Дії взводу інженерної розвідки

Взвод інженерної розвідки призначений для розвідки різноманітних загороджень противника, характеру інженерного обладнання позицій, районів розташування військ і для видобутку відомостей про стан доріг та прохідності місцевості на напрямках підготовки корпусних шляхів, про водні перешкоди в районах обладнання корпусних переправ, про стан мостів, поромів, гідротехнічних споруд, про наявність і стан місцевих будівельних матеріалів і конструкцій; про угрупування інженерних військ противника.

Для ведення інженерної розвідки із складу взводу виділяються розвідувальні органи: інженерно-розвідувальні дозори (ІРД), і групи (ІРГ), інженерно-спостережні пости (ІСП) і пости фотографування (ІПФ). ІРД може вести розвідку в смузі місцевості до 2 км по фронту з темпом 10км/год. – на автомобілі або БТР; до 20км/год. – на інженерній розвідувальній машині і до 80км/год. – на вертольоті.

ІРГ здатна на протязі 5-6 годин добути відомості в районі площею 50-60км² або розвідати один складний об’єкт.

ІСП веде спостереження в секторі 1-2км по фронту і до 5км в глибину; ІПФ за 3-4 годин здатний сфотографувати ділянку місцевості до 4-5км по фронту і до 5км в глибину; ІРД на вертольоті, оснащеному комплектом розвідки з вертольоту (КРВ), здатний сфотографувати оборону противника на глибину до 15км (без залітання на його територію), виготовити та дешифрувати аерофотознімки через 1,5-2 години після приземлення.

До складу ІРД призначається, як правило, 1-2 відділення. ІРД діє за звичаєм самостійно і веде розвідку смуги місцевості спостереженням або безпосереднім оглядом.

ІРГ створюється у складі 1-2 відділень інженерної розвідки і діє перед переднім краєм й у глибині оборони противника, як правило, самостійно.

Відділення інженерної розвідки доцільно призначити в групу інженерно-спостережних постів, постів фотографування корпусу. Це дозволить на 2-3 ІСП і 1-2 ІПФ створити пункт збирання донесень. Відомості з ІСП, ІПФ доставляються на пункт збору донесень, де вони обробляються і 2-3 рази на добу транспортом доставляються на КП частини.

„Призначення, організація та озброєння підрозділів

І частин інженерних військ іноземних армій”

Призначення, організація, озброєня, бойове застосування й можливості інженерних військ армії США

Відповідно з прийнятою концепцією «Армія-21» командування Сухопутних військ США продовжує проводити широкий комплекс заходів щодо підвищення боєздатності та боєготовності військ, удосконалення організаційно-штатної структури підрозділів, частин та з’єднань, в тому числі інженерних військ.

Інженерні війська армії СШАіменуються інженерним корпусом (CorpsofEngineers) й є самостійним родом військ, який, за поглядами командування, призначений для забезпечення бойових дій основних родів військ. В разі потреби підрозділи інженерних військ можуть використовуватись як піхота. Основні положення щодо принципів дій інженерних військ викладені в польовому статутіFM5-100 “Інженерне забезпечення”.

Керування інженерними військами США покладене на інженерне командування (EngineerCommand), що підпорядковане міністру армії (SecretaryoftheArmy), який здійснює адміністративне керування СВ через начальника штабу сухопутних військ (ChiefoftheArmyStaff).

За організаційною приналежності інженерні війська США розподіляються на військові і резерву головного командування. До військового відносяться інженерні (саперні) батальйони дивізії й інженерні (саперні) роти окремих бригад. Інші частини і підрозділи інженерних військ складають резерв головного командування.

Для інженерних військ армії США характерна відсутність спеціалізованих інженерних з'єднань, частин і підрозділів, таких, як дорожні, мостобудівні, загороджень, позиційні й інше. Наявні понтонно-мостові підрозділи (не оснащені самохідними понтонними парками) призначені тільки для утримування і перевезення переправного майна, збирання поромів і наведення мостів виконують інженерні підрозділи.

Головними завданнями інженерних військ під час ведення бойових дій усіх видів є забезпечення мобільності, контрмобільності, живучості й виконання загальних інженерних завдань.

До загальних інженерних завдань відносяться специфічні заходи, що виконуються інженерними частинами в тиловій зоні. Найважливішими з них вважаються устаткування, утримування й відновлення ліній комунікацій, влаштування й інших споруджень для підрозділів тилу, будівництво посадкових майданчиків для армійської авіації, проведення суцільного розмінування.

Мобільність передбачає забезпечення бойовим і підтримуючим частинам (підрозділам) свободи маневру за будь-яких умов бойової обстановки шляхом вирішення наступних завдань:

- забезпечення руху військ (за рахунок побудови військових доріг і колонних шляхів), розвідки маршрутів руху, ремонту, відновлення й утримування дорожньої мережі;

- подолання мінно-вибухових і невибухових загороджень, що передбачає їхню розвідку, пошук чи устаткування обходів, пророблення і позначення проходів, складання звітної документації, розбирання руйнувань;

- долання водних перешкод (їхня рекогносцировка, підготовка табельних засобів, ус-таткування вихідного району і протилежного берега перешкоди, збирання мостів і поромів, організація комендантської служби на переправи).

- забезпечення передового базування армійської авіації, яке містить проведення рекогносціровочних заходів, будівельних та ремонтних робів, утримування посадочних майданчиків.

Контрмобільність передбачає максимальне обмеження рухливості противника, в першу чергу його танкових й механізованих частин та з’єднань. Для цього широко застосовуються загородження всіх видів, головна роль серед яких відводиться мінним. При веденні бойових дій передбачається широкомасштабне застосування мін в установці яких будуть брати участь не тільки інженерні формування, але й артилерія, армійська авіація. А також авіація ВВС, ВМС й морської піхоти. За допомогою сучасних мін планується ставити загородження, якими можливо зупинити просування противника, затримати його або направити в зони, де можливе найбільш ефективне використання проти нього різних видів зброї.

Живучість передбачає проведення заходів, що забезпечують прихованість військ від розвідки противника й ураження його різними вогневими засобами. Це завдання вирішує весь особовий склад, а на інженерні підрозділи покладені обов’язки щодо проведення крупних маскувальних заходів, влаштуванню захисних споруджень для озброєння й військової техніки, обладнанню та захисту командних пунктів, вузлів зв’язку й центрів управління.

Організація інженерних підрозділів СВ США. Найбільш крупним інженерним з’єднанням інженерних військ СВ США є інженерна бригада АК. Вона, залежно від завдань, що вирішуються, можливостей противника, особливостей ТВД може бути різного складу і складається з штабу і штабного підрозділу, однієї-двох інженерних груп (в кожній по 2-5 інженерних батальйонів), однієї будівельної групи (3-6 інженерних батальйонів), топографічної роти а також окремих рот, що вводяться до складу бригади за необхідністю. Штаб бригади є штабом інженерної служби армійського корпусу.

В даний час інженерні батальйони «важких» (бронетанкової і механізований) і «легких» (піхотної, легкої піхотної, повітряно-штурмової та повітряно-десантної) дивізій оснащені й організовані для виконання всього комплексу військово-інженерних завдань, приведених вище. В останні роки минулого століття в США була проведена їхня реорганізація, що переслідувала наступні цілі: оснастити війська новими засобами, виконаними на основі сучасних технологій; удосконалити питання зв'язку, керування і взаємодії; орієнтувати інженерні частини на вирішення в першу чергу головних для них завдань - забезпечення мобільності, контрмобільності і живучості; створити умови для самостійних дій у передових районах; підвищити здатність до швидкого розгортання для дій у складі загальновійськових формувань.

Інженерний батальйон «важкої» дивізії містить штаб і штабну роту (загальною чисельністю 138 чоловік), чотири інженерні роти й одну мостову. Він має чисельність від 776 до 984 чоловік. На озброєнні батальйону знаходиться до 400 одиниць техніки, у тому числі 60 одиниць - інженерної. До виконання завдань інженерного забезпечення бойових дій у батальйоні може бути залучено 60—70% особового складу, інші зайняті управлінням і обслуговуванням.

На інженерні батальйони дивізій покладаються наступні завдання:

- влаштування, утримування і ремонт доріг, мостів,

- наведення і утримування переправ через водні перешкоди;

- устаткування переходів через перешкоди;

- створення і подолання загороджень;

- виконання різних будівельних робіт;

- організація і ведення інженерної розвідки;

- надання допомоги військам при фортифікаційному обладнанні місцевості і проведенні заходів з маскування;

- забезпечення частин дивізії водою;

- участь у штурмі сильно укріплених позицій.

Штабна рота (198 чоловік) складається з керування, взводу інженерних машин і секцій: дивізіонного інженера, оперативної, розвідки, зв'язку, постачання, ремонту, адміністративної, медичної. Взвод інженерних машин (20 чол.) використовується для посилення інженерних рот. У деяких випадках при виконанні дорожньо-будівельних і аеродромних робіт взвод здатен діяти самостійно. Секція дивізіонного інженера (5 чол.) безпосередньо обслуговує дивізіонного інженера (командира батальйону) У бойових умовах вона знаходиться на командному пункті дивізії, здійснює постійний зв'язок зі штабом інженерного батальйону і представляє в штаб дивізії документацію щодо інженерного забезпечення бойових дій військ, яка розроблена штабом батальйону. Оперативна секція (10 чол.) розробляє документацію щодо інженерного забезпечення бойових дій частин дивізії та з бойової підготовки підрозділів батальйону. Розвідувальна секція (11 чол.) планує і здійснює заходи щодо інженерній розвідки в інтересах дивізії. З її складу може бути створено до трьох інженерних розвідувальних груп, що залучаються до складу загальновійськової розвідки дивізії чи ведуть інженерну розвідку самостійно. Крім того, секція організує і контролює заходи щодо маскування, постачає дивізію топографічними картами. Секція зв'язку (16 чол.) забезпечує постійний зв'язок штабу батальйону з підрозділами і штабом дивізії, а також ремонт засобів зв'язку. Секція постачання (16 чол.) відповідає за організацію забезпечення дивізії водою, інженерною технікою, будівельними, фортифікаційними матеріалами, шанцевим інструментом та іншим інженерним майном, а також за постачання батальйону усіма видами постачання. Секція ремонту (60 чол.) проводить технічне обслуговування і середній ремонт усіх табельних інженерних засобів батальйону і військовий ремонт інженерних засобів дивізії.

Інженерна рота (181 чоловік) має управління роти (20 чол.) і п'ять взводів: три інженерних, один мобільності і контрмобільності, взвод підтримки.

На озброєнні інженерного взводу (32 чол.) знаходяться дві універсальні інженерні машини М9, що використовуються для земляних робіт під час риття котлованів під укриття, окопів для бойової і транспортної техніки, а також для транспортування будівельних матеріалів. Кожне з чотирьох інженерних відділень взводу оснащено гусеничним бронетранспортером М113А1, на якому, крім особового складу, перевозиться табельне майно відділення.

Найбільш важливими змінами в організації інженерного батальйону бронетанкової (механізованої) дивізії, як відзначається в іноземній пресі, є включення в його склад нового підрозділу - взводу мобільності і контрмобільності.

Взвод мобільності й контрмобільності (31 чол.), оснащений інженерними засобами для виконання завдань з влаштування та долання загороджень: наземною системою мінування СЕМSS, яка розрахована на установку протитанкових чи змішаних мінних полів (для перевезення мін застосовується гусеничний транспортер М548), двома саперними танками М728 (руйнують довгострокові спорудження і загородження, відривають окопи для бойових машин), чотирма танковими мостоукладачами АVLB для подолання перешкод шириною до 18 м, двома 5-т вантажними автомобілями і 10-т автомобілем високої прохідності НЕМSS, трьома інженерними машинами розгородження, призначеними в першу чергу для пророблення проходів у мінних полях противника. Ці машини створені на базі основного бойового танка армії США. Усього в складі взводу два відділення: мобільності в контрмобільності, а також танкових мостоукладачів.

Взвод підтримки (34 людини) утримує і експлуатує основний парк машин роти, до числа яких відносяться: два універсальних екскаватора-навантажувача, ковшовий навантажувач, три 5-т автомобілі-самоскиди і 5-т вантажний автомобіль загального призначення, БРЭМ і 10-т РЕМ. Уся ця техніка знаходиться в двох відділеннях (машин та ремонтному), що нараховують відповідно 11 і 20 чоловік.

Як правило, інженерна рота батальйону, посилена засобами інших підрозділів або інженерних підрозділів корпуса, додається однієї з бригад дивізії із завданням інженерного забезпечення її дій. При цьому вважається доцільним кожну з рот постійно закріплювати за визначеною бригадою, що повинне сприяти більш надійній взаємодії командування й особового складу цих формувань у ході спільних дій. Досвід навчань і аналіз розрахунків показує, однак, що виділюваних бригадам інженерних сил для вирішення необхідних завдань у необхідному високому темпі недостатньо.

Мостова рота (143 чол.) включає два мостових взводи (по три відділення) і взвод підтримки. Основним засобом роти є тактичний понтонний парк, що має 20 річкових і вісім берегових ланок (з них можна навести наплавний 145-м міст вантажопідйомністю 54 т чи зібрати чотири перевізних пороми такої ж вантажопідйомності), а також 12 буксирно-моторних катерів. Усе майно перевозиться на спеціально обладнаних 5-т автомобілях високої прохідності. Останнім часом понтонний парк, що був скопійований американцями з радянського парку ПМП, удосконалений і зараз може використовуватися на водних перешкодах з більш високими швидкостями течії.

Взвод підтримки оснащений інженерними машинами, що призначені в першу чергу для надання допомоги при устаткуванні переправ, тобто для розчищення підходів до водної перешкоди, влаштування апарелів на обох берегах, устаткування бродів. У їхньому числі універсальні інженерні машини М9, екскаватори-навантажувачі, ковшові навантажувачі, автомобілі-самоскиди.

Інженерний батальйон «легкої» дивізії (чисельність 290 чол.) має штаб, штабну роту (101 чол.) і три інженерні роти (по 63 чол. у кожній). Характерним для цього підрозділу є відсутність мостової роти й оснащення легкою інженерною технікою, що розрахована на перевезення штатними військово-транспортними літаками С-130 і С-17.

Штабна рота має три взводи: штурмовий, загороджень (оснащений засобами влаштування і долання загороджень), інженерних машин (для фортифікаційного устаткування місцевості).

Інженерна рота містить відділення управління і два інженерних взводи (у складі кожного три відділення). Вона призначена для посилення однієї з бригад дивізії й оснащена комплексом устаткування для виконання всіх основних завдань щодо інженерного забезпечення дій бригади (при необхідності вона може бути посилена засобами штабної роти).

Найближчим часом інженерні батальйони «легких» дивізій будуть переоснащені новими засобами інженерного озброєння, до числа яких, зокрема, відносяться наземна система мінування «Вулкан», подовжені заряди розмінування МIСLIС і легкі штурмові мости LАВ. Особливо важливими засобами американські фахівці вважають універсальні інженерні машини М9 і легкі екскаватори-навантажувачі SЕЕ. Машина М9, здатна виконувати функції бульдозера, скрепера, автогрейдера і 5-т автомобіля-самоскида, має часткове бронювання, що захищає оператора і моторне відділення від куль і осколків. За її допомогою вогнева позиція для ПТРК ТОW обладнається за 10 хв., а на риття окопу для танка М1 «Абрамс» потрібно 20—30 хв. Машина має запас ходу 320 км і пристосована до переправи через водні перешкоди на плаву (рушієм служать гусениці). Екскаватор-навантажувач SEЕ - це легка універсальна машина, що виконана на базі двохосьового автомобіля високої прохідності й оснащена змінним робочим устаткуванням з гідравлічним приводом, до складу якого входять ковші екскаватора і навантажувача різних типів і місткості. Зміна устаткування проводиться за 30 хв. Швидкість ходу екскаватора-навантажувача по дорогах складає до 45 км/год.

Керує штатними інженерними підрозділами дивізії й інженерних формувань вищої ланки, що їй додаються, дивізіонний інженер, обов'язки якого виконує, як правило, командир інженерного батальйону дивізії.

Американські військові фахівці відзначають, що, незважаючи на насичення частин дивізії новою інженерною технікою і реорганізацію окремих інженерних підрозділів, саперам дивізії усе ще складно успішно вирішувати свої завдання. Досвід бойових дій. А також навчань і досліджень показав, що в сучасних умовах бою інженерні підрозділи виявляються настільки перевантаженими численними завданнями, що не спроможні виконувати їх у необхідні терміни з необхідною якістю. Вихід з такого положення передбачається шукати в двох напрямках: передати частину інженерних завдань іншим родам військ, а також збільшити чисельність інженерних формувань, у першу чергу бойових, що діють у передовій зоні.

Найбільш важливими вважаються питання, пов'язані з улаштуванням і доланням мінних загороджень. Завдання щодо мінування планується покладати не тільки на інженерні підрозділи, що озброєні наземними системами мінування, але і на артилерійські частини, завдяки тому що дивізіони 155-мм гаубиць у складі своїх боєкомплектів мають касетні снаряди з протитанковими протиднищевими і протипіхотними осколковими мінами, які можливо встановлювати в ході бою на відстанях до 18 км. Для установки аналогічного типу мін може залучатися армійська і тактична авіація ВПС, а також авіація ВМС.

Особлива увага приділяється здатності військ самостійно (без залучення саперів), вчасно і з мінімальними втратами виявляти і долати мінні загородження противника, що можуть зустрітися на шляху їхнього руху . Для виявлення мін усі військові підрозділи дивізії мають портативні міношукачі двох типів - індукційні, що розраховані на пошук мін з металевими компонентами, і радіочастотні для мін з неметалевими корпусами. У танкових частинах є батальйонний протимінний комплект, що включає мінні коткові і ножові трали і приладдя для позначення меж проходів, що проробляються в мінних загородженнях. Мінні трали є колійними, що пристосовані для навішення на лінійні танки. Коткові трали передбачається використовувати для виявлення передньої і тильної границь загородження і пророблення в ньому проходів, а ножові для пророблення проходів у розвіданому загороджені.

Перспективи розвитку. З метою підвищення ефективності інженерних військ по забезпеченню бойових дій загальновійськових формувань при реалізації ними концепції «повітряно-наземна операція (бій)», що вимагає великих темпів, гнучкості, розмаху і координації дій, у даний час серйозно переглядається роль інженерних частин усіх рівнів, і в першу чергу дивізіонної ланки. Попередні дослідження військових фахівців США і досвід ведення бойових дій у Кувейту та Іраку, експерименти, що проводилися американськими військами, дислокованими в Європі, привели до висновку про необхідність різкого посилення інженерних можливостей. У результаті розроблена програма створення так званих «інженерних сил» (Е-Fогсе), що передбачає наявність у дивізії умов для посилення кожної з її бригад інженерним батальйоном. Вважається доцільним, щоб дивізіонний інженер мав у своєму розпорядженні штаб і штабну роту (чисельність 80 чол.), три інженерних батальйони (по 490 чол.) і мостову роту (130 чол.). Загальна чисельність дивізіонних «інженерних сил» 1685 чол.

Бронеінженерна рота (110 чол.) складається з управління (13 чол.), що має в розпорядженні гусеничний бронетранспортер, 2,5-т автомобіль і 10-т вантажний автомобіль високої прохідності, а також причіп-цистерну для води; двох саперних взводів (по 30 чоловік), кожний з який складається з групи керування (дві універсальні інженерні машини М9, гусеничний бронетранспортер, 10-т автомобіль) і трьох саперних відділень по вісім чоловік (гусеничний бронетранспортер і 1,5-т причіп у кожному), а також взводу штурмового та загороджень (38 чол.). Останній, крім групи керування, має два штурмових відділення (по 13 чол.), кожне з який оснащене саперним танком чи інженерною машиною розгородження СЕV, машиною розгородження, двома подовженими зарядами розмінування МIСLIС, двома танковими мостоукладачами АVLВ, універсальною інженерною машиною М9, двома 6-т гусеничними транспортерами і 10-т вантажним автомобілем, і відділення загороджень (дев'ять чол.), з двома наземними системами мінування «Вулкан», універсальними екскаваторами-навантажувачами, двома автомобілями-самоскидами, 10-т автомобілем і чотирма 1,5-т причепами.

Призначення, організація, озброєння і бойві можливості інженерних військ армії ФРН.

Командування бундесверу здійснює широкий комплекс заходів щодо підвищення боєздатності військ, у тому числі щодо подальшого розвитку сил і засобів інженерних військ, призначених, судячи з висловлювань фахівців, забезпечувати бойові дії основних родів сухопутних військ і діяльність органів тилу, а також обмежити дії військ противника шляхом проведення інженерних заходів, що ускладнюють йому виконання бойових завдань.

Інженерні війська за своїм складом і оснащенням класифікуються на інженерні (бронеінженерні) підрозділи та частини; спеціальні інженерні частини та підрозділи. Вони включають підрозділи, що входять до складу армійських корпусів, дивізій, бригад і формувань територіальних військ. Відзначається, що на відміну від армій деяких інших країн НАТО в сухопутних силах не передбачено мати інженерні частини і підрозділи центрального підпорядкування. Підкреслюється також, що в результаті проведеної реорганізації скасований розподіл інженерних підрозділів на легкі і важкі.

До інженерних (бронеінженерних) підрозділів відносяться інженерні роти єгерських, мотопіхотних, танкових і горнопехотних бригад. Бронеінженерні підрозділи забезпечують бій передових піхотних, мотопіхотних і танкових підрозділів, вони оснащені для дій в умовах вогневого впливу супротивника.

До спеціальних інженерних частин і підрозділів відносяться інженерно-залізничні роти, інженерно-трубопровідні батальйони і роти.

В армійському корпусі завдання інженерного забезпечення бойових дій військ покладені на начальника інженерних військ. У його підпорядкуванні знаходяться інженерні, інженерно-амфібійні і понтонні батальйони.

Інженерні батальйони (до 800 чол. у кожному) призначені для виконання найбільш складних і трудомістких завдань інженерного забезпечення бойових дій корпуса, особливо щодо будівництва та утримування доріг, проведення мінування місцевості і підривних робіт, влаштування і подолання загороджень і руйнувань і т.п. В окремих випадках частина їхніх підрозділів може бути додана дивізіям для посилення інженерних сил і засобів. На озброєнні батальйонів залежно від призначення маються інженерні боєприпаси, бульдозери, автогрейдери, десантно-переправні засоби, устаткування для виробництва спеціальних робіт і інша техніка.

Інженерно-амфібійний батальйон (більш 700 чол.) призначений в основному для забезпечення форсування водних перешкод, устаткування й утримування переправ. На його озброєнні знаходяться самохідні понтонні парки М2, за допомогою яких можна навести наплавний міст довжиною приблизно 450 м, бульдозери, автомобілі й т.п.

Понтонні батальйони (понад 700 чол. у кожному) оснащені понтонними парками «Хольплаттен», за допомогою яких передбачається наводити наплавні мости довжиною до 300 м чи організовувати переправу бойової техніки на перевізних поромах.

Як відзначає закордонна преса, велика частина інженерних підрозділів армійських корпусів у мирний час утримується за скороченими штатами з метою економії матеріальних засобів. Повідомляється також про те, що в кожному армійському корпусі на базі існуючих підрозділів передбачається мати інженерну бригаду, яка у ФРН зветься інженерним командуванням, що очолюється начальником інженерних військ корпусу. На нього, крім завдань щодо інженерного забезпечення бойових дій військ, покладене ведення хімічної і радіаційної розвідки, виконання заходів щодо захисту від зброї масового ураження (ЗМУ). Для цього вважається доцільним передати інженерному командуванню батальйони захисту від ЗМУ, підрозділи яких передбачається використовувати для виконання спеціальних робіт, а в окремих випадках деякі з них можуть залучатися до рішення завдань з інженерного забезпечення бойових дій військ.

Інженерні підрозділи дивізій, крім повітряно-десантної, та бригад, що входять до їхнього складу, представлені відповідно батальйонами і ротами. Їхня організація, озброєння і можливості будуть розглянуті нижче.

Територіальні війська, як і сухопутні війська, мають порівняно велику кількість різних за своїм призначенням інженерних підрозділів. Основними з них є батальйони і роти, що призначені, судячи з повідомлень преси, для виконання інженерних робіт, устаткування й утримування в інтересах з'єднань сухопутних військ як своїх, так і союзних по блоку НАТО. Крім них, у територіальних військах на рівні обласних і районних штабів оборони сформовані невеликі інженерні підрозділи, що складаються з висококваліфікованих фахівців з питань фортифікації і влаштування загороджень.

Інженерний батальйон є штатним підрозділом мпд, тд і гпд. Він призначений для забезпечення бойових дій військ і виконання найбільш складних інженерних робіт. На нього покладаються такі завдання, як ведення інженерної розвідки, влаштування мінно-вибухових й інших загороджень, розмінування місцевості й об'єктів, пророблення проходів у мінних полях, загородженнях і зонах руйнувань, будівництво і ремонт доріг, дорожніх споруджень і прокладка колонних шляхів, устаткування й утримування переправ через водні перешкоди, проведення заходів щодо маскування військ, надання технічної допомоги військам при фортифікаційному устаткуванні позицій, постачання військ водою та інженерним майном, військовий ремонт інженерної техніки і майна і т.п. Батальйон складається зі штабу, роти штабної і постачання, трьох інженерних рот і роти інженерних засобів Його чисельність близько 800 чол.

Штаб інженерного батальйону включає командира батальйону (він же дивізіонний інженер), начальника штабу і декількох офіцерів, що відають питаннями бойової підготовки, розвідки, зв'язку і т.п.

Рота штабна і постачання призначається для організації зв'язку, медичного обслуговування і забезпечення батальйону усіма видами постачання. До неї входять група дивізіонного інженера, управління батальйону і роти, а також підрозділи: обслуговування штабу, зв'язку, підвозу боєприпасів, транспорту, продовольства, ПММ, речового постачання, санітарне і ремонтне. Рота оснащена мотоциклами, автомобілями різної вантажопідйомності та призначення, засобами зв'язку, двома командно-розвідувальними машинами на базі БТР ТРz1 «Фукс», двома автомобільними кранами і двома ремонтними майстернями на базі 1,5-т автомобіля «Унимог».

Інженерна рота нараховує більш 130 чоловік, основними її підрозділами є три інженерних взводи (по 35 чол.), у кожному з яких є відділення управління і три інженерних відділення. Особовий склад відділення з озброєнням і штатним майном перевозиться на спеціально обладнаному 5-т автомобілі. Крім того, рота має два гусеничних бульдозери потужністю по 60 к. с. та два 12-т автомобілі із самозавантажними платформами для їхнього транспортування, три 1,5-т спеціальних автомобіля «Унимог», що перевозять комплект механізованого інструмента, один 7-т вантажний автомобіль, а також декілька автомобілів для перевезення штатного боєкомплекту мін.

Рота інженерних засобів, що нараховує приблизно 180 чол., складається з відділення управління (11 чол.), взводу інженерних машин (62 чол.), взводу наплавних мостів (100 чол.) і відділення водолазів (шість чол.).

Взвод інженерних машин (управління і шість відділень) має: три гусеничних бульдозери потужністю по 60 к. с. й три 12-т автомобілі з платформами для їхнього перевезення, два гусеничних бульдозери потужністю 160 к. с. кожен і два 25-т низькорамних напівпричепи з тягачами для їхнього транспортування, три універсальних навантажувачі, два автогрейдери, два автомобільних крани, комплект інженерного інструмента, що перевозиться на 5-т спеціальному автомобілі «Унимог», дві пересувні компресорні станції, три силових електроагрегата потужністю 7,5/15 кВт, три 12-т тягачі з низькорамними напівпричепами вантажопідйомністю 25 т кожен для перевезення шести мостових конструкцій до танкових містоук-ладчиків, семи 7-т автомобілів-самоскидів, зварювальне й інше устаткування.

Взвод наплавних мостів складається з управління, двох мостових і одного переправного відділення. На його озброєнні знаходиться понтонний парк FSВ, комплект пішохідного алюмінієвого мосту і комплект гнучкого дорожнього покриття, 20 десантних човнів, 12 буксирно-моторних катерів, автомобілі з причепами.

Відділення водолазів оснащене спеціальним спорядженням і устаткуванням, що забезпечує ведення розвідки водних перешкод і виконання підвідних робіт при влаштуванні переправ.

Військові фахівці ФРН вважають, що сучасна організація й озброєння інженерного батальйону дозволяють йому забезпечувати бойові дії підрозділів і частин дивізії. Вважається доцільним використовувати батальйон централізовано для виконання найбільш трудомістких інженерних робіт на суші і забезпечення переправи військ через водні перешкоди. В окремих випадках його підрозділи можуть цілком або частково додаватись бригадам, особливо при веденні ними наступальних бойових дій. Можливості інженерного батальйону перевірялися в ході навчань, проведених сухопутними військами. Зокрема, відзначалося, що з наявного на озброєнні понтонного парку РSВ можна зібрати один наплавний міст довжиною 135 м, чи два довжиною 75 м кожен, або ж три по 55 м. Як варіант можливе наведення мосту довжиною 95 м і устаткування однієї поромної переправи з двох поромів чи двох переправ по одному поромі. За досвідом навчань час зборки моста довжиною 100 м складав близько 60 хв., а устаткування поромної переправи - 45 хв. Пропускна здатність мостової переправи вдень - 200 машин на годину, а вночі -120. Інші засоби батальйону забезпечують наведення пішохідного мосту (для руху в колону по одному) довжиною 144 м, одночасну десантну переправу 20 піхотних відділень, посилення 50 м дна в місці устаткування броду чи берегів водної перешкоди при ширині вистілки, яка дорівнює 4,2 м. Дорожня техніка батальйону (автогрейдери, універсальні навантажувачі, бульдозери й автомобілі-самоскиди) здатна при десятигодинній роботі за добу відновити цілком зруйновану ділянку дороги довжиною близько 2 км, а також дозволяє утримувати в придатному стані основні дивізіонні шляхи.

За повідомленнями засобів іноземного військового друку, основним підрозділом, призначеним для безпосереднього інженерного забезпечення бойових дій підрозділів бригад (мотопіхотних, танкових, повітряно-десантних і гірськопіхотних) є інженерна рота. Вона нараховує близько 200 чоловік особового складу і містить відділення управління, три інженерних взводи (за повідомленнями преси, у перспективі планується мати два таких взводи, на озброєнні яких буде знаходитися більш потужна техніка), взвод містоукладчиків, взвод інженерних засобів і відділення забезпечення

Відділення управління включає командира роти (він же є бригадним інженером), декілька водіїв і фахівців. На його озброєнні знаходяться два бронетранспортери ТРz1 «Фукс», мотоцикли, автомобілі різної вантажопідйомності, пересувна електростанція, засоби зв'язку й інша техніка.

Інженерний взвод (приблизно 35 чоловік) складається з управління і трьох інженерних відділень, кожне з яких перевозиться разом з озброєнням і штатним майном, включаючи заряди ВР і міни, на спеціально обладнаному бронетранспортері ТРz1.

Взвод містоукладчиків складається з керування, чотирьох відділень містоукладчиків і відділення запасних мостів (однопрогонова будівля, що транспортується на низькорамному напівпричепі з тягачем).

Взвод інженерних засобів (30 чол.) має управління, відділення саперних танків (дві машини «Пионірпанцер-1»), відділення майна (три 1,5-т спеціальних автомобіля «Уніимог», що перевозять комплект механізованого інструмента, вісім десятимісних надувних і швидкісних десантних човнів, автомобілі, причепи і т.п.) і три групи інженерних боєприпасів (по одному 7-т автомобілю з мінами).

Відділення забезпечення складається з груп технічного обслуговування, ПММ, ремонту, продовольчої і санітарної.

На інженерний батальйон мотопіхотної (танкової) дивізії покладається інженерне забезпечення дій дивізії, що включає надання допомоги військам у подоланні загороджень і зон руйнувань; забезпечення подолання природних перешкод; ремонт існуючих мостів і будівництво нових низководних мостів; відновлення існуючих і будівництво нових доріг; влаштування загороджень і створення руйнувань; надання допомоги при устаткуванні польових укріплень.

Усього в інженерному батальйоні мпд (тд) - 813 чоловік. На оснащенні батальйон має 20 швидкісних десантних човнів, три 30-метрових мости класу 50, понтонний парк FSB (144 м), шість буксирно-моторних катерів, сім тракторних гусеничних бульдозерів, три універсальних навантажувачі (2,5 т), два автогрейдери, два автомобільних крани (13т), 2060 протитанкових хв.

Бронеінженерна рота мотопіхотної (танкової) бригади призначена для забезпечення маневру своїх військ і обмеження рухливості частин противника. Вона може надавати допомогу військам при подоланні загороджень і зон руйнувань, а також природних перешкод, улаштовувати загородження і створювати руйнування, утримувати і ремонтувати дороги, прокладати колонні шляхи, підсилювати природні перешкоди.

Усього в інженерній роті бригади 214 чоловік, у тому числі офіцерів – 6, унтер-офіцерів – 48, рядових – 160.

Рота має: протитанкових мін DМ11 біля 500 шт.; протитанкових фугасів – 640; осколкових мін 96. Крім того, у роті є дві десантні (8-10-місцеві надувні) і п'ять швидкісних човнів, три танкових мостоукладчика, два запасних мости до мостоукладчикам, два танкового бульдозера, тракторний бульдозер, універсальний колісний навантажувач, чотири пересувні електростанції потужністю по 0,4 кВт і одна потужністю 7,6 кВт, автомобільний кран вантажопідйомністю 2 т, 14 гусеничних бронетранспортерів, що плавають М113, сім мотоциклів, 35 автомобілів різних і 31 радіостанція.

Призначення, організація, озброєння і бойві можливості інженерних військ армії Великобританії.

Інженерні війська армії Великобританії, є одним з родів сухопутних військ, входять до складу як регулярної так і територіальної армії. За належністю вони розподіляються на військові інженерні частини і підрозділи і частини РГК, а за призначенням розподіляються на польові, робочі, транспортні і топографічні. До військових відносяться інженерні полки дивізій і роти польової інженерної підтримки дивізій, а також бронеінженерна рота дивізії, саперний взвод піхотного батальйону.

Основною штатною одиницею є інженерний полк. Інженерні частини територіальної армії містять головним чином переправні підрозділи, що зведені в окремі інженерно-амфібійні полки або ескадрони (батальйони).

До дивізіонних інженерних частин та підрозділів відносяться два-три інженерних полку (з розрахунку одні інженерний полк на бригаду), бронеинженерная і польової інженерної підтримки роти, ремонтна майстерня.

Інженерний полк (461 чол.), що входить до складу дивізії, сформований зі штабу (67 чол.), двох бронеінженерних ескадронів трьохротного складу (по чотири секції кожна) й переправно-амфібійного ескадрону.

При забезпеченні бойових дій військ інженерні частини і підрозділи здійснюють підготовку колонних шляхів; утримування доріг і мостів; надання допомоги військам під час форсування водних перешкод; пророблення проходів у мінних полях; мінування і створення руйнувань; надання допомоги військам при устаткуванні оборонних рубежів, забезпечення військ водою.

Кожна польова інженерна рота складається з трьох інженерних взводів, а бронеінженерна рота (152 чол.) складається з трьох інженерно-танкових взводів (по 28 чол.) і управління (68 чол.). Рота польової інженерної підтримки (285 чол.) складається з управління (39 чол.), двох інженерно-паркових взводів (по 69 чоловік), взводу інженерної техніки, взводу важких інженерних машин і понтонно-мостового взводу (26 чол.).

Саперний взвод піхотного батальйону (18 чол.) складається з групи керування і трьох саперних відділень (по п'ять осіб). На озброєнні взводу маються десантний човен, 5-т автомобіль, що плаває, 24 подовжених зарядів розмінування, шість кумулятивних зарядів, три бронетранспортери.