Benedyuk

Мал. 12, Схема виробничого циклу чорної металургії

Втрачали від цього й учні та вчителі: не можна було використати в достатній мірі навчальні можливості матеріалу, розкрити територіальні й технологічні засади комплексності, раціонального поєднання різних галузей і виробництв на певній території.

Взагалі для найефективнішого розкриття органічних територіально-технологічних зв'язків різних ланок АПК ідеальним є розгляд схеми виробничих зв'язків цукрового заводу (див. мал. 13).

Мал. 13. Виробничі зв’язки цукрового заводу

У процесі вивчення АПК великого значення набуває розкриття глибинних причин постійної кризи сільського господарства України, яка триває з часу колективізації та утворення колгоспів. Учитель розповідає учням про розрахунки зарубіжних економістів, які стверджують, що кліматичні й ґрунтові ресурси України дозволяють прогодувати 1 млрд чоловік. Учитель задає учням проблемне запитання: чому ж АПК нашої держави не може прогодувати навіть 50 млн українців? У чому тут справа? Що, на вашу думку, необхідно зробити, щоб покращити ситуацію?

Завершує галузевий огляд господарства країни вивчення транспортного комплексу. Школярі повинні засвоїти поняття про єдину транспортну систему України та її місце в транспортній системі Європи. Учитель дає учням поняття про роль транспорту в господарстві, взаємозв'язок різних видів транспорту, сприятливе транспортно-географічне положення

164

України, розвиток і розміщення її транспортної мережі.

Учні мають знати, що транспорт є важливим чинником формування територіальної структури господарства. Він може прискорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементів їх територіальної організації в промислових комплексах.

Даючи загальну характеристику транспорту України, необхідно сформувати в учнів поняття про транспортні вузли, вантажо- і пасажирообіг.

Після цього розглядаються окремі види транспорту: залізничний, автомобільний, морський, річковий, повітряний, трубопровідний та міський. Учитель повинен пояснити учням значення кожного виду транспорту в господарстві країни, проблеми і перспективи їх розвитку. Учні ознайомлюються з основними транспортними магістралями і найбільшими транспортними вузлами. На контурній карті вони позначають найголовніші транспортні комунікації.

В процесі вивчення транспорту вчитель активізує пізнавальну діяльність учнів з допомогою наступних запитань і завдань:

1.Розкрийте значення транспорту в господарстві і житті людини.

2.Якими видами транспорту ви користуєтеся протягом року?

3.Який вид транспорту найбільш розвинутий у нашому місті, районі, області? Чому?

4.Знайдіть на карті основні залізничні вузли нашої країни.

5.Знайдіть на карті основні морські порти країни.

6.Які напрямки залізничних і автомобільних магістралей України найбільш4пасажиро-і вантажонапружені? Чому?

7.Знайдіть на карті основні річкові порти країни.

8.Де знаходяться найбільші міжнародні аеропорти України? Чому саме тут?

9.Які перспективи розвитку і територіальної організації транспортної мережі країни? Народногосподарський комплекс України не є територіально однорідним. Окремі частини

держави доволі' суттєво відрізняються одна від одної за рівнем економічного розвитку, характером спеціалізації господарства, природно-ресурсним потенціалом особливостями населення і трудових ресурсів тощо. Тому в економіко-географічному відношенні територія країни поділяється на економічні райони.

Методика вивчення економічних районів має свою специфіку у порівнянні з методикою вивчення географії окремих галузей господарства. На певній обмеженій території можна найефективніше розкрити взаємозв'язок і взаємозалежність всіх компонентів економіки. Учитель має тут добрі можливості і для більшої деталізації господарства, розгляду загальних закономірностей і тенденцій на конкретних прикладах. При характеристиці економічних районів можна повідомити і більше цікавих та повчальних фактів. .

Не є методично правомірним такий підхід до вивчення господарства економічного району, як засвоєння знань, що і де розміщується, що і як виробляється. Головне — навчити школярів розуміти причини тієї чи іншої спеціалізації районів, необхідність розвитку між ними тісних виробничо-територіальних зв'язків.

Учні повинні засвоїти поняття про географічний, або -територіальний, поділ праці, зрозуміти те, що спеціалізація окремої території склалася історично. З розвитком господарства вона може змінюватися.

Вчитель повинен навчити учнів уміння давати комплексні економіко-географічні характеристики економічних районів за чітким планоіц:

1)економіко-географічне положення, площа, населення, склад;

2)природні умови і ресурси;

165

3)населення і трудові ресурси;

4)провідні галузі промисловості й АПК;

5)соціальна сфера;

7)найбільші промислові вузли і центри;

8)зв'язки з іншими районами країни;

9)проблеми господарського розвитку.

Такий типовий план відбиває те загальне, що притаманне всім без винятку районам. Але оскільки економічні райони мають і свої особливості, які І лежать в основі районування, типові характеристики окремих районів треба корегувати. Так, при характеристиці Подільського чи Центрального районів основна увага буде приділена АПК, а розглядаючи Причорноморський район, особливу увагу слід звернути (крім АПК) на курортне і портове господарство.

За окремими пунктами плану комплексної економіко-географічної характеристики економічних районів варто давати порівняльну оцінку двох чи більше районів. Це дозволить на конкретних прикладах поглиблювати поняття про економічний район України. Учні на основі фактичних даних самі роблять висновок про значну економіко-географічну диференціацію країни. Вчитель звертається до учнів із запитаннями: Чи може соціально-економічна політика держави бути однаковою на всій її території? Яке практичне значення економічного районування? Чим економічні райони відрізняються від адміністративних областей?

При вивченні економічних районів важливе місце відводиться характеристиці промислових вузлів і центрів. Це дозволяє не тільки локалізувати осередки розселення і галузей господарства, але й виявити проблеми і перспективи розвитку районів. Особливу увагу слід приділити висвітленню загальних, типових закономірностей розвитку і проблем великих міст. Разом з тим, важливо сформувати свій, відмінний від інших образ окремих промислових вузлів і центрів. Доцільно також розкрити причини виникнення міста в даному районі і перетворення його у важливий економічний центр країни.

Методично ефективним є звернення до учнів з проханням назвати 2-5 найважливіших рис міста, що визначають його неповторне обличчя. Це не повинні бути лише промислові підприємства, але й пам'ятки культури, історії тощо.

Вивчаючи окремі промислові вузли і центри, вчитель може використовувати також ігрові методи роботи. Однією з найефективніших ігор є "Реклама". Для її проведення потрібно дві команди. Можна також грати із сусідом по парті. Інший варіант — весь клас грає проти одного чи двох учнів. Завдання — записати в робочий зошит максимальну кількість реальних функцій якогось промислового вузла чи центру. Та команда чи учень, які запишуть їх найбільше, буде переможцем. Для початку можна запропонувати описати функції столиці нашої країни.

Вивчаючи міжрайонні зв'язки, варто використовувати певні схеми, їх можна креслити як на аркушах паперу в зошиті, так і на контурних картах.

Важливе питання — висвітлення проблем соціально-економічного розвитку кожного району. Варто виділити проблеми, які притаманні для всіх районів країни і ті, що мають прояв лише в деяких з них. При цьому необхідно акцентувати увагу на шляхах подолання кризових явищ в економіці та вирішенні існуючих місцевих проблем.

Завершує вивчення курсу "Географія України" розділ, присвячений раціональному використанню природних умов і природних ресурсів та їх охороні. В минулому таких розділів у програмах і підручниках не було. Нині наслідки взаємодії Природи і суспільства в процесі господарювання такі, що актуальність вивчення розділу не викликає ніяких сумнівів. Велику частину території країни охоплюють зони екологічної біди, Чорнобильська катастрофа взагалі поставила націю на межу виживання. З екологією тісно пов'язана демографічна криза.

166

В українському суспільстві сьогодні гостро постала проблема подолання традиційних стереотипів у ставленні до природи. Цілі покоління українців за часів входження України до складу СРСР виховувалися на постулатах російського вченого Мічуріна, який закликав не панькатися з природою і брати від неї все, що потрібно на даний момент. Навчені й виховані таким чином люди стали причиною Чорнобильської трагедії. Тому виникла нагальна потреба перебудови суспільної свідомості громадян України.

Нинішні й майбутні громадяни України повинні мати зовсім інше екологічне мислення, відчувати себе невід'ємною складовою частинкою природи, своєї рідної землі, Батьківщини. Необхідне продумане формування екологічної культури кожного українця, відповідне правове регулювання стосунків "людина — природне довкілля".

Спочатку вчитель повинен зробити короткий загальний огляд екологічного стану території України. Пояснити глибинні причини екологічної кризи. Учні повинні перейнятися розумінням своєї особистої причетності до врятування української землі.

Вчитель підкреслює визначальний вплив господарської діяльності на зміни природних компонентів ландшафтів. Він звертається до учнів із запитанням: чи зміниться все природне довкілля, якщо зруйнувати чи змінити хоча б один його компонент?

Крім того, учні довідуються, що екологічний стан України погіршує не лише важка промисловість, але й сільське господарство, військово-промисловий комплекс, комунальне господарство, видобування корисних копалин, транспорт, споруди гідровузлів, каналів, меліоративних і осушувальних систем тощо.

Потім учні безпосередньо вивчають геоекологічну ситуацію в Україні та її1окремих регіонах. Учитель пропонує самостійно проаналізувати її на основі геоекологічної карти і тексту підручника. При цьому він пропонує учням наступні запитання і завдання:

1.Якими чинниками зумовлюється кризова геоекологічна ситуація в Україні?

2.За картами визначте, в басейнах яких річок розташовані основні забруднювачі їх вод.

3.Які чинники забруднення акваторій Чорного і Азовського морів?

4.Як і чому забруднюються ґрунти України?

5.Як вплинула на довкілля катастрофа на Чорнобильській АЕС?

6.Проаналізуйте карту, геоекологічної ситуації в Україні, з'ясуйте регіональні відмінності

всумарному впливі на стан довкілля.

Потім учитель звертає увагу учнів на основні принципи раціонального використання та охорони природних умов і природних ресурсів. Наводяться дані про сучасний стан і можливості використання мінерально-сировинних, кліматичних, земельних, біотичних, рекреаційних ресурсів та ресурсів Чорного і Азовського морів.

Велике значення має також інформація вчителя про природно-заповідний фонд України, його значення як національного надбання. Необхідно разом з учнями визначити соціальну, економічну і екологічну роль природоохоронних комплексів у державі. При першій нагоді необхідно відвідати один з природних національних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків тощо. Добре було б, щоб учні ознайомилися з характером роботи працівників цих об’єктів природно-заповідного фонду країни. До речі, такі об'єкти є в кожній області України.

Вчитель розповідає учням про те, що таке моніторинг довкілля в Україні. Необхідно пояснити учням, що пост спостереження і контролю за станом природних і антропогенних ландшафтів, процесами і явищами, що в них відбуваються, можна організувати і в своїй школі. За цих умов учитель географії і його учні самі стають причетними до великої справи відродження України.

Завершує вивчення курсу тема "Географія своєї області (автономної республіки)". Даючи комплексну географічну характеристику області, необхідно пам'ятати, що вона вивчається за

167

загальним планом з урахуванням місцевої специфіки. Тому на матеріалі своєї області (республіки) необхідно закріпити знання про загальні географічні закономірності й пояснити особливості їх прояву в конкретних умовах обмеженої території.

Розділ 5. Курс "Економічна та соціальна географія світу" (10 клас)

Вивчення географії в цілому та економічної географії зокрема завершується в нинішній українській школі курсом економічної та соціальної географії світу. Це єдиний курс у нашій школі, який дає комплексні знання про сучасну політичну карту світу, країни, історикогеографічні й політико-економічні райони планети. Учні ознайомлюються з особливостями природних ресурсів світу, його населення і господарства, міждержавних політичних і економічних зв'язків. Потім іде вивчення окремих районів і найбільших країн світу.

Значення цього курсу дуже велике. Пересічний громадянин держави нині одержує всезростаючу кількість інформації про міжнародне життя зі сторінок газет і часописів, передач радіо і телебачення. Без відповідної шкільної освітньої бази людям дуже важко зрозуміти сутність подій у світі і де вони відбуваються. Внаслідок цього вони втрачають змістову і просторову орієнтацію в житті й можуть стати маріонетками в руках будь-яких політичних авантюристів.

Крім того, курс економічної та соціальної географії світу має також значний виховний потенціал. Порівняння української дійсності, засвоєної раніше, з буттям інших країн вказує майбутнім громадянам нашої країни шлях можливого її раціонального й ефективного розвитку і застерігає від можливих помилок. Пізнаючи світ у всьому його розмаїтті, школярі вчаться з розумінням ставитися до проблем розвитку інших країн і народів, відчувати себе часткою великої родини націй, народів і рас нашої планети.

У процесі вивчення курсу, в умовах дуже обмеженого часу на його засвоєння, необхідно вирішити складні навчальні та виховні завдання. В цілому завданням економічної та соціальної географії світу є сформувати у свідомості учнів складну і розмаїту географічну картину буття нашої планети. Учні не мають також ніяких системних географічних уявлень про найбільші країни світу, про держави як явище розвитку людської цивілізації. Тому шкільний курс економічної та соціальної географії світу містить значний загальногеографічний матеріал по всій планеті, детальніший по окремих її регіонах і найдетальніший по найбільших або "ключових" для певного регіону країнах.

Завданням курсу є також розгляд соціально-економічних і суспільно-політичних моделей розвитку окремих країн та цілих груп, визначення сильних і слабких сторін економіки й політики, вивчення кращого світового досвіду організації суспільства і раціональної взаємодії між країнами.

Важливим завданням курсу є подальше вироблення і закріплення практичних навичок пошуку, обробки та усного чи письмового представлення матеріалу по регіонах світу і окремих країнах. На вищому рівні повинна здійснюватися і постійно проводитися робота з картами різного масштабу і змісту, контурними картами, таблицями. Вчитель повинен систематично формувати навички учнів з графічного і картографічного оформлення відповідних цифрових показників. Учні мають розвивати в собі здатність давати письмові та усні характеристики країн, порівнювати їх.

Побудова і зміст курсу все ще не є адекватними вимогам часу. Нині економічна і соціальна географія світу викладається лише в обсязі одного уроку на тиждень протягом навчального року в 10 класі. Взагалі географія — єдина з базових дисциплін, яка не викладається у випускному класі середньої загальноосвітньої школи. Тому значення курсу економічної та соціальної

168

географії не відповідає місцю, обсягу і структурі курсу.

Економічна і соціальна географія світу складається з двох великих розділів. Перший

присвячений загальній характеристиці світ); другий — вивченню регіонів та країн світу.

Перший розділ складається з п'яти тем, які складають загальне тло для вивчення регіонів та країн світу.

П ерш а тем а присвячена розгляду політичної карти світу. Учні одержують загальні відомості про території, країни і держави, типи країн світу, суверенні держави та міжнародні

організації. В цій же темі розглядаються історико-географічні регіони світу.

У д ругій тем і вивчаються природні ресурси світу. Учні ознайомлюються з їх класифікацією, мінеральними, водними, земельними, рекреаційними і кліматичними ресурсами. Значна увага приділяється розгляду ресурсів Світового океану, які використовуються все інтенсивніше.

Третя тем а традиційно і цілком логічно розглядає населення світу: його кількість, природний і механічний рух, розміщення, міське і сільське, урбанізацію. Характеризується статево-віковий, етнічний, релігійний склад населення, його зайнятість і трудові ресурси.

Ч е тв е р т а тем а присвячена загальній характеристиці світового господарЬтва. Розглядається сучасне світове господарство як єдина система, його структура, міжнародний

енергетика, виробництво конструкційних матеріалів, машинобудування, сільське господарство,

транспорт і міжнародні економічні зв'язки.

Така структура першого розділу курсу характерна для виданого у 1997 р. підручника для 10 класу середньої школи "Економічна і соціальна географії світу" за редакцією Б. П. Яценка.

Другий розділ цього підручника розглядає регіони та окремі країни світу. Тут 15 тем,

кожна з яких присвячена окремому регіону нашої планети. Цей розділ містить багато

методологічних помилок, які значно знижують навчально-виховні можливості курсу. Так,

необгрунтовано виділяється регіон "Країни Східної Європи, Північної і Центральної Азії". Внаслідок цього до одного регіону планети потрапили Молдова, Камчатка, Чукотка і Сахалін. Автори підручника таким чином не мають єдиного підходу до класифікації країн, що, очевидно,

неправильно. Тому, якщо вони виділили в окремий регіон країни СНД, то треба за цим же принципом виділити регіон країн НАТО, Європейського Союзу, країн Парламентської асамблеї

Чорноморських країн, Руху неприєднання, Центральноєвропейської ініціативи тощо. Явно

застарілим є поділ Америки на Англо-Америку і Латинську Америку.

Характеристика регіонів і країн починається в цьому підручнику із загального огляду країн регіону, а кожної окремої країни здійснюється за схемою: загальні відомості про країну,

природно-ресурсний потенціал, населення, господарство, транспортна система, зовнішньоеко­ номічні зв'язки, внутрішні відмінності. В залежності від величини та економічного потенціалу країн змінюється і обсяг матеріалу.

У 1998 р. було видано навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів під

назвою "Географія" (автори П. О. Масляк, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко, П. Г. Шищенко). В ньому ніби зібрана в купу вся географія, починаючи з шостого і закінчуючи десятим класом. Курс економічної і соціальної географії світу має дещо відмінну структуру і зміст, ніж попередній. Так, при однаковій або майже однаковій назві гем першого розділу, їх структура доволі сильно

відрізняється. Наприклад, тема "Сучасна політична карта світу" включає підгеми про етапи

формування політичної карти свігу, типологію країн, показники, що визначають рівень їх

економічного розвитку та форми правління і адміністративно-територіального устрою. Тут же

розглядається політична карта окремих частин світу і материків — Європи,'Азії, Африки, Америки.

169

Є в цьому посібнику й інші відміни від підручника Б. П. Яценка. Так, виділено в окремий розділ питання про глобальні проблеми людства. Не виділяються окремі регіони світу, а представлена економіко-географічна характеристика країн світу. Останнє пов'язане зі значними методологічними труднощами в однозначному трактуванні принципів їх виділення. Ці проблеми мають знати студенти відповідних спеціальностей вузів, а не школярі.

У цілому учні значною мірою вже готові до вивчення курсу. Вони засвоїли основні поняття фізичної і економічної та соціальної географії. На, прикладі України одержали навички комплексної економіко-географічної характеристики країни. Вміють вони працювати і з різними за масштабом та змістом картами. Все це значно полегшує роботу вчителя і учнів.

Разом з тим, при вивченні курсу виникають і певні труднощі. Для вчителя вони полягають перш за все в тому, що на політичній карті світу, в соціально-економічному розвитку окремих країн і регіонів відбуваються постійні зміни. Більше того, динамізм світу наростає. Тому

вчителеві важко відслідковувати всі зміни, які відбуваються. Іноді учні класу загалом

виявляються більш поінформованими за вчителя, що негативно позначається на його авторитеті. Тому вчитель географії має інформаційно кооперуватися з іншими вчителями, перш за все з істориком.

Починаючи вивчення курсу, вчителеві дуже важливо озброїти учнів знаннями деяких

основних положень сучасної економічної та соціальної географії світу, звільнивши їх від

стереотипів, міфів, пережитків минулого.

Вчитель повинен лідкреслити, що на зламі двох тисячоліть у світі відбуваються одночасно два, здавалося б, протилежних і взаємовиключаючих процесів — інтеграції та дезінтеграції країн. На конкретних прикладах розпаду СРСР, Югославії, Чехословаччини, подій в Іспанії, Великобританії, Італії, Канаді, С1ІІА, Росії та багатьох інших країн вчитель показує наростання

відцентрових тенденцій, створення нових країн, виникнення значної кількості протодержав. Поки що вони знаходяться у складі більших держав, але поступово набувають все більше рис

повноцінних суверенних країн — Чечня, Татарстан та інші у складі Російської Федерації,

Шотландія — у складі Великобританії, Квебек — у складі Канади тощо.

Водночас у світі створюється все більше міждержавних політичних, економічних, військових та інших об’єднань. Найяскравіший приклад — Європейський Союз.

Учитель повинен звернути увагу учнів на об’єктивний характер цих процесів, їх економічне підгрунтя. Нині найефективнішими виявилися не великі за площею, а малі держави.

Багато вчених вважають, що країни, які мають площу понад 1 млн км2, взагалі не мають майбутнього. Тому найбагатшими і економічно процвітаючими нині є ті країни, які

управляються, але діють глобально. У цьому — чіщїймн* чатам іш >\ г’ущіігтуяомни<

диференціації світ)', а не в підступах "деструктивних" сил. Без такого розуміння вивчати далі економічну та соціальну географію світу взагалі дуже важко.

С клаД Н О ЦЄ буде зробити І через С Т С рС О т’ГГй' і'Г іСГГц'Гі-ГіГрі? і\ЦН1.[с Н ^ Г с!])^лЙЖ>К>Г, ф атнг

економічні зв'язки, братні слов'янські народи тощо. Вживаючи поняття "близьке і далеке зарубіжжя" вчитель втрачає будь-яку методологічну наукову основу. І не дивно, оскільки за цим

поняттям сусідні Польща, Словаччина, Угорщина 'і Румунія є далекими, а територїі '“Чукотка,

Камчатка і Сахалін Росії — близькими.

Те саме стосується поняття про братні економічні зв'язки. їх взагалі в природі не існує. Економічні зв'язки бувають ефективні і неефективні', раціональні' Г нераціональні', вигідні’ и невигідні, але не братні.

Абсолютно ненаукове, невідповідне реаліям і поняття про братні слов'янські народи, яке введене вже і в науковий обіг. Історичним фактом є те, що слов'яни завжди були найбільшими ворогами слов'янам. Були і залишаються ними зараз. Війна в колишній Югославії між

22*

1 7 0

МрЯЦІІ#'..Ті-У-ГГ'

найближчими слов'янськими народами наприкінці XX ст. ще раз це підтвердила. Німці, турки,

татари разом узяті не знищили стільки українців, не знущалися так над ними, як так звані братні слов'янські народи — поляки і росіяни.

Тому завданням учителя географії при вивченні економічної і соціальної географії світу є створення певного наукового підгрунтя, підвалин засвоєння матеріалу, відхід від побутовогазетного сприйняття нинішнього розмаїтого світу. Лише в такому разі вчителю вдасться сформувати в учнів не лише мозаїчно яскраву картину нашої планети, але й розглянути її як певну систему, яка живе і розвивається за своїми певними законами. Тому для вирішення існуючих проблем людина повинна ці закони пізнати.

Методика вивчення загальної характеристики світу. Вивчення цього розділу логічно базується на знаннях про сучасну політичну карту світу. Значення його особливе. Без його

ґрунтовного засвоєння важко собі уявити подальше вивчення економічної та соціальної географії світу. Тому вчитель повинен приділити особливу увагу роботі з настінними політичними картами світу, відповідними картами атласу та контурними картами. Всі об'єкти,

явища і процеси, відмічені в підручнику чи названі вчителем, обов'язково показуються ним на

стінній політичній карті й відслідковуються учнями на картах атласу і підручника. Основнцтипи

країн позначаються і на контурній карті. Досить продуктивними є ігрові методи роботи. Для

кращого засвоєння матеріалу варто застосовувати кросворди, "штанги", географічні розминки тощо.

Для перевірки знань і самоконтролю учнів при вивченні сучасної політичної карти світу

доцільно використовувати тести на зразок:

1.До унітарних країн світу належить...

а) Росія; б) Польща; в) США.

2.До федеративних держав світу належить...

а) Швеція; б) ФРН; в) Італія.

3.Ці країни є республіками...

а) Китай; б) Бельгія; в) Швеція; г) Фінляндія; ґ) Болгарія.

4. Ці країни входять до окладу ЄС ...

а) Україна; б) Словаччина; в) ФРН; г) Франція; ґ) Румунія; д) Болгарія.

Варіантів тестових завдань може бути безліч. їх перевага в тому, що вони не дають

можливості пропустити бодай найменший нюанс даної теми, випустити хоча б щось із поля зору. Тому необхідно привчати учнів не лише до тестового контролю з боку вчителя, але й, що

особливо важливо, до постійного тестового самоконтролю.

При викладанні природних ресурсів світу вчитель спирається в значно більшій мірі, ніж

при вивченні попереднього матеріалу, на фізико-географічні знання. їх обсяг у цілому значно

більший за економіко-географічні. З одного боку, це спрощує завдання вчителя, але з іншого — вимагає залучення різних засобів навчання. Особливого значення набуває інтенсивне

використання декількох карт, однакових за масштабом, але різних за змістом. Постійно

порівнюючи і зіставляючи їх, учні не лише одержують знання про розміщення кожного з видів ресурсів по країнах і регіонах світу, але й повинні витворити в своїй уяві комплексну картину забезпеченості нашої планети, окремих її регіонів і країн всіма основними видами природних

ресурсів. Учитель не повинен підходити до пояснення зв'язків між рівнем економічного

розвитку країн і наявності в ній значних і різноманітних природних ресурсів на основі існуючих стереотипів. Необхідно пояснити причини такого явища, що дедалі більше країн, не маючи практично ніяких природних ресурсів, стають високорозвиненими.

Вивчаючи населення світу, вчитель повинен значно інтенсивніше використовувати статистичні матеріали, давати учням виконувати багато практичних робіт, креслити графіки,