4. Культура Стародавнього Китаю.

Найдавнішим періодом китайської цивілізації вважається епоха існування держави Шан (Інь). Ця рання рабовласницька держава склалася на межі 15-14 ст. до н.е. у долині ріки Хуанхе, її столицею стало велике місто Шан, що й дало назву державі та правлячій династії царів. Згодом китайські племена з долини ріки Вей, які у 12ст. до н.е. завоювали цю державу, дали їй особливу назву - Інь ,а своєму царству - Чжоу. Воно проіснувало з 12 до 8 ст. до н.е., потім розпалося на п'ять незалежних князівств. Розпад першої централізованої держави Китаю тривав з 8 до 3 ст. до н.е.

Особливого розквіту китайська культура досягла з часу перетворення Китаю наприкінці Зет. до н.е. в єдину могутню імперію: спочатку Династії Цінь (221-207 рр. до н.е.), а далі - династії Хань (206 р до н.е. - 220 р до н.е.). Впродовж ранньої історії імператорської епохи Стародавній Китай збагатив світову культуру такими виноходами , як компас і спідометр (3 ст.до н.е.), сейсмограф (2 ст. до н.е.). Згодом було винайдено книгодрукування та порох. Саме у Китаї вперше у світі винайшли такі морехідні пристрої, як румпель та багатоярусні вітрила, у галузі письменності та книгодрукування - папір і рухомий шрифт, у військовій техніці - гармати та стремена, що допомагали триматися у сідлі. За династії Тан (7-10 ст.) було винайдено механічний годинник, а розвиток шовкоткацтва зумовив такі фундаментальні технічні винахо­ди, як приводний пас і ланцюгова передача. В галузі математики стало використання десятко­вих дробів , ви числення відношення довжини кола до його діаметру (число Пі), відкриття методу розв'язання рівнянь з двома і трема невідомими. Давні китайці були досвідченими астрономами, вміли обчислювати дати затемнення сонця, спостерігали за плямами на ньому, склали один із перших у світі каталогів зірок.

Централізований бюрократичний тип соціального управління в ранній час існування Китай­ської імперії дуже позитивно і, головне, ефективно впливав на розвиток фундаментальних і, зокрема, прикладних наук. Тому високого статусу досягли астрономія, математика, фізика і гідротехніка в їх інженерному застосуванні. Китайські будівельники здобули слави грандіоз­ними спорудами - Великим китайським муром та Великим каналом, що з'єднав Пекін з Хан­чжоу. Стіна -4000 км., канал - 1800 км. І шириною від 15 до 350 м з численними пристроями.

Славетна китайська медицина впродовж Зтис. історії досягла багатьох результатів. У Китаї вперше була написана «Фармакологія» (Бень цао), вперше стали проводитися операції з засто­суванням наркологічних засобів, вперше застосували й описали методи лікування голковкаля-ванням, припіканням та масажем. Мислителі та лікарі розробили вчення про «життєву енергію» („енергію Всесвіту,,)- „ці,, яка, циркулюючи в організмі, становить інтегральну функцію всієї його діяльності, життєвому тонусу.

В релігійних віруваннях склались культові образи -Неба, Піднебіння, Дао, аналогів яких немає в інших культурах. Особливе місце у духовній культурі посідає конфуціанство -етико-політичне вчення філософа-ідеаліста Конфуція (Кун Фуцзи, близько 551-479 рр. до н.е.). Сім'я вважалася серцевиною суспільства, її інтереси перевищували інтереси окремої людини, яка в усьому повинна була покорятися волі старших членів сімейної громади, зокрема волі батьків. Підкорення старшим було однією з важливих засад соціального порядку в імператор­ському Китаї.

Особлива роль у культурних контактах Китаю із зовнішнім світом належить «Великому шовковому шляху», прокладеному у 2 ст. до н.е. Культура Стародавнього Сходу позначилась і на розвитку світової цивілізації. Саме на Стародавньому Сході склалися основні галузі науки, жанри літератури та види мистецтва. Не лише античність, а й Середньовіччя та Новий час успадкували від давньосхідних цивілізацій багато відкриттів у астрономії, математиці, меха­ніці, географії, блискучих досягнень у медицині та архітектурі.

Особливо сильним був культурний вплив Стародавнього Сходу саме на античну цивілізацію Греції та Риму.