«Дії взводу в складі загону забезпечення руху»

«Склад та оснащення загону забезпечення руху»

«Загін забезпечення руху, його склад та оснащення».

Дії загонів забезпечення руху

В сучасних умовах в ході наступу просування військ може бути пов'язано із значними труднощами, оскільки за рахунок можливостей противника застосовувати засоби дистанційного мінування на шляхах руху може зустрітися значно більше мінно-вибухових загороджень, а також завалів і масових руйнувань, ніж це було раніше. Крім того, війська можуть зустріти ділянки місцевості, що заражені радіоактивними і отруйними речовинами (у випадку застосування ЗМУ).

Для прокладання, відновлення шляхів руху та безпосереднього забезпечення руху військ в ході наступу, при переслідуванні противника, або під час здійснення маршу і при відході створюються загони забезпечення руху (ЗЗР).

ЗЗР є елементом похідного порядку і виконує завдання у всіх випадках, коли війська рухаються в похідних колонах або передбойових порядках. ЗЗР у короткий термін має виконувати завдання, які виникають під час руху колон на заданому маршруті.

Загони забезпечення руху здатні виконувати наступні завдання:

- ведуть інженерну і радіаційну розвідку шляхів руху;

- поширюють, розчищають і влаштовують проходи в завалах, в мінних полях й інших загородженнях противника па шляхах руху військ;

- відшукують і прокладають обходи заражених ділянок місцевості, а при неможливості обходу - проробляють проходи в них;

- влаштовують переходи через траншеї, рви, ескарпи, а також через струмки, заболочені ділянки місцевості й інші природні перешкоди;

- відновлюють та ремонтують дороги, мости, звільняють шляхи руху від пошкодженої техніки і дезактивують ділянки доріг, заражених радіоактивними речовинами понад допустимих норм;

- влаштовують об'їзди труднопрохідних ділянок і прокладають шляхи руху по цілині;

- позначають шляхи руху покажчиками, в необхідних випадках виділяють провідників і організовують регулювання руху.

Загони забезпечення руху створюються відповідно до числа шляхів руху, який визначається рішенням загальновійськового командира залежно від побудови бойового порядку, наявності доріг, прохідності місцевості поза доріг та наявності підрозділів інженерних військ.

Для виконання завдань ЗЗР має бути маневреним, компактним, оснащуватись високопродуктивною інженерною технікою, що здатна виконувати завдання в будь-яких умовах. Склад ЗЗР визначається рішенням командира або начальником інженерної служби частини (з'єднання) у залежності від обстановки, завдань, що вирішуються, характеру місцевості, стану існуючих доріг, характеру та обсягів руйнувань та інженерних загороджень, пори року, стану погоди, наявності сил і засобів.

Склад і оснащення загонів забезпечення руху залежать від завдань, що виконуються частиною (з'єднанням), і наміченого темпу просування, стану існуючих доріг, характеру місцевості, щільності загороджень противника, пори року і погодних умов, які визначають характер і об'єм робіт щодо підготовки доріг і прокладанню колонних шляхів.

Бригадні шляхи, що готуються в ході наступу, обладнуються для змішаного одностороннього руху з роз'їздами через 1,5-2 км. Проїзна частина позначається покажчиками і знаками, значні нерівності зрізуються одним - двома заходами бульдозера або автогрейдера, слабкі місця підсилюються дорожніми покриттями, вода на низьких місцях відводиться. Проходи в загородженнях розчищаються до ширини 8-10 м, переходи через перешкоди влаштовуються тимчасового типу, широко використовуються броди. Темп прокладання шляху повинен відповідати темпу просування військ або декілька перевищувати його.

Як показує досвід військ, у складі загону забезпечення руху, що прокладає бригадний шлях, необхідно мати мінімально один інженерно-дорожній (інженерно-саперний) взвод, що забезпечений відповідними засобами, і шляхопрокладач БАТ-М (БАТ-2), продуктивність якого по «простружці шляху» (взимку — розчищенню від снігу) — 5-7 км за годину.

Корпусні шляхи обладнуються для двостороннього руху. Проїзна частина позначається дорожніми знаками, слабкі місця підсилюються дорожніми покриттями. На низьких місцях та у виїмках відводиться вода. Проходи в загородженнях розчищаються до ширини 15-20 м і захищаються. Мости влаштовуються (підсилюються) під навантаження 60 т. Для руху гусеничних машин, як правило, обладнується колонний шлях, що проходить паралельно шляху для колісного транспорту.

У складі загону забезпечення руху, що прокладає корпусний шлях, необхідно мати не менше однієї інженерно-дорожньої роти.

До складу загонів забезпечення руху крім інженерних (інженерно-саперних, інженерно дорожніх) підрозділів можуть залучатися також механізовані (танкові) підрозділи для прикриття від нападу противника і підрозділи військ РХБ захисту для ведення радіаційної розвідки, відшукування обходів заражених ділянок місцевості і дезактивації (дегазації) заражених ділянок доріг.

В ході робіт загони забезпечення руху звичайно діють групами: одна група веде розвідку і розгородження шляху; одна — дві групи здійснюють дорожньо-мостові роботи; одна група прикриває особовий склад груп, що виконують інженерні завдання від раптового нападу противника.

Командиром ЗЗР, як правило, призначається командир інженерного підрозділу. До складу ЗЗР має залучатися штатна техніка, але крім штатних засобів інженерного озброєння підрозділів до складу ЗЗР можуть бути придані танки з мінними тралами і навісним бульдозерним обладнанням: інженерні електростанції, мостоукладачі, тягачі. Підрозділи ЗЗР оснащуються також зарядами ВР, ланками УЗ, покажчиками для позначення шляху, автотранспортом і засобами зв'язку. Машини та агрегати ЗЗР оснащуються світломаскувальними пристроями (СМУ), а особовий склад, насамперед механіки-водії приладами нічного бачення. Потрібна кількість засобів визначається розрахунком, уточнюється командиром частини (з'єднання), від якого виділяються ЗЗР.

Для перепуску військ через значні за довжиною важко прохідні ділянки шляху (переходи через водні перешкоди із заболоченими заплавами, об'їзди на місцевості зі слабкими ґрунтами, круті підйоми і спуски, великі зони руйнувань й ін.) можуть виділятися спеціальні підрозділи інженерних військ зі складу загальновійськових об'єднань.

ЗЗР з'єднань і частин у зазначених випадках виконують завдання у взаємодії з виділеними підрозділами інженерних військ.

На марші, під час висування військ на велику відстань, ЗЗР головних з'єднань (частин) діють звичайно попереду головних сил на відстані 2-3 год. руху. ЗЗР з'єднань у цьому випадку можуть висуватися за 6-8 год. до початку руху головних сил і виконувати завдання стосовно підготовки шляху спільно зі спеціально виділеними підрозділами.

У передбаченні зустрічі з противником ЗЗР частин і з'єднань висуваються за похідною охороною. З цією метою у ЗЗР можуть виділятися механізовані й танкові підрозділи.

При висуванні для наступу з ходу ЗЗР з'єднань (частин) рухаються за розвідувальними дозорами.

При переслідуванні ЗЗР з'єднань (частин) діють за підрозділами першого ешелону, а їхній інженерно розвідувальний дозор виконує своє завдання у взаємодії із загальновійськовою розвідкою.

При проведенні контратаки (контрудару) в оборонному бої (операції) також створюються ЗЗР для забезпечення виходу частин (з'єднань) на рубежі розгортання.

При відході ЗЗР рухаються за похідною охороною маючи інженерні розвідувальні дозори, що діють за загальновійськовими розвідувальними дозорами.

Розрахунок сил і засобів для забезпечення дій ЗЗР

У залежності від приналежності ЗЗР, його складу, театру воєнних дій, природно-кліматичних умов, обраного маршруту, прогнозованих і встановлених противником загороджень та руйнувань ЗЗР комплектується різноманітними:

- засобами розвідки і подолання МВЗ;

- машинами інженерного озброєння з подолання загороджень і здійснення земляних робіт;

- танковими мостоукладачами і механізованими мостами;

- мостобудівними установками і комплектами будування мостів

Техніка і майно, що надходить на укомплектування елементів ЗЗР застосовується, як правило штатна, але в залежності від обстановки, важливості завдань і об'єктів, ЗЗР за рішенням загальновійськового командира і заявкою начальника інженерної служби може підсилюватися додатковими засобами інженерного озброєння.

Орієнтовні середні обсяги завдань, що виконуються ЗЗР

Основні завдання	Об’єм завдань на 10 км шляхів
	під час маршу	при висуванні	у ході переслідування
Влаштування проходів у лісових завалах у населених пунктах (шириною 6-8), м	25-30	30-60	25-35
Виконання земляних робіт під час устаткування під'їздів до мостів, бродів і з'їздів, м	10-20	20-40	15-25
Влаштування переходів через вузькі водні перешкоди (замість табельних мостів), м	0,5-0,7	1,5-4	1-1,2
Підготовка обходів зруйнованих ділянок доріг по цілині, км	0,1-0,2	0,3-0,7	0,2-0,4
Поширення проходів у мінно-вибухових загородженнях, шт.	-	1-2	1-2
Посилення важко прохідних ділянок місцевості на обході, м	3-5	3-7	2-3
Локалізація осередків пожежі, га	0,1-0,15	0,1-0,15	-

«Дії командира взводу з організації виконання завдання»

Командиром загону забезпечення руху призначається офіцер інженерних військ.

Бойове завдання командир загону одержує від загальновійськового командира або від начальника інженерної служби.

При цьому він повинен з'ясувати: необхідні відомості про противника, стан доріг, загородження і перешкоди; відомості про майбутні дії своїх військ; місце загону забезпечення руху в бойовому (передбойовому, похідному) порядку; склад загону та його завдання (вихідний пункт, напрямок і темп прокладання шляху, ширина проходів у загородженнях, вантажопідйомність дорожньо-мостових споруджень); номер або умовний знак для позначення шляху; рубежі регулювання і терміни їх проходження (при необхідності); порядок зв'язку і подання доповідей; порядок поповнення витратних засобів розгородження і дорожньо-мостових конструкцій.

Отримавши і з'ясувавши завдання, командир загону оцінює обстановку; визначає орієнтовний об'єм інженерних завдань і потрібну кількість засобів та матеріалів; ухвалює рішення на організацію робіт; ставить завдання підрозділам загону; організовує взаємодію між ними і готує загін до наступних дій.

Під час оцінки обстановки командир загону повинен надати особливу увагу вивченню місцевості та оборони противника на заданому напрямку, з тим щоби правильно визначити характер і об'єм майбутніх завдань, заготовити необхідні інженерні засоби і прийняти обґрунтоване рішення на організацію робіт. Особливо цінні дані він може отримати в результаті вивчення аерофотознимків, що були відзняті безпосередньо перед наступом.

На робочій карті командира загону маршрут «підіймається», тобто відображаються всі дорожні споруди, які можуть бути зруйновані противником, місця проходів через траншеї і рви, місця проходів в загородженнях, а також природні перешкоди, важко прохідні ділянки і можливі об'їзди. Звертається особлива увага на виявлення ділянок можливих завалів і руйнувань. Як робочу карту можливо використовувати бланкову карту з надрукованими розвідувальними даними.

Потрібні інженерні засоби і дорожньо-мостові конструкції, а також автотранспорт, якого не вистачає, командир загону має одержати від своєї частини. Крім того, він повинен вжити всіх заходів для поповнення недостатньої кількості засобів своїми силами.

Приймаючи рішення на організацію робіт, командир загону визначає: порядок розташування загону у вихідному положенні; побудову загону для виконання завдань; завдання підрозділам і порядок взаємодії між ними; порядок використовування дорожніх машин і дорожньо-мостових конструкцій; завдання з бойового та матеріального забезпечення; організацію управління і зв'язку.

Рішення командира загону може оформлятися у вигляді графіка організації робіт.

Під час постановки завдань командир загону повинен зазначити:

— командирам інженерно-дорожніх підрозділів — завдання загону, завдання даного підрозділу і спосіб його виконання, порядок забезпечення підрозділів інженерними і транспортними засобами, порядок використовування і поповнення дорожніх конструкцій;

— командиру загальновійськового підрозділу — місце у складі загону, завдання у випадку нападу противника, можливі завдання і роботи за відсутності загрози нападу з боку противника.

При відпрацюванні питань взаємодії командир загону уточнює способи поширення проходів, що влаштовані для танків і можливості використовування переходів через невибухові загородження; порядок пропуску військ по важко прохідних ділянках дороги або колонного шляху, а також через завали і руйнування; спільні дії підрозділів інженерних військ з підрозділами РХБ захисту і особовим складом механізованих підрозділів (танкістами), що призначені до складу загону забезпечення руху.

З виходом військ у вихідний район для наступу загони забезпечення руху розташовуються поблизу своїх шляхів в готовності до швидкого заняття вказаного їм місця в бойових порядках. Інженерні машини і автомобільна техніка розташовуються в укриттях і ретельно маскуються. Розташування підрозділів і машин загону має бути таким, щоб не треба було здійснювати зайві перешиковування під час виходу на маршрут.

З початком наступу загони забезпечення руху прокладають шляхи безпосередньо за батальйонами першого ешелону, виконуючи роботи в темпі наступу. Першою рухається група розвідки і розгородження, потім дорожньо-мостова група. Група прикриття діє згідно з обстановкою: або розгорнувшись у бойовий порядок знищує дрібні групи противника, що заважають роботі, або допомагає дорожньо-мостовій групі виконуючі окремі завдання. Група розвідки і розгородження веде інженерну і радіаційну розвідку маршруту, обирає та позначає шлях, відшукує обходи загороджень, руйнувань і перешкод, а за відсутності обходів розширює і розчищає проходи в МВЗ, що пророблені для підрозділів першого ешелону або проробляє нові проходи.

Зустрівши загородження (перешкоду), командир групи визначає характер і об'єм робіт, докладає про це командиру загону по радіо або подає сигнал і, не чекаючи підходу загону, приступає до виконання робіт.

Поширення проходів у мінно-вибухових загородженнях, пророблених підрозділами що діють попереду, здійснюється за допомогою мінного трала і подовжених зарядів розмінування.

Протитанкові рови і вузькі струмки група долає самостійно, використовуючи мостоукладач.

Дорожньо-мостова група свою роботу організовує за групою розвідки і розгородження, зосереджуючись на одній ділянці або розподіляючись по декількох об'єктах залежно від об'єму робіт.

Шляхопрокладач БАТ-М (БАТ-2) засипає вирви, рови, траншеї і ходи сполучення зрізує значні нерівності місцевості та при необхідності звільняє проїзну частину від розбитої техніки. Може здійснюватись профілювання проїзної частини там, де це необхідне. На ділянках зі слабким ґрунтом, а також на засипаних траншеях, щоб уникнути появи вибоїн укладаються дорожні покриття.

Інколи залежно від об'ємів робіт в загонах забезпечення рухи доцільно створювати по дві дорожньо-мостові групи, які ведуть роботи «перекатом», тобто тоді як одна група веде роботи на якій-небудь ділянці, друга група пересувається вперед і приступає до робіт на наступній ділянці.

При виявленні радіоактивного зараження понад допустиму норму (у випадку застосування ядерної зброї) і неможливість обходу зараженої ділянки в ньому проробляються проходи одним з наступних способів: зрізуванням і видаленням зараженого поверхневого шару ґрунту або снігу (на ґрунтових дорогах і на колонних шляхах); змітанням або змиванням радіоактивних речовин (на дорогах з твердим покриттям і на кам'янистих ґрунтах); покриттям зараженої поверхні щитами, матами і незараженим ґрунтом (на ділянках із слабким ґрунтом).

Проходи, як правило, проробляються для одностороннього руху шириною 4-5 м.

Через природні перешкоди (струмки, яри, канави, заболочені ділянки і т. п.) за відсутності обходів або недоцільності їхнього обходу влаштовуються переходи за допомогою табельних або підручних засобів. При цьому в першу чергу влаштовується перехід з використанням МТУ-20 (МТ-55). Одночасно дорожньо-мостова група приступає до влаштування переходу з використанням наявних комплектів елементів колійних мостів.

До готовності переходу забезпечувані підрозділи долають перешкоди по мосту МТУ-20 (МТ-55). Після закінчення робіт з влаштування переходу або після пропуску підрозділів, що забезпечуються мостоукладач МТУ-20 (МТ-55) займає своє місце в колоні ЗЗР.

Переходи через яри з крутими обривистими берегами влаштовуються шляхопоркладачем БАТ-М (БАТ-2) або послідовними вибухами зарядів вибухових речовин з подальшим плануванням за допомогою БАТ-М. Переходи через ділянки місцевості зі слабким ґрунтом влаштовуються укладанням дорожніх щитів або вистилання з хмизу, жердин, накатника або колод.

В лісових завалах і завалах, що створилися в ході бойових дій (внаслідок застосування високоточної або звичайної зброї), якщо не можна їх обійти, влаштовують проходи з використанням вибухових речовин, а також застосуванням тягачів і бульдозерів. Загони забезпечення руху в цьому випадку повинні посилюватися за рахунок механізованих підрозділів, що підійшли до завалу (обвалу), і саперів, що забезпечують дії механізованих (танкових) підрозділів.

Роботи з улаштування проходу в лісовому завалі можуть бути організовані трьома групами. Перша група у складі одного інженерно-саперного відділення, використовуючи сокири і вибухові речовини, просувається вперед по азимуту, розвідуючи прохід і позначаючи його напрямок зарубками на повалених деревах. Ділянки, заражені радіоактивними речовинами, позначаються покажчиками і обходяться. Великі осередки пожеж також обходяться. Невеликі осередки низових пожеж, що заважають просуванню групи, гасяться. Вийшовши до протилежної сторони завалу, група приступає до розчищення проходу, рухаючись назад.

Друга група в складі до двох інженерно-саперних відділень з мотопилами і вибуховими речовинами здійснює розпилювання дерев, що повалені, і гасіння низових пожеж, просуваючись слідом за першою групою.

Третя група в складі до одного інженерно-саперного (механізованого) взводу за допомогою тягача і шляхопрокладача відтягує уламки дерев і крупні суччя убік від проходу.

В зимових умовах трасу шляху доцільно вибирати з мінімальним сніговим покривом. Виконання робіт щодо прокладення шляху можуть бути організоване трьома групами. Перша група діючі на лижах, вибирає напрямок шляху з якнайменшим об'ємом робіт і позначає його, визначає глибину снігового покриву і стан підстилаючих ґрунтів, вибирає місця, зручні для подолання загороджень та перешкод, розчищає проходи в мінних полях або пророблює нові проходи. Друга група розчищає трасу шляху від заносів і влаштовує тупики та роз'їзди. Третя група влаштовує переходи через перешкоди, підсилює ділянки шляху, що не промерзли, зі слабким ґрунтом і позначає шлях дорожніми знаками.

Командир загону забезпечення руху в ході робіт повинен знаходитися з тим підрозділом загону, від роботи якого залежить успіх прокладення шляху в цілому. Він управляє підлеглими підрозділами командами і сигналами, що подаються особисто, через зв’язкових або по радіо.

Звичайно командиру загону доцільно знаходитися з групою розвідки і розгородження, оскільки в цьому випадку він може особисто впливати па правильність вибору траси шляху, своєчасно приймати рішення і віддавати вказівки групам загону забезпечення руху.

Про хід робіт командир загону доповідає начальнику інженерної служби по радіо та письмово, шляхом надання схеми маршруту з переліком проведених робіт і зазначенням витрати засобів розгородження і дорожньо-мостових конструкцій.

З переходом військ до переслідування противника бойові порядки ущільнюються в колони. Загони забезпечення руху висуваються вперед і слідують попереду колон своїх з’єднань (частин), прокладаючи шляхи безпосередньо за передовими або розвідувальними загонами.

В ході переслідування противника, а також на марші у передбаченні зіткнення з противником командир загону забезпечення зобов'язаний приділяти особливу увагу безпосередній та похідній охороні. Поповнення витратних засобів розгородження і дорожньо-мостових конструкцій загін забезпечення руху здійснює за розпорядженням військового інженера, для чого останній повинен мати резерв зазначених засобів.

Загони забезпечення руху бригад другого ешелону рухаючись в голові колон своїх з’єднань в готовності до виконання дорожньо-мостових робіт.

«ДІЇ ВЗВОДУ З ВСТАНОВЛЕННЯ ПРОТИТАНКОВОГО МІННОГО ПОЛЯ»