§ 1. Поняття і склад земель прилюдно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

 

Склад і кількість категорій земель України неодноразово змінювалися в земельному законодавстві у зв'язку із його роз­витком та удосконаленням. У чинному ЗК землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення вперше виділені законодавцем у самостійну категорію. До 2002 р. ці землі входили до складу інших категорій земель. Так, згідно з ЗК УРСР 1970 р. вони включалися до складу категорії земель промисловості, транспорту, курортів, заповідни­ків і іншого несільськогосподарського призначення (так званих земель спеціального призначення), а відповідно до ЗК (в ре­дакції 1992 р.) землі розглядуваної категорії входили до складу об'єднаної категорії земель, які підлягали особливій охороні - природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Виділення земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення в самостійну категорію є цілком виправданим, оскільки правовий режим цих земель істотно відрізняється від правового режиму інших земель, що підлягають особливій охороні.

До земель природно-заповідного фонду входять ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, есте­тичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збере­ження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного та рослинного світу, підтримання загального еколо­гічного балансу, забезпечення фонового моніторингу навко­лишнього середовища, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До складу земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національ­ні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафт­ні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Увесь природно-заповідний фонд України за законо­давством охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і ви­користання. Україна розглядає цей фонд, включаючи і землі природно-заповідного фонду, як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Основні правові засади формування, охорони, відтворення, збереження і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлені законами "Про охорону навко­лишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", та Законом України від 21 вересня 2000 р. "Про Загальнодержавну програму формування національної екологіч­ної мережі України на 2000-2015 роки", Законом України від 24 червня 2004 р. "Про екологічну мережу України", а також Концепцією Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 р. № 70-р.

Землі природно-заповідного фонду України на початок 2005 р. становили площу 2771,6 тис. га і мали в своєму складі 7140 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що складає 4,6% від загальної площі держави. Незважаючи на те, що з кожним роком площа цих земель збільшується, все ж існуючий відсоток заповідності не є достатнім для забезпечення екологічної рівноваги і не відповідає існуючим міжнародним стандартам та стратегії планування території країни. У більшості країн Європи цей показник становить 7-12% площі держави.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів. Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону "Про природно-заповідний фонд України" з урахуванням їх класифікації, цільового призначення та Проекту організації території відповідного за­повідного об'єкта.

Законодавством України передбачені ознаки, що характерні саме для земель природно-заповідного фонду:

1) використання цих земель переважно для природоохорон­ної діяльності, причому вони не тільки є просторово-опера­ційним базисом для здійснення природоохоронних заходів щодо особливо цінних природних об'єктів, а й самі є об'єктами особ­ливої охорони;

2)           обмеження або заборона на цих землях господарської та іншої діяльності, що може негативно вплинути на стан природ­них об'єктів, що підлягають особливій охороні;

3)           особливий порядок переводу земель в цю категорію та виникнення/припинення прав на них;

4)           особливий порядок управління цими землями, який вклю­чає наявність спеціальних органів управління - Державна служба заповідної справи, адміністрації об'єктів природно-заповідного фонду тощо;

5)           пільговий режим фінансування та оподаткування земле­власників та землекористувачів цих земель;

6)           законодавча визначеність цих земель. Землі інших катего­рій, навіть якщо на них здійснюється природоохоронна діяль­ність, не можуть бути віднесені до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Правовий режим земель природно-заповідного фонду та ін­шого природоохоронного призначення встановлено земельним і екологічним законодавством та іншими актами національного законодавства. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Ці землі можуть використовуватися у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, в освітньо-виховних цілях та для потреб моніторингу навколиш­нього природного середовища.

Вказані основні види використання земель, а також заготів­ля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися на землях природно-запо­відного фонду лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.