Основи організації та ведення інженерної розвідки у загальновійськовому бою

Інженерна розвідка– один з видів тактичної розвідки. Вона ведеться підрозділами родів військ і окремими саперами-розвідниками, що залучаються до складу розвідувальних груп, офіцерських розвідувальних дозорів, бойових розвідувальних дозорів та інших загальновійськових розвідувальних органів.

Сутність інженерної розвідки в сучасному загальновійськовому бою полягає в проведенні комплексу заходів щодо отримання, збору, обробки та доведення до штабів і підрозділів військ інженерно-розвідувальних даних про сили і засоби противника, заходи, що ним проводяться, про місцевість і важливі військові об’єкти.

Метоюінженерної розвідки є своєчасне добування даних про інженерні заходи противника та місцевість, які необхідні загальновійськовому командиру, начальнику інженерної служби або командиру інженерної частини (підрозділу) для прийняття обгрунтованого рішення та організації виконання завдань інженерного забезпечення бою.

Інженерна розвідка повинна бути:

безперервною; активною; цілеспрямованою; своєчасною;

оперативною; прихованою; такою, що забезпечує: - достовірність даних; - точність визначення координат розвідувальних об’єктів.

Безперервність інженерної розвідки полягає в тому, що вона повинна вестися постійно в будь-яких видах бойових дій, під час підготовки та в ході бою вдень і вночі, в будь-яку погоду й за різноманітних умов у зосередженні її основних зусиль на виконанні найбільш важливих завдань і попереду за все на головному напрямку бойових дій військ.

Своєчасність і оперативність інженерної розвідки досягаються отриманням необхідних розвідувальних відомостей до встановленого строку і обстановки.

Активність інженерної розвідки полягає в наполегливому прагненні командирів і штабів частин інженерних військ, а також командирів підрозділів, що виділені для її ведення, усіма засобами здобути необхідні розвідувальні відомості. Активність досягається вмілим застосуванням всіх сил та засобів інженерної розвідки, проявленням ініціативи, кмітливості та військової хитрощі, рішучими й зухвалими діями особового складу підрозділів, що ведуть розвідку.

Цілеспрямованість інженерної розвідки полягає наданням їх у штаб для прийняття відповідного рішення командиром.

Прихованість полягає у збереженні в таємниці всіх заходів з інженерної розвідки, в дезорганізації противника відносно задуму дій своїх військ.

Достовірність інженерних розвідувальних даних досягається шляхом отримання їх з різних джерел, ретельним вивченням й співставленням, переперевіркою й, за необхідністю, проведенням додаткової розвідки. Це необхідно для того, щоби не тільки своєчасно викрити заходи противника, а й відрізнити достовірні відомості від хибних.

Виконання вимог, що пред’являються до інженерної розвідки досягається:

• своєчасністю та чіткою організацію розвідки (веденням розвідки по плану, здійсненням безперервного керівництва та контролю за виконанням задач по розвідці), розподілом сил і засобів по напрямках, об’єктах або районах у відповідності з їхніми можливостями;

• виділенням достатніх сил та засобів;

• високим рівнем бойової та спеціальної підготовки інженерно-розвідувальних підрозділів та їх оснащенням сучасними засобами інженерної розвідки;

• здійсненням раптових, сміливих, рішучих та ініціативних дій підрозділів, що ведуть інженерну розвідку;

• безперервним і стійким керуванням розвідкою.

Організація інженерної розвідки містить:

• визначення цілей, завдань та об’єктів розвідки;

виділення необхідних сил та засобів для їх виконання;

планування розвідки та постановки завдань інженерним розвідувальним підрозділам;

узгодження зусиль по задачам, напрямкам, важливим об’єктам та часу;

підготовку та всебічне забезпечення підрозділів, що виділені для ведення інженерної розвідки;

організацію управління;

визначення порядку збору інформації та її обробки;

доповіді командиру (начальнику штаба), старшому інженерному начальнику;

доведення даних до виконавців та інформацію всередині штабу полку (бригади), подання заявок на повітряне фотографування;

контроль за виконанням поставлених завдань та надання допомоги щодо їхнього виконання.

Вихідними даними для організації інженерної розвідки являються:

бойове завдання;

рішення командира та вказівки начальника штаба щодо розвідки;

вказівки старшого начальника;

наявні дані про противника та місцевості;

стан та можливості сил і засобів інженерної розвідки;

завдання з розвідки, що виконуються розвідувальними органами частини (з’єднання)

Інженерну розвідку в бригаді організує начальник інженерної служби (НІС) з’єднання.

“Основні завдання інженерної розвідки і джерела отримання розвідувальних даних“.

Інженерна розвідка виконує наступні основні завдання:

- намагається отримати необхідні відомості про частини та підрозділи інженерних військ противника;

- визначає характер інженерного обладнання позицій та районів розташування противника;

- виявляє систему інженерних загороджень, особливо місця встановлення ядерних мін (якщо вони застосовуються);

- визначає прохідність місцевості, стан доріг, мостів та інших споруд;

- встановлює характер руйнувань, завалів, пожеж и затоплень, що створилися у наслідок застосування ядерної зброї (у випадку застосування);

- встановлює характер водних перешкод та найбільш зручні місця для їхнього форсування;

- визначає захисні та маскувальні властивості місцевості, виявляє наявність місцевих будівельних матеріалів для виконання інженерних робіт, місця джерел води та їхній стан.

По даних, що отримані про частини та підрозділи інженерних військ противника встановлюються їхній склад (угрупування), положення, оснащення, стан, можливості, характер і способи дій (наміри). При цьому особлива увага приділяється виявленню нових засобів озброєння і тактиці дій підрозділів інженерних військ.

По інженерних заходах противника виявляються характер і ступень фортифікаційного обладнання позицій (рубежів) і районів розташування його військ; місця і характер загороджень та руйнувань перед переднім краєм та у глибині оброни; підготовка шляхів і переправ, а у районах з недостатньою водозабезпеченістю також і пунктів водопостачання; інженерні заходи з маскування; підготовка до зруйнування гідротехнічних споруджень.

Інженерна розвідка характеру і властивостей місцевості в районі бойових дій ведеться як в розташуванні противника так і в районі розміщення своїх військ. Її завданням є виявлення характеру та особливостей рельєфу; захисних та маскувальних властивостей; наявність та стан доріг, прохідність поза доріг; характер природних перешкод і можливості щодо їхнього подолання або застосування в бою (особливо водних перешкод і наявних на них мостів, інших переправ і гідротехнічних споруд); продуктивність джерел води, їхній санітарний стан і придатність води до застосування; особливості ґрунтів; наявність місцевих будівельних матеріалів та засобів, що можливо використовувати з метою інженерного забезпечення..

“Склад, оснащення та дії підрозділів інженерних військ у розвідці.“

ІНЖЕНЕРНО-СПОСТЕРЕЖНИЙ ПОСТ

Для ведення інженерної розвідки спостереженням створюються інженерні спостережні пости. Склад посту: два-три сапера-розвідника, що забезпечуються засобами спостереження, підслуховування, пересування і зв'язку.

Старший ІСП повинен організувати роботу спостерігачів на посту, встановити порядок устаткування місця для посту, скласти схему орієнтирів, перевірити справність засобів зв'язку, уточнити сектор спостереження, поставити завдання спостерігачам, визначити черговість їхньої зміни і доповісти про готовність командиру, що виставив спостережний піст. Порядок дій спостерігачів на ІСП:

• перший веде спостереження;

• другий визначає азимути та відстані до об'єктів, що спостерігаються, і записує результати спостереження;

• третій у цей час відпочиває.

Максимальна тривалість ведення спостереження одним спостерігачем 1год., а при несприятливих умовах спостереження (дощ, туман, сніг, сильна жара або мороз) - 30 хв.

Протягом двох годин той, хто фіксує і спостерігач міняються своїми обов'язками. Після цього той, хто відпочивав, міняючись з фіксуючим, ведуть спостереження і фіксацію, а спостерігач відпочиває і т.п.

У перші години спостереження працює весь склад посту. Старший посту наносить на схему (фотопанораму) орієнтири, визначає відстань до них і азимути, а якщо схема йому не була вручена, то він складає її сам, фіксуючий і вільний номери обладнають спостережний піст. Коли схема підготовлена, старший посту передає її фіксуючому номеру, і піст входить у нормальний режим роботи.

Інженерний спостережний піст розташовується як найближче до противника (у районі першої чи другої траншеї) у межах опорних пунктів рот, у місці, що забезпечує найкраще спостереження. При виборі місця розташування ІСП необхідно уникати таких, що різко виділяються місцевих предметів, які можуть привернути увагу противника й у такий спосіб полегшити виявлення й знищення розвідників. Для приховування місця розташування ІСП споруду для спостереження й укриття для відпочиваючої зміни вписують в обладнані траншеї в ходи сполучення. Спостерігачам чітко визначаються сектори спостереження. Для кращого вивчення місцевості сектори розбиваються умовно по глибині на три зони: ближню, середню й дальню. Доцільно в обороні вивчати місцевість, починаючи з дальньої зони, а під час підготовки наступу - з ближньої.

Щоби створити найбільш сприятливі умови для спостереження, на постах влаштовують необхідні спорудження відкритого чи закритого типу і найпростіші укриття для відпочинку.

Оптичні засоби доцільно розташовувати так, щоби виключити можливість влучення сонячних променів в об'єктиви приладів і виникнення відблисків.

Кожен з обладнаних ІСП повинен бути перевірений командиром на якість маскування з декількох місць з відстані приблизно 50—100 м.

Спостереження краще починати з послідовного огляду місцевості і місцевих предметів праворуч ліворуч по зонах. При послідовному огляді місцевих предметів у секторі відкриті ділянки місцевості проглядаються швидше. При виявленні об'єкта визначаються його координати на місцевості. Треба особливо підкреслити, що знайти замасковані спорудження і загородження - справа складна, що потребує уважності.

Особливо важко визначити межі виявленого мінного поля. Щоби вирішити це завдання, спостерігач повинен уміти точно визначати місце розташування свого ІСП, вибирати орієнтири, визначати їхній азимут і відстань від ІСП до них. Тому треба добре знати способи визначення відстаней і азимутів. Ведучи розвідку спостереженням, треба намагатися використовувати і документацію командира механізованого підрозділу, що обороняється на даній ділянці, і дані спостережних постів військової та артилерійської розвідок.

Під час роботи з перископом ПБУ проводиться його орієнтування по сторонах світу так, щоби при нульовому відліку по шкалі горизонтальних кутів оптична вісь приладу була спрямована на північ. Надалі всі повороти перископу в горизонтальній площині виконуються за допомогою механізму отводки і барабана механізму горизонтального наведення. Зорієнтований перископ дозволяє робити відрахування горизонтальних кутів, тому що вони завжди прив'язані до карти і являють собою справжні азимути. Відстань до об'єктів визначають по кутомірній сітці чи за допомогою далекоміра.

Для розвідників-спостерігачів є дуже важливим по окремим виявленим штрихах, фактам діяльності противника вміти здогадатися, що ж за всім цим приховується, про яку діяльність противника свідчить виявлений спостерігачем факт. Цьому багато в чому може допомогти докладне фіксування в журналі спостереження всього що помічено.

Час, коли спостерігається та чи інша діяльність противника, може багато чого розповісти досвідченому спостерігачу, тому воно також точно відзначається в журналі. Нарешті, в умовах маневрених і динамічних бойових дій великого значення набуває своєчасність доведення отриманих ІСП відомостей до старшого начальника. Всі отримані відомості повинні подаватися у точно призначений час. Якщо вони будуть відправлені з запізненням, то можуть виявитися марними.

З урахуванням цього існує форма журналу спостереження, а також викреслюється схема орієнтирів. На цій схемі умовними топографічними і тактичними знаками наносяться основні орієнтири, їхні азимути і найбільш характерні місцеві предмети (населені пункти, дороги, опушки лісу, струмки і т.п.). У процесі роботи на схему наносяться виявлені об'єкти противника (траншеї, ходи сполучення, бліндажі, спостережні пункти, вогневі точки, загородження, місця виконання інженерних робіт і т.п.). Схема орієнтується по сторонах світу. Місце ІСП прив'язується до найбільш характерного і постійного орієнтира, указується масштаб схеми, всі умовні знаки невстановленого порядку обов'язково пояснюються. Усі записи ведуться в журналі спостереження.