35. Музика і театр України 14-1 пол. 17 ст.

У 14-першій половині 17 ст. вагомих здобутків досягай му­зична культура і театральне мистецтво. Музичну культуру постійно збагачувала усна народна творчість. В цей час виникали такі жанри світової музики -побутова пісня для триголосного ансамблю або хору, сольна пісня зі супроводом, а також цехова інструментальна музика. За змістом вони поділялися на релегійно-філософські, любовні, жартівливо-гумористичні. Наприкінці 16 ст. істотно розширилася сфера театрального мистецтва. Від 1573 р. бере початок звичай ходити з ляльками, що означало виникнення лялькового театру Подальший розвиток театру пов'язаний із виступами скоморохів -народних співаків, музикантів, фокусни­ків, акробатів та ін. Скоморохи поділялися на осілих і мандрівних. Комедійні сцени розігрувалися під відкритим небом, на площах, ярмарках. Розвиток різних видів інструментальної музики тісно пов'язаний із мистецтвом скоморохів, де тісно перепліталися гумористичні та жартівливо-танцювальні пісні. В народно­му побуті широкої популярності набули танцювальні жанри інструментальної музики. Тут виконувалися широко відомі танці -гопак і гопачок.

В українській музичній культурі чільне місце у той час посідали історичні пісні та думи, їх виконавцями були кобзарі, котрі мандрували по містам і селах України, оспівуючи історичне минуле, надихаючи народ на боротьбу за волю України.

В останній чверті 16 ст. разом з появою братських шкіл виник шкільний театр. Спочатку він мав лише навчально-виховне значення, а з кінця 16 ст. -на початку першої половини 17 ст. почав використовуватися в міжконфесійній боротьбі проти католизму. Шкільний театр розвивався одночасно з народним театром, репертуар якого складався із містерій різдвяної та великодньої тематики.

У першому десятилітті 17 ст. в Україні започаткувалася українська побутова драма. До цього жанру належить унікальне видання віршованої «Трагедії руської» невідомого автора.Здобутки духовної культури українського народу початку 14-першої половини 17 ст. дають підставу го­ворити про її самобутні риси, тісний зв'язок її з гуманістичними ідеями. Все це робило її доступною для народу, сприяло прогресу не лише української, а й світової культури.

36. Архітектура і образотворче мистецтво 14-1пол.17 ст.

Епоха Ренесансу помітно вплинула на архітектуру й образотворче мистецтво. Архітектурні пам'ятки України цієї доби можна поділити на три групи: оборонні споруди, споруди-замки; церковне будівництво.

Особливістю пам'яток архітектури й образотворчого мистецтва є те, що в них формувався український стиль. Він характерний для архітектурних споруд Західної України, де ренесансний стиль поєднувався з українським народним стилем, який був перенесений з дерев'яного у кам'яне будівництво.

Церковне будівництво України вирізнялося архітектурними забудовами -«зрубними храмами» - триба-нні та п'ятибанні церкви (14-16 ст.). Вони майже не збереглися, виняток становлять церква Св. Духа (с. Потеличі Львівської області, 1555 р.) та церква Св. Миколая (м. Чернівці, 1607 р.).

Кам'яна архітектура відображала ренесансні віяння, а від середини 17 ст. -риси бароко. У цей період в Україні існували архітектурно-будівельні школи: галицька та волинська. Для галицької школи характер -ним типом забудов була кам'яна кладка з міцними стінами і кількома вежами, що піднімалися над спору -дами. В архітектурних спорудах оборонного типу волинської школи використовували великоформатну цеглу. Цегляні башти цієї школи мають вигляд могутніх циліндрів, яким належала важлива роль у системі укріплень.

У першій половині 17 ст. замість стінових замків почали зводити бастіони з розкішними магнатськими палацами. Замки з бастіонами будувалися у формі квадрата, або у формі п'ятикутника.

У храмовому будівництві з'явилися нові тенденції -споруди урочистого стилю. Наприклад, у м. Холмі були збудовані вужоподібні церкви Івана Предтечі, Кузьми та Дем'яна, які за оригінальністю не поступаються давнім шедеврам мистецтва. У Львові розквіт ренесансу припадає на 70-90-ті роки 16 ст. До найстаріших забудівель «золотого віку» Львова належать будинки на площі Ринок -«Чорна кам'яниця» (1588-1589 рр.); будинок Флорентійського різьбяра Бандінеллі, який 1627 р. заснував у Львові перші почту

Цікаве переплетення українського народного стилю з ренесансним становлять архітектурні пам'ятки кінця 16-початку 17 ст. -Каплиця Кампіанів і Каплиця Боїмів. Гуманістичні ідеї епохи Ренесансу мали вплив і на розвиток образотворчого мистецтва, що характеризувалося монументальністю, витонченістю колориту, гармонією пропорції, яскравістю малюнка, високою професійністю виконання.

Однією із найвизначніших пам'яток живопису початку 14 ст. є ікона «Володимирської Богоматері», виличний силует якої справляє глибоке враження. Водночас із фресковим живописом на українських землях дедалі більшого поширення набувають ікони, намальовані на дошках. Особливою популярністю користувалися образи воїнів-переможців, ікона «Юрій Змієборець» (кінець 14 ст.), яка зберігається у церкві с. Станиля на Львівщині. Митців цього періоду особливо хвилювала таємниця життя та смерті. Мо­рально-етична проблематика відображена в іконах, написаних на сюжети « Страшного Суду».

Значного розвитку досягло українське малярство на західноукраїнських землях у 15-16 ст. З мистець -кою творчістю львівського цеху художників пов'язані імена кращих живописців того часу Федора Сеньковича, Лаврентія Пилиповича, Миколи Петрахновича. Творчість львівських художників характерна висо­кою професійною культурою, їхньою обізнаністю з досягненнями західноєвропейського мистецтва.