3.Стилі керівництва

Стилі керівництва – це способи взаємодії керівника та підлеглого, які проявляються стабільно.

Авторитарний стиль – характерний зосередженням керівника на виконанні робочих завдань та ігноруванням інтересів виконавців. Цей стиль властивий прибічникам централізованого управління, які в своїй діяльності спираються переважно на положенні концепції „Х” Мак Григора. Його називають авторитарний, автократичний, директивний. Для авторитарного властиво: - одноособове прийняття управлінських рішень; - директивне визначення функцій підлеглих; - присичення ініціативи та критики на свою адресу; - надання виконавцям лише мінімально необхідної інформації.

Демократичний (колегіальний) – в рівній мірі враховує робочі завдання та інтереси підлеглих. Він характерний для керівників, які використовують в своїй діяльності концепцію „У”. Характеристики: - свідомо йти на децентралізацію своєї влади; - консультування з підлеглими при виборі управлінського рішення; - делегування частини своїх повноважених; - надання виконавцям максимальної інформації про діяльність організації.

Ліберальний (анархічний) – він характерний мінімальною участю керівника в процесі управління, надання виконавцям свободи прийняття рішень за широким колом питань. Цей стиль передбачає свідому спрямованість виконавців на досягнення успіху організації та поєднання особистих цілей з цілями організації.

Ефективність управління

1. Сутність організації ефективності і підходи до її визначення

2. Види організації ефективності

3. Продуктивність та управління продуктивністю

4. Критерії ефективності організації діяльності

5. Результативні та ефективні системи менеджменту

1.Сутність організації ефективності і підходи до її визначення

Організаційна ефективність – визначає здатність організації досягти встановлених у з найбільш вигідним співвідношенням результатів та витрат виробництва. Організаційна ефективність має три підходи: 1)Цільовий – він визначає здатність організації досягти встановленої мети. Згідно з цим підходом групи в організації діють раціонально, спрямовуючи зусилля на кінцевий результат. Раціональність полягає у виробі такого варіанту використання ресурсів, який дозволяє досягти визначеної мети найбільш економним засобом. Відповідно до масштабу цілей розрізняють: а)загально-фірмову ефективність, яка відображає динаміку цілей (загальних) організації (прибуток, об’єм організації); б)внутрішньо-фірмова ефективність – відображає динаміку цілей структурних підрозділів організації; в)групова ефективність – визначає повноту досягнень групових цілей. Відповідно до цього підходу організаційна ефективність залежить від: а)якості постановки цілей; б)сили та спрямованості мотиваційних заходів; в)ефективності обраної стратегії потенціалу організації; г)якості ресурсів, які використовує організація. Такий підхід варто використовувати в тому разі, якщо цілі можна точно зафіксувати та кількісно виміряти. 2)Системний – в якості критерію ефективності використовує здатність до адаптації. Системний підхід передбачає, що в розпорядженні організації є певний обсяг невикористаних ресурсів, на яких зосереджує свою увагу менеджмент організації і які дають їм можливість найкращим чином пристосовуватись до зовнішнього оточення. 3)Вибірковий – використовує для визначення ефективності критерії, які відповідають стратегічним складовим в організації. До внутрішніх складових відносяться: - власники; - менеджери; - робітники. До зовнішніх складових відносяться: - уряд; - місцеві органи влади; - партнери; - споживачі; - кредитори. Відповідно до цього підходу організація має чітко визначити інтереси стратегічних груп та обрати групу, інтереси якої є приоритетними.