«Інженерне забезпечення наступу механізованої (танкової) бригади”

Головною метою інженерного забезпечення наступує:створення інженерними засобами та заходами сприятливих умов для розгрому противника у стислі терміни, оволодіння важливими районами, збереження особового складу і техніки.

Головні завдання, які вирішують інженерні підрозділи у ході наступу:

- інженерна розвідка противника і місцевості;

- фортифікаційне обладнання вихідного району, влаштування пунктів управління та їх маскування;

- підготовка й утримання шляхів маневру, підвезення та евакуації;

- знищення ядерних мін противника (у випадку застосування);

- пророблення та утримання проходів у мінно-вибухових й інших загородженнях противника;

- обладнання й утримування переправ;

- встановлення мінно-вибухових загороджень для прикриття переправ;

- виконання інженерних заходів з маскування;

- добування та очищення води;

- ліквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження (у разі використання).

Основні зусилля під час організації інженерного забезпечення зосереджуються на напрямку головного удару.

Інженерне забезпечення наступу на противника що обороняється з висуненням із глибини:

Інженерне обладнання вихідного району здійснюється приховано, як правило у наступній послідовності:

- обладнання позицій ППО.

- бойову техніку розташовують на місцевості і використовують табельні засоби маскування;

- для захисту особового складу влаштовуються щілини відкритого типу;

- щілини перекритого типу влаштовують на ПУ батальйонів та медичних пунктах;

- за наявності часу влаштовують укриття для особового складу з розрахунку: бліндаж на взвод, сховище на роту. Якщо батальйон буде мати на фортифікаційне обладнання тільки 4 години, то практично вісь особовий склад буде розташовуватися в спорудах відкритого типу і в бойовій техніці, а при наявності на виконання згаданого завдання 30 годин і більш - 85 % особового складу буде розташоване у перекритих щілинах, бліндажах та сховищах.

- окопи котловинного типу для бойової і спеціальної техніки .

- готуются підїзні та виіздні шляхі - до 15км (до мережі існуючих доріг)

- водопостачання здійснюється штатними засобами ТУФ-200, МТК-2М (МШК-15). Необхідно до 4-5 люд.-год. на утримання.

Для прихованого розташування механізованого (танкового) батальйону потрібно 40-50 дворів, 3-4 км посадки або 30-40 га листвяного лісу.

Особливості підготовки шляхів у наступі. У вихідному районі батальйону в умовах середнє пересічної місцевості готують та утримують один фронтальний шлях, одну рокаду, а також колонні шляхи для висунення підрозділів із своїх районів до фронтального шляху.

З вихідного району батальйон висувається звичайно по одному фронтальному шляху до рубежу розгортання у ротні колони. Від цього рубежу до рубежу розгортання у взводні колоні - по одному шляху на кожну роту. З рубежу розгортання у взводні колони позначають напрямки руху до проходів у загородженнях перед переднім краєм.

Підготовку та позначення шляхів розпочинають одразу після заняття підрозділами своїх районів і закінчують за 2-3 години до початку висунення.

Під час підготовки до наступу командирів підрозділів і екіпажі танків ознайомлюють з напрямками та порядком позначення шляхів виходу до рубежу переходу в атаку і до проходів у мінних полях.

Головними вимогами щодо готування шляхів руху підрозділів у ході наступу є: вибір якнайкоротших напрямків з мінімальним обсягом завдань і використання природних масок. Обладнання шляхів полягає у перевірці їх на мінування, розмінуванні або пророблення проходів у загородженнях.

“Інженерне забезпечення наступу механізованої (танкової) бригади з форсуванням водних перешкод “

Способи форсування водних перешкод

Війська в ході бойових дій вимушені долати річки, протоки, лимани інші водяні перешкоди. Водні перешкоди у поеднанні з загородженнями та річками суттево впливають на характер бойових дій військ, що наступають. Вони можуть зменшити темп просування наступу, лишити можливості ввести у дії одночасно усі дійсні сили, стиснути вільність маневру і створити сприятливі умови для ефективного використання засобів знищення противника.

Переправою називається ділянка водної перешкоди і навколишньої місцевості, що обладнана для переправи підрозділів одним з можливих способів і забезпечена для цього необхідними засобами. Подолання водної перешкоди, протилежний беріг якої обороняється противником , називаєтьсяфорсуванням.

Під час ведення наступу форсування водних перешкод як правило здійснюється:

- з ходу;

- з планомірною підготовкою.

Сутність форсування з ходу полягаєу тому, що підрозділи ведуть підготовку до форсування в ході успішного наступу, знешкодження противника, стрімко та рішуче виходять до водної перешкоди, використовуючи плаваючу бойову техніку і табельні переправні засоби, переправляються на протилежний беріг й у високому темпі продовжують наступ.

Якщо противник зумів організувати достатньо міцну, стійку оборону на протилежному березі і наступаючим військам не вдалось з ходу переправитись через водну перешкоду, то форсування буде здійснюватись після підготовки з розгортанням виступаючих до водної перешкоди підрозділів на вихідному березі.

Під час наступу з подоланням водної перешкоди підрозділам призначаються ділянки форсування. Під ділянкою форсування розуміють частину водної перешкоди, що прилягає до місцевості, на якій обладнуються різного виду переправи.

Ділянки форсування обладнуються з урахуванням оборони противника, наявності своїх сил і засобів, а також характеру водної перешкоди та прилеглої місцевості. На ділянці форсування мають бути приховані підходи до водної перешкоди.

Форсування водної перешкоди з ходу здійснюється у бойовому порядку у якому частини (підрозділи) вели наступ. Передові загони (авангарди) форсують водну перешкоду завжди на плаваючих бойових машинах (БТР), переправних засобах і по захоплених мостах та переправах. Підрозділи, що призначені для переправи через водну перешкоду на гусеничних плаваючих транспортерах першим рейсом, посадку о/с та завантаження бойової техніки здійснюють у прихованих місцях, звідки виходять до водної перешкоди та з ходу, слідом за підрозділами, які форсують водну перешкоду на плаваючих бойових машинах, переправляються на протилежний берег. Першим рейсом переправляються також інженерні підрозділи призначені для пророблення проходів в інженерних загородженнях на протилежному березі й обладнання виїздів з води для самохідних переправних засобів.

У подальшому обладнуються поромні переправи. Завантаження танків й іншої техніки, здійснюється на водній перешкоді. Наведення наплавних мостів розпочинається негайно після захоплення протилежного берегу, та виходу передового загону і авангардів на відстань, що забезпечує безпеку іх наведення .

При надійному придушенні оборони противника, а також при захопленні плацдарму на протилежному березі повітрянним десантом, мости можуть наводитися з початком форсування водної перешкоди передовим загоном (авангардом). Прогнозується, що форсування водних перешкод з планомірною підготовкою у сучасних високомобільних бойових діях буде використовуватись дуже рідко, у зв'язку з наявністю у противника високоефективних засобів розвідки, високоефективної зброї, здатної знешкодити війська з великим ступеннем ймовірності. Основним способом долання водних перешкод у сучасних умовах є форсування з ходу.

Ділянка переправи– частина водної перешкоди разом з навколишньою місцевістю, в межах якої розташовуються місця посадки на самохідні плаваючі засоби, переправи, шляхи виходу та контрольні пункти пропуску підрозділів до переправ, вогневі позиції зенітних засобів і танків, що виділені для стрільби прямим наведенням.

Характерні риси водної перешкоди:			Висновки з оцінки водної перешкоди:
Ширина	Вузькі	до 100 м	Час на здійснення переправи Кількість переправ очних засобів Термін перебування військ у воді Визначення часу на вогневу підготовку Вибір ділянки форсування
	Середні	100-250 м
	Широкі	250-600 м
	Великі	більше 600 м
Глибина	Мілкі	до 1,5 м	Вибір ділянки форсування Визначення виду переправ очних засобів
	Глибокі	1,5-5 м
	Дуже глибокі	більше 5 м
Швидкість течії	слабка	до 0,5 м/с;	Час, який необхідний на здійснення одного рейсу і величина зносу Способи переправи
	середня	- від 0,5 до 1,0 м/с;
	швидка	- від 1,0 до 2,0 м/с;
	дуже швидка	більше 2,0 м/с;
Стан берегів, дна, місцевості в районі форсування, наявність гідротехнічних споруд. Стан погоди, пора року.			Вибір місця переправ, шляхів підходу до них Районів зосередження військ Районів зосередження переправ очних засобів Визначення місць переправи по дну Вибір місць розташування КСП