«Пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях противника»
«Способи пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях»
Інженерні загородження мають широко застосовуватись у всіх видах бойових дій. Застосування артилерії та авіації для дистанційного мінування дозволяє противнику застосовувати загородження по районах розташування військ по всій глибині угруповань, а також по тилах, шляхах руху і маневру.
Пророблення проходів у загородженнях і перешкод у ході наступу здійснюється військами як, правило, самостійно шляхом їх обходу або з використанням мінних тралів, комплектів розмінування, навісного обладнання танків та інших засобів.
Для вирішення найбільш складних завдань, що пов'язані з проробленням проходів у загородженнях і забезпечення подолання ядерно-мінних (у випадку застосування), мінно-вибухових, водних та інших загороджень і перешкод, потрібне застосування спеціальної техніки, а також залучення частин і підрозділів інженерних військ.
З досвіду Великої Вітчизняної війни і військових навчань видно, що для пророблення проходів залучається велика кількість інженерних сил і засобів. Пророблення проходів в гірських умовах з досвіду Афганістану зводиться в основному до розмінування доріг (троп,) і є головним завданням інженерних частин щодо забезпечення бойових дій військ. Так, наприклад, в Панджерській операції було створено 2-а ЗЗР. В ЗЗР №1 кількість саперів було 141 чоловік, а ЗЗР №2 - 110 чоловік. Загальна кількість інженерних частин і підрозділів склала 527 чоловік. ЗЗР та група розгородження забезпечили необхідний темп руху бронегрупи на глибину 85 км у встановлені строки.
Пророблення проходів в МП - дуже важке і відповідальне завдання, особливо сучасних умовах, коли глибина мінних полів противника, за рахунок застосування засобів дистанційного мінування, може досягати до 500 м.
Успіх долання всіх видів мінно-вибухових загороджень досягається:
- безперервною розвідкою загороджень противника і своєчасною інформацією про них військ, швидким виявленням, проміжків і розривів у загородженнях;
- здатністю підрозділів родів військ самостійно подолати загородження;
- широким використанням засобів інженерного озброєння для розвідки загороджень та їх подолання.
Загальні відомості про пророблення проходів.
Проходом у загородженнях називається смуга місцевості або водного простору (акваторії), яка очищена від загороджень або спеціально залишена вільною від них для пропуску військ через загородження, позначена відповідними знаками і на якому організовано комендантську службу.
Мінімальна ширина проходу в мінних полях перед переднім краєм оборони противника має бути 6 м, а в глибині оборони - не менше 4 м, для других ешелонів – 10-12 м, а в загородженнях на водних перешкодах і морському узбережжі – не менше 40 м.
Інженерні загородження, перешкоди і руйнування в районах зосередження, війська, що наступають, обходять по розвіданих напрямках. Якщо обхід неможливий, або це пов’язано з витратами великих сил, засобів і часу проходи проробляються:
- перед переднім краєм оборони - перед початком наступу;
- в глибині оборони противника – в ході наступу.
Проходи в мінних полях влаштовуються, як правило, силами військ що знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником. Кількість проходів та їх напрямки мають відповідати кількості і напрямкам проходів, які намічені в інженерних загородженнях противника перед переднім краєм оборони (ПКО). За сприятливих умов обстановки свої мінні поля на ділянці прориву можуть зніматися повністю.
Проходи в МВЗ противника перед ПКО влаштовуються інженерно-саперними частинами (підрозділами), як правило під час вогневої підготовки.
Проходи в МВЗ у глибині оборони противника, як правило, проробляється інженерно-саперними (інженерними) підрозділами або підрозділами розгородження (розмінування), що оснащенні установками розмінування, і які додаються механізованим (танковим) батальйонним тактичним групам першого ешелону. Зазначені підрозділи пересуваються за ротами першого ешелону на відстані 1-1,5 км. При виявленні мінного поля танками, що оснащені мінними тралами або іншим шляхом, за командою командира механізованого (танкового) батальйону інженерні підрозділи висуваються вперед, здійснюють запуск і підрив зарядів розмінування, перевіряють і позначають проходи, а також несуть на них комендантську службу.
Кількість проходів у МВЗ противника під час атаки у бойовому порядку залежатиме від його побудови (кількості атакуючих взводів і рот), від наявності танків, що оснащені тралами, щільності загороджень противника та умов місцевості.
Якщо не всі танки оснащені тралами або їх застосування є неможливим, то для танків без тралів і для механізованих підрозділів влаштовуються проходи з розрахунку - один прохід на атакуючий взвод, 3 проходи на роту, 6-9 на батальйон, 12-18 на бригаду.
У випадку атаки в бойовому порядку без танків проходи також проробляються з розрахунку - один на атакуючий взвод. Якщо танки, що атакують, оснащені тралами повністю й їх застосування можливе, то під час атаки у в пішому порядку, для пропускання БМП (БТР), що рухаються за піхотою, проробляються 1-2 проходи на роту, що атакує, 2-3 на батальйон, 4-6 на бригаду.
Під час дій бригади в передбойових порядках в ротних (взводних) колонах влаштовується по одному проходу на роту (взвод).
Якщо батальйони першого ешелону бригади застосовують різні способи атаки, то кількість проходів для кожного з них може бути різною (від 2-3 до 6-9), а для бригади від 4-6 до 12-18 проходів.
У випадку раптового застосування противником засобів дистанційного мінування проходи в ДВМП влаштовуються групами розгородження та нештатними групами розмінування механізованих (танкових) рот.
Кількість місць, способи і час пророблення проходів у загородженнях визначається командиром механізованого підрозділу.
Командир інженерно-саперного підрозділу уточнює на місцевості з командиром механізованого підрозділу.
- межі мінних полів;
- кількість, місця і напрямки пророблення проходів (азимут);
- способи позначення проходів;
- пускові позиції;
- порядок виходу підрозділів для пророблення проходів і прикриття їхніх дій вогнем;
- місця розташування складів зарядів розмінування і знятих мін.
Командири підрозділів, які виконують завдання з пророблення проходів у загородженнях, розмінування місцевості і окремих об'єктів, несуть особисту відповідальність за виконання завдань і дотримання заходів безпеки.
Вимоги до проходів
Залежно від призначення і місця розташування, до проходів висуваються наступні вимоги:
- ширина проходу має забезпечувати військам успіх виконання бойових завдань і може бути:
- перед переднім краєм оборони противника - 6-8 м;
- в глибині оборони противника - не менше 4 м;
- проходи, які співпадають з напрямками руху військ, в подальшому поширюються до 10-12 м.
- проходи мають бути влаштовані приховано і бути неочікуваними й несподіваними для противника.
- межі проходів мають бути позначені стандартними знаками, які добре видно вдень і вночі, поширені проходи огороджуються.
- кожному проходу має бути присвоєний свій номер, який відображається на знаках, що позначають його границі. Проходи позначаються такими ж номерами, що і шлях, який підходить до них.
- осі проходів, які пророблені в своїх мінних полях мають співпадати з осями проходів що пророблені в МП противника.
- проходи, що влаштовані до початку наступу, мають бути ретельно замасковані, прикриті вогнем і підготовлені до швидкого закриття.
Способи, послідовність і засоби пророблення та поширення проходів.
Залежно від умов обстановки, наявних засобів розмінування, характеристик мінних полів, особливостей місцевості, проходи в МП можуть створюватись:
- вибуховим способом;
- механічним способом;
- вручну;
- комбінованим способом.
Вибуховий спосіб полягає у знищенні або викиданні за межі проходу мін вибухами контактних (накладних) зарядів або неконтактних зарядів розмінування: УЗП-77, УЗП-72, УР-83П ,ЗРП та ін.
Вибуховий спосіб є основним і застосовується для влаштування проходів в мінних полях, загородженнях на річках, в протидесантних загородженнях на морському узбережжі, а також в невибухових загородженнях.
Влаштування проходів вибуховим способом із застосуванням установки УР-8ЗП здійснюється, як правило, в мінних полях противника перед переднім краєм його оборони. Позиції пуску обладнуються в першій траншеї, на місцях пророблення проходів за особистими вказівками командира механізованого (танкового) батальйону. Установки розмінування УР-77 передбачається застосовувати, частіше за все, для пророблення проходів в ході наступу, в глибині оборони противника. Однак вони можуть застосовуватись для пророблення проходів в МП перед переднім краєм. В цьому випадку інженерно-саперне відділення з УР-77 висувається завчасно і займає позицію поблизу переднього краю. Під час підготовки до пророблення проходів сапери за командою (сигналом) командира взводу обладнують пускові позиції для УР-77, уточнюють межі мінних полів, відривають окоп для особового складу. За наявності часу можуть влаштовуватись окопи для УР-77 на позиціях пуску і підриву.
Для транспортування заряду УР-8ЗП зі складу на пускову позицію на допомогу саперам може залучатися особовий склад механізованих підрозділів.
При влаштуванні проходів переносною установкою розмінування УР-83П підготовка пускової позиції, доставка, збирання пускової установки і заряду розмінування здійснюється інженерно-саперним відділенням за 1,5 години. Обслуговування здійснюється розрахунком з 2-х осіб. Довжина проробленого проходу до 115 м, а ширина до 6 м. Одержавши завдання на пророблення проходу командир інженерно-саперного відділення після уточнення ближньої границі мінного поля противника визначає відстань до нього й обирає місце для пускової позиції, узгодивши його з командиром механізованого (танкового) підрозділу, що забезпечується і з урахуванням температурного режиму. В подальшому здійснюється збирання установки УР-83П і заряду УЗП-83 та її підготовка до пуску. Після пуску і підриву заряду сапери висуваються до проробленого проходу, перевіряють і позначають його. Командир відділення доповідає або дає сигнал про готовність проходу.
У випадку влаштування проходу з використанням УР-77, установку розмінування висувають на позицію пуску одночасно з танками, які залучаються до стрільби прямою наводкою.
Заряди запускаються за встановленим сигналам (командою) наприкінці артилерійської підготовки, безпосередньо перед атакою. Після запуску і підриву зарядів слідом за танками або в бойових порядках підрозділів, що атакують, висуваються сапери з міношукачами, щупами, покажчиками та ВР і ЗП. Вони здійснюють прискорену перевірку місцевості в межах проробленого проходу, виставляють комендантські пости і подають сигнали про готовність проходів.
Механічний спосіб полягає у знищенні або вилученні мін за межі проходу мінними тралами КМТ-6, КМТ-8, КМТ-7, КМТ-10. При достатній кількості танків, що оснащені мінними тралами, в мінних полях можуть створюватись суцільні проходи шляхом проходження 3-4 тралів уступом праворуч або ліворуч. В інших випадках влаштовуються колійні проходи, які при необхідності можуть поширюватись саперами.
Танк з тралом КМТ-7
Танки, що оснащені тралами типу КМТ-7М просуваються в ході наступу попереду танків які оснащені тралами КМТ-6 (КМТ-8) на дистанції 75-100 м. При вибуху міни під котковим тралом подається команда “Міни” і ножові трали переводяться в робоче положення. Після проходження мінного поля (200-300) м ножові трали знову переводяться у транспортне положення. Поширення колійних проходів до суцільного може здійснюватись шляхом застосування секцій зарядів УЗП-77, УЗП-72, УЗП-83, які викладаються саперами вздовж колій або ланок заряду УЗ-3Р, а також пропусканням двох тралів одного за одним. За танком з тралом може діяти інженерно-саперне відділення, яке здійснює виконання зазначених завдань і облаштування проходів. Вони уточнюють передню границю мінного поля, розташовують вздовж колій секції зарядів розмінування, вибухом яких утворюється суцільний прохід шириною до 6 м.
Комбінований спосіб має застосовуватись для пророблення проходів в мінних полях значної глибини. Велика глибина мінного поля суттєво знижує можливість застосування табельних зарядів розмінування, тому що виключається можливість пророблення суцільного проходу підривом одного заряду. Для пророблення проходів в таких випадках доцільно застосовувати наявні засоби, комбінуючи один з одним.
Влаштування проходу вручну полягає у відшукуванні мін міношукачами і щупами, вилучення їх з ґрунту кішками і усунення за межі проходу або знищення вибуховим способом в період вогневої підготовки. Вручну проходи пророблюються в тих випадках коли інші способи застосовувати неможливо. Пророблення проходів уручну здійснюється, як правило, тільки в своїх мінних полях підрозділами інженерних військ, які знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником. Інженерно-саперна рота, одержавши наказ, висувається на ділянки виконання завдань. Командири взводів і роти в світлий час організовують взаємодію з механізованими підрозділами. Взвод на своїй ділянці залежно від глибини мінного поля і тривалості темного часу здатен влаштувати за одну ніч до трьох проходів.
Командир інженерно-саперного відділення, який залучене для пророблення проходів в МП противника повинен завчасно ознайомитись з даними інженерної розвідки. Крім того він зобов'язаний:
- уточнити місце проходу в своєму мінному полі;
- намітити орієнтири і при необхідності визначити азимути на них;
- уточнити порядок прикриття дій відділення на час виконання завдання.
Отримавши завдання на пророблення проходів в своєму мінному полі, командир відділення має ознайомитися з формуляром загороджень, розташуванням мінного поля і напрямком наміченого проходу.
Після цього командир відділення ставить підлеглим завдання на пророблення проходу в якому зазначає:
- орієнтири;
- необхідні відомості про противника і дані про мінне поле;
- дані про наявність мін з елементами, що не дозволяють вилучення їх з місця встановлення;
- завдання взводу (роти);
- бойовий порядок відділення і завдання номерів розрахунків;
- напрямок, спосіб висування до мінного поля і рубежі розгортання в бойовий порядок, порядок дій під час пророблення проходів;
- місця складування знятих мін;
- сигнали управління;
- свого заступника.
Для пророблення проходу в мінному полі вручну відділення оснащується засобами розвідки і позначення проходу:
- міношукачі - 6 шт.
- комплект засобів розвідки і розмінування КР- І - 1 к-т.
- кінцевики чорно-білої стрічки довжиною 10-15 м - 5 шт.
- односторонні знаки - 8 шт.
- малі піхотні лопати - 7 шт.
- прапорці червоні для позначення мін - 60 шт.
- маскувальні комбінезони - 7 шт.
При пророблені проходів в мінних загородженнях вручну, міни знешкоджуються і виносяться за межі проходів, якщо вони не мають елементів, що не дозволяють їх вилучення. Якщо міни були встановлені у стан, що не дозволяє їх вилучення - вони знешкоджуються на місці:
- шляхом зсування їх з місця встановлення кішками з-за укриття;
- накладними зарядами вибухових речовин.
Для знешкодження мін накладними зарядами відділенню додатково необхідно мати:
- джерело струму;
- котушку з дротом СПП-2 - 500 м.
- електродетонатори - до10 шт.
- ізоляційну стрічку (за потреби) - 1 моток.
- заряди ВР - до10 кг.
- комплект № 77 - 1 к-т.
а б
а) Послідовність пророблення проходів в мінних полях під час пошуку мін шістьма міношукачами:
- відділення розбивається на номери № 1-6, командир відділення керує діями номерів. Для пошуку мін відділення розгортається уступом праворуч (ліворуч) як показано на схемі (а).
Ширина смуги пошуку мін міношукачем приймається:
- при роботі лежачи - 1,0 м.
- при роботі стоячи - 1,5 м.
Першій номер має з собою міношукач, щуп, чорно-білу стрічку довжиною 100 м, прапорці для позначення знайдених мін.
Закріпивши кінець котушки з чорно-білою стрічкою на вихідному рубежі, перший номер просувається вперед в напрямку переднього краю противника, видержуючи завданий напрямок, здійснює пошук мін у своїй смузі, позначаючи межу проходу чорно-білою стрічкою.
Кожен з номерів 2,3,4,5 мають: міношукачі, червоні прапорці для позначення мін, кінцевик чорно-білої стрічки довжиною 10-15 м, який прикріплений до поясного ременю, пересуваються уступом праворуч (ліворуч) від першого номера на дистанції 10-12 м, відповідно на довжину кінцевика чорно-білої стрічки один за одним і здійснюють пошук мін в смузі шириною 1 м кожний. Шостий номер, маючи при собі теж саме, що і перший номер закріплює чорно-білу стрічку на рубежі розгортання і орієнтуючись по п'ятому номеру на дистанції 10-12 м здійснює пошук мін в смузі 1 м, а чорно-білою стрічкою позначає праву (ліву) межу проходу в мінному полі. Знайдені міни позначають червоними прапорцями або іншими однаковими позначками. Діставши кінця мінного поля:
1 і 6 номери залишаться в кінці проробленого проходу для організації комендантської служби і охорони проходу;
2 і 3 номера повертаються на вихідний рубіж орієнтуючись по чорно-білій стрічці, яку розтягнув перший номер, беруть односторонні знаки і позначають межі проходу - другий - ліворуч, третій - праворуч. Після цього вони змотують чорно-білу стрічку і приступають до організації комендантської служби на початку проходу (облаштовують окоп, ровик і готують мінний шлагбаум ( в залежності від обстановки);
4 і 5 номера під головуванням командира відділення готують міни до знищення (готують заряди ВР та електровибухову мережу) або стягують їх. Після закінчення пошуку мін, виготовлення мінного шлагбаума, позначення проходу односторонніми знаками відділення за командою командира відділення групами по 2-3 чоловіки повертаються на вихідний рубіж, орієнтуючись по чорно-білій стрічці, яку розтягнули перший та шостий номера.
Командир відділення після повернення на вихідний рубіж разом з іншими номерами здійснює стягування мін з місць їх встановлення або їх підрив.
Командир відділення за наказом командира взводу організує комендантську службу на проході.
б) Послідовність пророблення проходу в мінному полі при пошуку мін трьома міношукачами.
Під час пошуку мін щупами і міношукачами відділення розбивається на три розрахунки по двоє, відповідно на № 1, № 2 і розгортаються під кутом вперед, як позначено на схемі (г).
Всі перші номера мають щуп, другі номера - міношукачі зі щупом
Вперед висувається перший розрахунок, який орієнтується по азимуту або орієнтиру. Кожний номер розрахунку тягне за собою чорно-білу стрічку довжиною 10-15 м, яку закріпляють до поясного ременя, інтервал між розрахунками 1,5 м. За першим розрахунком уступом вправо (вліво) на дистанції 10-12 м рухаються розрахунки №2 і №3, які орієнтуються по чорно-білій стрічці, що тягнуться за номерами першого розрахунку.
Перший номер другого розрахунку і другій номер третього розрахунку тягнуть чорно-білі стрічки, що розмотуються з котушки і які позначають межі проходу. Після закінчення пошуку мін перший розрахунок залишається для охорони проходу і риття окопу для регулювальника. Перший номер другого розрахунку і другий номер третього розрахунку, закріпивши чорно-білу стрічку на кінці проходу, повертаються на вихідний рубіж, орієнтуючись по розтягнутим ними чорно-білим стрічкам, беруть односторонні знаки і позначають межі проходу - перший – ліворуч, а другий – праворуч. Після позначення меж проходу вони обладнують мінний шлагбаум на кінці проходу, другий номер другого розрахунку і перший номер третього розрахунку на чолі з командиром відділення готують міни до знищення накладними зарядами або стягування кішками.
Дії відділення щодо вилучення мін з проходу і маскування проходу є аналогічними діям відділення, які розглядалися раніше.
д) Особливості влаштування проходів взимку.
Основними особливостями влаштування проходів взимку є:
- необхідність додаткового утеплення елементів живлення для міношукачів;
- міношукачі виявляють протитанкові міни у металевих корпусах при товщині снігу не більше 35 см, протипіхотні з металевими зривниками - 5 см ;
- низька ефективність ножових мінних тралів;
- міни, що вмерзли в ґрунт знищуються контактними зарядами;
- при щільному сніговому покриві товщиною більше 60 см танки з тралами не застосовуються, а доцільним є застосування снігоочищувачаТБС-86;
- пропускання військ по проходу, який створений за допомогою ТБС-86 здійснюється після контрольної перевірки його саперами;
- розміри проходу після вибуху заряду розмінування визначаються зоною видування снігу і складає 3-5 м.
Організація комендантської служби на проходах.
Проходи в загородженнях утримуються тими підрозділами інженерних військ, які їх влаштовували. Утримання проходів містить: несення комендантської служби, розмінування проходів після дистанційного мінування їх противником, поширення і закриття проходів в необхідних випадках, створення запасних проходів.
Схема комендантської служби на проходах
Комендантська служба на проходах організується загальновійськовим штабом через начальника інженерної служби.
Основними завданнями комендантської служби являється:
- перевірка проходів, їх позначення і огородження;
- регулювання руху військ по проходу;
- відновлення або закриття проходів;
- улаштування, обладнання і позначення запасних проходів;
- охорона проходів, своєчасна доповідь в штаб і попередження частин про стан проходів.
На кожні три–шість проходів призначається комендант ділянки з числа офіцерів інженерного підрозділу, який виділяється для несення комендантської служби.
Він завчасно встановлює зв’язок з командирами частин і підрозділів, для яких пророблено проходи, виставляє комендантські пости, ставить завдання старшим постів, організує й контролює їхні дії, розподіляє засоби для поширення проходів, їх позначення й закриття.
На кожен прохід призначають комендантський пост у складі трьох–чотирьох осіб. Старший посту організовує регулювання руху військ по проходу, виставляючи регулювальників на початку й у кінці проходу, зустрічає підрозділи, що підходять до проходу, забезпечує їхній пропуск. Одне відділення несе службу, як правило на двох суміжних проходах. Кожному проходу присвоюється свій номер, який вказує НІС з'єднання (бригади). Цей номер наноситься на єдині стандартні покажчики, якими позначають межі проходу. Нумерація проходів здійснюється справа наліво. В нічну пору знаки червоного кольору для позначення проходів застосовувати забороняється.
На зазначених проходах старші організують виконання наступних завдань:
- відриваються окопи для регулювальників, що мають бути розташовані на початку і кінці проходу у своєму мінному полі й на початку проходу в мінному полі противника;
- виготовляють мінні шлагбауми, що мають бути розташовані на початку і у кінці проходу в своєму мінному полі. Мінний шлагбаум являє собою розташовані в один ряд біля проходу міни, зв'язані мотузкою, або міни, що прикріплені до дошки. Відстань між мінами в ряді має бути 0,5 -0,6 м, а довжина шлагбаума - не менш 1/3 ширини проходу.
По закінченні робіт командири відділень призначають і виставляють регулювальників, доповідають про готовність командиру взводу.
У випадку прориву танків противника до проходів регулювальники, що знаходяться біля мінних шлагбаумів, закривають ними проходи у мінному полі. Після цього весь особовий склад разом із загальновійськовими підрозділами бере участь у відбитті контратаки противника.
Для несення комендантської служби на проходах, що пророблені у загородженнях противника перед його переднім краєм, відділення висувається до них в бойових порядках військ, що атакують. Вийшовши до проходів, відділення перевіряє проходи, позначає їх через кожні 15-20 м. Якщо це необхідно то проходи огороджують. Старший посту виставляє регулювальників на початку і в кінці проходу, зустрічає підрозділи які підходять до проходу і організовує пропускання військ.
Таким чином, організація комендантської служби є важливим елементом завдання щодо пророблення проходів, їх утримання і вимагає великої узгодженості в роботі командирів інженерних та загальновійськових підрозділів.
При подоланні загороджень військами, що наступають комендантські пости з деяких проходів знімаються. Такі проходи ретельно огороджуються і позначаються. Порядок і час зняття підрозділів з проходів, а також кількість і місця проходів, які залишаються для подальшого використання або для передачі підрозділам наступних ешелонів військ визначається загальновійськовим командиром. На проходах, які співпадають з корпусними шляхами несення комендантської служби триває весь час руху військ по них. Після пропускання перших ешелонів військ інженерно-саперні підрозділи, які несли службу, можуть передавати проходи інженерним підрозділам наступних ешелонів.
Передача проходів іншім підрозділам здійснюється на місцевості. Про передачу складається акт в двох примірниках із зазначенням номерів проходів і часу передачі, ким і кому передані, один примірник акту комендант ділянки, якій здав проходи подає разом з донесенням начальнику інженерної служби, який наказав організувати комендантську службу на проходах.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОРОБЛЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ ПРОХОДІВ
1. В процесі пошуку мін щупами, кут нахилу його до поверхні землі має бути в межах 30-45 градусів.
2. Суворо забороняється втикати щуп з силою й ударяти ним по знайденому предмету,
3. Перед початком роботи щупом на місцевості, яка має високу траву і кущі, необхідно протралити ділянку місцевості, що розвідується кішкою.
4. Не можна вилучати руками із ґрунту міну незнайомої конструкції тому що вона може мати внутрішній елемент невилучення, без будь-яких демаскуючих ознак. Незнайому міну необхідно витягти із лунки кішкою з безпечної відстані (30-50 м) або знешкодити підриванням на місці накладними зарядами вибухових речовин.
5. Не підлягають вилученню із ґрунту і знешкодженню міни, які мають пошкодження корпусу або зривника. Не можна знімати міни, які вмерзли у ґрунт або лід.
6. Поки не убрали міни з проходу, рух по проходу дозволяється тільки орієнтуючись по чорно-білій стрічці, яка позначає межі проходу.
7. При ЗНЕШКОДЖЕННІ мін необхідно пам’ятати, що міна може мати не один, а декілька зривників або елементів невилучення.
8. Якщо натяжний дріт, який прив'язаний до додаткового зривника натягнутий туго, то перерізати його не можна, тому що можливе спрацювання зривника обривної дії.
9. Вилучення мін із ґрунту, підготовка їх до знищення здійснюється однією людиною - командиром відділення.
10. При виявлені мін з неконтактними зривниками забороняється підходити до них ближче 3 м.
11. У випадку відмови заряду розмінування забороняється підходити до нього раніше 15 хвилин.
Мінно-вибухові загородження, що зустрічаються на напрямках просування військ, які наступають, як правило обходяться.
При неможливості обходу розвідка загороджень і пророблення проходів у них здійснюється танками з тралами та підрозділами інженерних військ.
Кількість, способи і час пророблення проходів визначаються командиром з’єднання (частини). Як правило, створюється один прохід на кожен взвод, що атакує.
«Дії командира взводу з організації виконання завдань щодо пророблення проходів у мінних полях.
Робота командира взводу
Завдання, пов'язані з улаштуванням та подоланням інженерних загороджень, командир підрозділу одержує по карті або безпосередньо на місцевості.
Отримавши завдання, командир усвідомлює:
- при улаштуванні загороджень: обсяг завдань і місце загороджень, що влаштовуються; порядок подачі та отримання інженерних боєприпасів; час на виконання завдання; порядок прикриття дій взводу під час встановлення мінних полів і передачі встановлених загороджень; організацію взаємодії з частинами і підрозділами родів військ;
- під час подолання загороджень: час, місце, кількість і способи пророблення проходів; порядок отримання і доставки засобів пророблення проходів до місця виконання завдання; порядок передачі проходів та їх закриття; з ким і як здійснювати взаємодію під час пророблення проходів.
Після усвідомлення завдання командир підрозділу визначає заходи, які необхідно здійснити негайно (отримання засобів пророблення проходів, інженерних боєприпасів, підготовка приладдя та інструменту для виконання завдання, перевірка технічного стану засобів мінування і розмінування й т. п.), оцінює обстановку.
На основі з'ясування завдання та оцінки обстановки командир приймає рішення на виконання завдання.
За наявності часу командир підрозділу може брати участь в рекогносцировці на місцевості, яка організовується старшим начальником, де уточнює своє рішення. Після рекогносцировки віддає бойовий наказ на виконання завдання.
В ході виконання завдань командир знаходиться в одному з підрозділів, який виконує саме складне завдання.
Пророблення інженерно-саперним взводом проходів у загородженнях перед переднім краєм
Проходи в загородженнях противника інженерно-саперний взвод влаштовує, як правило, із застосуванням зарядів розмінування або, як виняток, уручну.
Отримавши завдання і висуваючись до переднього краю (наскільки дозволяє обстановка), командир взводу організовує розміщення транспортних засобів, обладнання місця складування мін, зарядів розмінування і спостереження за сигналами. До того, як настане темрява, командир взводу має вивчити загородження противника, використовуючи наявні розвідувальні дані, уточнює проходи в своїх мінних полях, намічає орієнтири для висунення відділень, уточнює з командиром підрозділу, що обороняється, порядок прикриття вогнем дій взводу (при вирішенні цих питань повинні бути присутні командири інженерно-саперних відділень).
Дії інженерно-саперного взводу щодо пророблення проходів у
мінних полях противника:
а — кутом вперед; б — уступом ліворуч; 1— номер розрахунку зі щупом;
2 — номер розрахунку з міношукачем; цифри у кружках — номери розрахунків.
В ході рекогносцировки командир взводу віддає командирам відділень бойовий наказ стосовно дій під час пророблення проходів.
Інженерно-саперне відділення, як правило, влаштовує один прохід. Для пророблення проходу кожне відділення оснащується міношукачами і комплектом розмінування КР-І.
Під час пошуку мін щупами і міношукачами відділення розгортається кутом вперед, а при пошуку мін міношукачами відділення приймає бойовий порядок уступом ліворуч. Кожен сапер здійснює пошук мін в смузі шириною 1—1,5 м. Крайні номери розрахунку мають чорно-білу стрічку і позначають межі проходу. Напрямок руху витримується по орієнтиру або по азимуту. Знайдені міни позначаються прапорцями, оглядаються командиром відділення і залежно від прийнятого ним рішення можуть знешкоджуватись на місці, видалятися за межі проходу, готуватися до вилучення за допомогою шнуру або до знищення на місці підривними зарядами.
Після закінчення пошуку мін в призначеній смузі 1-й номер розрахунку залишається для охорони проходу, 2-й і 3-й номери повертаються на вихідний рубіж, забирають односторонні знаки і встановлюють їх на межах проходу, орієнтуючись по чорно-білій стрічці. Командир відділення з рештою номерів готує міни до вилучення або підриву.
Під час підготовки мін до стягування командир відділення тягне за собою шнур, оглядає знайдені міни і прикріплює їх до шнуру за допомогою кінцевиків з карабінами (кішками, гачками і т. п.). Довжина кінцевиків має бути різною, щоби під час підтягування шнуру міни зсовувалися послідовно одна за одною. Шнурів може бути декілька, що визначається кількістю мін, що підлягають вилученню. Після повернення відділення на вихідне положення або на безпечну відстань (відстань від мін має складати не менше 30 м) командир відділення спільно з іншими номерами розрахунку здійснюють стягування мін з місць їх встановлення. Далі за вказівками командира відділення номери висуваються до вилучених з грунту мін, орієнтуючись по шнуру і кінцевикам, ретельно оглядають їх і виносять за межі проходу. Після видалення мін місця їх встановлення маскуються, прапорці знімаються, чорно-білі стрічки змотуються 1 і 6 номерами.
При знищенні знайдених мін накладними підривними зарядами 2 і 3 номери після позначення проходу і повернення відділення у вихідне положення беруть тротилові шашки масою 200—400 г і укладають їх на кожну знайдену ПТМ зверху, а на ППМ — збоку. Командир відділення з 4 і 5 номерами в'яжуть електровибухову сітку або сітку з детонуючого шнуру і з’єднують її із зарядами, після чого за встановленим сигналом здійснюють підрив мін.
При проробленні проходів у мінних полях із застосуванням табельних зарядів розмінування відділення залежно від типу зарядів розмінування, що використовуються, глибини мінного поля, умов доставки і збирання зарядів, наявності часу, погодних умов може забезпечити пророблення двох проходів.
Під час підготовки до пророблення проходів командир взводу повинен на місцевості уточнити з командирами відділень напрямки запуску зарядів розмінування, визначити місця збирання зарядів, вирішити питання взаємодії з підрозділами, що займають оборону. Порядок дій відділення стосовно збирання і підготовки заряду розмінування до запуску залежить від типу заряду і організовується відповідно керівництва з їх бойового застосування.
Про готовність зарядів до запуску командири відділень доповідають командиру взводу. Для запуску зарядів встановлюється єдиний сигнал. Запуск зарядів розмінування та їх підрив на мінному полі здійснюється звичайно в період вогневої підготовки. Після вибухів зарядів розмінування організовується перевірка проходів, позначення їх стандартними позначками (в нічний час – односторонніми світловими сигналами).