Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2_Pravo.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
25.03.2015
Размер:
202.75 Кб
Скачать

3. Джерела права і їх види

Поняття і види джерел (форм) права

Поняття "джерело права" існує багато століть. Сторіччями його тлумачать і застосовують правознавці всіх країн. Якщо виходити з загальнопоширеного значення терміна "джерело", то в сфері права під ним потрібно розуміти силу, що створює право. Такою силою насамперед є влада держави, що реагує на потребі суспільства, розвиток суспільних відносин і приймає відповідні правові рішення.

Поряд з цим джерелом права варто також визнати форму вираження державної волі, форму, в якій утримується правове рішення держави. За допомогою форми право знаходить свої невід'ємні риси й ознаки: загальнообов’язковість, загальновідомість і т.д. Це поняття джерела має значення ємності, у яку укладені юридичні норми.

Звичайно в теорії називають чотири види джерел права: нормативний акт, судовий прецедент, санкціонований звичай і договір. В окремі історичні періоди джерелами права визнавали правосвідомість, правову ідеологію, а також діяльність юристів.

Усі джерела права можуть бути класифіковані на двох груп: нормативно-правові акти (закони, укази, постанови, інструкції, договори) і інші джерела права ненормативного характеру (правові звичаї, судові прецеденти й рішення). У даному випадку нормативність виступає критерієм розмежування юридичних актів і означає лише те, що юридичні документи містять норми права, загальні правила поведінки, установлені державою.

Найбільш древньою формою права є правовий звичай, тобто правило, що ввійшло в звичку народу і дотримання якого забезпечується державним примусом. Правовий звичай визнається джерелом права тоді, коли він закріплює вже давно сформовані відносини, схвалювані населенням. У рабовласницьких і феодальних суспільствах звичаї санкціонувалися рішеннями суду з приводу окремих фактів. Зараз зустрічається й інший спосіб санкціонування державою звичаїв – відсилання до них у тексті законів, наприклад, у чинному Сімейному кодексі України.

Сутність судового прецеденту укладається в доданні нормативного характеру рішенню суду по конкретній справі. Обов'язковим для судів є не все рішення або вирок, а тільки "серцевина" справи, суть правової позиції судді, на основі якої виноситься рішення. З прецеденту поступово можуть складатися і норми законів.

Нормативний акт – домінуюче джерело права в усіх правових системах світу. Він має ряд незаперечних переваг.

1. Нормативний акт може бути виданий оперативно, у будь-якій своїй частині змінений, що дозволяє відносно швидко реагувати на соціальні процеси.

2. Нормативні акти, як правило, певним чином систематизовані, що дозволяє легко здійснювати пошук потрібного документа для застосування або реалізації.

3. Нормативні акти дозволяють точно фіксувати зміст правових норм, що допомагає проводити єдину політику, не допускати довільного тлумачення і застосування норм.

4. Нормативні акти підтримуються державою, нею охороняються. У випадку порушення положень нормативних актів порушники переслідуються й караються на підставі закону.

Основні риси нормативно-правових актів:

а) диференційовані, оскільки механізм держави має розгалужену структуру органів з визначеними правотворчими повноваженнями та значним обсягом інших функцій, що реалізуються за допомогою видання юридичних актів;

б) ієрархизовані (за провідною роллю конституції держави), тому що ця система будується на основі різновеликої юридичної чинності актів, у результаті чого нижчестоящі джерела права знаходяться в залежному положенні стосовно вищестоящого й не можуть їм суперечити;

в) конкретизовані за предметом регулювання, суб'єктам виконання й реалізації права, вказівки на які містяться в джерелах.

Отже, нормативний акт – це офіційний документ, створений компетентними органами держави, що містить загальнообов'язкові юридичні норми (правила поведінки). В Україні, по суті, єдиним джерелом права є нормативно-правовий акт. Судового прецеденту немає, але роль юридичної практики велика.

Суспільні відносини можуть бути урегульовані й такими джерелами права, як договір, санкціонований державою.

Договір – ефективний юридичний засіб по визначенню прав і обов'язків, правил взаємин громадян і юридичних осіб. Велике значення він має в відносинах між державами. Однак у не меншому ступені договір важливий і як одне з основних джерел права в сфері комерційних відносин і майнового обігу. Особливість договору як підзаконного джерела права полягає в тім, що сторони можуть укласти як передбачений, так і не передбачений законом або іншими правовими актами договір. Основна вимога до форми, змісту й предмету договору – щоб він не суперечив чинному законодавству.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]