3. Крокованапруга та напруга дотику. Перша (долікарська) допомога потерпілим при ураженніе лектричним струмом.

Кро́кова напру́гавиникає навколо струмопровідної лінії, що торкаєтьсяземлі, таприпересуваннілюдини в небезпечнійзоні.Чим ближчелюдиназнаходиться до місцяторкання, тимвищою є небезпекаураження.

Напругадотику — ценапругаміждвома точками ланки струму, якиходночасноторкаєтьсялюдина. Чисельно вона дорівнюєрізниціпотенціалів корпуса та точокґрунту, в якихзнаходяться ноги людини.

Напругадотику зростає з ізбільшенням віддалі відз аземлювача, і за межами зонирозтікання струму вона дорівнюєнапрузі на корпусіобладнання, Струм, щопротікає через людину

Крокова напруга— ценапругаміждвома точками ланки струму, якізнаходяться одна відодної на віддалікроку і на якиходночасностоїтьлюдина.

Чисельнокрокованапругадорівнюєрізниціпотенціалівточок, на якихзнаходяться ноги людини.

Напруга дотику максимальна біля заземлювача і зменшується з віддаленням ві заземлювача. Поза межами поля розтікання вона рівна нулю. Крокова напруга також зроста єзізбільшенням ширини кроку.

Умови ураження людини напругою дотику та кроковоюнапругоюрізні, оскільки струм протікаєрізними шляхами.

При напрузі дотику — через груднуклітку, а при кроковійнапрузі — по нижнійпетлі. Значнакроковенапругавикликаєсудоми в ногах, людинападає,потім ланка струму замикаєтьсявздовжвсьоготілалюдини.

Перша медична допомога— це комплекс заходів, спрямованихнавідновлення або збереження здоров'япотерпілих, здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпшим (самодопомога).Найважливіше положення надання першоїдопомоги — її терміновість.Чим швидше вона надана, тимбільшесподівань на сприятливийнаслідок.

Послідовність надання першоїдопомоги:

— усунут ивплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі

Загрожують здоров'ю та життю потерпших, оцінити стан потерпшого;

— визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для

Життя потерпшого і послідовніст ьзаходів щодо його рятування;

— виконати необхідні заходи з рятування потерпших в послідовності

терміновості (відновитипрохідністьдихальнихшляхів, здійснитиштучне

дихання, провести зовнішніймасажсерця);

— підтримати основні життєві функці їпотерпшого до прибуття

Медичного працівника;

— викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо

Транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

.4. Пожежа та пожежна безпека. Небезпечні та шкідливі чинники пожежі та вибуху. Вогнегасники – види, правила застосування.

Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що розповсюджується в часі і просторі. Небезпечним чинником пожежі (НЧП) слід вважати чинник пожежі, вплив якого призводить до травми, отруєння або загибелі людини, а також до матеріального збитку. Небезпечними чинниками пожежі що впливають на людей, є: полум’я та іскри; підвищена температура навколишнього середовища; токсичні продукти горіння і термічного розкладання; дим; знижена концентрація кисню. До вторинних проявів НЧП відносяться: уламки зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій; радіоактивні й токсичні речовини і матеріали, що з'являються із зруйнованого устаткування; електричний струм, що з’явився внаслідок виносу високої напруги на струмопровідні частини апаратів, агрегатів, конструкцій; небезпечні чинники вибуху; вогнегасні речовини.

Пожежна небезпека – це можливість виникнення та (або) розвитку пожежі, закладена в будь-якому стані або процесі, або речовині.

Вогнегасник - технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в ньому, під дією надмірного тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування однією людиною.

Вогнегасни кирозрізняють за способом спрацьовування:

автоматичнi— стаціонарномонтуються в місцяхможливоговиникненнявогню.

ручні (приводяться в діюлюдиною) — розташовуютьсянаспеціальнооформлених стендах.

Вогнегасникирізняться за принципом дії:

вуглекислотні,

повітряно-пінні,

порошкові,

водні,

аерозольні.

За обсягом корпуса:

ручнімалолітражні з обсягом корпуса до 5 л;

промисловіручні з обсягом корпуса від 5 до 10 л;

стаціонарні й пересувні з обсягом корпуса понад 10 л.

За способом подачівогнегасного складу:

підтискомгазів, щоутворюються в результатіхімічноїреакціїкомпонентів заряду;

підтискомгазів, щоподаютьсязіспеціальногобалончика, розміщеного в корпусівогнегасника;

підтискомгазів, закачаних у корпус вогнегасника;

підвласнимтискомвогнегасногозасобу.

По виду пусковихобладнань:

з вентильним затвором;

іззапірно-пусковимобладнаннямпістолетного типу;

з пуском відпостійногоджерелатиску.

Принцип дії вогнегасників полягаєв створенні надлишкового тиску в корпусі (за виняткомзакачних) і викиданн іпід його дією вогнегасної речовини на вогнищепожежі. Цей принцип втілився в різних моделях вогнегасників, кожна з якихмаєсвоїособливості.

Для приведеннявогнегасника до дії необхідно:

- видалити запобіжну чеку;

- натиснути й відпустити кнопку, в результатічогоруйнується мембрана газового балону і газ-витискувачподається до корпусу, де утворюєнадлишковийтиск.

Після цього вогнегасни кготовий до подавання вогнегасноїречовини.

- гнучкий рукав необхідноспрямувати на вогнищепожежі;

- натиснути на важільуправлінняподаваннямвогнегасноїречовини, при цьомувогнегаснаречовинапіддієюнадлишковоготиску по сифоннійтрубці, рукаву через насадок подається на вогнищепожежі;

- для припиненняподаваннявогнегасноїречовининеобхідновідпуститиважіль.