Журнал спостереження інженерного спостережного посту №

______________________________________________________________________

^{(місце, координати)}

Спостереження почате_____________________________________________________

^{(час, число, місяць, рік)}

На зворотній стороні лицевого аркуша викреслюється схема орієнтирів посту з визначенням азимутів і відстаней до них.

Інші аркуші журналу мають наступні графи:

Завдання спостереження й особливі вказівки	Результати спостереження	Час	Хто спостерігав (черговий)	Кому, як і коли передане донесення

Старший інженерного спостережного посту зобов'язаний у суворо встановлений час подавати донесення начальнику інженерної служби або командиру частини, від якої виставлений піст. У цьому донесенні мають бути всі узагальнені, розвідані постом дані. Щоби узагальнити все, що було виявлене, ретельно вивчаються записи, які зроблені в журналі, і робиться висновок.

Наприклад:

… з боку противника в секторі спостереження вночі лунали звуки, що схожі на шум роботи пилою, сокирою. Удень, спостерігаючи через контрастні фільтри, на тлі природної зелені виявлені сліди знову побудованого спорудження, яке замасковане табельним маскувальним комплектом. Двічі протягом дня біля спорудження спостерігався рух солдатів противника, а в замаскованій амбразурі один раз були замічені сонячні відблиски. На основі всього цього можна думати, що протягом ночі противник побудував спорудження поки невідомого призначення. Поява біля нього протягом дня солдата противника свідчить, що воно не помилкове, а дійсне. Виходить, це може бути бліндаж, вогнева точка або спостережний піст. Наявність сонячних відблисків указує, що це не бліндаж. Ймовірно, це буде спостережний пункт, але не виключено, що і вогнева точка. Уточнення дасть подальше спостереження за об'єктом.

Кожне слово донесення повинне бути обґрунтоване. У повідомленні не може бути місця фантазії чи вимислу, повідомляється лише те, у чому є повна впевненість.

За досвідом Великої Вітчизняної війни повідомлення в ряді випадків представлялися разом з журналами спостереження. Викликане це тим, що вважається ніби то старший начальник краще інформований про обстановку і може більш обґрунтовано оцінити помічені факти, ніж спостерігач.

Донесення передається посильним чи по телефону, що наявний на КСП чи СП військової й артилерійської розвідки, або по засобах зв'язку командира механізованої роти, що обороняє даний опорний пункт. Але незалежно від способу передачі, воно повинне бути доставлене в терміни, що були зазначені при постановці задачі.

Про найбільш важливі розвідувальні дані старший посту негайно доповідає командиру, на ділянці якого ведеться спостереження, і командиру, що виставив піст.

Якщо під час роботи посту противник почне активні дії, то ІСП продовжує спостереження, переміщаючись разом з тим підрозділом, у бойовому порядку якого пост знаходиться. Зв'язок посту зі своїм начальником у цьому випадку буде підтримуватися через загальновійськового командира.

При зміні посту старший передає знову прибулому начальнику посту журнал спостережень, схему місцевості, повідомляє про особливості несення служби і про усі виявлені об'єкти. Піст припиняє роботу по закінченні зазначеного терміну або за особистим наказом того командира, що виставив даний піст.

Після повернення старший посту доповідає своєму безпосередньому начальнику про виконання завдання, повідомляє про результати спостереження і складає письмове донесення.

ІНЖЕНЕРНИЙ ПОСТ ФОТОГРАФУВАННЯ

Інженерний піст фотографування призначений для фотографування об'єктів і місцевості. Склад посту — два сапери-розвідники. Піст може бути рухливим, для цього він повинен мати транспортні засоби.

Оснащення ІПФ: апарати ФС «Зоркий», чи перископічний довгофокусний фотоапарат, бінокль, далекомір, фотоекспонометр, годинник, кишеньковий ліхтар, журнал фотографування, мотоцикл із коляскою або автомобіль.

Старший ІПФ робить прив'язку місця фотографування, складає схему орієнтирів, веде спостереження за об'єктом зйомки.

Помічник підготовляє прилади до роботи, під керівництвом старшого посту робить зйомку об'єктів (місцевості).

Для рухливого ІПФ намічаються по карті (схемі) пункти фотографування. Вони розташовуються в межах другої чи третьої траншеї (або в проміжку між ними) із секторами до 30° кожний. Кількість пунктів на заданій ділянці буде залежати від характеру місцевості, їхнього видалення від переднього краю оборони противника і фокусної відстані об'єктива ФС (ПДФ).

Місця для пункту фотографування обираються на схилах пануючих висот, з яких відкривається кращий огляд. У населених пунктах для цього використовуються горища, у лісі - високі дерева. У заданому секторі фотографування не повинно бути “мертвих зон”. Варто прагнути поєднувати пункти фотографування з діючими ІСП. До обраних місць для устаткування постів розвідники повинні висуватися переважно в умовах обмеженої видимості. Обладнані посту ретельно маскується. При зйомці об'єктів необхідно апарат розташовувати так, щоб за можливістю сонце було позаду або збоку об'єктива; ретельно дотримуватись усіх правил маскування; точку фотографування слід обирати таким чином, щоби у кадрове вікно ПДФ разом з об'єктом зйомки потрапляли один-два місцевих характерних об'єкта, що відображені на карті; при спостереженні в ПДФ установлювати, окуляр приладу по очах спостерігача; при спостереженні вночі при штучному освітленні змінювати денну установку окулярів по очах на половину діоптрії убік мінуса.

Для того щоб не стомлювати зір (що відбувається при тривалому користуванні оптичними приладами), треба спочатку вивчити заданий сектор неозброєним оком, знайти орієнтири і місцеві предмети і вже після цього користатися приладом. Вибір світлочутливого матеріалу і світлофільтра робити в залежності від завдань, що вирішуються, характеру об'єкта й умов зйомки. Зайва квапливість під час зйомки, недостатнє вивчення умов її проведення і неповне з'ясування поставленої задачі можуть привести до непоправних помилок і до невиконання завдання.

Практичні відстані фотографування апаратом ПДФ складають: для невеликих об'єктів (МЗП, дротовий забір на низьких колах і т.п.) – 2-3 км; для великих об'єктів (протитанкові надовби, завали) – 5-6 км.

Для отримання доброякісних негативів при зйомці апаратом ПДФ слід трьохногу приладу міцно закріпляти в ґрунті, тому що від найменшого хитання приладу негатив буде змазаним. За цих же причин варто уникати струсу ґрунту (ходіння біля приладу, рух автомашин і т.д.) під час зйомки. При зйомці для спуска затвора користатися тільки гнучким тросиком. Прилад варто оберігати від сильних поривів вітру. У процесі панорамної зйомки, після кожної установки приладу і фотокамери на наступний кадр зачекати кілька секунд для припинення коливань апарата.

Фотографування кожного об'єкта проводиться при 6 й 30-кратному збільшенні приладу, причому зйомка при 6-кратному збільшенні необхідна для орієнтування об'єкта стосовно місцевих предметів.

Для фотографування необхідно, спостерігаючи в окуляр, спочатку при 6х, а потім при 30-кратному збільшенні навести апарат на об'єкт і визначити відстань до об'єкта; установити відповідний барабан дистанції; визначити необхідну витримку й установити її на диску експозицій фотокамери; відповідно до умов зйомки і її задачею переключенням важеля поставити необхідний світлофільтр; перевести важілець у положення СЪЕМКА і виконати фотографування за допомогою тросика.

У тих випадках, коли потрібно одержати ряд безупинних фотознімків місцевості, наприклад переднього краю оборони противника, або коли об'єкт не вміщається в одному знімку, виконують панорамне фотографування. Панорамна зйомка ведеться від праворуч ліворуч. При цьому необхідне перекриття сусідніх знімків повинне бути не менш 10%, Для зйомки панорами необхідно ретельно вивірити кульовий рівень приладу (якщо прилад не встановлений по кульовому рівні, то при склеюванні готової панорами вийде «лесниця»); спостерігаючи в окуляр приладу, установити перший кадр панорами; установити на нульовий розподіл шкалу лімба; звільнити лімб і сполучити нульовий штрих шкали лімба з червоним штрихом 1 на шкалі корпуса лімба, після чого шкалу знову закріпити тим же гвинтом; установити на нульовий розподіл відліковий барабан черв'яка лімба, для чого відтягнути барабан уздовж осі черв'яка і, обертаючи навколо цієї осі, сполучити нульовий розподіл з індексом; переводячи важілець у положення СЪЕМКА, зробити фотографування. Для зйомки наступних кадрів, щоби забезпечити перекриття знімків, відліковий барабан переводять щораз на 0-85 розподілів кутоміра при 6-кратному збільшенні і на 0-17 розподілів кутоміра при 30-кратному збільшенні. Якщо місцевість чи об'єкт не попадає в кадр по вертикалі, фотопанораму роблять багатоярусною. Для цього після зйомки першого ряду рукояткою вертикального наведення повертають головне дзеркало так, щоби наступний ряд знімків мав приблизно 10% перекриття з першим.

При роботі ІПФ ведеться журнал фотографування, у який заносяться дата зйомки, місце зйомки, координати ІПФ, тип фотоапарата й плівки, номер кадру, умови зйомки, час, об'єкт і відстань до нього, відлік по лімбі, світлофільтр, витримка, кратність збільшення. Закінчивши зйомку і записавши в журнал необхідні відомості, старший фотограф розписується в журналі.

Визначення координат об'єкта, що знімається, можна робити до і після зйомки. Горизонтальні кути вимірюють по шкалі лімба, для чого шкалу лімба встановлюють на 30-00 по основному орієнтирі, у цьому випадку більш зручно обчислювати кут між орієнтиром і об'єктом зйомки, узявши його як абсолютну різницю двох величин. При цьому перші дві цифри відліку беруть по шкалі лімба, а наступні по шкалі відлікового барабана. Дальність до об'єкта вимірюють за допомогою далекоміра чи по кутомірній сітці ПБУ (бінокля). При фотографуванні фотокамерою ФС прив'язку можна робити по компасу.

Після проведення зйомки фотоплівку обробляють, друкують знімки і дешифрують їх. Оброблені дані разом з журналом фотографування передають командиру (начальнику), що виставив піст.

ИНЖЕНЕРНИЙ РОЗВІДУВАЛЬНИЙ ДОЗОР

Інженерний розвідувальний дозор призначається для ведення інженерної розвідки противника і місцевості в різних видах бою як в інтересах інженерного забезпечення бойових дій військ, так і в інтересах виконання конкретних завдань інженерного забезпечення.

Склад ІРД та його оснащення залежать від поставленого завдання, обстановки і визначаються в кожному конкретному випадку начальником інженерної служби чи командиром, що вислав дозор. Дозор може бути в складі від відділення до взводу й діяти на бронетранспортерах, автомобілях, вертольотах або у пішому порядку,

При веденні розвідки в районах застосування зброї масового ураження до складу дозору можуть включатися хіміки-розвідники, а при розвідці джерел води - фахівці медичної служби.

Інженерний розвідувальний дозор виконує задачу спостереженням, безпосереднім оглядом, а в окремих випадках і фотографуванням.

Дозор може виконувати наступні завдання: виявляти місця установки інженерних загороджень; встановлювати характер і обсяг руйнувань, завалів, пожеж, затоплень, природних перешкод і відшукувати шляхи їхнього обходу; визначати прохідність місцевості, стан доріг і мостів; здобувати дані про водну перешкоду; розвідувати місця, що зручні для форсування; визначати захисні й маскувальні властивості місцевості; виявляти джерела води, придатні для використання; визначати наявність місцевих будівельних матеріалів.

Інженерному розвідувальному дозору призначається напрямок або один-два об'єкта.

При веденні розвідки інженерних загороджень інженерний розвідувальний дозор визначає характер прикриття їх вогнем, виявляє тип мін, межі ділянок загороджень, а також відшукує обхід чи проробляє прохід.

Під час розвідки водних перешкод ІРД повинен визначити характер водної перешкоди, ділянки, що зручні для організації поромних, десантних і мостових переправ, місця можливих переправ танків під водою й по глибоких бродах, найбільш зручні місця для розташування переправних засобів, наявність загороджень на берегах та у воді, наявність місцевих будівельних матеріалів.

Для ведення розвідки дозор повинен мати засоби для виміру ширини ріки (далекомір, трос), швидкості течії (гідрометрична вертушка), профілю дна (ехолот), розвідки загороджень (міношукачі, щупи), засоби пересування по річці (плаваючий транспортер, надувні човни, гідрокомбінезони), шанцевий інструмент, компас, бінокль.

Розвідка водної перешкоди здійснюється з метою визначення місць десантних, поромних переправ, вибору місця будівлі (наведення) мосту, переправ бродом, танків під водою, по льоду. Місця для переправ попередньо намічаються на основі вивчення карт великого масштабу, аерофотознімків, гідрогеографічних довідників та інших джерел. Намічені місця для переправ уточнюються розвідкою.

Під час розвідки місця переправи ІРД повинен:

вибрати шляхи підходу до переправи й місця прихованого розташування переправних засобів і військ, що переправляються;

установити наявність переправних засобів і місцевих матеріалів;

виявити наявність і стан існуючих мостів, бродів, і також можливість їхнього використання для переправи;

визначити ширину, глибину, швидкість течії ріки, крутість берегів, характер ґрунту дна і берегів;

установити наявність і характер загороджень на річці та підходах до неї;

визначити характер і обсяг задач щодо устаткування переправи.

Вимоги до місць переправ залежно від їхнього виду будуть різними. Так, для поромної і десантної переправ є важливим, щоби глибина річки дозволяла проходити поромним і десантним засобам, не мала дрібних ділянок. Для переправи танків під водою дуже важливо, щоби глибина річки була не більш 5 м і ґрунт дна був твердим.

Тому командир ІРД повинен знати, яка намічається переправа на даній ділянці річки.

При розвідці доріг і колонних шляхів необхідні засоби пересування (автомобіль, вертоліт), розвідки загороджень (дорожній індукційний міношукач, міношукачі, комплект розвідки), засоби виміру прохідності (пенетрометр, гирьовий ударник).

Існуючі дороги розвідуються з метою з’ясування їхнього стану і визначення обсягу робіт.

Розвідка має встановити:

- вид дорожнього покриття;

- ширину дорожнього полотна і проїзної частини;

- стан дорожнього полотна;

- наявність і вид загороджень, ділянок зараження, важко прохідних місць і можливість влаштування об'їздів;

- наявність вузьких місць, що знижують швидкість руху машин (дефіле, залізничних переїздів, крутих поворотів, підйомів, спусків);

- стан і вантажопідйомність дорожніх споруджень (мостів, труб);

- можливість руху гусеничних машин паралельно дорозі;

- наявність місцевих дорожньо-будівельних матеріалів;

- наявність з'їздів і укриттів поблизу дороги;

- необхідний обсяг дорожньо-мостових робіт.

Склад підрозділу, що виділений для розвідки дороги, залежить від обстановки, довжини дороги, термінів розвідки і може бути від відділення до взводу.

Порядок ведення розвідки дороги може бути наступним. Перед виїздом на розвідку командир ІРД ретельно вивчає маршрут по карті. У ході розвідки ІРД спостереженням визначає стан дороги, можливість руху гусеничних машин паралельно дорозі і виявляє наявність місцевих будівельних матеріалів. У місцях руйнувань і загороджень, на важко прохідних ділянках, у дорожніх споруджень, а також при визначенні заражених ділянок місцевості робляться зупинки, під час яких за вказівкою командира склад ІРД проводить огляд і необхідні виміри. Ділянки дороги (об'єкти), що вимагають виконання робіт, відзначаються на карті цифрою, і під тим же номером у записній книжці чи безпосередньо на карті робляться необхідні записи. Окремі незначні ушкодження дороги відзначаються на карті в ході руху. Про результати розвідки командир ІРД подає донесення у виді карти чи схеми з легендою.

Інженерна розвідка траси колонного шляху проводиться з метою вибору на місцевості напрямку колонного шляху і позначення його, встановлення місць та обсягів необхідних інженерних робіт і наявності місцевих будівельних матеріалів. Дії ІРД будуть такими ж, як і під час розвідки доріг. Особлива увага звертається на визначення прохідності колонного шляху. Для цього визначають пропускну здатність обраної траси.

Розвідуючи спорудження і перешкоди, ІРД повинен установити їхній вид і характер, шляхи обходу, необхідні сили і засоби для їхнього відновлення (ліквідації). Усе це відображається у донесенні.

Під час розвідки районів розташування військ ІРД визначає наявність і стан шляхів входу в район, у самому районі і виходу з нього, прохідність місцевості поза доріг, маскувальну ємність і наявність природних укриттів, джерел води й загороджень.

Найбільш розповсюдженим і достовірним способом інженерної розвідки є безпосередній огляд.

При здійсненні маршу безпосереднім оглядом розвідуються маршрути руху, райони відпочинку і привалів, можливі рубежі зустрічі із супротивником.

В зустрічному бої розвідуються шляхи висування і розгортання, напрямки обходу перешкод і загороджень. В обороні безпосереднім оглядом розвідується місцевість, на якій обороняються наші війська, загородження й інженерні об'єкти, що залишені противником. При розвідці місцевості вибираються і перевіряються шляхи руху, відшукуються будівельні матеріали, виявляються і перевіряються джерела води, вивчаються природні перешкоди з метою їхнього підсилення у випадку наступу противника, розвідуються водні перешкоди, спорудження на них, природні маски, лісові масиви з метою заготівлі лісоматеріалу, перевіряється місцевість на наявність мін.

Фотографування і спостереження доповнюють дані розвідки, що одержані безпосереднім оглядом.

Звітним документом про результати розвідки є картка інженерної розвідки або донесення. У них відображаються район розвідки, координати об'єкта, що розвідується, характеристика і характер його можливих змін; при необхідності складається схема розташування об'єкта на місцевості, указується час розвідки. Документ підписується командиром ІРД.

Місце ІРД у бойових порядках визначається командиром, що висилає його. Побудова ІРД і порядок його висування до об'єкта розвідки будуть залежати від конкретної обстановки.

При підході до лісу командир дозору висилає дозорних у ліс, а основний склад розташовує поза ним, в укритті в готовності підтримувати дії дозорних, що повинні просуватися приховано, кидками від одного зручного місця спостереження до іншого, використовуючи маскувальні місцевості, на відстані видимості друг від друга. Приховано підійшовши до лісу, дозорні повинні ретельно оглянути опушку його, верхівки дерев, потім ввійти у ліс. У тому випадку, якщо противник на опушці лісу не виявлений, ядро дозору за встановленим сигналом повинне висунутися до лісу. У лісі дозорні один від одного і ядро від дозорних рухаються на скороченій дистанції в готовності підтримати один одного вогнем. Під час руху по лісі дозор повинен особливо ретельно оглянути просіки, галявини, виходи з ярів, лощини й інші місця, де можливе розташування засідок противника, а також звернути особливу увагу на вершини дерев і густі зарості, у яких може знаходитися противник.

При веденні інженерної розвідки поза зіткнення з противником структура ІРД буде залежати від отриманого завдання. Весь дозор розбивається на розрахунки. Кожен розрахунок у складі двох-трьох саперів-розвідників виконує свої завдання, зміст яких залежить від об'єкта, що розвідується. У розрахунку призначається старший з числа найбільш підготовлених солдатів. Результати розвідки старший розрахунку доповідає командиру ІРД.

ІНЖЕНЕРО-РОЗВІДУВАЛЬНА ГРУПА

Інженерні розвідувальні групи висилаються для ведення інженерної розвідки противника і місцевості перед переднім краєм і в тилу противника.

Вони формуються зі спеціально підготовленого особового складу інженерних підрозділів і діють перед переднім краєм самостійно, а в глибині оборони противника, як правило, у складі розвідувальних груп.

У тилу противника ІРГ звичайно ведуть розвідку водних перешкод і наявних на них переправ та гідротехнічних споруджень, ділянок загороджень і підготовлених до руйнування об'єктів на дорогах, оборонних рубежів, позицій та інших важливих об'єктів.

Інженерна розвідувальна група, як правило, веде розвідку пошуком. Пошук полягає в прихованому підході групи до об'єкта, що розвідується, з метою його детального вивчення безпосереднім оглядом чи спостереженням, а також захоплення зразків засобів інженерного озброєння противника і полонених.

Об'єктами пошуку можуть бути загородження, фортифікаційні спорудження, природні й штучні перешкоди, дорожні й гідротехнічні спорудження, засоби механізації, склади, інженерні засоби, інженерні заходи противника і місцевість у глибині його оборони.

Пошук може проводитися самостійно або разом з військовими розвідувальними органами.

При виконанні завдань в складі військових розвідувальних органів сапери-розвідники будуть одночасно виконувати завдання щодо пророблення проходів у загородженнях і перевірки об'єктів розвідки на наявність мін та підготовки їх противником до руйнування.

Пошук проводиться, як правило, в умовах поганої видимості (уночі, у туман, дощ, снігопад). Для проведення пошуку виділяється підрозділ силою від відділення до взводу. До складу ІРГ включаються найбільш підготовлені, фізично витривалі офіцери, сержанти і солдати.

Для виконання завдання ІРГ у складі взводу поділяється на підгрупи:

підгрупа розгородження (два-три сапера з міношукачами і щупами), проробляє і позначає проходи в загородженнях на шляхах руху ІРГ й на підступах до об'єкта, веде спостереження й огляд на маршруті руху;

підгрупа огляду (ядро) у складі від трьох до дев'яти саперів на чолі з командиром ІРГ, рухається за підгрупою розгородження, веде спостереження на флангах під час руху й обстежує об'єкт розвідки;

підгрупа забезпечення в складі від трьох до шести саперів на чолі із заступником командира ІРГ, рухається за підгрупою огляду і веде спостереження на флангах і в тилу, забезпечує дії двох перших підгруп, забезпечує відхід у випадку виявлення противником, виносить поранених і вбитих.

Якщо в пошук призначається відділення, то воно на підгрупи не поділяється, а функції підгруп виконують призначені для цієї мети окремі солдати.

Одержавши завдання на пошук, командир ІРГ зобов'язаний усвідомити його, зробити розрахунок часу, оцінити обстановку, прийняти рішення на пошук і віддати усний бойовий наказ (бойове розпорядження).

Під час підготовки особового складу до виконання поставленого завдання він повинен уточнити з командирами підрозділів, що підтримують, сигнали взаємодії і порядок прикриття вогнем дій ІРГ. При наявності часу з особовим складом проводиться тактико-спеціальне тренувальне заняття.

Командир ІРГ усвідомлює:

- завдання пошуку, час і місце його проведення;

- які підрозділи прикривають саперів вогнем і сигнали взаємодії з ними;

- порядок пропуску ІРГ через передній край нашої оборони і порядок повернення.

Відповідно до отриманого завдання, визначаючи час, що відведений на підготовку пошуку, командир ІРГ проводить розрахунок часу, що необхідний для підготовки особового складу, вивчення району майбутніх дій, проведення тренувальних занять, ув'язування питань взаємодії з командирами підтримуючих підрозділів, а також для інших заходів, що пов'язані з підготовкою до виконання поставленого завдання. Після цього він надає вказівок своєму заступнику:

одержати і підготувати необхідні засоби для оснащення ІРГ;

вилучити у розвідників усі службові й особисті документи, листування і здати їх безпосередньому начальнику;

організувати проведення тренувальних занять з особовим складом по безшумному зняттю вартових, доланню загороджень, діям у випадку зустрічі з противником й т.п.

Оцінюючи обстановку (противника, своїх сил і засобів, пори року, часу доби, метеорологічних умов), командир ІРГ приймає рішення, яке доповідає начальнику інженерної служби (командиру), що організує пошук.

На підготовку до пошуку звичайно виділяється не менш доби, у тому числі бажано мати 8-9 годин світлого часу. За цей час створюється план дій, вивчається район майбутнього пошуку, об'єкт розвідки і, якщо можливо, проводяться тренувальні заняття.

При маневрених діях військ завдання щодо розвідки ставляться не пізніше ніж за 3—5 годин наступу темряви.

Тренування проводиться методом тактико-спеціальних занять спочатку вдень, а потім у такий час, на який призначається пошук. Для тренування в тилу своїх військ підбирається місцевість, що подібна до місцевості, на якій належить діяти. У подальшому відпрацьовуються дії підгруп та ІРГ у цілому. При цьому звертається особлива увага на взаємодію між підгрупами. На останнє заняття, що проводиться офіцером, який є відповідальним за підготовку пошуку, бажано залучити командирів підрозділів, що забезпечують дії ІРГ.

З командирами підтримуючих підрозділів і з командиром механізованого підрозділу, на ділянці якого буде проводитися пошук, командир ІРГ уточнює порядок прикриття, сигнали взаємодії, ділянки, по яких необхідно підготувати вогонь, відомості про поведінку противника на даній ділянці і вогневі точки, які необхідно придушити до початку пошуку,

У своєму наказі (бойовому розпорядженні) командир ІРГ указує:

- орієнтири;

- розташування противника, його вогневих засобів, приладів нічного бачення, оборонних споруджень і загороджень у районі об'єкта (відомості про противника);

- завдання і порядок його виконання, початок розвідки та її закінчення;

- склад і завдання підгруп, завдання кожному розвіднику і порядок взаємодії підгруп;

- шлях руху до об'єкта пошуку;

- порядок і шлях повернення;

- порядок дії підгруп на випадок раптової зустрічі з противником до підходу до об'єкта;

- засоби і підрозділи, що підтримують;

- керування усередині ІРГ;

- пропуск;

- порядок виносу поранених і вбитих;

- сигнали виклику, припинення вогню і цілевказання;

- своє місцезнаходження;

- заступника.

Під час розвідки оборонних фортифікаційних споруджень противника в межах першої позиції ІРГ діє в наступному порядку: при наявності перед переднім краєм загороджень противника першою з вихідного пункту висувається підгрупа розгородження. Після одержання сигналу від неї, розпочинає висування підгрупа огляду, за нею підгрупа забезпечення. При відсутності загороджень або при їх значному віддаленні від переднього краю, висувається вся група разом.

Керування, як правило, здійснюється сигналами і командами, що передаються так, щоби їх не міг почути і побачити противник. Для зазначення напрямку руху й передачі сигналів під час подолання переднього краю, зокрема, можна застосувати шнур, що розтягує підгрупа розгородження при проробленні проходів у загородженнях противника. Умовним посмикуванням шнуру командир може зупинити групу, подати сигнал для продовження руху або передати іншу команду. Для зв'язку ІРГ із підтримуючими підрозділами також призначаються сигнали. Виявивши мінне поле, підгрупа розгородження умовним сигналом доповідає про це командиру і приступає до пошуку обходу. При відсутності його вручну влаштовує прохід. У цей час підгрупи огляду і забезпечення висуваються до мінного поля і прикривають дії підгрупи розгородження. Після улаштування проходу, старший підгрупи розгородження умовним сигналом доповідає про це командиру ІРГ і за його наказом (сигналом) продовжує рух, а підгрупа розгородження залишається наприкінці проходу для пропуску по ньому підгруп огляду і забезпечення після виконання завдання з розвідки оборонних фортифікаційних споруджень противника.

При подоланні траншей противника сигнальний шнур змотується щоб запобігти виявленню його противником, що знаходиться в траншеї. Командир ІРГ призначає одного солдата з підгрупи забезпечення, що займає місце в траншеї, для спостереження за противником і пропускає всю групу через траншею. Після цього група просувається до наміченого об'єкта поповзом чи на весь зріст, у залежності від обстановки. Досягнувши об'єкта розвідки, підгрупа забезпечення займає вигідні позиції, а підгрупа огляду приступає до розвідки об'єкта. Після одержання необхідних даних підгрупа огляду під прикриттям підгрупи забезпечення відходить через прохід у загородженнях. За нею відходить підгрупа забезпечення. Підгрупа розгородження, рухаючись останньою, закриває прохід у загородженнях противника.

Після повернення командир ИРГ складає донесення зі схемою й легендою і подає його командиру, який організував пошук.

Інженерні розвідувальні групи можуть висаджуватися в тил противника і доставлятись назад після виконання завдання на вертольотах. Для цього командиру ІРГ указуються місце і час виходу в призначений район після виконання завдання.

Під час проведення пошуку перед переднім краєм оборони противника з метою розвідки загороджень ІРГ може діяти, як правило, у складі відділення. У цьому випадку прикриття дій групи здійснюється підрозділами, що займають оборону на ділянці, де діє група. Пошук має проводитись протягом однієї ночі. Порядок дій відділення в цьому випадку може бути уступом вправо (уліво), кутом уперед.

Командир ІРГ складає звітний документ, що може бути відпрацьований на карті, схемі чи являти собою картку інженерної розвідки. Документ у будь-яких випадках повинний відображати координати, характеристику об'єкта, систему його прикриття вогнем противника. Документ підписується командиром ІРГ.