходи сполучення від спорудження для спостереження до сховища 500м;

- окоп для БТР-2;

- укриття для спеціальних машин -4;

- перекрити щілини -5;

- маскування усіх інженерних споруджень

Задачу на обладнання командного пункту бригади командир інженерного взводу може отримати від:

- командира роти;

- начальника інженерної служби бригади;

- начальника штабу бригади..

Безпосередньо місце розташування фортифікаційних споруджень на пункті управління бригади і черговість їхнього влаштування командиру інженерного взводу вказує офіцер оперативного відділу бригади

Отримання і усвідомлення завдання командиром взводу.

Під час постановки завдання щодо обладнання фортифікаційних споруд на ПУ, командиру інженерного взводу вказується послідовність і терміни обладнання кожного елементу командного пункту (ЗКП, ТПУ).

Район розгортання пункту управління обладнується силами інженерного взводу, який може бути підсилений механізованим взводом і приданою інженерною технікою. З метою забезпечення безпеки виконання завдань мають залучатися підрозділи охорони і забезпечення.

Під час постановки завдання щодо обладнання КП звичайно вказуються:

- місця розташування основних споруд;

- під'їзні шляхи;

- місце пункту водопостачання;

- позиції для охорони і оборони;

- маскувальні заходи.

Завдання може бути поставлене в формі бойового розпорядження або бойового наказу усно або письмово.

Під час усвідомлення отриманого завдання командир інженерного взводу має:

а) зрозуміти

- мету майбутніх дій і загальне завдання з’єднання;

- завдання вищого інженерного підрозділу;

- завдання свого підрозділу

- роль свого підрозділу у виконанні загального обсягу завдань інженерного забезпечення.

б) з’ясувати

- типи і кількість споруджень, які необхідно влаштувати;

- черговість виконання завдань і маршрут пересування до району виконання завдань;

- сили і засоби, що залучаються для виконання завдання;

- місце, час і порядок постачання (виготовлення, отримання) елементів конструкцій фортифікаційних споруджень і витратних матеріалів;

- місце і час уточнення завдання на місцевості з офіцером штабу бригади, його

прізвище.

За результататами усвідомлення завдання командир взводу робить висновки, в яких визначає:

- час висунення взводу до району виконання завдання;

- маршрут висунення;

- характер, місце і загальний обсяг робіт;.

- сили та засоби, що додаються взводу на період виконанні завдання;

- порядок і особливості застосування інженерної техніки;

- кількість часу на підготовку до виконання завдання, термін його виконання;

- організацію зв’язку зі старшим командиром ( начальником);

- заходи, які необхідно провести негайно для найшвидшої підготовки.

Розрахунок часу та попередні розпорядження

Розрахунок часу проводиться з метою більш конкретного планування роботи командира підрозділу. Розрахунок часу стосовно організації виконання завдання командир взводу здійснює особисто.

Вихідними даними для розрахунку часу на організацію виконання завдання є:

- час отримання завдання та готовність взводу до її виконання;

- час доповіді рішення старшому командиру;

- строки участі командира у заходах, які проводяться старшим командиром щодо організації обладнання командного пункту з’єднання на місцевості;

- час сходу і заходу сонця.

Розрахунок часу може бути виконаний за наступною схемою:

- завдання отримане о __________________________________ (час, дата);

- до виконання завдання приступити о ____________________ (час, дата);

- термін виконання завдання ____________________________ (час, дата);

Всього є часу:

- для підготовки до виконання завдання ___________________ год.;

- для виконання завдання ________________________________ год.;

Розрахунок часу роботи командира взводу під час підготовки до виконання завдання:

- час, що витрачений на з’ясування завдання з ________ до _______ год.;

- віддача попередніх розпоряджень з ____________ до ___________ год.;

- рекогносцировка (розвідка) району виконання завдання (якщо вона проводиться) з ________ до _______ год.;

- оцінка обстановки з _________________ до ___________________ год.;

- прийняття ( відпрацювання) рішення з __________ до __________ год.;

- віддача наказу (постановка завдання) з ___________ до ____________ год.;

- на підготовку підлеглих до виконання завдання є часу з ________ до _______ год.

-

Оцінка обстановки та прийняття рішення

Під час оцінки обстановки командир має вивчити:

- характер бойових дій противника та інженерні заходи, що ним проводяться, які засоби інженерного озброєння використовуються та їх вплив на виконання поставленого підрозділу завдання;

- можливості свого підрозділу і підрозділів підсилення щодо зведення фортифікаційних споруджень, заготівлі конструкцій фортифікаційних споруд у встановлені терміни, а також наявність засобів інженерного озброєння, зв'язку і запасів матеріальних засобів;

- положення і завдання сусідніх інженерних підрозділів та умови взаємодії з ними;

- місцеві умови, кліматичні, сезонні, гідрологічні та метеорологічні умови, наявність маскувальних емностей та їх вплив на успіх виконання поставленого завдання;

- радіаційну, хімічну і бактеріологічну обстановку;

- наявність запасів місцевих будівельних матеріалів, які можуть бути використані для виконання завдання.

Висновки з оцінки своїх сил робляться на основі розрахунків, в ході яких командир, використовуючи укрупнені або одиничні нормативи, визначає необхідні трудовитрати на виконання завдання у зазначеному обсязі (по особовому складу, техніці). Він визначає можливості свого підрозділу і підрозділів посилення за конкретних умов, з урахуванням характеристики ґрунтів, місцевості, пори року і доби, укомплектованості підрозділу, ступеню підготовки особового складу.

Висновки з оцінки місцевості і умов виконання завдання робляться на основі вивчення:

- наявності і стану під'їзних шляхів;

- наявності і місткості природних маскувальних масок для розташування техніки та особового складу;

- категорії ґрунтів і схилів місцевості;

- умов залягання ґрунтових вод;

- наявності запасів місцевих будівельних матеріалів.

У попередніх розпорядженнях командир взводу зазначає:

- загальне завдання взводу;

- заходи, які необхідно виконати негайно з метою якісної підготовки до виконання отриманого завдання;

- способи виконання завдань і майбутній порядок дій особового складу і техніки.

У ході рекогносцировки командир повинен уточнити:

- район розміщення командного пункту;

- райони розміщення кожної функціональної групи;

- місця розташування основних фортифікаційних споруд;

- під'їзні шляхи;

- місце обладнання пункту водопостачання;

- позиції для оборони;

- місця установки інженерних загороджень;

- заходи по маскуванню;

- умови виконання задачі по обладнанню КП;

- райони заготівлі матеріалів.

При недостачі часу рекогносцирувальна група визначає тільки райони розгортання кожної функціональної групи КП, а місця розташування споруд в групах визначаються за типовою схемою командиром інженерного взводу, що обладнує КП.

За даними рекогносцировки командир інженерного взводу складає схему розташування споруджень на КП і графік виконання завдання.

На схему умовними знаками наносяться:

- район розгортання функціональних груп КП;

- під'їзні шляхи;

- місця розташування споруд, сховища для КШМ, радіостанції, щілини, пункт водопостачання, окопи для самооборони;

- місця установки загороджень;

- ходи сполучення;

- район заготівлі матеріалів;

- дільниці доріг, що вимагають посилення або відновлення.

Усвідомивши завдання і оцінивши обстановку командир ІПВ приймає рішення на виконання задачі по обладнанню КП бригади.

У рішенні командир визначає:

- завдання, на яких необхідно зосередити основні зусилля;

- послідовність обладнання;

- терміни готовності,

- способи і порядок дій складу і техніки, що застосовується;

- задачі підрозділам і порядок їх взаємодії;

- найбільш доцільні для даних умов і способи виконання задач;

- спосіб управління підрозділами в ході виконання задачі;

- заходи щодо охорони і оборони району;

- заходи щодо матеріально-технічного забезпечення.

Прийняте рішення командир взводу оформляє на карті, де вказує:

- район виконання задачі і маршрут висунення до нього;

- об'єм задач в районі розгортання КП (умовними значками типи споруд і їх кількість);

- сили і засоби, що виділяють для виконання задачі;

- район заготівлі місцевих будівельних матеріалів;

- час виконання завдання;

- район і час прибуття підрозділів посилення;

- район зосередження інженерного підрозділу після виконання задачі і маршрут висунення до нього.

На командному пункті командира бригади зводяться:

- споруди для спостереження відкритого типу - 1 шт.;

- укриття з комплекту КВС-У - 2 шт.;

- окопи для БМП-1КШ - 2 шт.;

- сховища для спец. машин - 4шт.;

- перекритих щілин - 5 шт.;

- ходів і траншей сполучення - 500 м.;

- пункт водопостачання в укритті - 1 шт.

Подання доповідей про виконання завдань здійснюється по команді, від молодшого до старшого. А саме, командири відділень доповідають командиру взводу, а він доповідає командиру роти (начальнику інженерної служби) або начальнику штабу бригади.

Донесення доставляються посланцями, офіцерами зв’язку згідно форми бойових донесень.

Черговість по термінах подання донесення встановлюється старшим начальником або командиром взводу.

Варіант

БОЙОВЕ ДОНЕСЕННЯ №1

Кому _____командиру інженерно-саперної_роти________________________________

(посадова особа, якій призначається донесення)

Від кого __командира іпв лейтенанта Петровського Я.Ю._________________________

(посада, звання, прізвище, ініціали)

Отримав __рядовий Федюк К.Й.___________________19:30 05.10________________

(військове звання, прізвище, ініціали) (час, дата)

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

(лінія відриву)

БОЙОВЕ ДОНЕСЕННЯ №1

Кому ____ командиру інженерно-саперної роти_______________________________

(посадова особа, якій призначається донесення)

Місце складання донесення __Калинівка, міст через р. Радча (47901)_

Час _19:30 05.10__ Карта 1:50 000, вид. 1975 р._

(час, дата) (масштаб, рік видання)

1. Противник застосував засоби дистанційного мінування

(нові інженерні заходи і засоби противника)

2. Інженерно-позиційним взводом до 19:30 05.10 виконано:

(підрозділ, час, дата)

- побудований міст вантажопідйомністю 60 т., довжиною 40 м____________________

(під окремими дефісами завдання, що виконані)

- ________________________________________________________________________

- _________________________________________________________________________

3. Втрати підрозділу:

в особовому складі: вбито 1 людину (рядовий Петрик), поранено 3 солдатів______

(вбито, поранено)

в техніці: потребує середнього ремонту один автокран________________________

(знищено, потребує ремонту)

4. Прошу виділити: для відновлення автокрана ремонтну майстерню в район______ Калинівка (47901)

5. Відзначилися: сержант Кузьменко В.Г., рядові Щука Н.Ф., Павлиш С.І.

Командир іпв лейтенант Я. Ю. Петровський

(посада, військове звання, підпис)

ЗАНЯТТЯ №1

«Робота командира з організації виконання завдання»

ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ

4 години

Перше навчальне питання: «Застосування керованих мінно-вибухових загороджень в бою».

Керовані мінні поля використовуються для закриття проходів в інших мінних полях, мінування ділянок, де передбачається контратака наших військ, прикриття рубежів розгортання для введення в бій других ешелонів та резервів, а також для прикриття пунктів управління, районів розташування військ та інших об'єктів.

За призначенням керовані мінні поля розподіляються на протитанкові і протипіхотні. Вони можуть бути керовані по дротах або по радіо. Керування мінними полями здійснюється шляхом переведення їх у бойовий або безпечний стан, а також виборчим (груповим) підриванням мін шляхом подачі відповідних команд (сигналів) з пункту керування.

Встановлення та утримання керованих по радіо мінних полів здійснюється за спеціальними інструкціями та керівництвами.

Основними елементами керованого по проводах мінного поля є міни, спеціальні зривники, магістральні та розподільчі мережи проводової лінії керування, командні прилади (пульти керування).

Переведення мінного поля у бойовий стан або підривання мін здійснюється підключенням джерел струму до розподільчої мережи. Безпечний стан керованих мінних полей забезпечується відключенням джерел струму від розподільчої мережи.

Пункти керування обслуговуються особовим складом, який зобов'язаний добре знати матеріальну частину комплектів керованих мінних полів, їхні межи, орієнтири, траси укладання проводових ліній керування та сигнали зв'язку, підтримувати мінні поля у постійній бойовій готовності, усувати виявлені несправності, безперервно спостерігати за діями противника. Про несправності та результати спостереження командир розрахунку доповідає за командою.

У керованих мінних полях періодично перевіряються лінії керування, командні прилади (пульти) та джерела струму, стан маскування мін.

Про результати перевірки керованих мінних полей, про виявлені несправності та вжиті заходи щодо їхнього усунення робляться відповідні відмітки у формулярах та журналі керування мінним полем.

Керовані протитанкові мінні поля встановлюються з використанням комплектів керованого мінування та мін з контактними і неконтактними зривниками за відповідними схемами. Дротові лінії керування або виконавчий прилад підключаються до розподільчої мережи комплекту. Міни з контактними зривниками встановлюються з кроком мінування 4 або 5, 5 м. Міни з неконтактними зривниками встановлюються з кроком мінування 8, 11, 12 м.

Керовані протитанкові мінні поля встановлюються вручну або за допомогою причепних мінних загороджувачів ПМЗ-4.

В теплу пору міни встановлюються у грунт з маскуванням. Дротова мережа укладається у грунт на глибину 20-25 см. Взимку (при мерзлому грунті) міни та дротова мережа встановлюються на поверхню грунту з маскуванням снігом. Під час встановлення мін необхідно забезпечити електричний контакт зривників з грунтом.

Комплекти керованих протитанкових і протипіхотних мінних полів.

Комплект УМП-2 призначений для лаштування керованих по дротах протитанкових мінних полів. До комплекту входять: електромеханічні зривники УМП натискної дії, пульт управління, дротова мережа, заземлювачі, пристосування для забивки заземлювачів, ампервольтметр і стрічка з липким шаром. Керування мінним полем полягае у переведенні його у бойовий або безпечний стан за допомогою пульту упраління. Мінне поле, що переведене у безпечний стан, допускає прохід по ньому танків. Комплект УМП-2 дозволяє встановлювати противотанкові пртигусени чні міни ТМ-57, ТМ-62.

Основні тактико-технічні характеристики:

Маса комплекта (без мін), кг — 440

Дальність управління, м — до 800

Час переведення мінного поля у бойовий стан, хв. — не більш 3

Час переведення мінного поля у безпечний стан, с — не менш 5 хв.

Спосіб встановлення — уручну або загороджувачем ПМЗ-4

Комплект засобів для улаштування керованих протитанкових мінних полів УМПН-68

Комплект УМПН-68 призначений для улаштування керованих по дротах протитанкових мінних полів. До складу комплекту входять неконтактні зривники МВН-62, пульт управління, дротова мережа, заземлювач і стандартна упаковка. Комплект дозволяє встановлювати чотирирядне мінне поле з 48 протитанкових мін ТМ-62 протяжністю по фронту до 130 метрів і глибиною до 40 метрів.

Основні тактико-технічні характеристики:

Маса комплекту (без мін), кг — 300

Дальність управління, км - до 0,8

Час переведення мінного поля у боевий стан, хв. — не більш 3

Время переведення мінного поля у безпечний стан, хв. — не менш 5

Комплект «Краб-ИМ» призначений для підривання по проводах протипіхотних осколочних мін. Він складається з командного приладу, виконавчого приладу і саперного дроту СПП-2 (1200 метрів на трьох котушках), з яких прокладається лінія управління і готується зподільча мережа. Командний прилад КП встановлюється на пункті управління, а виконавчий прилад — на мінному полі.

Основні тактико-технічі характеристики:

Маса комплекту разом з 1200 м саперного дроту, кг — 95

Маса командного приладу, кг — 6,6

Маса виконавчого приладу, кг — 1

Кількість мін, підриваються з використанням одного виконавчого приладу, шт. — не більш 11

Дальність управління, км - до 1

Комплект керування мінним полем УМП-3 призначений для управління по проводах станом протипіхотного мінного поля та вибіркового вибуху мін. До складу комплекта УМП-3 входять: пульт управління, чотири акумуляторних батареї, комплект замикачів, сорок виконавчих приладів, вісім котушок ТК-2 з лініями управління (по 500 метрів), блок живлення БП-69 і зарядний пристрій. До пульту управління підключені четири лінії управління, до кожної лінії — по десять виконавчих приладів, що мають номери 1-10, до дротів виконавчих приладів — міни. Комплект УМП-3 дозволяє встановлювати міни ОЗМ-72, МОН-50, МОН-90, МОН-100, МОН-200.

Основні тактико-технічні характеристики:

Маса комплекта (без ЗІП), кг — 370

Кількість ліній управління, шт — 4

Кількість виконавчих приладів, що підключаються до кожної лінії управління, шт. — 10

Дальність управління, м — до 1000

Час переведення мінного поля у бойовий стан, с — не більш 5

Время перевода минного поля в безопасное положение, хв. — не менш 3

Спосіб новлення — уручну.

Друге навчальне питання: «Організація виконання завдань з встановлення керованих мінних полів»

Встановлення керованого протитанкового мінного поля здійснюється, як правило, інженерно-саперним взводом або взводом керованого мінування.

Перед виходом на мінування командир взводу готує особовий склад і матеріальну частину для виконання поставленого завдання, організовує і контролює отримання, підготовку і перевірку всіх необхідних засобів.

Після прибуття на місце встановлення мінного поля командир взводу ставить командирам відділень завдання на місцевості, організує розбивку мінного поля, визначає місце розташування складу інженерних боєприпасів, уточнює розташування пункту керування, траси укладання дротових ліній керування, слідкує за правильністю встановлення мінного поля, дотриманням правил безпеки та ретельністю маскування, а також організує і здійснює перевірку справності й фіксацію мінного поля.

Підготовка комплектів керованого мінування до застосування містить підготовку та перевірку працездатності пульту керування, спорядження мін зривниками та підготовку дротової лінії керування.

Спорядження мін здійснюється на складі інженерних боєприпасів. При спорядженні мін неконтактними зривниками в них попередньо встановлюються джерела струму. Кінцево споряджені міни перевозяться до місця встановлення в упаковці або в контейнері мінного загороджувача.

Схема керованого по дротах з комплекту УМП чотирирядного (трирядне

— не ставиться другий або третій ряд) протитанкового мінного поля з мін

з контактними зривниками (розміри в м):

1 — міни з контактними зривниками; 2 — секція магістралі; 3 — перемичка магістралі;

4 — пульт управління; 5 — заземлювач; 6 — секція лінії управління; 7 — перемичка

ліній управління; 8 — затиск; 9 — хрестовина.

Схема керованого по дротах з комплекту УМП-2 чотирирядного (трирядне —

не ставиться четвертий ряд) протитанкового мінного поля з мін з

контактними зривниками (розміри в м):

1 — міни з контактними зривниками; 2 — магістраль; 3 — перемичка магістралей;

4 — лінія управління; б — перемичка ліній управління; 6 — пульт управління;

7 — заземлювач; 8 — затиск; 9 — хрестовина.

Після прибуття до місця встановлення мінного поля командир взводу ставить командирам відділень завдання на місцевості, організовує розбивку мінного поля, склад інженерних боєприпасів, уточнює розташування пункту управління, траси укладання дротових ліній управління, стежить за правильністю встановлення мінного поля, дотриманням особовим складом заходів безпеки і ретельністю маскування, а також організовує і проводить перевірку справності і фіксацію мінного поля.

Підготовка комплектів керованого мінування до застосування містить підготовку і перевірку працездатності пульта управління, спорядження мін зривниками і підготовку дротової лінії управління. Спорядження мін здійснюється на складі інженерних боєприпасів. При спорядженні мін неконтактними зривниками в них заздалегідь встановлюються джерела струму. Остаточно споряджені міни перевозяться до місця встановлення в упаковці або в контейнері мінного загороджувача.

Керовані протитанкові мінні поля встановлюються уручну або з використанням причіпних мінних загороджувачів ПМЗ-4.

В літніх умовах міни встановлюються у грунт з маскуванням. Дротова мережа укладається в грунт на глибину 20—25 см. Взимку (при мерзлому грунті) міни і дротова мережа встановлюються на поверхню грунту з маскуванням снігом. При встановленні мін необхідно забезпечити електричний контакт зривників з грунтом.

Схема керованого по дротах з комплекту УМПН-68 чотирирядного (трирядне—

не ставиться четвертий ряд) протитанкового мінного поля з мін з неконтактними

зривниками (розміри в м):

1 — міни з неконтактними зривниками; 2 — магістраль; 3 — перемичка магістралей;

4 — лінія управління; 5 — перемичка ліній управління; 6 — пульт управління;

7 — заземлювач; 8 — затиск; 9 — хрестовина

Схема встановлення керованого по дротах чотирирядного протитанкового

мінного поля з комплекту УМП інженерно-саперним взводом уручну:

1 — прапорець, що позначає межу мінного поля; 2 — прапорець, що позначає межу дій розрахунку;

3 — пункт управління. Час на встановлення одного комплекта УМП взводом — 3-4 год.

При встановленні керованого протитанкового мінного поля з комплекту УМП інженерно-саперним взводом уручну перше і друге відділення встановлюють міни і укладають розподільну мережу, а третє відділення прокладає лінії управління, обладнує пункт управління і охороняє склад інженерних боєприпасів. В кожному відділенні створюється два розрахунки по три особи. Розрахунки першого і другого відділень встановлюють по одній секції мінного поля. При чотирирядному мінному полі кожний розрахунок укладає одну перемичку магістралі, чотири секції магістралі і встановлює 24 міни. При трирядному мінному полі розрахунки встановлюють по одній перемичці магістралі, по три секції магістралі і по 18 мін.

Центральну перемичку прокладають командири першого і другого відділень. Розрахунки третього відділення прокладають по одній лінії управління, з’єднують їх перемичками і обладнують пункт управління.

При встановленні керованого протитанкового мінного поля інженерно-саперним взводом, що посилений ПМЗ-4 з розрахунком, спочатку здійснюється підготовка загороджувача і комплекту УМП. Один або два комплекти мін (96 або 192 шт.) завантажуються в контейнер загороджувача; секції магістралі і лінії управління — в кузов автомобіля-тягача. Перемички, пульт управління, заземлителя і пристосування для забивання, перевірочні прилади, прапорці і інструмент укладаються на автомобілі, призначені для перевезення особового складу взводу.

Перед установкою мінного поля перше і друге відділення розбиваються на три розрахунки по дві люди, а третє відділення розбивається на два розрахунки по три людини.

Перший і другий розрахунки першого і другого відділень здійснюють розбивку мінних полів, позначаючи прапорцями початок і кінець кожного ряду мінного поля. Треті розрахунки провішують траси прокладання ліній управління, позначаючи місця підключення перемичок. Розрахунки третього відділення позначають місця розташування пунктів управління і обладнують їх.

Розрахунок мінного загороджувача готує загороджувач до встановленння мін. Спрямовуючий і приймальний лотки загороджувача заповнюються мінами з приєднаними до них хрестовинами секцій магістралі.

Встановлення мінного поля здійснюється загороджувачем із зупинками, під час яких розрахунок заповнює приймальний лоток черговими мінами з підключенням їх до хрестовин магістралі.

Після закінчення встановлення мін розрахунок загороджувача прокладає лінії управління. Три розрахунки першого і другого відділень встановлюють перемички магістралей, закопують їх і підключають кінцевики секцій магістралей до відповідних хрестовин перемичок, після чого закопують перемички ліній управління.

Схема встановлення керованого по дротах протитанкового мінного поля

інженерно-саперним взводом, посиленим одним ПМЗ-4 з розрахунком

Взвод, посилений одним ПМЗ-4 з розрахунком, встановлює один комплект:

УМП — за 1,5-2 год.; УМП-2 — за 1,2-1,5 год.; УМПН-68 — за 1-1,5 год.

При встановленні керованого протитанкового мінного поля із застосуванням комплекту УМП-2 або УМПН-68 інженерно-саперним взводом уручну міни розносяться до місць їх встановлення і встановлюються без маскування в заздалегідь відриті лунки.

Перше і друге відділення прокладають магістралі і підключають до них міни (кожне відділення на двох рядах), встановлюють і підключають перемички магістралей і маскують міни. Третє відділення прокладає лінії управління, забиває заземлювач пульта управління і обладнує пункт управління.

Дротова мережа прокладається спочатку по поверхні грунту з тим, щоб у будь-який момент можна було перевести мінне поле у бойовий стан. Після встановлення і маскування мін перше і друге відділення закопують дроти магістралей між мінами, перемички магістралей і лінії управління на глибину 20-25 см з одночасним підключенням і заглибленням в грунт (сніг) перемичок ліній управління.

При встановленні мінного поля із застосуванням комплекту УМПН-68 підключення мін до магістралей здійснюється через одну хрестовину (якщо крок мінування 8 або 11 м) або через дві – якщо крок мінування 12 м.

Особливістю встановлення протитанкового мінного поля з комплектів УМП-2 або УМПН-68 взводом із застосуванням мінного загороджувача ПМЗ-4 є те, що немає необхідності відшукання сполучних втулок секцій магістралей і ліній управління. Після встановлення мін загороджувачем розрахунки першого і другого відділень встановлюють перемички з приєднанням їх кінцевиків безпосередньо до хрестовин магістралей. Перемички ліній управління під'єднуються затисками до дротових ліній управління у будь-якому місці.

Інженерно-саперний взвод з розрахунком мінного загороджувача ПМЗ-4 може встановлювати один комплект УМП-2 за 1,5—2 год., а один комплект УМПН-68 — за 1— 1,5 год..

Схема встановлення керованого по дротах протитанкового мінного поля з

комплекту УМП-2 або УМПН-68 інженерно-саперним взводом уручну

Взвод встановлює один комплект: УМПН-68 — за 2,5-3 год.; УМП-2 — за 3-4 год.

Утримування керованого протитанкового мінного поля здійснюється розрахунком у складі двох-трьох осіб. Після кожного проходу танків через мінне поле, артилерійського обстрілу й інших подій здійснюється огляд мінного поля з метою визначення цілісності дротової мережі й зривників. Розірвані дроти зрощуються, зростки і місця пошкоджень ізолюються. Пошкоджені зривники замінюються справними при відключеному джерелі струму. Запасний комплект джерел струму і зривників має знаходитись на пункті управління.

Восени (перед замерзанням грунту) з метою забезпечення працездатності міни з контактними зривниками переставляються на поверхню грунту. Для забезпечення заземлення зривників до них збоку і тонким шаром зверху (до 1 см) підсипається рихлий грунт так, щоби забезпечувався електричний контакт зривників із землею.

Зняття керованого протитанкового мінного поля здійснюється при відключеному пульті управління. Міни від'єднуються від магістралей, знімаються з місця встановлення. В неконтактних зривниках відключаються їхні джерела струму. Дротова мережа і заземлювач залежно від обстановки можуть не зніматись.

У керованих протипіхотних мінних полях застосовуються осколкові міни кругового і спрямованого ураження, які з'єднуються з виконавчим приладом (перемикачем вибухових ланцюгів) двохдротовою розподільною електровибуховою мережею.

Схема керованого по дротах дворядного протипіхотного мінного поля із застосуванням комплекту Краб-ІМ з осколкових мін кругового ураження:

1 — осколково-загороджувальна міна; 2 — виконавчий прилад; 3 —розподільна

електровибухова мережа; 4 — лінія управління

Дроти розподільної мережі таі ліній управління, як правило, закопуються в грунт на глибину 20—25 см. Виконавчі прилади закопуються на глибину 1— 1,5 м. Пункт управління станом мінного поля розташовується в укритті.

З одного пункту управління керують по дротах одним мінним полем або трьома-чотирма ділянками мінного поля загальною протяжністю 300—500 м. Відстань від пункту управління до мінних полів визначається можливостями гарного спостереження за встановленими мінами і складає 300—500 м, а іноді й більш.

Для забезпечення безпомилкового управління при вибірковому вибуху кількість мін в одному ряді мінного поля має бути не більше 10 шт.

При встановленні керованого протипіхотного мінного поля взводом уручну із застосуванням комплекту Краб-ІМ кожне відділення розбивається на три розрахунки по дві людини у кожному. Всі розрахунки першого відділення, а також перший і другий розрахунки другого відділення проводять розбивку мінного поля, позначаючи місце встановлення кожної міни, встановлюють по дві міни і прокладають розподільчу мереу до них; третій розрахунок другого відділення встановлює виконавчий прилад, одну міну і прокладає розподільчу мережу для неї. Перший і другий розрахунки третього відділення прокладають лінії управління. Третій розрахунок охороняє склад інженерних боєприпасів і обладнав пункт управління.

При встановленні керованого по дротах протипіхотного мінного поля із застосуванням комплекту Краб-ІМ інженерно-саперним взводом і розрахунком мінного загороджувача ПМЗ-4 відділення розбиваються на два розрахунки по три людини в кожному. Всі розрахунки першого і другого відділень, а також перший розрахунок третього відділення встановлюють по дві міни (групи мін) і прокладають розподільчу мережу до них.

Другий розрахунок третього відділення встановлює одну міну (групу мін), прокладає розподільчу мережу до неї і охороняє склад інженерних боєприпасів. Розрахунок загороджувача ПМЗ-4 прокладає лінію управління. Після закінчення робіт з встанвлення мін розрахунки обладнують пункт управління.

При встановленні керованого протипіхотного мінного поля із застосуванням комплекту УМП-3 інженерно-саперним взводом уручну перше і друге відділення проводять розбивку мінного поля, встановлення виконавчих приладів і мін на ділянках (кожне відділення на двох ділянках). Третє відділення прокладає лінії управління на всіх ділянках, обладнує пункт управління, охороняє склад інженерних боєприпасів.

Перед встановленням кожне відділення розбивається на три розрахунки по дві люди в кожному.

Схема встановлення інженерно-саперним взводом керованого протипіхотного

мінного поля із застосуванням комплекту Краб-ІМ:

а — уручну; б — за допомогою ПМЗ-4.

Взвод встановлює один комплект Краб-ІМ уручну за 2,5-3 год., за допомогою ПМЗ-4 — за 2 год.

Перші розрахунки першого і другого відділень за допомогою мінного шнура проводять розбивку чотирьох ділянок мінного поля (по два на кожний розрахунок) з позначенням на місцевості місць встановлення виконавчих приладів, мін і при необхідності напрямків їхнього прицілювання. Другі розрахунки відповідно з розбивкою встановлюють і маскують виконавчі прилади, зривники МВЕ-72 або замикачі. Треті розрахунки відривають лунки (шурфи) під міни, встановлюють (прицілюють) і маскують міни і підключають їх до виконавчих приладів. Перший розрахунок третього відділення під керівництвом командира відділення обладнує склад інженерних боєприпасів і пункт управління. Другий розрахунок третього відділення прокладає по поверхні грунту лінії управління на першій і другій ділянках, а третій — на третій і четвертій ділянках.

Після встановлення мін і виконавчих приладів перше і друге відділення, а також другий і третій розрахунки третього відділення закопують лінії управління на своїх ділянках.

Схема встановлення керованого протипіхотногомінного поля

інженерно-саперним взводом із застосуваннямкомплекту УМП-3:

а — уручну; б — за допомогою ПМЗ-4; 1 — виконавчий прилад; 2 — прапорці,

що позначають траси ліній управління

Взвод встановлює один комплект УМП-3 уручну вдень за 6— 8 год., вночі — за

8-10 год.; за допомогою ПМЗ-4 днем — за 3—5 год., вночі —за 4-7 год.

Встановлення керованого протипіхотного мінного поля з комплекту УМП-3 інженерно-саперним взводом з мінним загороджувачем ПМЗ-4 здійснюється в тій же послідовності, за виключенням:

другий розрахунок третього відділення розбиває траси прокладання ліній управління і допомагає командиру відділення у прив'язці ділянок мінного поля; лінії управління прокладаються третім розрахунком третього відділення за допомогою ПМЗ-4.

Встановлення керованого протипіхотного мінного поля багатократного ураження противника проводиться силами взводу керованого мінування уручну або із застосуванням бурильних грунтових машин (БГМ).

Міни в мінному полі встановлюються групами в один або два ряди. Кожна група від 3 до 10 мін встановлюється в одному котловані або в шурфах з перемичками. Там же розміщуються виконавчий прилад, перемикач вибухових ланцюгів і підривний заряд для самознищення виконавчого приладу. Міни, виконавчий прилад, перемикач вибухових ланцюгів з'єднуються між собою електровибуховою сіттю таким чином, що при прийомі команди управління виконавчий прилад висаджував би одну міну. Кількість мін в групі визначається кратністю поразки супротивника на мінному полі.

При встановленні керованого протипіхотного мінного поля багатократного ураження уручну особовий склад взводу керованого мінування розбивається на десять розрахунків.

Схема ділянки керованого протипіхотного мінного поля багатократного

ураження (розміри в м):

а — схема ділянки мінного поля; б — розріз і план шурфу для встановлення осколочно-загороджувальних мін ОЗМ-160 (ОЗМ з УВК); 1 — шурфи для встановлення групи ОЗМ; 2 — пункт управління; 3 — ОЗМ-160 (ОЗМ з УВК); 4 — електровибухова мережа; 5 — перемикач вибухових ланцюгів (ПВЦ); 6 — виконавчий прилад (ІП); 7 — підривний заряд для самознищення ІП

Три відділення керованого мінування розбиваються на дев'ять розрахунків по дві люди в кожних, а відділення управління діє у складі одного розрахунку. Розрахунки відділень керованого мінування відривають шурфи і встановлюють дев'ять груп мін, виконавчі прилади, перемикачі вибухових ланцюгів, підривні заряди і укладають електровибухову сіть. Після підключення мін шурф засипається і маскується.

Схема встановлення керованого протипіхотного мінного поля багатократного ураження інженерним взводом керованого мінування уручну:

1 — шурфи для встановлення ОЗМ і приладів управління; 2 — дублюючий пункт управління.

Взвод встановлює мінне поле протяжністю 1 км уручну за 3,5—4 год., за допомогою БГМ — за

3 год.

Відділення керованого мінування обладнує пункти управління.

Особовий склад відділення управління організовує охорону складів інженерних боєприпасів і обладнав дублюючий пункт управління.

При встановленні мінного поля взводом за допомогою БГМ її розрахунок бурить свердловини в місцях встановлення груп мін. Розрахунки відділень керованого мінування відривають рови для перемичок електровибухової мережі, встановлюють і з’єднують дротяною мережею міни з виконавчим приладом і перемикачем вибухових ланцюгів. Для виконавчого приладу, перемикача вибухових ланцюгів і підривного заряду розрахунок БГМ бурить окрему свердловину.

Для змісту керованого протипіхотного мінного поля призначається розрахунок у складі трьох-п'яти осіб (начальник пункту управління і два-чотири спостерігачі), який безперервно спостерігає за мінним полем і підходами до нього, систематично перевіряє справність мінного поля, а також усуває виявлені пошкодження.

Справність мінного поля і апаратури управління перевіряється не рідше одного разу на добу, при зміні розрахунку на пункті управління, а також після пропуску своїх військ по мінному полю, вогневого впливу противника, вибуху мін, дощів, грози і відлиги.

Для виявлення і усунення пошкоджень, заміни засобів що вийшли з ладу, на кожному мінному полі створюється їх запас, який зберігається на пункті управління або поблизу нього.

Управління мінним полем (вибух мін) здійснюється за наказом командира, якому підпорядкований начальник пункту управління. З метою збільшення точності спрацьовування мін по місцю і часу, а також збільшення ймовірності ураження піхоти противника на мінному полі необхідно визначити орієнтири на мінному полі і використовувати оптичні засоби спостереження. За наявності часу. встановлюються сигнальні міни з різним кольором вогню на 70-80 м від встановлених мін ОЗМ-160 у бік противника, а також невибухові загородженняи. Осколкові міни вибухають при спрацьовуванні сигнальних мін або при спробі подолання противником невибухових загороджень. Сигнальні міни, як правило, встановлюються для забезпечення управління вибухом мін в умовах обмеженої видимості.

Ймовірність ураження на мінному полі з мін раз різних типів при максимальній (оптимальної) дальності управління в середньому складає 0,45 (0,7).

При встановленні керованого протипіхотного мінного поля взводом вручну з використанням комплекту КРАБ-ІМ кожне відділення розбивається на три розрахунки по дві особи у кожному. Всі розрахунки першого відділення, а також перший та другий розрахунок другого відділення здійснюють розбивку мінного поля, позначаючи місце встановлення кожної міни, встановлюють по дві міни та прокладають розподільну мережу для неї. Перший та другий розрахунки третього відділення прокладають лінію керування. Третя обслуга охороняє склад інженерних боєприпасів та обладнує пункт керування.

Під час встановлення керованого по дротах протипіхотного мінного поля з використанням комплекту КРАБ-ІМ інженерно-саперним взводом та розрахунком мінного загороджувача ПМЗ-4 відділення розбиваються на два розрахунки по три особи у кожному. Всі розрахунки першого та другого відділень, а також перший розрахунок третього відділення встановлюють по 2 міни (групи мін) та прокладають розподільну мережу до них.

Другий розрахунок третього відділення установлює одну міну (групу мін), прокладає розподільну мережу до неї та охороняє склад інженерний боєприпасів. Обслуга загороджувача ПМЗ-4 прокладає лінію керування. Після закінчення робіт з установки мін обслуги обладнують пункт керування.

Встановлення мінного поля з комплекту УМП-2

Встановлення мінного поля з комплекту УМП-2 здійснюється за допомогою причіпно-го мінного загороджувача ПМЗ-4 або вручну інженерно-саперним взводом. Мінне поле в літніх умовах установлюється, як правило, у ґрунт із маскуванням ґрунтом. Дротова мережа закопується на глибину 20-25 см. При мерзлому ґрунті мінне поле встановлюється на поверхню ґрунту в сніг з маскуванням мін і дротової мережі снігом.

Встановлення мінного поля із застосуванням ПМЗ-4

Причіпний мінний загороджувач ПМЗ-4 з розрахунком придается інженерно-саперному взводу, що призначений для встановлення керованих мінних полів. Встановлення проводиться під керівництвом командира взводу.

Залежно від отриманого завдання міни, споряджені зривниками УМП, один чи два комплекти (96 або 192 шт.) завантажуються в контейнер загороджувача ПМЗ-4, а магістралі і лінії керування відповідно один чи два комплекти - у кузов автомобіля-тягача. Перемички, пульт керування, заземлювачі і пристосування для забивання, перевірочні прилади, прапорці для розбивки мінного поля і необхідний інструмент укладаються на автомобілі, що призначені для перевезення особового складу взводу.

Встановлення керованого мінного поля здійснюється у наступному порядку: перше відділення обладнує один або два (у залежності від поставленого завдання) пункта керування мінним полем, включаючи забивання заземлювача, риття осередків для спостереження та укриттів.

Друге і третє відділення здійснюють розбивку й встановлення мінних полів (кожне відділення розбиває і встановлює одне мінне поле). Командири відділень з чотирма саперами кожний проводять розбивку рядів мінних полів, починаючи з першого ряду. Під час розбивки прапорцями позначаються початок і кінець кожного ряду мінного поля.

По дві особи з кожного відділення провішують траси прокладки ліній керування.

Розрахунок ПМЗ-4 у цей час готує загороджувач для встановлення рядів мін. Встанов-лює направляючу трубу для магістралей і притиск для проводів у плузі. Направляючі і приймальні лотки загороджувача цілком заповнюються мінами, які заздалегідь приєднані до хрестовин магістралі. Магістраль, що змотана у котушки, заправляється в направляючу трубу, а хрестовини виводяться через проріз труби. Подача мін з прийомного лотка в лоток, видачи розкладника проводиться в суворому порядку відповідно до порядку підключення мін до хрестовин магістралі.

Як тільки буде розбитий перший ряд мінного поля, розрахунок ПМЗ-4 виводить загороджувач на початок першого ряду і приступає до встановлення рядів мін. Встановлення рядів мін здійснюється під час руху загороджувача зі швидкістю 3-3,5 км/год. Початок видачі мін (включення фрикціону загороджувача) відбувається в момент проїзду прапорця, що позначає початок ряду. Встановлення мін у ряду проводиться із зупинками. Зупинки робляться після кожного звільнення прийомного лотка від підготовлених до встановлення мін. Під час зупинок проводиться заповнення прийомного лотка черговими мінами і підключення їх до хрестовин магістралі. (Робити вмикання кінцевиків мін, що встановлюються до хрестовин магістралей при беззупинному русі загороджувача розрахунок не встигає і це, як правило, приводить до обривів).

Закінчивши встановлення всіх рядів мін, розрахунок ПМЗ-4 установлює на загороджувачі в робоче положення ніж для прокладання лінії керування, закріплює каркас з лінією керування на загороджувачі й прокладає лінії керування. Після закінчення встановлення лінії керування на першій ділянці мінного поля ПМЗ-4 переїжджає на другу ділянку (до третього відділення).

Закінчивши розбивку всіх рядів мін, командир відділення з чотирма саперами здійснює встановлення перемичок магістралей і закопує їх, а надалі встановлює перемички ліній управління та закопує їх.

Два сапери, закінчивши провішування траси ліній керування, удосконалюють маску-вання мін і допомагають командиру взводу здійснювати фіксацію мінного поля, а потім знімають прапорці, які були встановлені під час його розбивки.

Третє відділення на своєму мінному полі діє в тому ж порядку, як і друге відділення.

Інженерно-саперний взвод, посилений загороджувачем ПМЗ-4 з розрахунком, встановлює два керованих мінних поля за 2-2,5 години.

Встановлення мінного поля вручну

Встановлення мінного поля вручну інженерно-саперним взводом (3 відділення по 7 осіб) здійснюється у наступному порядку:

- міни встановлюються в мінному полі способом стройового розрахунку;

- відриваються лунки й у них установлюються міни без маскування;

- два відділення виконують розкладку магістралей і підключають до них міни ( кожне відділення на двох рядах), потім вони ж установлюють перемички і маскують міни;

- третє відділення в цей час прокладає лінії керування, забиває заземлювач і обладнує пункт керування мінним полем.

Прокладання усієї дротової мережі здійснюється спочатку по поверхні ґрунту за таким міркуванням, щоб у будь-який момент, не очікуючи повного закінчення встановлення і за-копування дротової мережі, при необхідності можна було перевести мінне поле в бойовий стан. Після прокладання дротової мережі і маскування мін два відділення закопують дроти магістралей між мінами, перемички магістралей і потім лінії керування на глибину 20-25 см. Під час закопування ліній керування, одночасно, по ходу руху проводиться підключення і закопування перемичок ліній керування.

Третє відділення після закінчення обладнання пункту керування допомагає закопувати і маскувати лінії керування.

Встановлення одного керованого мінного поля вручну інженерно-саперний взвод здійснює за 2,5-3,0 години.

Третє навчальне питання: «Послідовність і зміст роботи командира інженерного взводу щодо встановлення керованого мінного поля»

Завдання на встановлення керованих мінно-вибухових загороджень командир взводу отримує від командира інженерно-саперної роти, начальника інженерної служби бригади, або від начальника штабу бригади. До встановлення керованих мінних полів вручну звичайно залучаються інженерно-саперні взводи у повному складі.

Діючи, як правило, поза зіткнення з противником, або у глибині оборони інженерно-саперний взвод здатен встановити комплект керованого мінного поля вдень за 3-4 години, вночі за 5-6 годин. Під час мінування інженерно-саперний взвод звичайно діє по відділеннях.

Мінуванням керує командир взводу, складає формуляр і журнал керування мінним полем і перевіряє справність мінного поля. При встановленні керованого протитанкового мінного поля командир взводу разом з командирами відділень проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює місце розташування мінного поля, обирає місце пункта управління і місця влаштування складів мін і технічного майна.

Одночасно проводиться розбивка мінного поля. В результаті рекогносцировки командир взводу приймає рішення на організацію робіт з встановлення керованого мінного поля і ставить на місцевості завдання командирам відділень.

Перед встановленням мінного поля здійснюється ретельна перевірка елементів електричної мережі, зривників мін, саме мін та пульту управління.

Робота щодо встановлення мінного поля може бути організована наступним чином: одне відділення розгортає і прокладає першу магістраль, підключає до неї міни; друге відділення розгортає другу магістраль і підключає до неї міни. У подальшому вони маскуют встановлені міни. Якщо взвод встановлює чотирирядне кероване ПТМП то відділення розгортають ще по одній магістралі. Третє відділення розгортає лінію управління, встановлює перемички магістралей і обладнує пункт управління.

Якщо розподільча мережа складається з трьох магістралей, то третє відділення розгортає третю магістраль. У цьому випадку розгортання лінії управління і обладнання пункту управління здійснюються відділеннями у другу чергу.

Після підключення зривників мін командир взводу перевіряє справність електричної мережі і правильність підключення зривників мін (замикачів). Після цього міни встановлюються у лунки зариваються і ретельно маскуються. Магістралі і перемички магістралей закопуються у грунт на глибину не менш 20 см. Пункт управління може бути розташований на відстані до 400 м від мінного поля, так щоби був забезпечений гарний огляд мінного поля і підходів до нього.

Прокладання лінії управління, встановлення заземлювача і обладнання пункту управління здійснюються після виконання усіх робіт щодо встановлення мінного поля.

На пункті управління необхідно мати: пульт управління МП; прилади спостереження (у тому числі нічного бачення); засоби зв’язку і сигналізації; журнал керованого мінного поля; шанцевий інструмент, необхідні прилади та матеріали для перевірки, ремонту і відновлення мінного поля.

Для обслуговування керованого мінного поля призначається пост у складі двох-трьох осіб (старшого посту і 1-2 саперів). На пост покладається: безперервне спостереження за мінним полем і підходами до нього; щодобова (і після кожного вогневого впливу) перевірка справності мінного поля та усунення виявлених несправностей у ньому; своєчасне переведення мінного поля мінного поля з безпечного положення у бойове і назад.

Переведення мінного поля у бойове положення здійснює старший посту за наказом командира підрозділу, що обороняється, перед фронтом якого встановлено мінне поле.

У випадку виходу противника до мінного поля, яке знаходиться у безпечному стані, або ж у випадку виходу своїх підрозділів до мінного поля, що знаходиться у бойовому стані, старший посту самостійно приймає рішення про перерведення мінного поля з одного положення в інше.

Особовий склад посту веде журнал керованого мінного поля, у якому робляться відмітки про переведення мінного поля з одного положення в інше із зазначенням особи, яка віддала відповідне розпорядження, про втрати противника на мінному полі і про пропускання своїх військ через мінне поле. Крім того, у журнал систематично заносяться дані про стан електричної мережі, результати огляду мінного поля і виявлені при цьому несправності у ньому.

Інженерно-саперний взвод може бути призначений для утримання загороджень, тобто для огородження і охорони мінних полів, їх регулярної перевірки і підтримування у бойовій готовності. Переведення загороджень з одного ступеню готовності в інший і закриття проходів, що залишаються.

Стан мінних полів має перевірятись після дій розвідки противника, артилерійського обстрілу, ударів авіації та застосування ядерної зброї, після відбиття наступу противника, а також після сильних дощів, снігопадів, заморозків та підйому грунтових вод.

Пошкоджені ділянки керованих мінних полів негайно відновлюються. Під час зміни військ відбувається передача загороджень і документації на них. Усі мінні поля і проходи у них передаються (принимаються) на місцевості, причому може здійснюватись вибіркова перевірка стану мінних пполів.

Робота командира взводу після отримання завдання.

Завдання, що пов'язані з влаштуванням керованих інженерних загороджень, командир інженерно-саперного взводу одержує по карті або безпосередньо на місцевості.

Під час постановки завдання йому вказується:

- відомості про характер дій противника у напрямку мінування;

- ділянки мінування;

- час початку і закінчення виконання завдання;

- кількість інженерних боєприпасів, що виділяються;

- сигнали управління;

Одержавши завдання, командир з'ясовує:

- завданя частини (з’єднання) щo забезпечується;

- завдання свого взводу;

- район зосередження;

- маршрут висування до району виконання завдання;

- ділянки мінування й кількість проходів, що залишаються;

- порядок отримання інженерних боєприпасів;

- порядок взаємодії з командирами загальновійськових підрозділів;

- сигнали управління;

- час і порядок проведення рекогносцировки.

Після з'ясування завдання командир взводу визначає заходи, які необхідно вжити негайно (отримання інженерних боєприпасів, підготовка пристосувань та інструменту для виконання завдання, перевірка технічного стану засобів мінування і т. п.), оцінює обстановку.

З'ясувавши отримане завдання командир взводу віддає попередні розпорядження командирам відділень в яких орієнтує їх про завдання, що має бути виконане, час готовності до його виконання, надає вказівки щодо підготовки матеріальної частини (елементів комплекту керованого мінного поля, шанцевого інструменту, приладдя для провішування магістралей) та підготовки інженерних боєприпасів.

Під час оцінки обстановки командир взводу уточнює дані про характер дій противника та їх вплив на успіх виконання завдання взводом, віддалення його бойових порядків від місця здійснення мінування, положення й можливості свого взводу (укомплектованість взводу, наявність матеріальних засобів, бойовий досвід особового складу), стан місцевості в районі виконання завдання та її вплив на успіх дій взводу, вплив погоди, кліматичних та сезонних умов, наявність світлого часу.

Розрахунок часу командиром взводу під час підготовки до виконання завдання:

- час на усвідомлення завдання з ............... до ...............

- віддача попередніх розпоряджень з ............... до ...............

- оцінка обстановки з ............... до ...............

- прийняття рішення з ............... до ...............

- рекогносцировка району виконання завдання з ............... до ...............

- віддача бойового наказу (постановка завдань) з ............... до ...............

- виконання завдання з ............... до ...............

- складання донесення про виконання завдання з ............... до ...............

Попередні розпорядження командира інженерно-саперного взводу.

Взвод отримав завдання до ......... влаштувати кероване мінне поле для прикриття переправи через річку ............... із застосуванням УМПН-68.

Для виконання завдання необхідно:

- заступнику командира взводу – отримати на складі інженерних боєприпасів протитанкові міни ТМ-62М у кількості 56 шт.;

- командиру 1 відділення провести контрольний огляд та підготовку до застосування електричної мережі та зривників комплекта УМПН-68;

- командиру 2 відділення здійснити перевірку готовності контрольно-перевірочних приладів і зарядженість акумуляторів;

- командиру 3 відділення підготувати шанцевий інструмент і приладдя для забивання залемлювачів;

- бути готовим у ............... год. до виїзду на рекогносцировку;

Заходи з бойового забезпечення:

- організовує взаємодію з командирами загальновійськових підрозділів, що діють на даному напрямку;

- організовує забезпечення інженерними боєприпасами та їх вивезення до наміченого рубежу мінування;

- організовує зв’язок з командуванням.

Проведення рекогносцировки

За наявності часу командир взводу з командирами відділень проводить рекогносцировку під час якої уточнює своє рішення і визначає завдання відділенням.

В ході рекогносцировки уточнюються:

- місце встановлення керованого мінного поля і напрямки розгортання магістралей;

- маршрут висуванння до місця виконання завдань;

- райони устаткування складу інженерних боєприпасів та пункта управління;

- порядок взаємодії із загальновійськовими підрозділами;

Після перевірки готовності взводу і прибуття особового складу до району виконання завдання, командир інженерно-саперного взводу на місцевості віддає бойовий наказ, в якому усно ставить завдання підлеглим.

Він вказує командирам відділень:

- орієнтири;

- стислі дані про розташування противника і характер його дій;

- передній край і положення підрозділів, що обороняються;

- завдання взводу і сусідніх підрозділів, що здійснюють мінування;

- завдання відділенням під час підготовки до мінування (хто і як здійснює розбивку рядів мінного поля, порядок постачання мін), щодо безпосереднього мінування (ділянки мінування відділень, відстань між розрахунками і напрямок їхнього переміщення) і стосовно фіксації мінного поля;

- час початку і закінчення робіт;

- місця складування мін;

- порядок дій у випадку нападу противника;

- сигнали виклику і припинення вогню;

- сигнали сповіщення та керування;

- своє місцезнаходження під час виконання завдання і порядок підтримування зв'язку.

Після отримання бойового наказу командири відділень ставлять завдання особовому складу, призначають розрахунки для мінування, перевіряють готовність матеріальної частини.

Командир взводу організує піднесення мін саперами з місця складування мін на ділянки мінування відділень, для чого може залучатися особовий склад загальновійськового підрозділу, що обороняється.

Крім того, визначає порядок доставки мін і вибухових речовин, надання медичної допомоги і винесення поранених, час і місце подання донесень про виконання поставленого завдання.

Під час влаштування мінно-вибухових загороджень інженерно-саперний взвод діє у повному складі, при цьому кожному відділенню може призначатися своє завдання.

Командир взводу контролює правильність встановлення мінного поля і здійснює його фіксацію.

У ході виконання завдання командир взводу знаходиться на одній з ділянок керованого мінного поля. Він керує діями підрозділу, забезпечує постачання мін на ділянки мінування, організовує безпосередню охорону й при необхідності через командира підрозділу, що обороняється, викликає вогонь для прикриття дій саперів.

Після закінчення мінування командир взводу доповідає про виконання завдання командиру роти, здає на місцевості встановлені загородження загальновійськовому командиру (або здійснює їхнє утримання силами взводу), оформлює і подає безпосередньому начальнику донесення і формуляри на встановлене мінне поле.

БОЙОВИЙ НАКАЗ

командира інженерно-саперного взводу на встановлення

керованого протипіхотного мінного поля (варіант)

Ми знаходимось: _____________________________________________________________

1. Противник займає оборону на рубежі: відм. 92,3 (61082), водоперепускна труба (61074), відм. 89,4 (61044), відм. 90,4 (61046), відм. 87,5 (61026). Перед його переднім краєм встановлені протитанкові мінні поля.

2. Наші війська – підрозділи 3 омбр займають оборону на рубежі: відм. 92,8 (61074), відм. 89,6 (61054), західна сторона грунтової дороги, дерев'яний міст через річку Юрівка.

3. Наша інженерно-саперна рота виконує завдання з встановлення керованих протипіхотних і протитанкових мінних полів.

4. Взводу наказано встановити протипіхотне мінне поле з використанням комплекту УМП-3 на ділянці ____________________________________________ уручну.

5. Наказую:

1 і 2 інженерно-саперним відділенням до 18.00 29.03 здійснити розбивку ділянок мінного поля, встановлення виконавчих приладів і мін на раніше визначених ділянках.

3 інженерно-саперному відділенню до 19.00 прокласти лінії управління до ділянок мінного поля і облаштуватипункт управління.

До мінування приступити о 14.00.

Після виконання завдання 3 інженерно-саперному відділенню утримувати кероване ППМП.

6. Склад мін буде розташований в районі відм 92,7 (61054)

7. Готовність до виконання завдання о 13.30.

8. Сигнали управління і взаємодії - встановлені раніше.

Про виконання завдань доповідати мені негайно.

Я знаходжуся на КСП 4 механізованої роти.

Мій заступник штатний.