Робота командира підрозділу інженерних військ з організації виконання завдань інженерного забезпечення «Послідовність роботи командира підрозділу інженерних військ після отримання завдання»

«Отримання та усвідомлення завдання»

Зміст та послідовність роботи командира інженерного підрозділу залежать від виду бойових дій, характеру завдань, що виконуються, умов обстановки, наявності часу, положення і ступеня бойової готовності підрозділу, рівня підготовки офіцерів та інших факторів.

Визначальним чинником під час вибору методів роботи командира підрозділу є час, що відведений підрозділу на підготовку до виконання завдань.

Командир підрозділу зобов’язаний: - своєчасно приймати рішення на виконання поставлених завдань и ставити завдання підлеглим;

- організовувати взаємодію між підлеглими підрозділами (розрахунками, обслугами);

- готовити підрозділ до виконання завдань, організовувати їх всебічне забезпечення, твёрдо керувати ним;

- особисто керувати виконанням найбільш важливих і складних завдань;

- здійснювати контроль за виконанням завдань підрозділами;

- постійно знати обстановку, де знаходяться і які завдання виконують підлеглі підрозділи (розрахунки), їх склад і можливості;

- підтримувати зв’язок зі старшим командиром, начальником інженерної служби та командиром підрозділу роду військ, що забезпечується і доповідати їм про хід виконання поставлених завдань.

Командир підрозділу керує підлеглими особисто, через своїх заступників (штаб).

Зміст роботи командира залежатиме від конкретної обстановки і може містити:

- під час організації бою; прийняття рішення на організацію виконання завдань, підготовку даних для загальновійськового командира, віддачу попередніх розпоряджень підлеглим, планування и доведення завдань до виконавців, участь в організації взаємодії, що проводиться командиром роду військ, організацію управління інженерним підрозділом і контроль за виконанням завдань інженерного забезпечення.

- ході бою: безперервне управління підрозділом інженерних військ; контроль за виконанням завдань; постачання підрозділу необхідними засобами інженерного озброєння і витратними матеріалами; організацію евакуації та поточний ремонт інженерної техніки.

Командир повинен застосовувати методи роботи, які дозволяють виконати усі необхідні заходи щодо організації виконання завдань з наданням підрозділам максимальної кількості часу для прийняття рішення і виконання завдань.

Залежно від наявності часу, командир підрозділу застосовує послідовний або паралельний методи роботи або поєднання зазначених методів.

Метод паралельної роботизастосовується у випадку, коли командир має обмежену кількість часу на прийняття рішення, планування дій підрозділу і постановку завдань. Сутність зазначеного методу полягає в тому, що робота з організації бойових дій проводиться одночасно в усіх підрозділах і здійснюється на підставі попереднього розпорядження старшого командира (начальника), що віддається до отримання бойового наказу (розпорядження).

Командир підрозділу, отримавши попереднє бойове розпорядження, з’ясовує його, визначає заходи, які необхідно негайно здійснити для якнайшвидшої підготовки підрозділу до виконання отриманого завдання; проводить розрахунок часу; надає вказівки підпорядкованим командирам і заступнику щодо підготовки необхідних даних для прийняття рішення, з організації розвідки, щодо порядку роботи на місцевості, стосовно орієнтування підлеглих на наступні дії; оцінює обстановку; заслуховує підпорядкованих командирів, визначає задум дій, доповідає його старшому командиру (начальнику) і віддає попередні бойові розпорядження.

З отриманням командир завершує прийняття рішення; віддає бойовий наказ; організує взаємодію між підрозділами, всебічне забезпечення дій підрозділу, керування; надає вказівки з морально-психологічної роботи та організує контроль за підготовкою підрозділу до виконання завдань.

Метод паралельної роботи дозволяє значно скоротити час на прийняття рішення, планування бойових дій та їх забезпечення, а також на доведення завдань до підлеглих і контроль за їх виконанням. В той же час даний метод вимагає високої тактичної та професійної підготовки, оперативності й злагодженості у роботі всіх ланок управління, тісного контакту зі старшими й підпорядкованими інженерними начальниками.

Метод послідовної роботизастосовується командиром підрозділу у випадку, коли він має достатньо часу на організацію виконання завдань і підготовку взводу (роти) або коли за умов обстановки необхідно суворо обмежити коло осіб, допущенних до цієї роботи. Сутність зазначеного методу полягає в тому, що робота з організації виконання завдань інженерного забезпечення проводиться спочатку у вищій ланці, а потім у нижньому на підставі бойового наказу (бойового розпорядження) старшого командира (начальника). Після з’ясування завдання і задуму бойових дій підрозділам віддаються розпорядження, в яких не розкриваються задум і терміни початку майбутніх бойових дій, бойові завдання доводяться до підрозділів бойовим наказом (бойовим розпорядженням) після закінчення роботи з прийняття рішення у вищому штабі. Організація виконання інженерних завдань здійснюється у такий же послідовності, як і при методі послідовної роботи, але зазначений метод забезпечує більш детальну оцінку обстановки, узгодження завдань, що вирішуються силами старших начальників і підлеглими, цілеспрямоване використання сил і засобів.

До командира підрозділу завдання найчастіше доводяться у вигляді бойового розпорядження (письмового або такого, що доводиться технічними засобами зв’язку), в окремих випадках, завдання може бути поставлене усно або по технічних засобах зв’язку попереднім бойовим розпорядженням, а в подальшому підтверджене письмовим бойовим наказом або розпорядженням.

Командир підрозділу отримавши завдання:

• усвідомлює його;

• віддає попередні розпорядження підпорядкованому особовому складу;

• оцінює обстановку;

• бере участь у рекогносцировці, або особисто її проводить;

• приймає обґрунтоване рішення;

• ставить завдання підлеглим і організує взаємодію між своїм підрозділом та іншими інженерними підрозділами або загальновійськовими підрозділами.

Під час усвідомлення завдання розпочинається робота командира інженерного підрозділу щодо прийняття рішення.

Керівні документи щодо організації інженерного забезпечення наголошують на те, що під час усвідомлення завдання командир інженерного підрозділу має з’ясувати мету наступних дій підрозділу, задум старшого начальника на виконання завдань, завдання свого підрозділу, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдань.

Зазначена робота не потребує оформлення будь-яких документів, вона проводиться в умі.

Стислі терміни прийняття рішення змушують командира вкрай скоротити час на з’ясування завдання. Командир інженерного підрозділу повинен намагатися після отримання бойового завдання не лише з’ясувати його, але й частково оцінити обстановку, намітити заходи, які необхідно вжити негайно, тобто усі зазначені етапи роботи виконувати в єдиному комплексі.

Усвідомивши завдання, командир повинен:

• з’ясувати мету наступних бойових дій;

• вивчити задум старшого командира, особливо послідовність виконання завдань і порядок застосування сил та засобів;

• з’ясувати заходи, що виконуються старшим командиром в інтересах свого підрозділу;

• усвідомити завдання, місце і роль свого підрозділу у загальному комплексі завдань інженерного забезпечення, що виконуються вищим підрозділом (частиною);

• з’ясувати завдання сусідніх інженерних підрозділів та вивчити можливість взаємодії з ними;

• визначити час готовності до бойових дій.

При цьому слід враховувати, що завдання частини, яка забезпечується, доводиться до командира інженерного підрозділу лише в обсязі, який необхідний йому для прийняття обґрунтованого рішення.

«Проведення розрахунку часу, віддача попередніх розпоряджень, оцінка обстановки».

Після з'ясування завдання командир підрозділу проводить розрахунок часу.

При проведенні розрахунку часу він спочатку уточнює загальну кількість часу, наявного на підготовку та організацію виконання завдання. Потім розподіляє цей час на проведення найбільш важливих заходів, якими можуть бути: віддача попереднього розпорядження, оцінка обстановки, проведення рекогносцировки, доповідь старшому начальникові свого рішення, віддача бойового наказу підлеглим, організація взаємодії, підготовка підрозділу до виконання завдання. Розподіл часу на здійснення зазначених заходів залежить від конкретних умов обстановки, а також від підготовленості і досвіду самого командира.

Розрахунок часу проводиться з урахуванням часу на здійснення маршу, дозаправлення і обслуговування техніки. Якщо декілька завдань необхідно виконати одночасно, розрахунок часу проводиться стосовно найбільш трудомісткого з них.

Провівши розрахунок часу, командир підрозділу, з метою максимального використання часу, який є в наявності для проведення заходів щодо підготовки підрозділу до виконання отриманих завдань віддає попередні розпорядження особовому складу підрозділу.

Попередні розпорядженнямають бути стислими і чітко зрозумілими. У них командир націлює підлеглих на підготовку до виконання майбутнього завдання і вказує, хто, що і до якого часу повинен зробити. Як правило, вони віддаються командиром усно в довільній формі. В окремих випадках, наприклад, якщо підпорядковані підрозділи на момент отримання завдання знаходились у різних районах, можлива передача попередніх розпоряджень технічними засобами зв’язку або доставлені посланцем у письмовому вигляді.

У попередньому розпорядженні звичайно зазначаються:

• характер і місце виконання майбутніх завдань;

• заходи щодо підготовки засобів інженерного озброєння до виконання майбутніх завдань інженерного забезпечення, які необхідно здійснити в першу чергу, у тому числі переміщення до району виконання завдань, уникаючи зайвих, особливо зустрічних пересувань.

Попередні розпорядження дозволяють організовувати паралельну роботу щодо прийняття рішення і планувати виконання завдань одночасно в загальновійськових частинах (підрозділах) та підрозділах інженерних військ.

Віддавши необхідні розпорядження, командир приступає до оцінки обстановки.

Під час оцінки обстановки командир підрозділу оцінює, як дії противника впливатимуть на успіх виконання завдання підрозділом; радіаційну, хімічну та біологічну обстановку в районі виконання завдання; характер місцевості; характер і обсяг майбутнього завдання; стан і місцезнаходження своїх засобів та сил до моменту виконання завдання; місце і характер дій підрозділів родів військ, що забезпечуються; можливості свого підрозділу щодо виконання майбутнього завдання. Крім того, враховує вплив умов пори року, доби і стан погоди на виконання завдань. Під час оцінки обстановки командир інженерного підрозділу виявляє, які питання і коли слід уточнити у загальновійськового командира, начальників родів військ і служб, старшого інженерного начальника, які і коли необхідно віддати розпорядження підлеглим.

Оцінюючи обстановку командир підрозділу інженерних військ вивчає:

1. Характер дій противника, види засобів інженерного забезпечення, що ним застосовуються, інженерні заходи, які він проводить та їх можливий вплив на успіх виконання підрозділом поставленого завдання.

Тобто командир має, насамперед:

• з’ясувати, на якій відстані на даний момент знаходиться противник від району виконання завдань;

• в якому напрямку пересувається противник і застосуванням яких засобів ураження він здатен впливати на дії підрозділу і місцевість в районі бойових дій;

• вивчити інформацію про бойовий склад противника, найважливіші засоби інженерного озброєння противника та найбільш характерні способи їхнього застосування, звертаючи увагу на такі, що безпосередньо впливають на характер і способи дій підрозділу щодо виконання поставлених перед ним завдань (в першу чергу - про засоби ураження противника, влаштування ним інженерних загороджень і підготовку руйнувань на напрямку та в районі майбутніх дій, про систему встановлення й типи інженерних боєприпасів, що застосовуються й т. і.).

У висновках з оцінки противника визначається характер і ступінь інженерної підготовки його оборони або районів, які він займає перед наступом, а також завдання інженерної розвідки щодо уточнення й додатковому викритті інженерних заходів, які проводяться противником. Одночасно визначається ступінь впливу дій противника на характер, об'єм і способи виконання завдань інженерного забезпечення своїм підрозділом.

2. Положення, стан та характер дій (де знаходяться, які завдання виконують, наявність засобів інженерного озброєння, зв’язку і запасів матеріальних засобів) підрозділу, рівень його боєздатності (укомплектованість особовим складом, озброєнням і технікою) та можливості щодо виконання завдань інженерного забезпечення у встановлені терміни.

Оцінка стану і можливостей інженерного підрозділу здійснюється з метою з’ясування його здатності виконувати поставлені завдання у встановлені терміни.

При цьому слід враховувати:

• місцезнаходження підрозділу і завдання, що ним виконуються;

• ступінь радіоактивного опромінення особового складу (у випадку застосування ЗМУ);

• наявність і технічний стан засобів інженерного озброєння;

• ступінь бойової підготовки особового складу і рівень злагодженості підрозділу;

• наявність досвіду й особисті якості підпорядкованого офіцерського та сержантського складу.

3. Місцевість (кліматичні, гідрологічні, метеорологічні умови). Під час оцінки місцевості аналізується ступінь її впливу на дії противника та своїх військ, а також на характер, зміст і способи виконання завдань інженерного забезпечення. Зокрема визначається, на яких ділянках або напрямках і в якій мірі місцевість сприяє або ускладнює бойові дії й яке інженерне устаткування місцевості необхідно здійснити, з метою полегшення дій наших військ і ускладнення дій противника.

Велика увага приділяється вивченню природних маскувальних і захисних властивостей місцевості, її рельєфу, ґрунтів, рівня залягання ґрунтових вод, наявності і характеру лісів, ярів, кар'єрів, різних виробок, природних перешкод - особливо водних, стану доріг, мостів, джерел водопостачання і водозабезпеченості місцевості. Оцінюючи місцевість в районі майбутніх дій підрозділу командир приділяє увагу вивченню таких її властивостей, які здатні суттєво впливати на обсяг інженерних завдань і визначати вибір способів виконання завдань.

Оцінювання місцевості командиром здійснюється також з метою виявлення можливих місць руйнування дорожніх, гідротехнічних й інших штучних споруджень; районів затоплення місцевості, лісових завалів, пожеж, зон радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, ймовірних місць встановлення мінних полів засобами дистанційного мінування й інше, та їхній вплив на виконання поставлених завдань. Також оцінюється можливість використання місцевих будівельних матеріалів, засобів і конструкцій, народногосподарської інженерної техніки, обладнання місцевих підприємств, а також транспортних засобів.

4. Вплив пори року, час доби, радіаційну, хімічну та біологічну обстановку й їхній вплив на виконання поставлених завдань, а також наявність місцевих будівельних матеріалів, які можуть бути використані з метою виконання завдань інженерного забезпечення.

На основі усвідомлення завдання та оцінки обстановки командир підрозділу інженерних військ визначає:

послідовність та умови виконання завдань;

способи дій; обсяг завдань;

сили і засоби, які необхідні для виконання кожного завдання.

Висновки з оцінки обстановки складають основу рішення командира підрозділу.

«Прийняття рішення та рекогносцировка»

На основі з'ясування завдання, отриманого від старшого начальника і оцінки обстановки, провівши необхідні розрахунки і визначивши найбільш оптимальні варіанти командир підрозділу приймає рішеннящодо виконання поставленого завдання. Повнота даних про обстановку не звільняє командира від обов'язку своєчасного ухвалення обґрунтованого рішення.

Своє рішення командир, як правило приймає по карті. В ньому він визначає:

- задум на виконання завдання (основа рішення командира);

- завдання підпорядкованим відділенням, групам, розрахункам (обсяг і терміни виконання);

- порядок взаємодії підрозділів між собою та з підрозділами, які забезпечуються;

- засоби інженерного озброєння, транспорт і витратні матеріали, які виділяються підрозділу;

- організацію управління та зв’язку під час підготовки та в ході виконання завдання;

- заходи з розвідки, охорони, захисту від ВТЗ та з маскування;

- заходи з технічного та інших видів матеріального забезпечення;

- своє місцезнаходження, терміни подання доповідей.

У своєму задумі командир визначає: найбільш доцільну організацію дій особового складу свого підрозділу, визначає де зосередити основні зусилля, порядок використання засобів інженерного озброєння.

Визначивши спосіб (метод) дій взводу, командир визначає, які часткові завдання вирішує кожне відділення під час його здійснення, чим вони посилюються і за рахунок кого. З часткових завдань, що виконуються відділеннями взводу, і витікають питання взаємодії між ними.

Виконання будь-якої інженерної задачі вимагає застосування низки матеріально-технічних засобів. Тому, поставивши завдання підлеглим, командир підрозділу одразу визначає, які засоби, кому, коли треба отримати, виготовити, виділити.

Перед прийняттям рішення, за наявності часу, може проводитися рекогносцировка. Командир підрозділу проводить її особисто або бере участь у рекогносцировці, яка проводиться старшим начальником. До початку проведення рекогносцировки командир на своїй робочій карті намічає точки рекогносцировки і шляхи руху до них з урахуванням прихованості пересування, визначає час і питання, які необхідно вирішити на кожній точці.

Рекогносцировка проводиться з дозволу старшого начальника з метою уточнення командиром підрозділу обсягу та умов виконання поставленого підрозділу завдання. В ході рекогносцировки на місцевості уточнюється розташування противника, його вогневих точок, спостережних пунктів, активність противника, ділянки місцевості, що переглядаються або не переглядаються противником, характер місцевості, наявність шляхів руху (прохідність), можливі райони розташування техніки і особового складу, щільність ґрунту, наявність природних сховищ та їх захисні й маскувальні властивості, місця для охорони, спостереження, позицій для самооборони, умови виконання інженерних робіт, наявність місцевих будівельних матеріалів (лісу, каміння, металу і т. д.) й інші питання. При необхідності командир погоджує точки зустрічі з командирами підрозділів родів військ і питання, які необхідно з ними вирішити.

При обмеженій кількості часу або якщо командирові місцевість добре знайома, рекогносцировка може не проводитися.

Найчастіше, в ході рекогносцировки, командир приймає остаточне рішення, тобто уточнює завдання підпорядкованим підрозділам (розрахунком, групам), визначає місця і способи виконання поставлених підрозділу завдань, з’ясовує можливість використання інженерної техніки, вибухових речовин, місцевих будівельних матеріалів, уточнює питання стосовно взаємодії між своїми та загальновійськовими підрозділами.

Для підрозділів інженерних військ дуже важливе значення має матеріально-технічне забезпечення. Виконання будь-якого інженерного завдання вимагає значної витрати певних матеріально-технічних засобів.

У рішенні командир повинен визначити: місце і час отримання необхідних матеріальних засобів, інженерного майна, інженерних боєприпасів, ПММ; порядок технічного обслуговування машин, на які ремонтні підрозділи базується взвод; організацію харчування особового складу при виконанні завдань у відриві від пункту господарського постачання роти; куди і яким способом доставляти поранених й інші питання.

Крім того, командир визначає, які заходи з виховної роботи необхідно провести з метою мобілізації особового складу на виконання поставленого завдання.

Прийняття правильного рішення залежить від досвіду і підготовленості командира, його уміння правильно оцінити обстановку і зробити з неї правильні висновки для ухвалення рішення.

Правильним є таке рішення, яке забезпечує виконання поставленого завдання в гранично стислі терміни наявними силами і засобами при найменших витратах матеріальних засобів і втратах особового складу. Рішення командира потрібне для підрозділів (відділень, розрахунків), яким належить виконувати поставлене завдання. Тому важливо не лише уміти приймати правильне рішення але і своєчасно і чітко довести його до виконавців.

Рішення, як правило, оформлюється на карті, а в ряді випадків (для інженерно-містобудівельних, інженерно-позиційних підрозділів) його доцільно оформити у вигляді графіка організації виконання завдання. Щоби своєчасно виправити недоліки в рішенні командира підрозділу старший начальник може заслухати його до постановки ним завдань підлеглим.

«Віддача бойового наказу»

Найважливішою умовою досягнення успіху у виконанні завдання є тверде і наполегливе проведення прийнятого рішення в життя, яке розпочинається з моменту доведення його до виконавців. Прийняте рішення командир підрозділу доводить до підлеглих шляхом віддачі бойового наказу.

Бойові завдання ставляться, як правило, на місці їх виконання у формі усного бойового наказу.

У бойовому наказівизначаються:

Орієнтири (кодовані місцеві предмети).

1. Необхідні відомості про противника та інженерні заходи, що ним проводяться.

2. Бойове завдання загальновійськового підрозділу, що забезпечуються, в необхідному для орієнтування підлеглих обсязі.

3. Завдання вищого підрозділу (частини) інженерних військ.

4. Завдання підрозділу і спосіб (метод) її виконання.

5. Після слова "НАКАЗУЮ" окремими абзацами визначаються завдання кожному підрозділу (відділенню, розрахунку, екіпажу): зміст, обсяг, райони, терміни і способи їх виконання; в інтересах кого виконується завдання; місце підрозділу в бойовому (похідному) порядку; склад, район зосередження і час надходження на підсилення частини (підрозділу) роду військ, маршрут висування.

6. Порядок отримання засобів інженерного озброєння та інших матеріальних засобів, ремонту (передачі) несправної техніки, місця заготівлі місцевих будівельних матеріалів.

7. Сигнали оповіщення та управління.

8. Час готовності до виконання завдань. Своє місцезнаходження і заступника.

Перед віддачею наказу командир взводу проводить орієнтування командирів відділень на місцевості відносно сторін горизонту, місцевих предметів (орієнтирів) і противника. Визначаючи сторони горизонту, для скорочення часу досить назвати напрямок на одну, сторону горизонту (зазвичай у бік противника). Далі командир, ставши лицем до противника, зазначає своє місцезнаходження і справа наліво показує на місцевості видимі, найбільш важливі орієнтири (населені пункти, дороги, річки, ліси і т. д.). Після цього він вказує, де знаходиться противник (напрямок і віддалення).

Під час оголошення бойового наказу, командир взводу вказує орієнтири у тому випадку, якщо вони потрібні для найкращого орієнтування підлеглих в ході виконання завдання.

Про противника зазначаються лише такі відомості, які впливають на хід виконання взводом завдання, а не усі що відомі командиру.

Вказуючи загальне завдання підрозділу, що забезпечується, командир взводу доводить до командирів відділень тільки загальний характер його дій, не розкриваючи бойового завдання.

Якщо взвод діє у складі роти і виконує часткове завдання у загальному завданні роти, то командир взводу у своєму наказі стисло висловлює завдання роти і роль свого взводу у виконанні завдання.

Усі пункти наказу командир оголошує на основі наказу, отриманого від старшого начальника, в обсязі, який стосується командирів відділень. Наступні пункти наказу викладає на основі прийнятого рішення після слова "НАКАЗУЮ".

Завдання ставляться підлеглим стисло, чітко, ясно і в наказовій формі.

Визначаючи терміни виконання завдань, командир має враховувати час, який необхідно витратити відділенням на висування до місця виконання завдань.

Якщо час початку дій визначений встановленим сигналом, тоді командир взводу вказує час готовності до виконання завдання і встановлений сигнал стосовно початку дій, ким і яким чином він буде поданий

Сигнали оповіщення встановлюються старшими начальниками єдиними для усіх військ. Командир лише доводить їх до підлеглих.

Сигнали управління діями відділень (розрахунків) взводу встановлює командир взводу або приймає статутні (згідно положень Стройового статуту) -

Щоб не допустити різного розуміння підлеглими окремих пунктів наказу командир не повинен застосовувати такі неконкретні вирази, як "спробуйте", "дивитеся за обстановкою", "по-можливості" й т.п.

Наказ має висловлюватись так, щоб підлеглі мали час не тільки усвідомити свої завдання, але і зробити необхідні записи в зошитах і нанести на свої робочі карти (схеми) необхідні дані за обстановкою.

Після віддачі наказу командир взводу шляхом опитування командирів відділень встановлює, як вони усвідомили поставлені завдання. Звичайно командир взводу запитує не всіх командирів відділень, а лише тих, які викликають у них сумніви у правильному усвідомленні завдання, або командира, який отримав найбільш важливе завдання.

Віддавши бойовий наказ і необхідні вказівки підлеглим, командир взводу приступає до організації взаємодії як між відділеннями у взводі, так і з підрозділами родів військ, в інтересах яких взвод виконує завдання.

Суть взаємодії полягає в узгодженні дій відділень взводу між собою і з підрозділами родів військ по цілям, часу і місцю (рубежам) і у взаємодопомозі підрозділів. Взаємодія організовується командиром на місцевості на основі прийнятого рішення.

Організувавши взаємодію, командир приступає до підготовки взводу до виконання поставленого завдання, яке полягає в підготовці особового складу, засобів інженерного озброєння і матеріальних засобів.

Підготовка особового складу містить наступні заходи:

- доведення отриманого завдання до кожного солдата і сержанта;

- оснащення особового складу боєприпасами; індивідуальними засобами захисту, перев'язочними пакетами, індивідуальними дозиметрами й т.п.

- тренування або навчання особового складу у виконанні окремих інженерних завдань або відпрацювання тих чи інших дій;

- санітарну обробку особового складу;

- заходи щодо виховної роботи.

Обсяг зазначених заходів залежить від отриманого завдання, обстановки і наявності часу на їх проведення.

Основу підготовки засобів інженерного озброєння складає приготування технікидо застосування.

Підготовка техніки містить:

- технічний огляд інженерних машин та іншої техніки;

- усунення виявлених недоліків;

- поповнення машин комплектами ЗІП, протипожежним майном, шанцевим інструментом;

- заправлення машин пальним;

- підготовка засобів буксирування та евакуації;

- обладнання машин світломаскувальними пристроями, приладами нічного бачення й іншими світлотехнічними засобами;

- забезпечення машин засобами підвищення прохідності.

Велике значення для виконання інженерних завдань має підготовка матеріальних засобів, необхідних, для виконання завдання.

«Форми та зміст документів, які відпрацьовуються командиром підрозділу»

«Вимоги до оформлення та ведення бойових і робочих документів».

Порядок розробки и ведення бойових документів

Бойові розробляються, як правило, графічно на топографічних картах, папері або кальці. Отримані і віддані бойові накази та розпорядження записуються, як правило, у робочих зошитах або на звороті топографічної карти.

При розробці та веденні бойових документів необхідно дотримуватися таких правил:

кожний бойовий документ повинен мати службовий заголовок та підпис із зазначенням посади, військового звання та прізвища особи, що підписала документ. У заголовку письмового бойового документа крім найменування документу вказується, порядковий номер документа, місце пункту управління, час і дата його складання (підпису), масштаб і рік видання карти, за якою документ розроблений;

населенні пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосередження (розташування) або дії своїх підрозділів указуються, починаючи правого флангу, а противника – з його лівого флангу; рубежі указуються двома, райони трьома пунктами; назви населених пунктів, рік та інших місцевих предметів указуються в називному відмінку;

розмежувальні лінії вказуються не менш ніж трьома пунктами, один з них повинен бути на попередньому краю: в обороні і в наступі – із тилу в сторону противника, при відході – від противника в напрямку відходу. Лінії указуються спочатку справа, потім зліва: в обороні – на граничну досяжність своїх вогневих засобів, в наступі – на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються глибину бойового порядку;

напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю глибину бойового завдання;

маршрут руху вказується назвами місцевих предметів або населених пунктів: перший на вихідному рубежі (пункті), потім найбільш важливі, через якій проходить маршрут, і останній – в районі зосередження або рубежі переходу в атаку;

дані обстановки наносяться на карту встановленими умовними знаками , тонкими лініями, не забиваючи топографічну основу карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також озброєння та техніка наносяться ,як правило, знаками загального позначення; при відсутності необхідних знаків допускається застосовувати додаткові знаки з пояснюванням на карті (схемі);

положення своїх військ, їх завдання і дії позначаються червоним кольором, ракетних військ ; артилерії, військ ППО і спеціальних військ – чорним кольором;

положення і дії противника позначаються синім кольором;

нумерація, найменування частин (підрозділів) і пояснювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором, противника – синім;

для скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і частин використовуються тільки рядкові букви;

при одноколірним виконанням графічних документів всі умовні знаки і написи наносяться чорним кольором, знаки умовних позначень противника – підвійною лінією;

умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на карту (схему) відповідно до дійсного положення їх на місцевості і розташовуються по напрямку дій або ведення вогню; всередині або поряд з умовними знаками при необхідності вказуються кількість і тип озброєння і техніки;

для позначення військ противника застосовуються ті ж умовні знаки, ще і для своїх військ, з необхідними записами;

джерела одержання відомостей про противника позначаються чорним кольором , цьому найменування джерел пишуться початковими буквами, наприклад: спостереження -С; показання полонених -П, документи противника - ДП, військова розвідка - ВР, повітряна розвідка - ПвР, артилерійська розвідка - АР, інженерна розвідка – ІР;радіаційна, хімічна, біологічна розвідка – РХБЗ ,час і дата одержання відомості про противника підписуються під позначенням джерела або рядом; відомості ще потребують перевірки, відмічаються знаком питання;

другорядні дані, а також дані, яку неможливо відобразити умовними знаками, записуються на полях карти, в пояснювальній записці (легенді) або в робочому зошиті;

розташування і дії військ наносяться умовними знаками суцільною лінією, а дії , що передбачаються або намічаються, дороги, аеродроми та інші спорудження, які будуються, - переривчатою лінією (пунктиром) з буквою З всередині знака або поряд з ним; фальшиві райони, рубежі, фальшиві спорудження і об’єкти позначаються зеленим кольором і доповнюються буквою Ф всередині знака або поряд з ним;

під час нанесення на карту (схему) положення підрозділів до різного часу умовні знаки доповнюються штрихами, пунктирними лініями, крапками, іншими значками або підтушовують ся різними кольорами; час до якого відноситься те або інше положення військ указується під найменуванням підрозділу (частини) або в рядок;

всі надписи розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу карти (схеми); букви і цифри пишуться без зв’язок, пристосовуючи їхні розміри з масштабом карти і військовою інстанцією; написи можуть бути зроблені на вільному місці карти (схеми) із стрілкою до умовного знака;

графічний документ виконаний на прозорій основі з карти, повинен мати не менш трьох пунктів (для наступного сполучення ), розташованих як правило, по кутах верхньої рамки листа карти або в перехрестях координатної сітки, масштаб, номенклатуру і рік видання карти, за якою він виготовлений, а виконаний у довільному масштабі і, якщо немає координатної сітки, - стрілку для позначення напрямку «Північ – Південь».

«Форма и зміст бойових і робочих документів»

Робочою картою командира підрозділу називається топографічна карта, на яку за допомогою умовних знаків та скорочених позначень наноситься необхідна тактична й інженерна обстановка з усіма її змінами в ході бойових дій.

Робоча карта є одним з основних і дуже часто єдиним документом, за допомогою якого командири здійснюють управління підрозділами в бою. Вона базується на топографічну основу карти, тому за її допомогою можливо вирішувати не лише топографічні але й тактичні завдання, що пов’язані з управлінням підрозділами в різних видах бойових дій.

Робоча карта командира призначена для вирішення багатьох різноманітних завдань. За допомогою робочої карти командир підрозділу може:

• з’ясувати отримане завдання;

• оцінити обстановку;

• спланувати виконання завдань інженерного забезпечення;

• поставити завдання підлеглим і доповідати про їх виконання, а також складати донесення.

Грамотне оформлення робочої карти має відповідати деяким вимогам:

• легенди, пояснювальні записи та скорочені позначення на карті пишуться рядковими літерами (цифрами).

• службові заголовки, надписи посадових осіб пишуться прописними буквами.

• розміри букв і цифр в умовлених скороченнях та найменуваннях підрозділів в пояснювальних підписах залежать від масштабу карти.

• найбільш зручним для робочої карти командира взводу є масштаб 1:25000, 1:50000, а під час виконання завдань на великі відстані 1:100000 та 1:200000.

Робоча карта має відповідати потребам наочності та повноти нанесення обстановки.

Наочність робочої карти командира полягає у ясному та чіткому відображені бойової обстановки з виділенням її головних елементів.

Це досягається:

• правильним усвідомленням і чітким кресленням тактичних умовних знаків;

• відокремленням дій військ, що відносяться до різного часу;

• правильним розміщенням на робочій карті службових і пояснювальних надписів;

• правильним і чітким зображенням фактичного положення військ та намічених дій;

• правильним підйомом карти.

Повнотою нанесення обстановки на робочу карту, вважається той обсяг відомостей, які необхідні командиру для управління підлеглим підрозділом в бою.

Це означає, що на свою робочу карту командир має наносити лише такі дані обстановки, які йому дійсно необхідні.

Дотримання цієї вимоги дозволить економити час при нанесенні обстановки, полегшує користування робочою картою, і що найголовніше, сприяє зберіганню у таємниці задуму командира щодо організації і ведення бою підрозділом і задуму старшого начальника.

Зміст робочої карти командира підрозділу включає показ:

• положення своїх військ і військ противника;

• розмежувальних ліній;

• дані про інженерні сили і засоби противника;

• виконаних і таких, що виконуються противником інженерних заходів, які можуть впливати на успіх дій наших підрозділів (особливо про мінні поля, підготовлені до зруйнування об’єкти й інше);

• позицій (районів), які займають підрозділи, а при необхідності їхні бойові завдання;

• характеру інженерного обладнання районів і позицій;

• місць встановлення мінних полів та рубежів мінування;

• шляхів, які використовують підрозділи під час підготовки до бойових дій таі в ході їх ведення, з визначенням найбільш складних ділянок місцевості та характеристик переходів через природні перешкоди;

• завдання інженерного забезпечення, які виконуються силами старшого начальника в інтересах свого підрозділу;

• місця і способи обладнання проходів в мінно-вибухових загородженнях, час, сили і засоби, що виділяються, із зазначенням того, хто їх обладнує;

• таблиця бойового застосування інженерних підрозділів.

Точність нанесення обстановки має суттєве значення. Нанесена на робочу карту обстановка має точно відповідати дійсному положенню підрозділів військ на місцевості. Неточність нанесення обстановки на робочу карту в бойових умовах може привести до небажаних, а дуже часто й важких наслідків.

Графіки організації виконання завдання складають з метою раціонального використання наявних сил та засобів. В графіках звичайно відображаються види завдань (робіт), одиниці вимірювання, обсяг, сили та засоби, що виділяються, а також терміни їх виконання.

Картки (схеми)інженерної розвідки складають за результатами проведення інженерної розвідки доріг, колонних шляхів, мостів та інших об’єктів.

Заявкидля отримання необхідних сил і засобів, матеріалів і конструкцій складають у довільній формі.

Командири інженерних підрозділів (рот, взводів) можуть доповідати про вже виконані й такі, що виконуються завдання усно або письмово. В усній формі, як правило, доповідають командири відділень (розрахунків) і взводів (груп).

Письмові бойові донесення складають звичайно командири рот. Донесення складаються у довільній формі й подаються посланцями або передаються по технічних засобах зв’язку.

До донесення додаються оформлені за результатами виконання окремих завдань графічні документи (схеми, картки розвідки, описи нових засобів противника), що в деякій мірі можуть наочно доповнити донесення.

Донесення для передачі по технічним засобам зв’язку (про прийняття рішення, початок виконання завдання, про зміни в обстановці, про виконання завдань та інші) виконуються якомога стисло і мають містити найбільш важливі дані. Такі донесення передаються за допомогою переговорних таблиць, з сигналами або використанням засобів прихованого зв’язку.