Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Pidruchnyk 2003 / біографії / !Чехов-драмат

..doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
23.03.2015
Размер:
47.62 Кб
Скачать

Вишневий сад”

Наскільки “нова драма” відхилилася від традиційної, ілюструє п’єса А.Чехова “Вишневий сад”. Тут відбилося переосмислення основних елементів драматургічного тексту.

Перше, що привертає увагу публіки, – це зниження смислової зв’язності діалогів, точніше повна їх відсутність: репліки чехівських героїв є відповіддю не на висловлювання співбесідника, а на власну думку. Розмова у “Вишневому саді” – хаотичний хор зауважень і вигуків. Персонажі ніби не чують або не хочуть чути один одного, а кожен говорить про своє. Це відповідає загальному відчуженню персонажів, їхній відокремленості, самодостатності і невмінню ставати на точку зору іншої людини. Спілкування в чехівському творі веде не до єднання, а до непорозуміння.

“Незвичайною” в п’єсі Чехова постає інтрига. Правильніше буде сказати, що з погляду традиційної теорії драми її знову?? немає. Автор не показує конфлікту груп індивідів чи окремих особистостей, не зображує подій (викриття, підступи, заборони одружуватися або злочини) – тільки слова, жести, зітхання і скарги. Єдина проблема, яка підтримує інтерес – чи зможуть старі власники вишневого саду (Раневська і Гаєв) викупити його і зберегти для себе – знімається одразу: і в глядача, і в дійових осіб немає сумніву, що цього їм зробити не вдасться. Слабким натяком на перипетію є звістка про те, що покупцем саду стає Лопахін. Стосунки між персонажами не розроблені детально, а подані тільки в загальних рисах, як план або конспект. Навіть виділити основну сюжетну лінію важко. Отже, зовнішні чинники драматичного напруження Чехов відкидає, аби зосередитися на, сказати б, інтризі внутрішній: чи зможуть дійові особи подолати душевну змертвілість і вийти на шлях морального відновлення. Але й тут нічого несподіваного не відбувається, і підсумок відомий заздалегідь – персонажі залишаться такими, якими були на початку, а життя буде над ними брати гору.

Подія як така виводиться Чеховим за межі сцени: ми не бачимо торгів, а дізнаємося тільки про результати; паризький коханець відіграє вирішальну роль у долі Раневської, але знаходиться за тисячі кілометрів від неї; ярославська бабуся дає гроші, але ніколи не з’являється перед публікою. Відмова показувати на сцені функціонально важливі моменти життя персонажів підкреслює, що найважливішою для драматурга є не зовнішня, а внутрішня дія – душевні переживання героїв. Їхня свідомість – ось місце драми.

Інакше, ніж драматурги минулого, використовує Чехов мову і жести. Його персонажі ніколи не виражають найпринциповіші речі безпосередньо і в який-небудь ефектний спосіб (згадаймо, з якою іронією ставляться персонажі до риторики Гаєва; усе барвисте і пафосне у Чехова одразу засуджується і висміюється). Принципово важливе для розвитку доль героїв Чехов заховує у підтекст. Наприклад, у першій дії Аня і Варя розмовляють спочатку, чи сплачено за маєток, потім – про те, чи збирається Лопахін запропонувати Варі вийти за нього заміж, і далі – про брош?? у вигляді бджоли. Аня сумно відповідає: “Це мати купила”. Цей сум викликаний тим, що обидві зрозуміли, що вишневий сад доведеться продати, бо Раневська ніколи не навчиться розумно витрачати гроші і з цієї причини їхнє життя буде зруйноване. Про це в тексті відкрито не сказано жодного слова, але завдяки оточенню слів і фраз і ситуації смисл сцени прочитується героїнями й публікою.

Цілком новаторським у Чехова є розуміння конфлікту. Він у драматурга випливає не з різниці між соціальними статусами чи світоглядними позиціями. Він узагалі базується не на протиставленні, а на єдності, спільності персонажів. Дійові особи у “Вишневому саді” залишаються незалежними особистостями, з власною правдою, логікою, долею. Але, незалежно від цих розбіжностей, усі дійові особи “Вишневого саду” однаково переживають одну й ту саму принципову річ – вплив часу на людину. З одного боку, вони ніби умовляють і переконують себе, що з ними нічого не сталося, що вони – такі, як і багато років тому, замолоду, з другого боку, їм відомо, що час змінив їх і причому у гірший бік, кожен із них відчуває розгубленість перед тими новими реаліями, які несе їм майбутнє. За висловом дослідника творчості А.Чехова В.Б.Катаєва, “усі стосунки героїв освітлені світлом єдиного розуміння. Річ не просто в нових акцентах, що ускладнюють старий конфлікт. Самий конфлікт новий: видима протилежність при захованій схожості.

По-новому розуміє Чехов проблему жанру. Чеховський твір поєднує комічне не тільки з трагічним (що само по собі нове), а й з драматичним. У Чехова представлений особливий тип комізму – суміш ліричного й абсурдного, комізм нерозуміння людьми одне одного, викликаний недосконалістю мислення. Такий комізм завжди буде сумним, тому що засвідчує самотність індивіда в суспільстві. Важливо, що комічними в Чехова постають не окремі, а всі персонажі твору без винятку. Всі безнадійно хворі – і це підкреслює проблемність ситуації за межами театру. Так само одностайно герої легко переступають межу між водевілем і трагедією, пафосом і фарсом. П’єса, адресована “високочолим глядачам”, освіченим і культурним, здатним розгадувати підтексти й розбиратися в символізмі натяків і замовчувань, містить чимало прикладів відверто балаганної естетики: падіння зі сходів, надмірне вживання їжі, фокуси, черевомовлення. Будь-яка патетика і штучне піднесення миттєво знижується фарсовими засобами. Таке використання у тканині твору протилежних елементів жанрового складу пояснюється тим, що Чехов хотів створити такий тип драматургії, який би показав дійсність в усій її реальній проблемності.

Нетрадиційно показує драматург і образ головного героя. По-перше, не так легко вирішити, хто з персонажів “Вишневого саду” претендує на таку роль. Сам автор вказував К.С.Станіславському, що це Лопахін (показовий момент – драматург пояснює режисеру, кого треба вважати центральним персонажем). По-друге, Лопахін – не позитивний приклад розв’язання питань, а сама парадоксальність. Він “грошевий мішок”, практичний діяч, як сьогодні сказали б, успішний бізнесмен, а до таких типів російська література ставилася скептично і навіть негативно. Проте Лопахін не звичайний ділок, а артист у душі. Він вміє цінувати прекрасне, це єдина людина, яка розуміє до кінця справжню красу саду. За сюжетом, він виглядає тріумфатором-капіталістом: придбавши, він готується заробляти гроші на дачних ділянках. Проте Лопахін все ж таки не переможець, бо по суті не виконав те, заради чого втягнувся в торги за сад: його мрія була врятувати сад для Раневської, а завершилося все банальним прибутковим проектом. Суб’єктивно добрі наміри призводять персонажа до плачевних?? наслідків. Чому так сталося, що саме зіграло з ним такий жарт, Лопахін зрозуміти не може. З образом цього героя до п'єси входить одна з найтиповіших чехівських тем: надзвичайна складність життя, зрозуміти і перемогти яке пересічна людина (принаймні російська) не здатна.

А.Чехов створив п’єсу-символ. Центральний образ твору має багатозначне прочитання: Вишневий?? сад – це і краса, і стара культура, і сама Росія. Можна навести приклади інших символів: “віддалений, наче з неба, звук струни, яка лопнула”, звук сокири, якою рубають дерева в саду. Проте треба пам’ятати, що чехівська символіка відрізняється від того, що розуміли під символом символісти??+. Вона не є натяком на вищу Таємницю, засіб розмовляти недомовками про мовчання Вічності. У чехівських символах немає містицизму, їхнє коріння – в земній реальності.

А.Чехов сказав одного разу: “ Хай на сцені все буде так само складно і разом з цим так само просто, як і в житті. Люди обідають, лише тільки обідають, а тим часом складається їхнє щастя і розбивається їхнє життя”. У “Вишневому саді” драматург цього ідеалу досяг.

Соседние файлы в папке біографії