32. Виникнення і розвиток братв в Україні.

Братський рух в Україні містить у своїй основі громади свідомих громадян навколо православних церков, своєрідні національно-культурні організації. Зберігся документ, датований 28 грудня 1544 р. про заснування у Львові братства при церкві св.Миколая. Особливо інтенсивно подібні громади утворювалися в останній третині XVI ст. — після Люблінської унії 1569 р. і в період підготовки Берестейської унії 1596 р. В умовах відсутності власної держави братські громади — складові потужного, масового культурно-освітнього руху - - можуть слугувати прообразом громадянського суспільства. Вони опікувалися освітою громадян — організовували школи, доступні для всіх верств населення, учителів і підручники для яких оплачували з громадської казни, контролювали церкву, в тому числі й єпископів, вимагаючи сповнення пастирських обов'язків морального вдосконалення вірних, турбувалися про належний християнину моральний клімат у сім'ї, гідний відхід людини із цього світу — для немічних і самотніх були шпиталі - -госпіси, де утримання й опіка здійснювалась за рахунок громадян, а також забезпечувалось гідне християнина поховання померлого. Із каси взаємодопомоги надавалися позики згідно з потребами членів громади -на будівництво, розгортання цеху чи торгівлі, на освіту дітей за кордоном тощо. Братства, дбаючи про спільне благо, водночас турбувалися про кожну людину.

В братському русі, який охопив територію західноукраїнських земель і торкнувся навіть Києва, активністю вирізнялося Львівське Ставропігійське, Луцьке Хрестовоздвиженське та Київське братства.

Із середовища братського руху вийшли відомі церковні та громадські діячі - - Иов Борецький, Памва Беринда, Гаврило До-рофієвич, Захарія Копистенський, Сильвестр Косов, Ісайя Копинський, брати Стефан і Лаврентій Зизанії, Мелетій Смотрицький, Кирило-Транквіліон Ставровецький, Петро Могила та ін. Багато з них стали талановитими письменниками-полемістами.

Отже, в період культурно-національного відродження у розвитку української культури чітко виділяються два напрями, що зумовили різну її орієнтацію. Один із них, орієнтований на духовне вдосконалення людини, ґрунтувався на візантійсько-православній містичній традиції, збереженні ідеалів первісного християнства і споглядального життя. Інший, зумовлений переорієнтацією культури, переворотом у світогляді людини, спрямовував інтерес до науки й філософії, насамперед європейської, заохочував до активної творчої праці на благо людини.

33. Освіта і наука 16-1 половини 17 століть в Україні.

Образованіє. На Україні в другій половині XVI в. — першій половині XVII в. в селах і слободі діяли парафіяльні школьї, в яких навчалися діти селян і козаків. Слов'яно-руські школи займали активну позицію в боротьбі проти польсько-католицького настання. Особливо виділялася школа, створена в р. Острозі на засоби українського князя К, К. Острожського. Тут вивчали грецький, латинський, польський і славяно-русский мови, а також 7 вільних наук: діалектику, арифметику, геометрію, астрономію, музику, граматику, поетику і риторику.

Важливу роль в розвитку освіти зіграли братства. Вони створювалися міщанами навкруги православних приходів на основі ремесленно-цеховьіх корпорацій і були религиозно-национальньїми організаціями. Братства створювали школи для навчання дітей міщан, козаків, низького духівництва і дрібної шляхти. Вони вивчали старославянский (часто український народний), польський, латинский мови і 7 вільних наук. Перша братська школа була заснована в м. Львові в 1586 р. Потім вони виникли в багатьох інших містах. Навкруги братських шкіл збиралися культурні сили українського народа. З числа учнів вийшли декілька письменників, вчених і политических діячів.

В Києві братська школа була створена на початку XVII в. На основі об'єднання з лаврською школою в 1632 р. виник Киево-Могалянстгий колегіум — перший вищий учбовий заклад на Україні. Наряду з православними на Україні діяли і уніатські школи.