30. Культурні досягнення Київської Русь.

Київська Русь - це середньовічна держава, яка існувала десь з IX ст. по ХП ст. Князі Київської Русі: Кий, Аскольд і Дір, Олег, Ігор, Ольга, Святослав, Володимир, Ярослав, Володимир Мономах.

Початок Москви: Юрій Долгорукий.

Головною подією цього часу було прийняття християнства Розвиток культури пов'язаний із цим. Літературною мовою була церковнослов'янська Першими книжками були Біблія і Євангеліє, котрі написані були дяком Григорієм на замовлення воєводи Остромира, тому і Євангеліє називається Остромирове Євангеліє.

З Візантії до нас прийшли різні житія, тобто описи святих служителів церкви- житія Григорія Богослова, Іоана Златоуста Найдавнішою пам'яткою оригінальної літератури є "Ізборник Святослава" - це настанови поведінки, корисні поради для князя. Автор цього твору, підписано так, Грішний Іоан.

Першини нашими письменниками були священнослужителі Ілларіон і Нестор. Митрополит Ілларіон жив в часи Ярослава Мудрого і написав "Слово про закон і благодать", закон - то Біблія, благодать - то Євангеліє. Ідея цього твору - рівність всіх народів і величність особи князя Володимира, що прийняв християнство.

Літописець Нестор в 1113 році написав перший наш літопис, який називався 'Повість времіних літ". В ній він зобразив події, що відбувалися в далекому минулому, користуючись як фактами, так і легендами.

До літературних пам'яток періоду Київської Русі відносяться: «Повчання Володимира Мономаха дітям". Воно складається з 3 частин:

- звертання буцімто від імені Ярослава Мудрого до всіх: об'єднатися і жити дружньо;

- заклик допомагати один одному, допомагати бідним, вдовам, не карати смертною карою;

- Володимир Мономах розказує про цікаві випадки зі свого життя і робить висновок: "все від Бога".

Літературним пам'ятником того часу є також "Києво-Печерський патерик" про життя ченців в монастирі.

"Слово о полку Ігореві" про невдалий похід князя Ігоря на половців.

«Руська правда" - збірка законів, написана Ярославом Мудрим, в ній всі люди поділяються на рабів, холопів і смердів. Рабство існувало тільки за борги, смертної кари не було, криваву помсту було скасовано, головне покарання - це штраф.

Архітектурні пам'ятники: Десятинна церква, побудована кам'яна споруда за часів Володимира Великого на честь прийняття християнства, зруйнована тагаро-монголами. Майже нічого не залишилося.

Софійський собор, побудований в Києві за часів Ярослава Мудрого на честь його перемоги над половцями. Декілька разів собор відбудовували, реконструйовували і він зберігся.

Києво-Печерська Лавра, це цілий архітектурний ансамбль, тут працювали і малювали свої ікони наші перші художники: ченці Олімпій і Григорій.

31. Культура Галицько-Волинської держави.

Культура Галицько-Волинської Русі -одна з най яскравіших сторінок в історії української культури. Одним із перших звернувся до її дослідження Д. Зубрицький, який у 1852-1855 рр. опублікував наукову розвідку «Історія древнього Галичско- руського княжества» у З частинах.

В середині 12 ст. у Волинському князівстві покладено початок місцевій династії, її родоначальником став онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич. Галицькому князівству довелося обстоювати своє право на існування у кривавих війнах з половцями, Польщею, Угорщиною. Найвищого розквіту воно до -сягло при сині Володимира Ярославові Осмомислі, батькові оспіваної у «Слові о полку Ігоревім» Ярослав-ни. Після смерті Ярослава Осмомисла Галицьке князівство 1199 р. перейшло у володіння волинського кня­зя Романа Мстиславовича, внаслідок чого утворилося Галицько-Волинське князівство. Землі, підвладні великому князю Роману, простягайся від Дніпра до Сяну, від рубежів Литви до нижнього Подунав'я.

Після смерті Данила Галицького (1264) його сини значно розширили володіння, приєднавши до них на певний час Люблінську землю і частину Закарпаття. Проте постійне протистояння Золотій Орді, суперечки між боярством і князями поступово знесилювали державу, чим скористались сильніші сусіди. У другій половині 14 ст. галицькі землі захопила Польща, яка остаточно закріпилася тут 1387 р., а волинські бояри визнали владу литовського князя Любарта Гедиминовича.

Галицько-Волинська Русь -край переважно землеробський, більшість її населення займалися сільським господарством. Водночас важливою галуззю було й солеваріння. Галицько-Волинська Русь стала важли -вим центром міжнародної торгівлі. Через Галич, Володимир-Волинський, Перемишль проходили торгові шляхи на землі Київської Русі, а також до найбільших міст Сходу -Багдада, Самарканда і навіть Пекіна.

Західноукраїнські землі, які межували з традиційно католицькими державами -Польщею, Чехією, Угор­щиною, - мали тісні контакти з Західною церквою. У багатьох містах Галицько-Волинської Русі поряд з православними жили «латиняни», існували «лядські божниці».

Особливості історичного розвитку Галицько-Волинської Русі визначаються також широкими зв'язками з іншими землями України, державами Східної та Західної Європи. Традиційно міцними були її зв'язки з Києвом, що пояснюється потребами економічного життя і політичними Інтересами княжих династій. Сус -пільність історичної долі сприяла тісним культурним зв'язкам із сусідніми білоруськими землями. Тісні зв'язки були також з Новгородом.

Значний внесок у культурний розвиток українських земель зробили й вихідці з Вірменії, з-поміж яких талановиті зодчі, живописці та ремісники.

Становлячи своєрідний місток між Заходом і Сходом Європи, Галицько-Волинська Русь виробила особ­ливий стиль життя, характерний толерантністю, відкритістю до інших культур і народів, здатністю запози­чувати їх надбання, не втрачаючи при цьому індивідуальності.

Численні літературні та історичні джерела, матеріали археологічних розкопок, етнографічних експедицій засвідчують про високий рівень розвитку ремесел У Галицько-Волинській Русі, існування самобутньо­го декоративного та ужиткового мистецтва, яке формувалося упродовж віків на західноукраїнських землях

Свої традиції у Галицько-Волинській Русі мало і ливарництво. Славились майстерністю ливарники дзво­нів. Унікальною пам'яткою є дзвін, відлитий майстром Яковом Скорою для дзвіниці собору св. Юра у Львові 1341 р.

Улюбленим видом декоративно-ужиткового мистецтва в Україні з давніх часів було ткацтво. Літописи 10-13 ст. містять вказівки щодо виробництва тканин з льону й конопель, які згадуються під назвою «узчина», «товстина», «ярич». З 10 ст. є згадки про сукно, з якого шили свити й опанчі.

З кінця 9 ст. існувало м. Галич, яке вперше згадується в Києво-Печерському патерику в зв'язку з подія -ми 1098 р. Центр міста був розташований на високій горі й укріплювався двома рядами ровів і валів. Архе-тиктурою вирізняється комплекс княжих палацових будівель, церква св. Пантелеймона, соборна церква Успення Пресвятої Богородиці та інші храми.

Станковий живопис Галицько-Волинської Русі широко представлений і творами іконопису, кращі зразки якого увійшли до скарбниці не лише українського, а й усього європейського мистецтва.

Галицько-Волинська Русь зберегла і розвинула ті традиції освіти і письменства, які склалися у період розквіту Київської Русі. Високий рівень освіти засвідчує те, що тут було поширене знання іноземних мов. Водночас мовою політики, міжнародної дипломатії була руська мова.