- •Розділ 1. Становленя концепції стратегічного управління
- •1.1. Передумови стратегічного управління
- •1.2. Еволюція концепції стратегічного управління
- •1.3. Школи стратегічного управління
- •1.4. Поняття стратегічного управління
- •1.5. Модель стратегічного управління
- •Висновки
- •Розділ 2. Цільовий підхід, як основа стратегічного управління
- •2.1. Стратегічне бачення
- •2.3. Цілі в стратегічному управлінні
- •Висновки
- •Розділ 3. Сутність середовища підприємства
- •3.1. Середовище підприємства як об’єкт стратегічного аналізу
- •3.2. Чинники макросередовища та мікросередовища підприємства
- •3.3. Внутрішнє середовище підприємства
- •Висновки
- •Розділ 4. Стратегічний аналіз підприємства
- •4.1. Зміст стратегічного аналізу середовища підприємства
- •4.2. Аналіз можливостей і загроз
- •4.3 Аналіз привабливості галузі і конкуренції в ній
- •Висновки
- •Розділ 5. Формування господарського портфелю підприємств
- •5.1. Поняття господарський портфель підприємства та його складові
- •5.2. Підходи до визначення складових господарського портфелю
- •Висновки
- •Розділ 6. Стратегічний набір
- •6.1. Сутність стратегії та стратегічного набору підприємства
- •6.2. Формування ефективного стратегічного набору
- •Висновки
- •Розділ 7. Система стратегій підприємства
- •7.1. Корпоративні стратегії підприємства
- •7.2. Ділові стратегії підприємства
- •7.3. Функціональні стратегії та їх взаємозв’язок
- •7.4. Операційні стратегії
- •Висновки
- •Розділ 8. Альтернативність у стратегічному виборі
- •Поняття стратегічних альтернатив
- •Методи вибору стратегічних альтернатив
- •8.2.1 Методи аналізу альтернатив на бізнес-рівні
- •Особливості фаз жцп
- •8.2.2 Застосування матричних моделей у портфельному аналізі
- •8.3. Експертні методи в стратегічному виборі
- •Висновки
- •Розділ 9. Стратегічне планування в системі управління підприємством
- •9.1. Сутність стратегічного планування
- •9.2. Вимоги до стратегічного плану
- •9.3. Принципи стратегічного планування
- •9.4. Етапи стратегічного планування
- •9.5. Підходи до стратегічного планування
- •9.6. Причини непрацюючих планів
- •Висновки
- •Розділ 10. Реалізація стратегії підприємства
- •10.1. Завдання, що розв'язуються при реалізації стратегії
- •10.2. Стратегічні зміни, як важливий фактор успішної реалізації стратегії
- •10.3. Роль вищого керівництва в реалізації стратегії
- •10.4. Значення організаційної структури в реалізації стратегії
- •10.5. Мотивація персоналу в процесі реалізації стратегії
- •10.6. Організаційна культура в забезпеченні ефективності стратегії
- •Висновки
- •Розділ 11. Інформаційне забезпечення реалізації стратегії
- •11.1. Сутність стратегічної інформації
- •11.2. Інформаційна система стратегічного управління
- •Висновки
- •Розділ 12. Стратегічний контроль
- •12.1. Призначення контролю
- •12.2. Етапи стратегічного контролю
- •12.3. Вимоги до системи стратегічного контролю
- •12.4. Види і типи стратегічного контролю
- •Висновки
- •Практичні завдання Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Завдання 5
- •Завдання 6
- •Завдання 7
- •Завдання 8
- •Завдання 9
- •Додаток а Стратегії консультаційної фірми Arthur d. Little
- •Додаток б Організаційні структури управління підприємством
- •Перелік використаних джерел
- •Словник термінів
- •Предметний показчик
Розділ 3. Сутність середовища підприємства
3.1. Середовище підприємства як об’єкт стратегічного аналізу
Будь-яке підприємство існує і функціонує у взаємозв’язку з безліччю чинників, які по-різному впливають на підприємство і на його можливості, перспективи і стратегію. Сукупність чинників взаємодії розглядається в управлінні як середовище підприємства.
Забезпечити ефективне стратегічне управління можливо лише при врахуванні чинників середовища, що потребує їх класифікації.
В цілому чинники середовища можна групувати за такими ознаками:
за сферою оточення: зовнішні та внутрішні;
залежно від ступеня впливу: прямий та непрямий (побічний) вплив;
за характером дії: фінансово-економічні, організаційно-правові, соціально-психологічні;
залежно від ролі факторів у створенні підприємницького клімату: стимулюючі та стримуючі.
Зважаючи на те, що окремі чинники діють зсередини та можуть бути зміненні зусиллями підприємства, а інші впливають зовні і не залежать від підприємців, важливе значення для управління має розподіл середовища на зовнішнє та внутрішнє.
Зовнішнє середовище підприємства — це сукупність чинників та елементів, що знаходяться поза межами підприємства й на які воно не може впливати взагалі або має незначний вплив, проте вони суттєво впливають на функціонування та розвиток підприємства.
Внутрішнє середовище підприємства — це сукупність чинників підприємства, які формують його довгострокову прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.
Зовнішнє середовище є джерелом, що, з однієї сторони, живить підприємство ресурсами необхідними для підтримки його внутрішнього потенціалу на належному рівні, а з іншої - створює умови та обмеження для діяльності. Підприємство знаходиться в стані постійного обміну із зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Ресурси зовнішнього середовища не безмежні і на них претендують багато інших підприємств, що знаходяться в цьому ж середовищі. Тому завжди існує можливість того, що підприємство не зможе отримати потрібні ресурси із зовнішнього середовища. Це може ослабити його потенціал і привести до багатьох негативних для підприємства наслідків.
Внутрішнє середовище підприємства є джерелом його життєвої сили. Воно містить в собі той потенціал, який дає можливість підприємству функціонувати, а отже, існувати і виживати в певному проміжку часу. Але внутрішнє середовище може бути також і джерелом проблем і навіть загибелі підприємства в тому випадку, якщо воно не забезпечує необхідного функціонування підприємству.
Зовнішнє середовище в стратегічному управлінні розглядається як сукупність двох відносно самостійних підсистем: макросередовища (середовище непрямого впливу) та мікросередовища (середовище прямого впливу).
До основних чинників макросередовища відносять:
економічні чинники: зміни в грошових і натуральних доходах населення, розмір заробітної плати, пенсії, інфляція, стан і розвиток вітчизняного виробництва, розвиток міжнародних економічних відносин;
політичні чинники: політична стабільність в державі та регіоні, напрямки розвитку політичної системи;
правові чинники: вплив законодавчого поля на підприємницьку діяльність, методи державного регулювання діяльності підприємств, відношення держави до малого бізнесу стабільність законодавчої бази;
демографічні чинники: характеризуються загальною чисельністю населення його чоловічою групою та темпами зміни чисельності населення в цілому;
природні чинники: екологічний стан держави, регіону, області;
соціально-культурні чинники: рівень народного добробуту і рівень задоволення фізіологічних і раціональних норм споживання;
чинники науково-технічного прогресу: техніка і технологія.
До макросередовища також відноситься і глобальне середовище, вплив, якого не пов’язаний з особливостями конкретного регіону або країни.
До чинників глобального середовища відносять:
1) технологічні чинники включають знання, інформацію, розвиток науки і техніки, що відображають ступінь розвитку продуктивних сил у цілому. Найважливіші технологічні зміни, що впливають на бізнес у всіх країнах – це науково-технічний прогрес, що зумовлює появу нових матеріалів і технологій, розвиток інформаційних технологій, розповсюдження ресурсо- і енергозберігаючих технологій;
2) міжнародні чинники. Вони зумовлені такими світовими тенденціями, як глобалізація та інтернаціоналізація економіки, галузеві зрушення до сфери послуг і високих технологій, зростання гнучкості виробництва, ринкового збуту і продуктів, посилення конкуренції і співпраці, можливості для розвитку бізнесу компанії в інших країнах. Вказані тенденції знаходять своє відображення як у міжнародних домовленостях, так і в політиці і стратегії підприємств.
Чинники мікросередовища:
споживачі: стан і розвиток потреб попиту на товари, і розвиток ринку;
постачальники: привабливість постачальників, доцільність договірної політики;
конкуренти: чисельність конкурентів, їх активність та стан конкуренції цілому;
посередники та контактні аудиторії.
Схематично чинники середовища представлені на рис. 3.1.
Елементи внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства тісно переплетені і залежать один від одного. Можна говорити про те, що управління підприємством визначається двома основними чинниками: особливістю виробничого процесу і характером зовнішнього середовища.
Рис. 3.1. Середовище підприємства
Для того, щоб визначити стратегію поведінки підприємства й провести цю стратегію в життя, керівництво повинне мати поглиблене уявлення не тільки про його внутрішнє середовище (його потенціал і тенденції розвитку), але і про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку і місце, що займане в ньому підприємство.
При цьому зовнішнє оточення вивчається стратегічним управлінням в першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози і можливості, які підприємство повинне враховувати при визначенні своєї мети і подальшому їх досягненні.