3.10 Робота станції в зимових умовах

Ускладнення роботи станції в зимових умовах трапляється через зниження температури, посилення зустрічного і бічного вітру, сніжних заметів, обмороження і обледеніння контактного проводу і рейок. Для роботи в зимових умовах повинні бути підготовані, як технічні засоби, так і персонал станції. При підготовці технічних засобів проводиться:

1. Огородження від снігових заметів, шляхом лісонасадження або встановлення щитів.

2. Ремонт пневмообдувок і обігрівачів.

3. Завчасний ремонт колії.

4. Прибирання сміття і лишніх запасних частин з міжколії.

5. Виправити профіль гірки і відремонтувати башмако-скидувачі і уповільнювачі.

6. Ремонт побутових приміщень.

7. Постачання зимовим спец. одягом і взуттям.

8. Перевірити справність і провести ремонт обладнання для підігріву цистерн з рідкими вантажами і вібраторів типу ПБ – 6С, для розтрушування сипучих вантажів, що змерзлися.

9. Запастись піском, мастильними і обтирочними матеріалами (графітове мастило, гас, соляра), для обслуговування стрілочних переводів.

10. Запастись інвентарем, для очищення стрілочних переводів і робочих місць від снігу і льоду.

11. Підготовка снігоприбиральної техніки.

12. Підготовка освітлення. На пасажирських станціях влаштовуються додаткові переносні освітлювальні пристрої.

Для виконання маневрової роботи і операцій з формування-розформування, передбачається:

• використання сковзкої спеціалізації колій, для їх очищення від снігу, при насуві состава на гірку;

• при формуванні збірних поїздів і підборі груп вагонів, для подачі їх на вантажні пункти станції, передбачається ділення состава на велике число частин;

• для запобігання перегорання контактного проводу, перед відправленням поїзда машиніст повинен перші 20-25 м. проїхати кілька метрів без состава.

Очищення снігу, що проводиться за допомогою снігоприбиральних машин, повинна проходити за спеціально розробленим раніше графіком. Викид снігу може проводитися на сусідню колію або його збирають і вивозять за межі вузла.

Готовність станції до зими перевіряє комісія, в склад якої входять: начальник станції, начальник дистанції колії, начальник дистанції сигналізації і зв’язку, начальник енергопостачання і контактної мережі.

4 Технологія залізничних вузлів

Залізничний вузол – це сукупність станцій, з’єднувальних і обвідних колій, розміщених в місцях пересічення трьох і більше ліній магістрального значення.

Транспортний вузол – це місця з’єднання залізничного транспорту з іншими видами транспорту.

В залізничний вузол входять:

• станції, з їх колійним розвитком і пристроями;

• з’єднувальні і обвідні колії;

• шляхопровідні розв’язки або перехрещення;

• спеціальні майстерні, що обслуговують основні пристрої розміщені в залізничних вузлах.

Вузли можна поділити:

• за характером роботи:

1. транзитні – в яких переважає транзитний вагонопотік;

2. з великим об’ємом місцевої роботи – в якому крім великого об’єму навантаження - розвантаження, є значний приміський пасажиропотік;

3. портові – в місцях перевантаження з залізничного транспорту на водний транспорт і навпаки;

4. перевантажувальні – в місцях з’єднання ліній різної ширини колії;

5. промислові – розміщення в великих промислових районах.

• за географічним розміщенням і за геометричним виглядом самого вузла:

6. вузли з однією станцією;

7. вузли трикутного вигляду;

8. хрестоподібні;

9. напівкільцевого і кільцевого типу;

10. радіального типу.

Вузли бувають з послідовним і паралельним розміщенням станцій.

Вузли спеціалізуються, для чого повинні бути пристрої:

• вантажні – сортувальні і вантажні станції, з’єднувальні і обвідні ходи;

• пасажирські – пасажирські і технічні станції, зупинкові платформи;

• вантажо-пасажирські – призначені для обслуговування як вантажного, так і пасажирського руху(відносяться – шляхопровідні розв’язки, дистанції колії, зв’язку і енергопостачання).

На підході до вузлів для розділення поїздопотоків влаштовують розв’язки на одному рівні або на різних рівнях.

На одному рівні розв’язки споруджуються за допомогою шлюзів.

Розв’язки в різних рівнях споруджуються за допомогою шляхопроводів.

Розв’язки можуть спеціалізуватися за напрямком руху і за характером руху (пасажирський, вантажний).

Вся експлуатаційна робота в вузлі може сконцентровуватися на вхідних і вихідних станціях вузла.

Розподілення сортувальної роботи в вузлі здійснюється трьома способами:

1) вся сортувальна робота сконцентрована на одній сортувальній станції;

2) сортувальна робота розподіляється в рівних об’ємах між декількома сортувальними станціями вузла;

3) розподілення сортувальної роботи так, що основна частина роботи сконцентрована на опорній станції, а додаткова частина роботи на допоміжній сортувальній станції;

Перший спосіб має ряд переваг і недоліків.

Переваги:

• скорочення простою вагонів під накопиченням, за рахунок об’єднання струменів;

• підвищення продуктивності праці;

• влаштування одного потужного сортувального пристрою;

• менший відвід землі;

• скорочення штату працівників зв’язаних з переробкою вагонів.

Недоліки:

• можливість затримки поїздів на підходах до станції, через нестачу колій в парку прийому;

• перепробіги поїздів і локомотивів в непереважному напрямку;

• неможливість використання існуючих сортувальних пристроїв і необхідність зменшення висоти гірки, профілю спускної частини, автоматизованих і механізованих сортувальних пристроїв;

• додаткове будівництво колій в сортувальному парку.

Тому концентрація проводиться в тих вузлах, де є незначний об’єм переробки.

Для навантаження - вивантаження вантажів в місцях концентрації вантажо - розвантажувальних робіт влаштовуються вантажні станції. Вони можуть бути спеціалізовані, тобто призначені для навантаження окремих видів вантажів, і не спеціалізовані, на яких виконуються вантажо - розвантажувальні операції різних типів вантажів.

Вантажні станція влаштовуються біля промислових районів міст, за межами житлових масивів. При цьому обов’язковий добрий під’їзд автотранспорту або взаємодія з водним транспортом в припортових вузлах.