Дії взводу з улаштування та утримання вузла загороджень. Заняття №1 «Робота командира з організації виконання завдання».

Вузол загороджень. Склад, тактичні вимоги та порядок влаштування вузла загороджень»

Загальні відомості про вузли та смуги загороджень.

Система інженерних загороджень це сукупність різноманітних загороджень, що створюються за єдиним планом, відповідно до задуму бою, у поєднанні з системою вогню, природними перешкодами та з урахуванням маневру своїх військ та ймовірних дій противника.

При створенні мінно-вибухових загороджень встановлюються мінні поля, групи мін, окремі об’єктні міни, а також влаштовуються вузли, смуги та зони загороджень. Загородження, які влаштовуються у смузі оборони бригади, є тактичними загородженнями.

Вузол загороджень - комплекс комбінованих загороджень, що влаштовуються на місцевості основних дорожніх напрямках, переважно на перетинах доріг, у дефіле, міжгір’ї й т.п. з прилеглими обходами та об’їздами. Вузли загороджень звичайно влаштовуються на найбільш доступних для дій військ противника напрямках. У вузлі загороджень переважно створюються мінно-вибухові загородження, мінуються й готуються до руйнування ділянки доріг та дорожні споруди, влаштовуються невибухові загородження, готуються до руйнування або зруйновані важливі об'єкти (шляхопроводи, тунелі, дамби і т.п.) у поєднанні з наявними природними перешкодами.

Як правило, ВЗ мають перекривати дорожній напрямок і прилеглі об'їзди на 1-1,5 км по фронту і 2-3 км в глибину.

Смуга загороджень смуга місцевості глибиною 3-4 км перед позицією або оборонним рубежем з влаштованими на ній мінно-вибуховими, невибуховими загородженнями та створеними руйнуваннями в поєднанні з природними перешкодами. Зазвичай смуга загороджень прикриває важливий напрямок руху.

Мінні поля, вузли і смуги загороджень, як правило, прикриваються вогнем усіх видів зброї та ударами авіації.

Загородження перед переднім краєм головної смуги оборони влаштовуються головним чином під час підготовки оборони силами механізованих (танкових) частин, які обороняють смугу.

Загородження в глибині оборони створюються, як правило, на двох-трьох (переважно дорожніх) напрямках найбільш імовірного наступу противника, перед смугами оборони бригад 2-го ешелону, на відсічних рубежах, перед вогневими рубежами. В них зазвичай готуються вузли загороджень та руйнування на дорогах. За розрахунками провідних військових фахівців, в умовах Західного оперативно-стратегічного напрямку вузли загороджень на дорожніх напрямках доцільно створювати через 8-10 км.

Вузли загороджень готуються й утримуються підрозділами і частинами інженерних військ. Для створення загороджень за рахунок дистанційного мінування можуть залучатися авіація та артилерія.

Вузли загороджень створюються під час підготовки й розвитку системи загороджень як самостійні елементи системи загороджень, на дорожніх напрямках і в зонах загороджень. Залежно від місця вузла в системі загороджень він може вирішувати різні завдання.

Вузол, який створюють в якості самостійного елементу системи тактичних загороджень, влаштовується, як правило, в ланках першої позиції або між батальйонними районами оборони або на їх флангах з метою ускладнення пересування (або навіть припинити) просування противника на напрямку, який прикривається на ділянці по фронту до 2-3 км, а у разі спроб противника подолати вузол - завдати йому значних втрат за рахунок ураження вогнем під час бою на загородженнях і за рахунок ураження на мінних полях.

Найбільш ефективно це завдання має бути вирішено шляхом створення руйнувань і мінування прилеглих об'єктів уздовж кожного дорожнього напрямку (шляху), у всіх місцях його переходу через природні перешкоди і перешкоди, у дефіле, в густому лісі і т.п. Однак в цьому випадку ускладнене утримання підготовлених до руйнування об'єктів: підрозділи інженерних військ знаходяться на значній відстані один від одного, керувати ними складно, вони є наче "вмороженими" в дорожні напрямки і залучити (притягнути) їх для вирішення інших завдань, що виникають раптово, практично неможливо.

Загородження на дорожніх напрямках можуть утримуватись взводом декілька діб і лише частина з них буде приведена в дію. Більшість цих загороджень, як показують розрахунки, після ліквідації загрози буде знято. За цих умов самостійні дії окремих невеликих груп на дорожніх напрямках є небажаними. Підрозділи інженерних військ не повинні подрібнюватись для формування таких груп, а мають отримати свої конкретні завдання на території місцевості, що обладнується. Оскільки для утримання вузла загородження має бути призначений комендант, в обов'язки якого входить організація пропуску військ через підготовлені загородження, своєчасне закриття проходів та приведення в дію руйнувань і мінно-вибухових загороджень (комендантом має бути офіцер) то є зрозумілим, що мінімальним підрозділом, який готує і утримує вузол загородження, може бути тільки взвод.

Командир взводу може керувати відділеннями на обмеженій території (за допомогою посильних і простими засобами зв'язку), в межах 1-2 км по фронту і до 2 км у глибину. На цій території доцільно зосередити всі загородження, які готуються взводом.

У вузлі загороджень необхідно створити таку систему руйнувань окремих об'єктів, мінування їх об'єктними мінами для повторного руйнування, протитранспортних мін, груп мін, мінних полів і окремих мін, щоби взвод був максимально завантажений утриманням зазначених загороджень та їх переведенням з другого в перший ступінь готовності.

Загородження не тільки на дорожньому напрямку або в зоні, але й у самому вузлі загороджень мають створюватись по вузловій системі: кожне відділення повинне готувати та утримувати свій осередок загороджень.

Можливе улаштування вузлів загороджень ємністю на взвод, на посилений взвод і на роту. Інженерно-саперне (інженерне) відділення може готувати і утримувати осередок загороджень, як правило, в складі вузла загороджень і лише в порядку виключення -самостійно.

Вузол загороджень на дорожньому напрямку на середньо пересіченій місцевості

Витрата інженерних боєприпасів: зарядів ВР- 2-3 т; ПТМ – 400-600; фугасних

ППМ – 100-200; осколкових ППМ – 50-100; ПТрМ-8-10; СМ – 30-100

Час на влаштування вузла загороджень інженерно-саперним взводом - 10 год.

У вузлі загороджень на дорожньому напрямку на середньо пересіченій місцевості готуються до руйнування мости і віадуки, шляхопроводи, водопропускні труби, ділянки дорожнього полотна і мінуються броди. В дефіле, лісових масивах і на переходах через заболочені ділянки встановлюються мінні поля, групи мін, влаштовуються лісові завали та мінуються прилеглі об'їзди і обходи.

У вузлі загороджень на дорожньому напрямку в гірській місцевості готуються до руйнування мости і водопропускні труби через гірські струмки і річки, підходи до мостів, окремі ділянки дороги, гірські перевали і серпантини, влаштовуються міновані лісові завали і встановлюються протитранспортні (об'єктні) міни, протитанкові й протипіхотні мінні поля, а також групи мін, з осколкових мін спрямованого ураження, мінуються обходи та об'їзди.

Вузол загороджень в горах (на серпантині):

1 - скидання дорожнього полотна; 2 - завал дорожнього полотна.

Витрата інженерних боєприпасів: зарядів ВР - 3,5-5 т;

ПТМ - 300-500; фугасних ППМ – 200-300; осколочних ППМ – 50-100; ПТрМ – 10-15; СМ-40

Час на влаштування вузла загороджень інженерно-саперним взводом - 2 діб

У вузлі загороджень на водній перешкоді готуються до руйнування мости, що існують, гідротехнічні спорудження і ділянки дороги на підходах до переправ, встановлюються мінні поля і окремі групи мін на березі та у воді на ділянках де можлива переправа військ противника. В опорах моста і на греблі встановлюються об'єктні міни.

Утримування вузлів загороджень полягає у підтримуванні загороджень в постійній готовності до застосування, їхній охороні та обороні, пропускання своїх військ й у своєчасному приведенні загороджень в дію.

Під час утримування вузлів загороджень здійснюється регулярна перевірка стану окремих груп мін і мінних полів, вибухових пристроїв, основних і дублюючих ліній управління та електровибухових мереж, надійності закріплення зарядів, справності огорож. Виявлені несправності усуваються. На пунктах управління (підривних станціях) організовується постійне чергування і безперервне спостереження за противником.

Загородження перевіряються також після артилерійського обстрілу або ударів авіації, дій противника щодо влаштування проходів, після сильних дощів і снігопадів.

Утримування вузлів загороджень покладається на підрозділи інженерних військ, а прикриття об'єктів огнем на загальновійськові частини (підрозділи), на ділянці яких вони підготовлені.

Вузол загороджень на водній перешкоді:

1- міст, підготовлений до підриву по радіо; 2 - міст, що підготовлений до вибуху по дротах.

Витрата інженерних боєприпасів: зарядів ВР - 3-3,5 т; ПТМ 200-300; ППМ - 60-100; осколочних

ППМ - 40-60; ПТрМ - 8-10; СМ -25-30.

Час на влаштування вузла загороджень інженерно-саперною ротою складає 1 добу.

Залежно від обстановки, наявності сил і засобів інженерно-саперна рота звичайно утримує вузли загороджень на одному дорожньому напрямку, а інженерно-саперний взвод (взвод керованого мінування) утримує один-два вузли загороджень.

Пропускання своїх військ через вузол загороджень здійснюється по проходах, які залишають на дорогах. Проходи огороджуються і позначаються покажчиками «Прохід», на межі мінних полів встановлюються указки «Міни». При наближенні противника, за вказівкою (сигналом) старшого начальника, проходи закриваються, керовані мінні поля переводяться в бойовий стан, знімається огородження, а підготовлені до руйнування об'єкти підриваються. Проходи закриваються за допомогою мінних шлагбаумів.

Влаштування вузла загороджень розпочинається з підготовки до руйнування мостів, риття шурфів і закладання зарядів для устаткування вирв та ділянок протитанкового рову. На основній дорозі й об'їздах встановлюються групи керованих або некерованих протитанкових і протитранспортних мін. Для недопущення розмінування і відновлення дороги встановлюються міни-пастки або керовані міни. Готуються завали і руйнування дорожнього полотна, а також мінуються об'їзди та обходи. В глибині оборони вузли загороджень звичайно утримуються в другому ступені готовності. Переведення їх у перший ступінь готовності здійснюється після пропускання своїх військ за командою старшого начальника.

На напрямках, які мають найбільш важливе значення та визначають стійкість оборони, в смузі оборони бригади можуть створюватись (за планом старшого начальника) оперативні загородження.

Планування заходів щодо створення інженерних загороджень має бути єдиним. Воно здійснюється загальновійськовим штабом разом з начальником інженерної служби, начальником ракетних військ і артилерії та представником авіації.

Під час влаштування загороджень організовується взаємодія частин (підрозділів), що встановлюють загородження із загальновійськовими частинами і підрозділами, протитанковим резервом, а також між інженерними та артилерійськими підрозділами, які оснащені засобами дистанційного мінування.

Взаємодію організовує і здійснює загальновійськовий командир по завданнях, напрямках, рубежах і часу дій військ.

Про всі встановлені інженерні загородження командири підрозділів і частин, що їх встановлювали, доповідають у вищий штаб з поданням звітної документації на мінно-вибухові загородження у вигляді формулярів (складаються у трьох примірниках), у тому числі й на загородження, які встановлені дистанційним способом.

Перший примірник формуляру зберігається у командира частини (підрозділу), що встановив мінно-вибухові загородження або у командира частини (підрозділу), що прийняла загородження для утримування, охорони і оборони. Другий і третій примірники формулярів висилаються у вищі штаби.

При зміні військ інженерні загородження передаються по акту з додаванням звітної документації на них.

Утримання інженерних загороджень містить: регулярну перевірку і підтримування у бойовій готовності мінних полів і окремих мін та фугасів на підготовлених до руйнування об'єктах; переведення загороджень з одного ступеня готовності в інший і руйнування об'єктів; організацію пропуску військ через проходи в загородженнях.

За місцем вузлів загороджень в системі загороджень, характером їх обладнання, утримання та приведення в дію вузли загороджень можна розподілити на дві групи:

1. Вузли загороджень по позиціях.

2. Вузли загороджень поза позиціями.

а) вузол загороджень на позиціях.

Цей тип вузла загороджень може створюватись в смузі забезпечення, на першій, другій і третій позиціях між батальйонними районами оборони або на їхніх флангах, а також у глибині оборони на позиціях і рубежах, зайнятих військами для відбиття наступу противника, який вклинився, або проведення контратак. Такі вузли загороджень мають перекривати основні й паралельні їм дороги в смузі 2-3 км по фронту і до 2-3 км в глибину, тобто на глибину позиції.

Основу загороджень у вузлі складають руйнування штучних споруд (мостів, шляхопроводів, дорожнього полотна у вузьких місцях), мінні поля з ділянками керованих мін в проміжках між мінними полями, протитранспортні й об'єктні міни для повторних руйнувань і ураження, різноманітні міни кругового і спрямованого ураження (МОН-100; МОН-200; МОН-50; МОН-90; ОЗМ-160; ОЗМ-72). Вузли загороджень на позиціях, як правило, є елементами тактичних загороджень. Вони створюються за рішенням загальновійськового командира у тісній взаємодії з системою вогню. Загородження у вузлі групуються в осередки, кожен з яких містить один-два підготовлених до руйнування об'єкти, групи мін і мінні поля, протитранспортні й об'єктні міни, дротяні та інші загородження на ділянці 300-400 м по фронту і в глибину.

Вогневі осередки загороджень розташовуються перед переднім краєм, між ротними опорними пунктами, на флангах БРО і охоплюють основні дороги, які проходять через позицію, що зайнята військами.

Особливістю такого вузла є те, що для прикриття загороджень і ведення

бою на них у вузлі, окрім саперів, залучаються механізовані і танкові підрозділи, посилені артилерією, особливо протитанковими засобами. Для них у вузлі загороджень обладнуються вогневі позиції, які ешелоновані по глибині.

При вклиненні противника у вузол загороджень сапери здійснюють руйнування споруд, переводять мінні поля і окремі міни в перший ступінь готовності, а при наближенні против-ника уражають його керованими мінами спрямованого ураження МОН-100 (200, 50, 90), або ОЗМ-72 (160).

Механізовані і танкові підрозділи, які ведуть маневрену оборону, опираються на загородження й уражають противника вогнем своїх засобів, і взаємодію вогнем артилерії та авіації, по місцях накопичення противника перед загородженнями.

б) вузли загороджень поза позицій

Вузли загороджень цього типу створюються як елемент оперативних загороджень на дорожніх напрямках або в зонах загороджень. Дорожній напрямок може пролягати в смузі забезпечення, по передньому краю та у тактичній глибині й простягатися в глибину оборони на 100-120 км. На такому напрямку на відстані 5-6 км один від одного готуються завчасно або в ході бою вузли загороджень ємністю від одного взводу до роти.

В зоні загороджень вузли загороджень розташовуються на вузлах доріг і перекривають основні дорожні напрямки. Ці вузли створюються в таких місцях, де дії військ поза доріг є дуже ускладнені. Обсяг руйнувань у вузлі має бути таким, щоб противник був позбавлений можливості користуватися маршрутом без проведення складних відновлювальних робіт. Оскільки в цьому випадку головне завдання вузлу - виграти час, знизити темп наступу противника, то загородження повинні впливати на противника як найдовше.

З цією метою:

- готуються до руйнування основні існуючі споруди;

- встановлюються об'єктні й протитранспортні міни з різними строками уповільнення для повторних руйнувань і ураження противника;

- з цією ж метою встановлюються радіокеровані міни і фугаси;

- замість мінних, полів мають встановлюватись невеликі групи мін або окремі міни в найбільш неочікуваних місцях;

- якщо дозволяє місцевість, мають готуватися радіокеровані камнеметні фугаси, завали і ділянки скидання дорожнього полотна.

Такі вузли загороджень готуються та утримуються, як правило, тільки підрозділами інженерних військ. Бій на цих загородженнях не планується, хоча і мав би відбутися для прикриття відходу наших військ силами ар’єргардних підрозділів. З цієї причини в такому вузлі недоцільно встановлювати мінні поля, оскільки вони є ефективними тільки перед вогневими позиціями військ, які обороняються.

Таким чином, до складу вузлу загороджень можуть входити:

- підготовлені до руйнування мости, шляхопроводи, труби й інші споруди;

- заміновані групами мін й окремими протитранспортними мінами найближчі об'їзди і обходи;

- завали доріг, руйнування дорожнього полотна;

- протитранспортні та об'єктні міни, а також керовані по радіо фугаси для повторних руйнувань і ураження противника.

Склад вузла загороджень.

Склад загороджень, у вузлі визначається його призначенням, розміром, кількістю і якістю готових до руйнування і мінування штучних споруд, характером місцевості поза доріг в межах вузла і по найближчих обходах, складом гарнізону вузла і часом на його створення.

Можливо вважати, що в середньому для Західного ОСН, для створення вузла загороджень поза позицією необхідно: вибухових речовин до 3 т, протитанкових мін до 250-300 шт., протипіхотних мін до 100, протитранспортних і об'єктивних мін до 10, сигнальних мін - до 15-20. У вузлі на позиції, крім того, може бути встановлені до 2 км протитанкових і до 1 км протипіхотних мінних полів, для чого потрібно додатково до 2000 протитанкових і до 3000 протипехотних фугасних або до 300 осколочних мін, 10-20 мін спрямованої дії, 4-6 пакетів МЗП. Оскільки у такому вузлі планується ведення бою на загородженнях, то більша частина інженерних боєприпасів має використовуватись у керованих (по радіо та по дротах) протитанкових та протипіхотних мінних полях. За наявності відповідних засобів доцільно також застосовувати електризовані загородження.

У вузлі загороджень на дорожньому напрямку мають готуватися до руйнування 1-3 дорожніх споруди (із загальною витратою ВР 1,5-3 т), встановлюватись 300-400 протитанкових, до 100 протипіхотних і 4-6 протитранспортних та об'єктових мін.

Для виконання оперативних розрахунків доцільно керуватися наступними орієнтовними нормативами, які враховують характер місцевості.

	Місцевість
	рівнинна	середньо-пересічена	гірська
Вибухові речовини, т	1-1,5	1,5-2,5	4-8
Протитанкові міни	400-500	200-300	150-250
Протитранспортні міни	3-4	5-8	5-10
Протипіхотні міни - фугасні - осколкові	40-100 40-80	40-60 20-40	10-60 20-60
Об'єктні міни	1-2	1-2	1-2
Сигнальні міни	15-20	15-20	15-20

На підготовку, вузла взводу може бути потрібно: на рівнинній місцевості 6-8 годин, на середньо пересіченій місцевості 8-12 годин, у горах 1-3 доби.

Створення та утримання вузла загороджень.

При створенні вузлів загороджень потрібно розрізняти підготовчий та виконавчий періоди. В підготовчий період здійснюється рекогносцировка, розробляється необхідна документація, ставляться завдання підрозділам, готуються інженерні боєприпаси, техніка та допоміжні засоби: прилади та пристрої прискорення встановлення і кріплення зарядів, прокладки вибухових мереж, огорожі і позначення мінних полів і груп мін.

У підготовчий період, який розпочинається з моменту прибуття підрозділів до вузла загороджень, уточнюються завдання, організується взаємодія з частинами і підрозділами на позиції, встановлюється бойова і безпосередня охорона на об'єктах, обладнуються пункти управління, польові склади інженерних боєприпасів, організовується регулювання руху через мости і ділянки доріг, які готуються до руйнування і мінування.

Після виконання зазначених заходів, або одночасно з цим, підрозділи розпочинають підготовку до руйнування і мінування об'єктів у вузлі. Залежно від умов оперативно-тактичної обстановки, поставленого завдання, характеру місцевості та обсягу намічених загороджень, наявності сил і засобів на підготовку вузла, способу утримання і приведення в дію загороджень у вузлі та планової бойової ефективності вузла загороджень в ньому можуть готуватися загородження одночасно, послідовно та змішаним способом: одночасно в декількох групах, а в кожній групі - послідовно.

Перший спосіб застосовується рідко і тільки в тих випадках, коли на підготовку вузла в обмежений час виділяються значні сили, наприклад, якщо на підготовку вузла, який повинен утримуватися взводом, призначається рота на 2- 3 години. В цьому випадку, щоб забезпечити фронт робіт, необхідно приступити до одночасної підготовки всіх об'єктів до руйнування і мінування.

Другий спосіб застосовується в тому випадку, коли підготовку вузла здійснює той підрозділ (взвод, посилений взвод), який в подальшому буде утримувати загородження у вузлі, а основний об'єкт вузла є важливим (наприклад, великий міст). В цьому випадку, підрозділ, який виділений на підготовку вузла, готує до руйнування в першу чергу основний об'єкт і лише після його готовності приступає до підготовки інших об'єктів, при цьому в другу чергу готуються об'єкти перед основним, а в третю чергу - за основним об'єктом.

Третій спосіб підготовки вузла застосовується найчастіше тоді, коли у вузлі знаходяться декілька (2-3) рівноцінних об'єктів й їх необхідно готувати до руйнування та мінування одночасно, в першу чергу. Після готовності цих об'єктів створюються загородження в другу чергу перед цими об'єктами, в третю чергу - за цими об'єктами. При цьому кожний з основних об'єктів вузла є основою осередку, в якому загородження розгортаються по фронту і нарощуються в глибину руйнуванням природних та штучних перешкод й у тісній взаємодії з системою вогню і планованими маневрами підрозділів, які обороняють вузол.

Незалежно від прийнятого способу підготовки загороджень у вузлі, на польових складах інженерних боєприпасів і на об'єктах, які готуються до руйнування та мінуються, організовується загальна і безпосередня охорона, а після мінування об'єктів - їхне утримання в другому (першому) ступені готовності.

Після завершення усіх робіт стосовно підготовки вузла підрозділ приступає до його утримання. З цією метою усі загородження у вузлі, якщо це не було зроблено на етапі підготовки вузла, об'єднуються в осередки загороджень, кількість яких визначається угрупованням загороджень і кількістю саперних відділень, які утримують вузол. Як правило, на утримання одного осередку призначається саперне відділення, яке для цієї мети може виставити один тризмінний цілодобовий пост і один (два) двохзмінних цілодобових парних патрулі. Командир відділення діє як комендант осередку.

Командир взводу, як правило, виконує функції коменданта вузла. Він розташовується на пункті управління підривом основного об'єкта який повинен бути обладнаний у тиловій частині вузла поблизу СП (КСП) командира підрозділу, який обороняється у вузлі (якщо вузол на позиції). З командирами відділень командир взводу підтримує постійній зв'язок посильними (від кожного відділення 1-2 особи), сигнальними засобами і особистим спілкуванням. Командири відділень повинні постійно знаходитися в своїх осередках і спостерігати, за тим, щоб усі загородження були в постійній готовності до переведення їх в, перший ступінь готовності та до вибуху, виключити можливість захоплення тактичними десантами противника. Крім того, коменданти осередків і комендант вузла організовують відновлення загороджень після авіаційних і артилерійських ударів противника і забезпечують безпечний пропуск своїх військ через загородження у вузлі.

Пост, як правило, охороняє один або частину крупного об'єкта, а парний патруль - групу загороджень уздовж дороги: фугаси, групи мін, мінні поля, протитранспортні міни, об'єктні міни, завали тощо. Вночі та в умовах обмеженої видимості кількість постів і патрулів повинно збільшуватись, щоб забезпечити надійну охорону. Тому, підступи до зарядів на об'єктах, підступи до фугасів і протитранспортних і об'єктних мін повинні мінуватись сигнальними мінами і іншими засобами сигналізації.

Кількість точок ініціювання на об'єкті має бути мінімальною, бажано, щоб їх на одному навіть такому об'єкті, як міст, було не більше 2-4. З цією метою усі заряди на об'єкті з'єднуються в єдиний заряд за допомогою з’єднувальних зарядів, в якості яких можливе використання ланки подовженого заряду У 3-3, гнучкі подовжені заряди СЗ-4П, СЗ-1П, заряди еластичного ВР СЗ-1Е, вальний кабель заряду ЗРП або подовжені заряди, які збираються на рейках з 200 чи 75-грамових промислових шашок.

Як основні, так і дублюючі заряди повинні розташовуватись у внутрішніх частинах елементів конструкції в захищених від куль і осколків місцях. В якості дублюючих зарядів, які прокладаються в землі або у внутрішніх порожнинах конструкцій можливе використання детонувального шнуру з детонаторами на його кінцях для безкапсульного збуджування вибуху. Застосування ДШ в якості з'єднувальних зарядів на фермах мостів недоцільно, оскільки важко захищати ДШ від перебивання осколками або кулями, в результаті цього ДШ може бути підірваний, що призведе до несанкціонованого вибуху і завчасному руйнуванню об'єкта. У виключному випадку, якщо неможливо застосування інших засобів, крім ДШ, він повинен бути захищений сталевим кутками або прикладений в металевих трубах.

Від основного заряду по рівчаку виводиться на уклін земляного насипу дороги з'єднувальний заряд, який зібраний з табельних або саморобних подовжених зарядів, детонувального кабелю і тут зверху обладнується точка ініціювання. Шурф і рівчак засипаються ґрунтом і ретельно трамбується. Точка ініціювання по всій конструкції ретельно маскується, так щоб її місцезнаходження було відомо тільки обмеженому колу осіб, яким доручено її охорона або використання при переведенні фугасу в перший ступінь готовності. Для захисту від розвідувально-диверсійних груп противника та від випадкових осіб кришку коробу, в якому розміщена точка ініціювання, можна з'єднати з сигнальною міною, яка встановлена з боку від точки ініціювання. Обладнана такими точками ініціювання групи фугасів на значній ділянці дороги може охоронятися одним парним патрулем, в протилежному випадку біля кожного фугасу необхідно виставляти вартового.

Мінні поля, які утримуються в другому ступені готовності, повинні бути огороджені дротовими огорожами, при цьому з метою маскування контур дротової огорож не повинен повторювати контур мінного поля. Для захисту від проникнення на мінне поле випадкових осіб і сигналізації про те по внутрішньому боку огорожі мінного поля доцільно встановлювати сигнальні міни. Оскільки при переведенні з другого ступеня готовності в перший, особливо коли слідом за цим надходить команда на приведення загороджень в дію, не завжди буде час на зняття огорожі з мінних полів, то з метою введення противника в оману відносно місця і накреслення межі мінних полів одночасно з бойовими повинні застосовуватись і хибні мінні поля, які огороджені так само, як і бойові, мінні поля. При переведенні мінних полів з другого ступеня готовності в перший огорожа повинна зніматися в перший чергу з бойових мінних полів, повністю або частково. З хибних мінних полів огорожа не знімається або знімається частково і навмисно недбало, щоб справити враження постійності робіт при його знятті. Групи мін при їх утриманні в другому ступені готовності необхідно маскувати під мінні поля, для цього навколо них необхідно встановлювати дротяні огорожі, які охоплюють значно більшу площу ніж та, яка зайнята групою мін. При переведенні в перший ступінь готовності огорожа навколо такої групи мін повинна бути знятою, якщо для цього є час, або залишеною що змусить противника при її розмінуванні витратити такі ж самі зусилля, які він вимушений був би витратити і при розмінуванні мінного поля.

Аналіз умов бойового застосування вузлів загороджень в сучасних операціях показує, що вузли загороджень в більшій кількості випадків утримувались і будуть утримуватись в другому ступені бойової готовності, в перший ступінь готовності вони переводяться лише при загрозі захоплення їх противником, а приводяться в дію - при плановому або змушеному відході з боєм чи без бою по загородженнях. Дуже часто оперативно-тактична обстановка може змінюватись так, що війська отримують успіх, потреба в інженерних загородженнях зникає і перед підрозділами інженерних військ, які утримують ці загородження виникнуть нові завдання. З урахуванням цих умов загородження у вузлі повинні створюватись, як правило, в другому ступені бойової готовності і так щоб їх при необхідності можна було швидко зняти або перевести в перший ступінь бойової готовності з подальшим приведенням в дію залежно від умов обстановки, яка склалася. В деяких випадках вузли загороджень можуть передаватися на утримання іншим підрозділам. Тому при їх створенні та організації утримання повинна також ураховуватись можливість швидкої і чіткої передачі як окремих загороджень, так і вузла в цілому іншим підрозділам.

Ступені готовності інженерних загороджень

Інженерні загородження влаштовуються в першому і в другому ступенях готовності.

Перший ступінь- загородження приведені у повну бойову готовність:

• у мінних полях міни встановлені та остаточно споряджені, керовані міни переведені у бойовий стан;

• огородження мінних полів зняті;

• на об'єктах, що плануються до зруйнування, підривні заряди встановлені, в них вставлені детонатори, підривні мережі підготовлені;

• об'єктні та протитранспортні міни встановлені й замасковані, підривники переведені у бойовий стан;

• у комбінованих загородженнях мінно-вибухові засоби, що встановлені остаточно споряджені, а проходи та переходи через них заміновані.

В першому ступені готовності загородження влаштовуються й утримуються у смузі забезпечення (крім шляхів відходу передових загонів), на передовій позиції, перед позиціями бойової охорони та в проміжках між підрозділами і частинами, що обороняються, в межах першої позиції, а також перед рубежами, які займають війська у ході бою для відбиття наступу (контратаки) противника.

Другий ступінь- загородження підготовлені до швидкого переведення в перший ступінь:

• міни встановлені та остаточно споряджені, але самі мінні поля огороджені й охороняються, керовані міни знаходяться у безпечному стані;

• на об'єктах, що підготовлені до руйнування, підривні заряди встановлені, капсулі-детонатори з'єднані з підривними мережами, але в заряди не вставлені, підривні станції обладнані;

• об'єктні та протитранспортні міни встановлені й замасковані, але їхні підривники на переведені у бойовий стан;

• невибухові загородження підготовлені, але проходи та переходи через них не зруйновані і не заміновані або заміновані об’єктними, протитранспортними мінами й фугасами, які утримуються у другому ступені готовності.

У другому ступені готовності загородження влаштовуються та

утримуються в глибині оборони і на шляхах відходу передових

загонів та підрозділів бойової охорони.

Ступені готовності загороджень, а також порядок їхнього переведення

з одного ступеня в інший, приведення в дію вказуються командиром, на

ділянках якого влаштовуються загородження.

Приведення в дію вузла загороджень.

Об'єкти у вузлі, як правило, утримуються в другому ступені готовності, при цьому, як видно, електродетонатори і капсулі - детонатори в заряди не вставлені, механізми об'єктних і протитранспорнтних мін не включені мінні поля і групи мін огороджені. Це необхідно для забезпечення безпечного руху своїх військ через вузол, а також для запобігання несанкціонованого вибуху. Об'єкти у вузлі повинні як можна довше утримуватись у другому ступені готовності і переводитись в перший, ступінь по можливості лише безпосередньо перед приведенням в дію. Це особливо важливо, якщо через вузол загороджень відходять частини і підрозділи своїх військ. Кращим варіантом було би, якщо би об'єкти у вузлі переводились в перший ступінь готовності після відходу усіх наших підрозділів, а підривались при наближенні до них перших груп противника. Однак при суворому дотриманні цих умов виникає значний ризик не встигнути перевести деякі об’єкти в перший ступінь готовності, а, отже, не підірвати їх. За цієї причини загородження у вузлі переводяться в перший, ступінь готовності, як правило, ще до повного відходу наших військ.

Рішення на переведення вузла в перший ступінь готовності приймає командир, який має право віддавати наказ на приведення, загороджень в дію у вузлі. З цим командиром у коменданта вузла повинен бути встановлений і постійно підтримуватись стійкий зв'язок па радіо, телефону і посильними. При порушенні хоча б з одного з цих видів зв’язку командир і комендант вузла повинні вживати всіх необхідних заходів до її негайного відновлення. Усі дії коменданта вузла по переведенню загороджень в перший ступінь готовності і приведення їх в дію повинні здійснюватись лише після отримання відповідного наказу або встановленого сигналу по одному або декількох видах зв'язку. Якщо у вузлі загороджень раптово з'явиться противник і створиться загроза захоплення об'єктів у вузлі, комендант вузла повинен про це негайно доповісти командиру і діяти згідно з його наказом перевести вузол в перший ступінь готовності та привести в дію або продовжувати утримувати його в другому ступені готовності, зайняти оборону і відбити напад противника. Другий варіант буде відповідати випадку, коли противник висадить тактичний повітряний десант із завданням захопити або підірвати об'єкти у вузлі. Сили десанту, можуть бути значними, і утримувати усі об'єкти у вузлі не завжди буде можливо. Тому, якщо наказу на підрив основного об'єкта не було, а утримати всі об'єкти не є можливим, комендант вузла організовує оборону основного об'єкта вузла, переводить в перший ступінь керовані протитанкові і протипіхотні мінні поля та окремі керовані міни, які встановлені на підступах до основного об'єкта, організовує і веде бій з противником на цих загородженнях, підриває керовані протипіхотні міни при виході противника в зону їх ураження, утримує основний об'єкт до прибуття підкріплення або до отримання наказу на підрив.

При отриманні наказу або сигналу на переведення вузла в перший ступінь готовності комендант вузла через посильних віддає наказ командирам відділень на переведення об’єктів в перший ступінь готовності у всіх осередках загороджень, а сам, залишив свого заступника на пункті управління, відправляється на основний об’єкт і особисто керує його переведенням в перший ступінь готовності. Після переведення основного об'єкта в перший ступінь готовності комендант вузла підтримує постійний, зв'язок зі своїм заступником і комендантами відділень, контролює переведення інших об'єктів у вузлі в перший ступінь готовності, одночасно переміщається від об'єкта до об'єкта за напрямком до пункту управління вибухом основного об'єкту.

Переведення усіх об'єктів у вузлі в перший ступінь готовності, як правило, повинно бути закінчене через 15-20 хв. після отримання наказу або сигналу, при цьому на переведення бойового об'єкту у вузлі повинно бути витрачено не більше 5-7 хв. після прибуття нового коменданта вузла з групою підривників, які здійснюють це переведення. Інші об'єкти повинні переводитись в перший ступінь готовності ще швидше.

Про переведення вузла в перший ступінь готовності комендант вузла (або заступник, який постійно знаходиться на пунктах управління підривом основного об'єкта, до прибуття туди коменданта) повинен негайно доповісти командиру, який віддав наказ.

«Послідовність і зміст роботи командира взводу щодо організації улаштування та утримання вузла загороджень».

Командир підрозділу інженерних військ, що утримує загородження на дорожньому напрямку, підтримує постійну взаємодію і зв'язок із загальновійськовим командиром частини (підрозділу), яка діє на цьому напрямку, веде розвідку противника, організовує управління і контроль за утримуванням вузлів загороджень. Про всі зміни, що відбулися в обстановці, а також про проведені заходи щодо підтримки загороджень в бойовій готовності, переведення їх в інший ступінь готовності, стані проходів або вибуху об'єктів у вузлі загороджень командир негайно докладає старшому начальнику.

У бойовому розпорядженні на влаштування і утримування вузла загороджень визначається порядок дій командира підрозділу, що утримує вузол загороджень, на випадок втрати зв'язку або висадки повітряного десанту противника.

Робота командира підрозділу

Завдання, що пов'язані з улаштуванням інженерних загороджень та зруйнувань у вузлі загороджень, командир підрозділу одержує по карті або безпосередньо на місцевості. Одержавши завдання, командир усвідомлює: обсяг і місце загороджень, що влаштовуються; порядок постачання та одержання інженерних боєприпасів; час на виконання завдання; порядок прикриття дій взводу в ході встановлення мінних полів, груп мін та окремих об’єктних мін, утримування або передачі загороджень; організацію взаємодії з частинами і підрозділами родів військ;

Після з'ясування завдання командир підрозділу визначає заходи, які необхідно виконати негайно (одержання інженерних боєприпасів, підготовка приладдя та інструментів для виконання завдання, перевірка технічного стану засобів мінування і т.п.), оцінює обстановку.

На основі з'ясування завдання й оцінки обстановки командир приймає рішення на виконання завдання.

При наявності часу командир підрозділу може брати участь у рекогносцировці на місцевості, що організується старшим начальником, де уточнює своє рішення. Після рекогносцировки віддає бойовий наказ на виконання завдання.

У ході виконання завдання командир знаходиться в одному з підрозділів, що виконує найбільш важливе завдання.

«Отримання завдання та усвідомлення його командиром взводу».

Порядок роботи командира інженерно-саперного підрозділу щодо організації і виконання завдань інженерного забезпечення залежить від:

- виду бою;

- характеру завдання, що виконується;

- положення та характеру дії противника;

- умов місцевості та пори року;

- наявності часу;

- підготовки особового складу підрозділу.

Зазвичай командир інженерно-саперного (інженерного) підрозділу щодо організації і виконання завдань діє у наступній послідовності:

- усвідомлює завдання;

- проводить розрахунок часу;

- віддає попередні розпорядження;

- оцінює обстановку та проводить рекогносцировку (бере участь за планом старшого начальника);

- приймає рішення;

- ставить завдання підлеглим (віддає усний бойовий приказ) і надає вказівки щодо взаємодії та всебічного забезпечення;

- керує підрозділом під час виконання завдання.

Отримання і усвідомлення завдання командиром взводу

Для улаштування вузлів загородження в глибині оборони, підготовки об’єктів до руйнування, як правило, залучаються інженерно-саперні (інженерні) підрозділи та підрозділи керованого мінування в кількості від взводу до роти. Вузли загородження влаштовують у другому ступені готовності.

Завдання на улаштування вузла загороджень командир взводу звичайно отримує від командира роти або начальника інженерної служби під час проведення рекогносцировки.

Під час отримання завдання командир взводу має усвідомити бойове завдання підрозділу (частини), що забезпечується, роль і місце свого підрозділу в бойовому порядку військ, характер і обсяг бойового завдання, що поставлене підрозділу, порядок і терміни його виконання, порядок взаємодії з іншими підрозділами інженерних військ.

Також він має визначити:

• місце і склад вузла загороджень;

• повний обсяг робіт щодо його улаштування й утримання;

• порядок отримання інженерних боєприпасів;

• час початку і закінчення виконання завдання;

• порядок прикриття вузла загороджень вогневими засобами.

Усвідомивши завдання командир повинен визначити скільки часу він має в своєму розпорядженні на прийняття рішення та доведення завдань до підлеглих, і відповідно до наявності часу й обраного методу роботи визначити обсяг та зміст заходів стосовно підготовки взводу до наступних дій.

Під час рекогносцировки на місцевості додатково уточнюються:

• межі та склад осередків вузла загороджень;

• визначаються об’єкти, що підлягають зруйнуванню;

• намічаються ділянки мінування доріг;

• уточнюються місця встановлення мінних полів, груп мін, об’єктових і протитранспортних мін.

Командир взводу також уточнює порядок дій відділень і розрахунків під час улаштування загороджень і підготовки об’єктів до руйнування, організацію прикриття вогнем загороджень в ході бою, час і сигнали переведення загороджень в перший ступень готовності.

Інженерно-саперна рота може підготувати загородження на дорожньому напрямку у вигляді вузлів на ділянці до 30 км (взвод - до 10 км).

«Розрахунок часу та попередні розпорядження»

Розрахунок часу здійснюється виходячи з встановлених термінів виконання завдання з урахуванням часу на проведення маршу, дозаправлення і обслуговування техніки, підготовку необхідного обладнання, інструментів та інженерних боєприпасів.

Якщо декілька завдань треба виконати до одного терміну, розрахунок часу проводиться по завданню, що є найбільш трудомістким з них.

Розрахунок часу (варіант)

Завдання отримане о _____ год. _______.

Готовність до виконання завдання о _____ год. ________.

Разом на виконання завдань є часу_______ год.

З них_____ світлого часу.

Наявний час розподілити:

• усвідомлення завдання з_____ до_____ год.;

• віддача попередніх розпоряджень з_____ до____ год.;

• оцінка обстановки з_____ до_____ год.;

• визначення задуму на виконання завдання з_____ до_____ год.;

• проведення рекогносцировки з_____ до____ год.;

• прийняття рішення з_____ до_____ год.;

• віддача бойового наказу з_____ до____ год.;

• виконання завдання з_____ до____ год.;

• складання доповіді про виконання завдання з____ до____ год.

Здійснивши розрахунок часу, командир взводу при необхідності, з метою економії часу, своєчасної та повної підготовки підрозділу до виконання отриманого завдання, віддає попередні розпорядження своєму заступникові та командирам відділень.

Характер попередніх розпоряджень залежить від конкретної обстановки. Звичайно вони:

• надають відомості щодо характеру дій противника та про його інженерні заходи;

• знайомлять командирів підпорядкованих і приданих підрозділів з отриманим завданням, а також де і коли буде відданий бойовий наказ;

• містять вказівки стосовно підготовки техніки і озброєння до виконання завдань;

• визначають порядок отримання інженерних боєприпасів;

• містять вказівки щодо пересування підрозділу до району виконання завдань та підготовки до нього;

• зазначають кому і в який час відбути с командиром підрозділу на рекогносцировку.

Зміст попередніх розпоряджень не повинен розкривати задум дій загальновійськових підрозділів, що забезпечуються.

Попередні розпорядження мають бути стислими, ясними, такими що не дозволяють подвійного тлумачення. Як правило, вони віддаються усно. У деяких випадках, наприклад, якщо підлеглі в момент отримання завдання знаходяться в різних районах, попередні розпорядження можуть бути передані по технічних засобах зв’язку або в письмовому вигляді.

Попередні розпорядження дозволяють організувати паралельну роботу щодо прийняття рішення і планування виконання наступних завдань.

Варіант попередніх розпоряджень командира

інженерно-саперного взводу.

Взвод отримав завдання до___ год. улаштувати вузол загороджень в смузі оборони 5 мбр.

Взвод отримав завдання до 6.00 22.03 підготовити й утримувати вузол загороджень в смузі оборони 5 мбр, в якому підготувати до підриву металевий шляхопровід, трубу через дорогу, греблю водосховища і встановити два змішаних мінних поля.

Для виконання завдання:

1 та 2 ісвід підготувати комплекти №77, саперні дроти, КПМ, інструмент для обладнання підривних станцій.

3 ісвід підготувати комплекти СМП, шанцевий інструмент та приладдя для встановлення проти транспортних мін.

Заступнику командира взводу до 19.00 на складі ВТМ в районі _____________ отримати ВР—1800 кг, ПТМ—100 шт., ППМ—200 шт., ПТрМ—4 шт.

Завдання з улаштування вузла загородження буде поставлене о _____ год.

«Оцінка обстановки»

Оцінка обстановки є важливою ланкою у процесі прийняття командиром обґрунтованого рішення і є основою його рішення.

Оцінюючи обстановку в інженерному відношенні командир вивчає:

- характер бойових дій противника та його вплив на успіх виконання завдань з улаштування вузла загороджень і застосування засобів механізації мінування;

- положення і стан взводу (укомплектованість особовим складом, наявність автомобільної техніки та засобів інженерного озброєння, засобів зв’язку, інженерних боєприпасів і запасів матеріальних засобів), його здатність до виконання завдань;

- стан і можливості приданих та підтримуючих сил і засобів;

- місцевість в районі виконання завдань;

- пору року, погодні умови, час доби та вплив зазначених чинників на успіх виконання завдань.

Під час вивчення противника командиром взводу береться до уваги віддалення від району виконання завдання, його активність та інженерні заходи, що ним проводяться.

Залежно від ймовірності впливу противника:

• намічаються заходи стосовно проведення всебічного забезпечення завдання;

• плануються заходи щодо: організації охорони; забезпечення прихованості дій підрозділу; прикриття його дій механізованими (танковими) підрозділами; захисту особового складу від засобів ураження противника;

Виходячи з фактичного складу підрозділу, його бойового досвіду та навченості особового складу, стану штатної та приданої техніки визначається найбільш доцільний спосіб використання наявних сил і засобів, кількість і склад розрахунків (груп) для виконання отриманого завдання, порядок застосування інженерних машин й транспортних засобів, а також потреба в додаткових інженерних боєприпасах, матеріалах та майні.

При цьому командир інженерного підрозділу користується типовими розрахунками та схемою дій підрозділів згідно відповідних керівництв, настанов, а також особистим досвідом.

Місцевість, на який підрозділу належить виконувати поставлене завдання, вивчається як в районі бойових дій, так і на шляхах руху до нього.

Особлива увага звертається на:

• захисні та маскувальні властивості місцевості;

• наявність лісу, рослинності ;

• стан доріг;

• характер ґрунту, снігового покриву;

• наявність природних перешкод, річок;

• наявність заражених ділянок;

• наявність джерел води;

• наявність місцевих будівельних матеріалів;

При вивченні радіаційної та хімічної обстановки (у випадку застосування ЗМУ) командир підрозділу визначає дозу зараження, яку може отримати особовий склад під час виконання завдання, а також допустимий час перебування підлеглих у зараженому районі, необхідність та порядок їхньої заміни.

Під час оцінки обстановки необхідно враховувати пору року, час доби, стан погоди, та їхній вплив на хід виконання поставленого завдання.

На підставі висновків з оцінки обстановки, командир взводу визначає обсяг завдань з улаштування вузла загороджень, терміни їхнього виконання, здійснює розрахунок потреби в інженерних боєприпасах, уточнює можливості відділень стосовно виконання завдань, розподіляє їм завдання і приймає рішення.

«Прийняття рішення»

В своєму рішенні командир взводу визначає задум дії на влаштування вузла загороджень, розподіляє відділення і необхідні засоби по осередках загороджень, намічає склад і порядок виконання завдань щодо їх влаштування; визначає порядок взаємодії з підрозділами, що обороняються, організацію і сигнали управління, надає вказівок заступнику командира взводу стосовно отримання необхідної кількості інженерних боєприпасів.

Рішення командира інженерно-саперного взводу на улаштування

та утримання вузла загородження.

1. Основні зусилля зосередити на підготовці до підривання однієї прольотної споруди і двох берегових опор металевого шляхопроводу, встановленню протитранспортних мін та змішаних мінних полів. Для утримання вузла загороджень обладнати пункт керування на відстані 150 метрів

2. Завдання відділенням.

1 ісвід підготувати до руйнування металевий шляхопровід встановити ділянку змішаного трьохрядного мінного поля довжиною 50 м і дві ПТрМ на в’їздах до шляхопроводу.

2 ісвід підготувати до руйнування залізобетонну водоперепускну трубу і ділянку дороги довжиною 200 м, встановити ділянку змішаного трьохрядного мінного поля довжиною 50 м.

3 ісвід підготувати до руйнування греблю водосховища та встановити дві ПТрМ на в’їздах.

3. Організувати взаємодію з командиром 1 мб для прикриття вузла загороджень .

4. Управління взводом – голосом, за допомогою сигнальних прапорців і засобами зв'язку.

«Постановка завдань командирам відділень»

Ухваливши рішення, командир взводу на місцевості віддає бойовий наказ на влаштування вузла загороджень.

Після отримання наказу командири відділень організовують отримання інженерних боєприпасів та іншого майна і висунення до своїх осередків загороджень, де ставлять завдання особовому складу. За командою (сигналом) командира взводу відділення приступають до виконання завдання щодо улаштування вузла загороджень.

Схема вузла загороджень на дорожньому напрямку.

Примірний склад ВЗ: ВР - до 1,5 т, ПТМ - 300, ППМ (ф) – 150,

ППМ (о) – 70, ПТрМ (ОбМ) – 8-10.

Час на влаштування – 10 годин силами ісв

Орієнтовна ефективність ВЗ

Втрати бронетанкової техніки: 8-12% - на середньо пересіченій місцевості;

5-7% - у гірській місцевості.

Час затримання мпб складатиме: 1-2 години - на рівнинній місцевості;

до 3-4 годин - на середньо пересіченій місцевості;

6-10 годин - у гірській місцевості.

У випадку проведення робіт з встановлення МВЗ у вузлі загороджень в умовах обмеженого бачення доцільно заздалегідь підготувати пенали для розташування електродетонаторів, пофарбувати люмінесцентною фарбою запальні гнізда в зарядах ВР, підготувати указки та маячки для позначення місць розташування зарядів, а також ліхтарі МБФ з різними світлофільтрами.

Місця розташування підривних станцій за таких умов мають позначатися покажчиками, що світяться, напрямки укладання магістральних проводів звичайно позначаються ліхтарями МБФ різного кольору.

Якщо готується резервний заряд то місце його розташування також позначається маячками, що пофарбовані люмінесцентною фарбою.

З метою встановлення мінного поля стройовим розрахунком має проводитися відповідна розбивка рядів МП: базисна лінія провішується ліхтарями МБФ з білисм кольором, а ряди мінного поля іншого кольору. З метою подальших заходів командири відділень на краю мінного поля в кожному ряду виставляють ліхтар з відповідним світлофільтром. Встановлення мін у даному випадку звичайно здійснюють починаючі з четвертого ряду.

Під час виконання завдань з встановлення МВЗ слід суворо дотримуватись заходів зі світломаскування.

У ході виконання завдання командир взводу знаходиться на одному з основних об’єктів, керує діями відділень, контролює правильність установки зарядів і мін на об’єктах, звертаючи особливу увагу на дотримання заходів безпеки, організує фіксацію і утримання підготовлених до руйнування об’єктів і встановлених загороджень, знайомить з ними командирів частин і підрозділів родів військ.

Після завершення всіх робіт щодо пiдготовки вузла загороджень взвод приступає до його утримання. Як правило, на утримання однієї зони призначається інженерно-саперне відділення, яке з цією метою може виставити один трьохзмінний добовий патруль і два звичайних патрулі. Командир відділення, будучи начальником зони, виконує обов’язки розвідного.

Командир взводу виконує функції коменданта вузла. Він розташовується на пункті управління вибухом основного об’єкта, який має бути обладнаний в тиловій частині вузла поблизу СП (КСП) командира загальновійськового підрозділу. З командирами відділень командир взводу підтримує постійний зв’язок посланцями, сигнальними засобами і особистим спілкуванням.

Командири відділень при утриманні загороджень зобов’язані:

• постійно знаходитись у зонах загороджень;

• стежити за їхнім складом;

• організовувати відновлення загороджень після авіаційних та артилерійських ударів противника;

• забезпечити безпечне пропускання своїх військ через загородження у вузлі;

• виключити можливість передчасного вибуху підготовлених об’єктів розвідувально-диверсійними групами противника або захоплення тактичним десантом противника.

Для забезпечення надійної охорони вузлів загороджень підходи до зарядів на об’єктах, до фугасів, протитранспортних і об’єктних мін мінуються сигнальними мінами й іншими засобами сигналізації. Навколо мостів підготовлених до підривання встановлюються дротяні загородження, що обладнуються сигнальними засобами. У нічний час кількість постів і патрулів збільшується.

Для захисту від куль і осколків як основні, так і з’єднувальні заряди повинні бути розташовані всередині елементів конструкції. Точки ініціювання необхідно виводити в зручне і захищене місце.

Для захисту від диверсійних груп противника або випадкових осіб кришку ящика, в якому розташована точка ініціювання необхідно з’єднати мережею з дроту, прокладеного в землі з сигнальною міною, яка встановлюється збоку від точки ініціювання.

Обладнана такими точками група фугасів може охоронятися одним патрулем. Якщо точка ініціювання не обладнана сигнальними пристроями, то до кожної точки ініціювання виставляється вартовий.

При переведенні мінних полів з другого ступеня готовності в першій огородження мають зніматися насамперед в бойових огородженнях не знімається або знімається частково, щоб створити враження поспішної роботи при його знятті.

Групи мін при утриманні у другому ступені готовності необхідно маскувати під мінні поля. Для цього необхідні дротяні загородження. При переведенні в першій ступінь готовності огородження навколо такої групи мін може бути зняте, якщо для цього є час або залишене що змусить противника при його розмінуванні затратити такі ж сили які він змушений був би витратити при розмінуванні мінного поля.

Про закінчення виконання завдань командир взводу доповідає командиру роти при цьому він передає звітну документацію на встановлені мінні поля, групи мін, фугаси (протитранспортні міни), підготовлені до руйнування об’єкти

Рішення на переведення вузла загороджень в першій ступінь готовності приймає командир, який має право віддати наказ на приведення ВЗ в дію. З цим командиром у коменданта вузла має бути встановлений і постійно підтримуватися зв’язок по радіо, телефону і посланцями.

Отримавши наказ або сигнал на переведення вузла в першій ступінь готовності, комендант вузла через посильних віддає наказ командирам відділень на переведення об’єктів в першій ступінь готовності, а сам, залишивши свого заступника на пункті управління відправляється на основний об’єкт і особисто керує його переведенням в першій ступінь готовності.

Після переведення основного об’єкту в першій ступінь готовності комендант вузла підтримує безперервний зв’язок зі своїм заступником і командирами відділень. Контролює інші дії по переведенню до першого ступеня готовності.

Переведення всіх об’єктів у вузлі має бути закінчене через 15-20 хв. після отримання наказу. При цьому на переведення основного об’єкта має бути відведене не більш 5-7 хв. після прибуття на нього коменданта з групою підривників, що здійснюють зазначене переведення.

Про переведення вузла в першій ступінь готовності комендант вузла повинен негайно доповісти командиру, що віддав наказ.

БОЙОВИЙ НАКАЗ

КОМАНДИРА ІНЖЕНЕРНО-САПЕРНОГО ВЗВОДА

НА УЛАШТУВАННЯ ВУЗЛА ЗАГОРОДЖЕНЬ.

Північ - у напрямку водонапірної башти. Ми знаходимось в гаю півн. околиця Зайки (58852).

1.Противник зупинив наступ наших підрозділів на підготовленому в інженерному відношенні рубежі, за даними розвідки, зосереджує резерви в районі Глухове в 12 км на захід від переднього краю 1/5 мбр і готується перейти в наступ в напрямку Борки (5881), Аренськ (5792). Перехід противника у наступ можливий з ранку 22.03.

Передній край оборони противника проходить по рубежу: схід. узлісся лісу (59838), півд.-схід. околиця Сухобезводне, схід. околиця Любитине (57836) і далі на південь.

2. Наші підрозділи перейшли до оборони, зміцнюють її в інженерному відношенні і мають завдання закріпившись на займаному рубежі не допустити прориву противника у напрямку Глухове – Христофорове - Аренськ.

3. 2 іср 1/1 ісбр має завдання влаштувати й утримувати три вузли загороджень у смузі оборони 5 мбр.

Взвод отримав завдання до 6.00 22.03 підготовити й утримувати вузол загороджень № 1 в районі перехрестя доріг (56868), в якому підготувати до підриву металевий шляхопровід, трубу через дорогу, греблю водосховища і встановити два змішаних мінних поля.

4. Основні зусилля зосередити на підготовці до підривання металевого шляхопроводу і греблі. Завдання щодо влаштування вузла загороджень виконувати по відділеннях. Утримання вузла здійснювати взводом.

5. Наказую:

1 ісвід підготувати до руйнування металевий шляхопровід, встановити ділянку змішаного трьохрядного мінного поля протяжністю 50 м і дві протитранспортні міни на в’їздах мосту. Відділенню виділяється: ПЗ — 500 кг, подовжені заряди КЗУ — 2 шт., ПТМ —40 шт., ППМ — 100 шт., ПТрМ - 2 шт.:

2 ісвід встановити ділянку змішаного трьохрядного мінного поля протяжністю 50 м, підготувати до руйнування залізобетонну водоперепускну трубу через дорогу та ділянку дороги довжиною 200 м. Відділенню виділяється: ПЗ — 500 кг, ПТМ — 40 шт., ППМ—100 шт.:

3 ісвід підготувати до руйнування греблю водосховища, на в’їздах греблі встановити дві протитранспортні міни і групи протитанкових мін (20 шт.). Відділенню виділяється: ПЗ — 800 кг, ПТМ — 20 шт., ПТрМ — 2 шт.

На кожен осередок загороджень скласти схеми підготовлених до руйнування об’єктів, встановлених мінних полів, груп мін, протитранспортних мін.

Командирам відділень після виконання завдань прийняти осередки загороджень для утримання. Елементи вузла загороджень утримувати у другому ступені готовності.

Приведення загороджень в першій ступень готовності здійснити за моєю командою через посланців і по сигналу «три червоні ракети». Нарощування загороджень в ходе бою здійснювати за моєю командою.

До виконання завдань приступити о 20.00 21.03, закінчити о 6.00 22.03.

6. Заступнику командира взводу до 19.00 отримати на складі на складе військово-технічного майна в районі Палуг (59911) необхідні інженерні боєприпаси. Підвезення їх організувати транспортом взводу і зосередити в районі розташування взводу до 19.20 21.03.

7. Підготовку особового складу, техніки, засобів підриву закінчити о 18.30 21.03.

8. Сигнали управління — встановлені раніше.

Доповіді про готовність осередків загороджень і документацію на них подати мені до 6.00 22.03.

Я знаходжуся з першим відділенням.

Мій заступник — штатний.