22.Культура 19 ст.

В історії культури Нового часу особливе місце посідає 19 ст. -доба класики, коли євро­пейська цивілізація, яка очолила світовий економічний, соціальний і культурний процес, досягла зрілості та завершеності. В світоглядних засадах культура 19 ст. найповніше виявляє принципи, притаманні куль -турі Нового часу загалом: раціоналізм, антропоцентризм, сцієнтизм, європоцентризм. Стрімке підпорядку­вання різноманітних ланок культурного життя цим принципам визначалось новою історичною ситуацією. Вона сформувалась під впливом трьох епохальних події, які відбулися ще в 18 ст. Йдеться про промисловий переворот, що розпочався в Англії, війну за незалежність північноамериканських колоній (1774-1776 р р.), Велику французьку революцію (1789-1793 рр.). Саме ці події становлять вихідну логічну межу 19 ст., саме вони зумовлюють культурний поворот на межі 18 та 19 ст. Верхня межа культурної ситуації 19 ст. -вихід у 20 ст. Серпень 1914р., початок Першої світової війни -ось кінцевий пункт прибуття культури Нового часу з її раціоналізмом і оптимізмом, вірою у необмежений прогрес і щирість людської натури.

В Європі відбувалася модернізація, що почала поступово охоплювати й інші культурні регіони. Модер -нізація -нині поширений соціокультурний термін для опису складного комплексу змін, яких зазнають суспільства та культури на шляху від відсталості до прогресу. Вихідним пунктом тут слугує традиційний тип аграрного, селянського суспільства, а метою є сучасно урбанізоване, індустріалізоване суспільство, де більшість населення заробляє на прожиток у містах і на підприємствах. Важливою складовою частиною модернізації вважається індустріалізація. Індустріалізація, або промисловий переворот класичного зразка в середині 19 ст., став здійсненим фактом у більшості країн Європи та Північної Америки. Відбувся якісний стрибок у галузі техніки, яка стрімко рухалася вперед.

Нова техніка з її швидкостями та засобами зв'язку викликала до життя нові способи подолання часу і простору. Вона дала змогу наблизити до себе будь-яку точку планети, інтенсивно освоювати нові території та різноманітну інформацію, у тому числі культури. Світ людини, залученої до європейської цивілізації, якісно перетворився. Відбулися значні зміни і в поглядах людини на саму себе, зростали громадянська свідомість, особистісна самоповага.

Наприкінці 19 ст. більшість європейських держав уже мали конституції, в яких визначалися громадян -ські права людей, а в багатьох країнах діяли законодавчі органи, що дотримувалися загального виборчого права. Світоглядні уявлення європейської людини цієї доби формувалися під безпосереднім впливом прин­ципу історизму, інтерес до історичних наук у першій половині століття надзвичайно зріс. Справді, коли впродовж життя одного покоління людей руйнується монархії, виникають нові держави, повністю перекроюється політична мапа Європи, докорінно змінюється життя народів, люди на власному досвіді переко­нуються в тому, що суспільство безперервно розвивається.

У 19 ст. завершувався процес формування наукового світогляду європейської людини, розпочатий у попередні століття. На грунті наукового світогляду створювалася нова культура, де експериментальна нау­ка поступово захопила домінуючи позипії. Це виявилося вже на початку століття, коли наука остаточно посіла належне місце серед предметів викладання і стала незалежною від релігії та філософії.

На перший план висувалися фізика і хімія, що вивчали взаємоперетворення і взаємозв'язок різних форм руху. Зокрема, розвивалися термодинаміка, електрофізика, електрохімія, хімічна атомістика. В геології утверджувався історичний погляд на земну кору, в біології -еволюційна теорія; виникали палеонтологія, ембріологія, генетика.

Виклик релігійним догмам, який кинула наука, досяг кульмінації у великій суперечці з приводу твору англійського природознавства Чарльза Дарвіна (1809-1882 рр.) «Походження видів» (1859 р.) і пов'язоної з ним теорії еволюції. В дискусіях гартувалась богословська думка, вони сприяли модернізації релігії та церкви. В продовж сторіччя чимало богословів здобули загальноєвропейський авторитет.

У філософському спрямуванні розвиток європейської культури 19 ст., зокрема його першої половини, відбувався під знаком гегелівської філософії. Видатний німецький філософ Гсорг Вільгсльм Фрідріх Гегель (1770-183! рр.) зробив спробу систематизації всього змісту виробленої людством культури.

У культурному житті 19 ст. можна простежити два взаємопов'язаних процеси -розвиток національних культур і виникнення культурних феноменів, які мали інтегруюче регіональне, а іноді-світове значення, як, скажімо, філософія Г'егеля. Розвиток національних культур був зумовлений зміцненням національних держав.

В другій половині 19 ст. європейська та північно американський живопис зазнав впливу японського мистецтва, якому належала важлива роль.